Громада Приірпіння

Випускник КПІ Олександр Гонтар зняв ролик, у якому дванадцятеро іноземців з різних країн світу розповідають рядки з віршу Володимира Сосюри “Любіть Україну”.

Бюджет відео 0 гривень. Як жартома каже Олександр, “ну.. може, ще пару жетонів на метро та стаканів чаю”.

Він також зізнається редакції Сайту громади селища, що зовсім не думав робити цей ролик до 9 листопада – Дня української мови та писемності.

“Я не купував нічого спеціально для його зйомки, камера в мене вже була, мікрофон – найпростіший, штатив… ну і комп’ютер – щоб звести відео”, – додає хлопець.

Планів якось далі поширювати ролик у нього нема – користувачі соцмереж самі радо діляться посиланнями на відео.

Бракує патріотичного контенту

“Не секрет, що є нестача якісного патріотичного контенту в українському інтернеті. Я та багато інших молодих українців її відчувають. Але чекати, що хтось створить його для тебе, марно. Треба братися і робити власноруч. Якщо це потрібно мені, то неодмінно знайдеться хтось ще з тими ж потребами”, – розповів “Українській правді. Життя” Олександр Гонтар.

Він не поспішав зі зйомками, адже робив у першу чергу для себе – хотілося зняти хороший соціальний ролик, а як він буде потім поширюватись – його не дуже цікавило.

Сама ідея ролика виникла цього літа: “У мене гостював по couchsurfing Маркос (перший хлопець з відео). Я повів його гуляти містом, і паралельно навчив кільком простим реченням українською. В мене була з собою камера, і я подумав, що класно було б щось записати про те, як він говорить українською. З цього майже одразу виникла ідея з віршем, “Любіть Україну!” Він був найбільш патріотичним віршем, який мені згадався зі школи”.

Майже всі герої ролика – це каучсьорфери, які гостювали у автора відео, а також іноземні студенти з освітнього курсу. Під час подорожей містом Олександр просив їх сказати на камеру кілька рядків з вірша.

Олександр Гонтар

“Для більшості іноземців українська мова досить складна, тому я просто кілька разів промовляв потрібний рядок, а вони за мною повторювали. Мало кому вдавалося це зробити з першого разу, адже у всіх народів свої мовленнєві особливості, тому на один фрагмент йшло близько 20хв і п’яти дублів”.

“Найважче було із японцем – він старався, проте я навчав його говорити довго. Декому простіше було написати транскрипцію та прочитати, а з слов’янами легше – їм вдається майже з першого разу, особливо полякам”.

Як зауважує Олександр, “з каучсьорферами була складність”.

“Я не міг приймати гостей щодня, та і батьки були не дуже в захваті від моєї гостинності, тому довелось розтягнути зйомки майже не півроку – то часу не було, то змоги приймати гостей, та і я не поспішав нікуди”, – пояснює хлопець.

“Мої герої не живуть в Україні, проте за тих чи інших обставин опинилися у Києві, а я зробив все можливе, щоб їм тут сподобалось”, – каже Олександр Гонтар.

“Українській Правда. Життя”