Громада Приірпіння

Після перемоги громади Бучі і прокуратури в Апеляційному суді Київської області у справі по Бучанському межигір’ю прес-секретарка Бучанської ради розіслала усім депутатам на пошту “листи-роз’яснення”.

Це для того, аби вони розуміли, що ж чекає на бучанців після прийняття цього рішення й розіслали цей текст далі.

“Такий лист мені переслав один із депутатів Бучанської ради. Я, коли прочитала текст, зрозуміла, що у нашої влади просто почалась істерика, бо тепер доведеться не солодко. Наступним же може стати повернення громаді землі, яку роздали чиновникам із Апарату Верховної Ради України,” – розповідає журналістка Олена Жежера.

“А це все не лише тому, що в когось заберуть землю. Просто тепер ті, хто спланував ці дерибанні схеми, має відповісти перед законом і понести відповідне покарання. І саме тому зараз починають розкручувати тему, що, мовляв, Бучі вже через таких активних захисників лісу не існує і що всі землевиділення аж з 1901 року скасовані,” – додає Жежера.

У додатках до цього листа йдеться про те, що, за уявленнями працівників Бучанської ради в місті виник правовий колапс і зараз їм невідомо, яке рішення судів вірне – 2004, 2005 чи 2015 року.

Кожен абзац цих звернень містить відверту брехню і розрахований на некомпетентних людей. Брехня зараз владі потрібна для того, щоб узаконити свій дерибан, за який вона отримала чималий куш.

Адже слідом за рішенням суду про перевищення повноважень посадових осіб Бучанської ради буде кримінальне провадження щодо відповідальності конкретних посадових осіб Бучанської ради.

Саме тому пропоную проаналізувати текст з додатків, які депутати за вказівкою прес-секретаря Аліси Бородіної мали переслати далі мешканцям Бучі.

Тут варто зазначити, що рішення Бучанською радою було прийняте з метою збереження зелених насаджень! Так чорним по білому зазначено в мотивувальній частині даного рішення.

А ці зелені насадження – це не що інше як землі лісового фонду лісів 1-ї групи, які складаються з породи дерев сосна та дуб. У цьому може переконатись кожен, хто подивиться, що росте перед парканом Бучанського межигір’я та за парканом.

А отже, перший абзац і є перша брехня від влади. Тому що саме з 2002-го року розпочалося не збереження, а цинічне нищення лісового фонду і ми всі є цьому прямими свідками.

Те, що це не зелені насадження, а землі лісового фонду підтверджується всіма можливими державними установами та таксаційним описом лісового фонду.

Читаємо далі текст, який у адаптованій версії розмістили на офіційному сайті Бучанської міської ради.

Зверніть увагу, що прокуратура Ірпеня лише через два роки (а рішення прийняли у 2002-му році!) звернулася з позовом до суду про скасування цього рішення. Підставою тому стало те, що люди почали масово виступати проти дерибану землі та нищення лісу.

Але тоді прокуратура подала позов таким чином, щоб свідомо програти справу в суді. Тобто вона не надала окрім позовної заяви жодного доказу щодо статусу лісового фонду. І в цьому немає нічого дивного, так як сам прокурор Ірпеня, на той час Павло Оніщенко, його заступник Тарас Мізерний, який представляв інтереси держави в суді і навіть сам суддя Сергій Савченко, в провадженні якого знаходилася ця справа, мали земельні ділянки в межах земель лісового фонду.

В даному випадку ці посадові особи керувалися не інтересами держави, а своїми власними. Адже, якби вони відстоювали в суді інтереси держави, то їхні наділи опинилися б поза законом. Ось і будиночок прокурора Оніщенка. Просто в лісі.

Але це дрібниці в порівнянні з тими тіньовими схемами, якими займалася влада під прикриттям тієї ж прокуратури.

Читаємо далі…

По-перше, в Ірпінському суді було три судові засідання. Суд тягнувся більше місяця, а не один день. Бучанська рада та представники Киргана-Калєтніка заявляли клопотання про перенесення засідання. Тому мали б це пам’ятати. І це знову брехня від влади. Маленька, але таки брехня.

По-друге, треба знати, що Апеляційний суд розглядає виключно правомірність рішення суду першої інстанції і розглядає лише ті матеріали, які розглядалися судом першої інстанції.

Незрозумілим залишається формулювання, що суд “знехтував правами територіальної громади”… Мова ж про територіальну громаду міста Буча? Можливо, для Бучанського голови екс-“регоінала” Анатолія Федорука комуніст Ігор Калєтнік та його дідусь, мешканець вінничини Василь Кирган і є членами територіальної громади, бо загарбали собі майже 15 га лісу.

Але мешканці Бучі мають дущо інший інтерес – повернути цей ліс і користуватись ним як рекреаційним ресурсом. То що про порушення інтересів якої територіальної громади йдеться?

Хочу нагадати ще раз Анатолію Федоруку, історику за фахом,  що у відповідності до інформації державного обласного архіву, що підтверджується офіційною довідкою, про те, що в селі Буча, Київської губернії, в 1897 році проводився перепис населення Бучі, а це означає, що Буча уже до того існувала щонайменше 50 років.

От такі у нас історичні керманичі міста, що й не знають, коли з’явилось наше місто, яким вони керують, та ще й громаді нісенітниці розповідають про історичні дати.

