Громада Приірпіння

За день до суду, який мав би вирішити долю спірного лісу, селищна рада  Коцюбинського організувала “громадські слухання”. Про них були проінформовані лише втаємничені: ті, кому пообіцяли ділянки. Активісти дізнались про це випадково проти ночі.

Місцева влада вирішила затвердити перед виборами генплан на громадських зборах й розширити межі селища аж на 4 тисячі гектарів за рахунок вікового лісу. Зараз згідно з даними офіційного сайту ВРУ площа селища менша, ніж 100 гектарів.

Захисники природи для того, щоб отримати підтвердження про час і місце зборів, вдень пішли до бібліотеки, де в обов’язковому порядку має бути примірник комунальної газети.

Перед минулими зборами тут його не було. Цього разу бібліотека виявилась взагалі зачиненою.

“А я телефонувала в бібліотеку. Там не було людей. Я подзвонила на мобільний до бібліотекарки. Вона сказала, що їй треба бути на зборах і вона не знає, чи повернеться. Як правило, селищний голова Садовський зобов’язує бюджетних працівників виконувати й іншу роботу: реєструвати учасників зборів, наприклад”, – пояснила активістам жіночка, яка теж намагалась зв’язатись з цією установою.

Протягом дня небайдужі обдзвонювали мешканців, але оскільки реєстрація розпочиналась о 16.00, а самі збори відбулись о 18.00, то більшість людей просто не встигали доїхати з роботи.

“От собаки, зумисне так роблять. Я не можу, я на роботі”, – обурилась сповіщена телефоном мешканка Коцюбинського Оксана Миколаївна.

Кого і про що інформує тираж минулого місяця, якщо він роздається у день зборів?

Комунальна газета, яка ще в серпні вийшла з повідомленням про збори тиражем 500 примірників на 15-тисячне населення, як і минулого разу, не роздавалась протягом усього місяця.

Сотні примірників лежали на столах реєстрації, щоб людям перед виборами, які вірять в те, що місцева влада після 5 років бездіяльності зробить їхнє життя кращим, було що читати під час чекання.

“Віруючі” заповнили залу за 2 години до початку зборів, бо мали боротись за свій “шкурний інтерес” – землю.

Показовим є той факт, що 11 вересня був день селища: ніхто про громадські збори не повідомляв, а поширювали інший номер газети “Коцюбинський вісник”. Оголошення про святкування місцева влада розвісила за кілька тижнів.

Громадські збори, на яких вирішуватиметься доля 4 тисяч гектарів прадавнього лісу, на подібне інформування, очевидно, не заслуговують.

“Якби я на балкон свій не вийшов, то й не знав би, що тут відбувається. Поряд живу і не знаю. Я до тепер не можу збагнути, що коїться, поясніть”, – звернувся до активістів коцюбинчанин В’ячеслав, який ледве встиг прибігти до клубу.

Щодо журналістів, то їх не пропускали через відсутність попередньої акредитації, хоча це абсолютно протиправно на таких заходах.

До зали все ж потрапити міг кожен охочий, оскільки непарадні двері були, як і на попередніх псевдо громадських слуханнях, відчинені. Мандати знову не роздавали. Отже, точну кількість присутніх в залі коцюбинчан, які мали право голосу, годі й з’ясувати.

Доступ до сцени цього разу запопадливо заставили лавками. Минулого разу захисники лісу стояли саме тут й вішали плакати, один з яких на очах у громади і за її німої згоди, розірвав представник селищної ради.

Цього разу влада вирішила пограти в демократію. На вимогу активістів запропонували обрати кандидатів на голову зборів із присутніх в залі.

Щоправда, демократія швидко перетворилась на “димократію”. Бо коли за головування селищного голови Садовського люди проголосували не досить активно, селищний голова втрутився і пояснив, що головувати може лише представник селищної ради, але на яких законних підставах ґрунтувався цей умовивід громаді не пояснив.

Вадим Садовський до головування запросив секретаря сільради Ковтача. Інші запропоновані громадою кандидатури не розглядались й на голосування не ставились.

Лічили голоси лише тих, хто був проти. Хто утримався під час голосування за цю кандидатуру не рахували, як і не рахували кількість тих голосів, що була за цю кандидатуру. Хитра арифметика.

На відміну від першого разу, створили лічильну комісію, яка так і не додумалась перевірити, чи був кворум у залі, який вміщає 300 осіб, оскільки зареєструвалось понад 800 учасників зборів.

Однак, не зважаючи ні на що рішення про затвердження генплану селища було проголосоване. Загадкою залишається те, чи був кворум, а отже, правомірність такого рішення дуже сумнівна.

