Громада Приірпіння

З першими осінніми дощами прихильники тихого полювання йдуть шукати свого щастя. Кошик грибів можна назбирати за годину, якщо знати місця.

“Повалило багато дерев влітку. Цього або наступного року можна очікувати на немалий врожай грибів. Уже є трубчасті й ранні опеньки”, – ділиться спостереженнями прихильниця тихого полювання Олена.

На викорчуваному дереві під коренем можна знайти опеньки, а трубчасті – на стовбурі

Грибники, які вже повертаються з полювання охоче діляться грибними місцями Біличанського лісу. Якщо таких зустрічаєте – обов’язково розпитуйте.

“Були біля річки Любки, пройшли трохи далі. Швидко впорались”, – каже задоволена результатами Людмила, мешканка селища Коцюбинське.

Якщо ж шукаєте трубчасті, то для цього найкраще йти туди, де постійно росте хвойний молодняк.

Для опеньків ще трохи рано, але знавцям щастить

“Тут 7 років поспіль в сезони відпусток з травня місяця горить ліс через неуважність відпочивальників. Тому й молодняк постійно досаджуємо”, – пояснює лісник Олександр Кулик.

Під такими молодими деревами навіть ті грибники, які ще не набили око, знайдуть чим поживитись.

“Я ходив уперше в цей молодняк. Бачив чи то вужа, чи змію. Треба одягати обов’язково гумові чоботи, бо плазуни ще не заснули, і дивитись куди стаєш. Тут переважно ростуть трубчасті. Є лише кілька небезпечних видів таких грибів. З пластинчатими треба бути більш уважними, бо є несправжні й отруйні опеньки”, – застерігає грибник Андрій.

“Якщо не впевнені – не рвете. І є ще одне правило, збирати гриби можуть всі, а чистити і перебирати, що їстимуть, – лише ті, хто вже набив і руку, і око. Тут грає роль все. Чи є в опеньок комірець, чи не змінює колір він після того, як його зрізали, навіть запах у справжніх опеньок свій. Навчитись збирати гриби не можна по книжках, треба походити й перейняти досвід не одного грибника”, – додає він.

Станом на 3 вересня за рік в Україні отруїлися грибами 104 людини. 10 дорослих померло – МОЗ

Як цвіте конвалія – знають всі, та ягоди впізнає не кожен досвідчений грибник

Гумові чоботи – не єдине, що потрібно мати. Бажано одягати світлий одяг, який максимально закриває тіло й покривати голову. Світлий одяг допомагає швидше й ефективніше ідентифікувати наявність кліщів після повернення додому.

Вдома треба максимально ретельно перевірити одяг і тіло. Як правило, кліщі можуть бути дуже маленькі й через неуважність можна їх сприйняти за невелику родиму пляму. Найчастіше кліщі обирають місця, де шкіра дуже ніжна: на згині рук чи ніг, під пахвами, тощо.

Жоден із випробуваних захисних спреїв не дав 100% ефективності. Кожен грибник в середньому знаходить на собі від одного до трьох кліщів. Якщо він встиг прокусити шкірний покрив, то треба обережно його видалити й дезінфікувати місце укусу.

Треба пам’ятати, що ці тварини можуть переносити енцефаліт, тому нехтувати правилами безпеки тут не слід.

Одяг у будь-якому випадку краще одразу попрати або принаймні випрасувати. І не забудьте, що дітям слід давати гриби лише через добу після того, як їх скуштували дорослі.

P.S. Втім грибники Києва та Коцюбинського не так стурбовані питаннями безпеки, як тим, що зовсім скоро, замість заповідного лісу вони отримають котеджі, бо цей київський ліс селищна рада Коцюбинського своїми рішеннями перетворила на деревинну рослинність й роздала мешканцям Дніпропетровської області та депутатам селищної ради.

“Кліщі, вужі, змії – то все природа! Найгірші тварюки ті, хто наш ліс назвав деревинною рослинністю й роздав мешканцям Дніпропетровської області й депутатам селищної ради Коцюбинського. Ми що в кріпацькі часи живемо? Що пани будуть ліс мати у власності й котеджі, а ми й по гриби не сходимо? Як колись хмиз забороняли збирати кріпакам… Тфу. Тому найстрашніші для цього лісу й мешканців не кліщі, а оті зажерливі двоногі павуки, про яких колись ще Глібов писав” – заявляє, зрізуючи гриби неподалік річки Любки, мешканка селища.

За матеріалами статті Ірини Федорів  “Українська правда. Життя”