Громада Приірпіння

Авторка: Вікторія Степна

Приірпіння — це четверта чорнобильська зона. Діти, котрі прожили тут три і більше років, можуть отримати чорнобильське посвідчення і  пільги на харчування у дошкільних закладах.

Це право нашим дітям гарантує Закон України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, з яким я детально ознайомилась.

Я свідомо відтягувала це питання, оскільки розуміла, що на мене чекає бюрократична машина й доведеться витратити чимало часу.

Але після 4-го дня народження малого Дениски вирішила таки спробувати.

Спершу зателефонувала до Управління праці та соціального захисту населення м. Ірпінь, аби дізнатися перелік документів. І тут все почалося…

Як виявилось, таку інформацію телефоном не дають, треба особисто під’їхати з  документами на руках та отримати консультацію.

Що ж, дитину заводжу в садочок, а сама сідаю на маршрутку і їду на пошуки Управління праці та соціального захисту населення в м.Ірпінь, що знаходиться по вулиці Попова 26 Б.

Світ не без добрих людей, тож підказали, як краще добратися на словах, оскільки нумерація будинків у цьому районі залишає бажати кращого.

Тридцять хвилин пішло на дорогу з Коцюбинського та пошуки необхідної адреси, оскільки це було моє перше знайомство з Ірпенем.

Графік роботи цієї установи: з 8:00 до 17:00. У п’ятницю — до 15:45.

Такі питання розглядають у кабінеті № 2. Тут мене вислухали і… відповіли, що нічим допомогти не можуть.

Аргументація: ми з сім’єю проживаємо у 4-ій зоні без прописки, а обов’язковою умовою є, за їхньою версією, прописка дитини або одного з батьків.

Це розлютило. Це можна було сказати в телефонному режимі й не ганяти молодих мам з одного населеного пункту в інший.

Це все було в 2012 році.

Минув час, ми прописалися в Коцюбинському, я вдруге стала мамою.

У декретній відпустці вдруге вирішила випробувати здолати нашу непробивну бюрократичну систему.

Друга поїздка до Управління праці та соцзахисту була теж безрезультатна. Тепер нам сказали, що ми проживаємо в селищі лише 1,5 року. Це попри те, що на руках у мене був депутатський акт, де йшлося про те, що ми проживаємо тут понад 6 років.

Підпис депутата був належним чином завірений в Коцюбинській селищній раді секретарем. На документі стояла гербова печатка.

Але у відділі соцзахисту порадили вихід із ситуації… звернутися до суду.

Мене заспокоїли: мовляв, процедура доволі проста. Для цього ані мені, ані їм до суду йти не треба. Зі слів працівників відділу соцзахисту, щомісяця вони виконують до півсотні таких позовів.

Судовий варіант мене не зупинив, бо все одно треба було їхати в Ірпінь, аби подати документи на оформлення допомоги на другу дитину.

Ось перелік документів, які я повинна була подати до суду:

1.      Довідка про те, що дитина перебуває на обліку в місцевій поліклініці (вказавши точну дату, з якої дитина поставлена на облік і донині). Довідку отримують у лікаря-педіатра з підписом та печаткою, підписують у головного лікаря та фіксують у відділі довідок за місцем проживання;

2.      Акт від депутата із зазначенням дати, як у довідці з поліклінніки обовязково, та підписами двох сусідів, які засвідчують, що дитина дійсно проживає за цією адресою три і більше років. Акт треба завіряти у селищній раді в секретаря.

3.      На основі депутатського акта далі треба отримати довідку від УЖКГ “Біличі” з зазначенням дати реєстрації дитини. Довідку можна отримати лише в понеділок чи четвер з 10.00 до 17.00

4.      Копія паспорта та ідентифікаційного коду одного з батьків

5.      Копія свідоцтва про народження дитини

Оце й усе. Ніби все просто.

На отримання цих документів пішов майже тиждень у зв’язку з різним графіком роботи держслужб.

Далі — третя поїздка в Ірінь й питання, на кого залишити малих дітей у цих численних поїздках.

У приймальні Управління праці і соціального захисту заповнила бланк заяви, додала копії документів і чекала відповіді про відмову в отриманні Чорнобильського посвідчення, аби потім оспорити це в суді. Для цього знадобилось 10 робочих днів.

Через хворобу дітей я не встигла під’їхати і забрати відповідь через 10 днів.

Як виявилось, у довідок є строк придатності… Один місяць.

Знову тиждень на отримання нових довідок з інформацією, яка аж ніяк не могла змінитись. І четверта поїздка в Ірпінь. Нарешті письмова відмова на руках, і місячний “термін придатності” не сплив.

Їду до суду. Тут у приймальні треба надати свій паспорт і отримати дозвіл, аби тебе пропустили.

Тут жіночка, не піднімаючи голови, каже мені, що у моєму випадку треба заява, яка є лише у адвоката. Як виявилось, об 11:00 їхнього адвоката ВЖЕ немає.

Відправляють мене до адвокатів через дорогу. Там дві вивіски “АДВОКАТ”. І всюди зачинено. Набираю телефон і дізнаюсь, що адвокатів не буде у найближчу годину.  Вартість такої послуги обійдеться в 500 гривень.

Це поклало кінець моєму терпінню. Що ж це за пільги, на які треба витратити стільки часу, коштів та здоров’я молодим мамам?

Що це за процедура зі “строком пирдатності” документів, які з гербовими печатками чинні протягом місяця?

Мій Дениско залишивя без своїх законних пільг.

Може, комусь пощастить у такій ситуації отримати чорнобильське легше і швидше. Бажаю успіхів у цій нелегкій справі.

 Автока: Вікторія Степна, коцюбинчанка

Редакція “Сайту громади Приірпіння” звернулася за коментарем щодо цієї ситуації до начальника Упарвління праці та соцзахисту населення Лариси Саприкіної.

“Якщо у дитини відсутня реєстрація протягом 3 років в ірпінському регіоні, то шукаємо варіанти. Як правило, це звернення до суду. До кожного конкретного випадку суд підходить індивідуально. Довідка з поліклініки є додатковим документом, що підтверджує час перебування дитини на території радіологічного забруднення і необхідна суду в першу чергу.

Відносно акту депутата, то він не засвідчує факту проживання на забрудненій території. Підтвердженням факту продивання є довідка, видана відповідним органом (ЖЕК або селищна рада). Люди в першу чергу самі зацікавлені, щоб в суд подати “свіжі документи”, — пояснює позицію управління Саприкіна.

“Консультації за телефоном управління надає, якщо випадок є типовим. Тобто дитина зареєстрована в регіоні не менше 3 років. В індивідуальному порядку  необхідно бачити документи, в першу чергу, батьків дитини.

Посвідчення управлінням праці та соціального захисту населення Ірпінської міської ради не видається. Ми збираємо документи, оформлюємо додаток за формою № 9, який підписує перший заступник міського голови, засвідчуємо печаткою виконкому Ірпінської міської ради та передаємо ці документи до облдержадміністрації”, — зазначає начальниця Управління праці та соцзахисту населення.