Питання активістів навіщо винищувати ліс для розбудови котеджів, доріг, дитсадків, поліклінік, якщо в селищі, приміром, дитсадки є, але їх зачинили, і вони за ці роки урядування місцевої влади занедбані.

Із залу пролунала відповідь тих, хто бажає стати власниками лісу: “Краще побудувати нове, ніж старе ремонтувати”.

Очевидно, це стосується і доріг, і лікарень. Під час дискусії з активістами про соцоб’єкти, показовим стало чи не єдине питання із зали від тих, які взагалі готові були голосувати за все якомога швидше і “за”.

“Ну, мене цікавить одне питання, у якій форми будуть земельні ділянки видавати для потреб простих громадян”, – спитав один чоловік із зали.

“У формі дулі… з маком”, – відповіла йому активістка Оксана.

“Боже, який лохотрон! Вони цим бідакам розповідають, що будуть лижні траси, картери? Звісно! І гольф буде для них! І лунапарк. Ще й діснейленд. Хто вам цю землю дасть? Її якщо й дадуть, то як минулого разу – підставним мешканцям Дніпропетровської області. Кому ви вірите? І головне коли? Перед виборами? А ліс ви не хочете зберегти? Його рубати протизаконно”, – додає вона.

На такі заяви прихильниця дій місцевої влади відповіла одразу й різко: “Тихо. Дайте нам помріяти. Дайте помріяти…”

Цим людям обіцяють лижні траси, картинги і … землю

На питання, у скільки громаді селища обійшлась така робота зі створення проекту генплану, ініціатори зборів спершу відмовчувались, але потім відповіли.

“Дуже дорого. Мільйон… доларів”, – сказав селищний голова Вадим Садовський.

Активістів деякі учасники зборів серйозно запитували: “Ви що не хочете жити краще?”

“Вам є де жити? Попрацюйте в “Укртелекомі” – потім будете говорити”, – заявила озлоблено одна з бабусь в залі, коли дізналась, що молода людина в своєму віці має свою чесно зароблену квартиру.

Ті, кому пообіцяли ділянки, на питання журналістів, чи мають вони вже акти права власності, чи знають, хто стоїть в черзі до них і під яким вони номером ідуть, чи вони просто вірять у передвиборче слово й сподіваються, що стануть власниками лісу, відповідали так:

“Ви краще б не розслідування проводили про це все, про цей ліс, а домоглись, щоб вони нам чергу опублікували, щоб стежити за порядком роздачі землі”.

Пропозицію побитись на 100 гривень об заклад стосовно того, що і через рік вони не матимуть актів на руках, учасник зборів категорично відхилив й пішов геть.

“Я збирала підписи, допомагала ініціативній групі. Є люди, які дійсно вірять, що їм дадуть землю, вони бідні й там ніколи не побудуються, просто вірять, що перепродадуть й будуть мати гроші”, – пояснює точку зору присутніх молода мати коцюбинчанка Віталіна.

“Але й за цю землю в них просять внесок, десь у розмірі півтори тисячі доларів, кажуть, таку суму сказали занести на оформлення ділянки. Цього разу на відміну від попередніх зборів пару оголошень розвісили не до обіду, а зранку, але хто їх бачив?” – риторично запитала вона.

Передвиборчий фарс у формі псевдогромадських слухань завершився промовою селищного голови, який сказав, що всім рідним коцюбинчанам кланяється, всі отримають не сьогодні-завтра землі і лжепатріоти (захисники лісу) ще прийдуть вибачатись за свою діяльність.Селищний голова обіцяє, що лжепатріоти прийдуть йому каятись.

Селищний голова обіцяє, що лжепатріоти прийдуть йому каятись

“Вони не розуміють що роблять. Я працюю на ТЕЦ, яка забезпечує теплом майже весь Святошинський район. Котельні щодня в опалювальний сезон виділяють у цьому районі до 100 тисяч кубів вуглекислого газу. Поглинати це здатний лише хвойний ліс. Чиї легені тоді це будуть поглинати? Наші”, – заявив коцюбинчанин Ігор Колос.

За словами експертів Інституту політичної освіти такі дії місцевої влади перед виборами уже звичні.

“Випадків фальсифікації громадських слухань дуже багато. Це одна з типових схем фальсифікацій в книжці “Як ошукати місцеву громаду. 50 + 1 спосіб“. Будівельники придумують різні схеми, щоб отримати землю”, – пояснює ситуацію в Коцюбинському Олександр Солонтай.

“Як правило з усіх людей отримають землю двоє-троє для прикриття. Ними прикриваються. Іншим скажуть: чекайте черги. Коли вибори закінчаться про мешканців взагалі забудуть. Їм треба голоси на виборах”, – додає він.

Олег Боровий, Укранська правда