Хочу звернути також увагу, що в Бучі є також три залізничні станції, одна з них має назву Лісова Буча. Зверніть увагу, не зелено насаджена, не деревна, а саме Лі-со-ва. Що підтверджується постановою Кабміну УРСР від 1955 року з таксаційним описом лісу та його першої категорії. Саме тут – в Лісовій Бучі і був історичний центр міста, а не на вулиці Енергетиків та Польовій.

Ліс може бути в межах населеного пункту, так само як в межах Бучі знаходяться річки й водоймища. Але їх ніхто не приватизовує та не знищує. Принаймні права на те ніхто не має.

Ось тут і відчувається істерика нашої влади. Чи не здається вам дивним, що наша влада так різко почала опікуватися проблемами простих громадян, який раз по раз знаходила низку причин, чого вони не отримають ділянку.

Давайте подивимося, хто ж все таки став власниками земель лісового фонду Бучі.

Це комуніст та екс-нардеп Ігор Калєтнік, комуніст та екс-нардеп Руслан Скарбовійчук, “регіоналка” Раїса Богатирьова,  “радикал” нардеп Олег Ляшко, співак Святослав Вакарчук, екс-голова Хмельницької ОДА Іван Гладуняк, екс-голова Київської ОДА Євген Жовтяк, керівник Апарату ВР України Володимир Зайчук та його заступник Володимир Яловий, екс-регіонал депутат КОДА Сергій Арєф’єв, прокурори всіх рангів, судді як місцевих так і вищих інстанцій, “регіонал” Віктор Бондік, екс-нардеп Олександр Ржавський, співачка Наталія Могилевська, а токож систематично отримували й отримують депутати Бучанської ради як на себе та на своїх родичів так і на підставних осіб.

Земельні ділянки в лісовому фонді отримали й псевдоактивісти та екс-депутати Бучанської ради Іван Лисенко, який визнав, що був засуджений і сидів, та Ігор Бартків, який має юридичну освіту й як юрист Бучанської ради допомагав впроваджевати дерибанні схеми. Окрім цього Бартків, будучи посадовою особою Бучанської ради, власноруч написав заяву від імені підставної особи Тетяни Хомич та підробив її підпис.

А також головні “опозиціонери” в раді – родичі депутатів фракції Народної партії Олександра Таможнього та самі ж депутати.

За інформацією, отриманою від депутата Бучанської ради Олега Квашука, ділянки в лісі в мікрорайоні Ястремщини, отримали усі без виключення депутати Бучанської ради.

Читаймо далі…

В останньому абзаці цього звернення вбачається вже конкретна істерика конкретної особи, а саме міського голови Бучі – Анатолія Федорука.

Адже всі вище перераховані новоявлені представники “територіальної громади Бучі” беруть фактично Федорука за горло, особливо відчувається тут рука Калєтніка, перед яким Федорук не виконав свої зобов’язання і який зараз перебуває у розшуку і тому дуже потребує коштів.

Для міського голови ця ситуація настільки важлива, що на особистій сторінці у Facebook він запостив чергову порцію істерії.

Суд першої інстанції задовольнив позов прокуратури повністю. Це ж рішення підтримав і Апеляційний суд Київсьбкої області.

Зокрема, в результативній частині зазначається:

“Визнати недійсним рішення Бучанської селищної ради № 71/1-4-ХХІV від 25.06.2002 “Про віднесення земель Бучанської селищної ради, які обслуговує Бучанська лісогосподарська установа Київського обласного житлово-комунального управління до земель житлової та громадської забудови” та витребувати на користь держави в особі Кабінету Міністів України з незаконного володіння ОСОБА_1 земельну ділянку загальною площею 14,0455 га з кадастровим номером 3210800000:01:059:0321 по АДРЕСА_137, вартістю – 18 419 268,70 грн.”

Отже, в даній справі йдеться лише про витребування однієї земельної ділянки. В рішенні нема жодного слова про вулиці Кірова, Енергетиків, Депутатської, Польової. Окрім цього, на цих вулицях ніколи не ріс ліс і вони ніколи не обслуговувалися Бучанською лісогосподарською установою.

Історія з Калєтніком для Федорука варта більше, ніж просто майже 15 га лісу. Оскліьки саме Калєтнік зробв все, щоб кримінальну справу проти Федорука не порушували.

Для простих бучанців, які отримували земельні ділянки, в тому числі в межах земель лісового фонду,  за погодженням Бучанської лісогосподарської установи до 2002-го року, проблем не буде.

У законі чітко зазначено, що переведення земель лісового фонду більше 10-ти га без дозволу Кабміну є незаконним. В даному випадку земельні ділянки по 10-15 соток прості люди отримували цілком законно за погодженням лісогосподарської установи.

Слід відрізняти рішення 2002-го року від попередніх рішень ради. Адже в 2002-му році було незаконно переведено під забудову майже тисячу га лісу. Тобто одним-єдиним рішенням ради. До того ж Бучанська лісогосподарська установа свого погодження на це не давла.

Але найбільше посадовців Бучансько ради, зокрема, її очільника Федорука, зараз хвилює рішення Апеляційного суду через те, що воно зупиняє затвердження Генерального плану, яким влада намагшається узаконити дерибан та нищення лісу.

Адже відомо, що забудова в Бучі здійснювалася на основі детальних планів за відсутності генплану, що є прямим порушенням закону України про регулювання містобудівної діяльності.

Автор: Віктор Бархоленко, бучанець