Приірпіння: велика історія маленької мафії

0

“Мафія – це специфічна форма організації місцевого  самоврядування”                                                                                                                                               Л. Франкетті  “Політика і мафія на Сіцилії” 1876 р.

 

Маленька мафія – сімейний клан

17 липня в селищі Коцюбинське під Київом мають відбутися позачергові вибори селищної ради. Але до політики вони не мають жодного відношення.

Від виборів залежить  доля більш ніж 4000 га Біличанського лісу і десятків мільйонів доларів прямих інвестицій в будівельний бізнес Ірпеня та його околиць.

У Приірпінні завжди було чимало болотистих місць. Їх тут було чимало з давніх давен  аж до 70-х років минулого століття, доки радянська влада і комуністична партія не вирішили наполегливо зайнятись їх осушенням. І створили  в Києві ціле міністерство меліорації, а в Бучі – пересувну механізовану колону №165, куди серед інших, було направлено на роботу також тракториста Василя Яцюка. Працював він старанно, політику партії і держави “він розумів правильно”, і саме тому зробив собі кар’єру. Від тракториста до директора. Від директора до співвласника ЗАТ “Меліоратор”.

А разом з Василем вже Петровичем Яцюком господарями великої компанії (ремонтні і столярні цехи, кузня, теплиці, ЖКГ, кав’ярні і т. п.) стали його дружина – Валентина та син  – Ігор.

Однак господарство було настільки велике, що родині потрібна була допомога. Саме тому Яцюки “виписали” в Бучу племінника, Толю Федорука. Тоді, в 1997 р., було Толі  всього лише 26 років, і досвіду роботи  в будівельному бізнесі у нього ніякого не було. Але досвіду і не потрібно було мати. Адже свого племінника, недавнього вчителя історії в сільській школі, Яцюк хотів зробити не своїм заступником, а селищним головою Бучі!

І це лише тому, що хлопчина з дуже маленького села (Велика Ведмедівка, Красилівський район, Хмельницька обл., 340 мешканців) у відносно великій Бучі (42 тис.мешканців) нічого не зміг би зробити без допомоги багатого дядька. А з допомогою …

В 1998 році Анатолія Федорука було обрано головою Бучі. В 2002 р. – було переобрано, в 2007 р. він знову став мером. І лишається Анатолій Петрович мером по сьогоднішній день, завдяки вже не тільки підтримки родини, але й бізнес-партнерів. Тільки змінювалася влада – Федорук змінював стяги. Від Партії регіонів до Нашої України і знову до Партії регіонів. Він навіть очолював міський осередок ПР. Але на посаді міського голови Федорук не хотів зупинятися. Він спробував стати нардепом і посів 3 місце у перегонах на 95 окрузі.

Але поразка на виборах до парламенту не вплинула на статус Федорука. Він і далі, як і раніше, залишається мером Бучі і має доступ до найціннішого ресурсу громади – землі. Навіть у кризу сім’ї щастило з бізнес-партнерами.

Родина і бізнес

Навіщо Василю Яцюку знадобився родич, який би очолив селищу раду? Причина – дуже проста. У власника ЗАТ “Меліоратор” було майже все: колектив будівельників, техніка, два пісчаних кар’єра, досвід роботи і зв’язки. Але не було землі. А якщо нема землі – нема замовників. Нема замовників – нема об’єктів. Нема об’єктів – нема грошей!

Саме тому головною задачею Анатолія Федорука на новій посаді як раз і стало виділення ділянок під забудову. Кому? – Звичайно ж ЗАТ “Меліоратор”. Тобто дядьку, тітці і двоюрідному брату.

Однак родинний бізнес розвивався не так як хотілось би. Спочатку завадила криза 1998 року, потім були інші причини. Але, найголовніше те, що у родини не вистачало грошей. Інвестувати ані в Бучу, ані в Ірпінь, ані в Гостомель на початку 2000-х ніхто не хотів. А якщо і хотів, то невідворотно розорявся. Спроба, наприклад, Ігоря Вишнякова та Василя Пікуліка закінчилась не тільки банкрутством, але й кримінальними справами.

В 2002р. тестя Пікулика і зятя Вишнякова об’єднав не тільки родинний зв’язок. У Василя Серафімовича, колишнього радянського і партійного посадовця, випускника Вищої партійної школи КК КПУ, були знайомства в вищому керівництві Партії регіонів. А Ігор Анатолійович, який робив ремонти в квартирах та домах “нових українців”, добре знав нову “еліту нації”, в тому числі і декого з банкірів.

Без імені

Справа лишалась за малим. За землею! Саме тому в 2002 році Пікулик балотувався і був обраний головою Коцюбинської селищної ради, а Вишняков вирушив шукати кошти для інвестицій в майбутнє будівництво…

Стара гвардія

В 1989 році у сусідньому з Ірпенем селищі Коцюбинське сталася визначна подія. Заснували ТОВ “Катех-Електро”. Очільником став старий партієць Василь Пікулик. Він вчився на курсах ЦК КПУ, після чого відзначився на Луганщині. Там він став членом Луганського земляцтва, президентом якого був Олександр Єфремов.

У перші роки незалежності Пікулику довелося піти з «Катеху», бо у багатьох було бажання довести компанію до банкрутства. Тоді Пікулик заснував низку підприємств: “Спектораль”, “Катех-Сервіс”, “Надія”, “Спектр-Сервіс”, “КПБ”. Не без підтримки Віктора Кузьменка, який у 2015 році балотувався в Ірпінську раду від Селянської партії разом з Петром Мельником.

Ці компанії, звісно, були афільовані до “Катех-електро”, торгували кабельною продукцією, але без особливого успіху

Дорогий зять

Успіх прийшов до Пікулика тоді, коли його донька вийшла заміж. Ігор Вишняков, уродженець Красноярського краю, став його зятем. Вишняков служив в Краснознамянському Кремлівському полку КДБ СРСР. Далі доля його закинула в Ірпінь, де він почав займатися будівельним бізнесом і політикою – обирався до Ірпінської міської ради, входив до комісії з питань містобудування і навіть був секретарем ради за часів ПР. Особисто проводив прийом Януковичу-молодшому.

Зараз він теж депутат в Ірпені від партії Нові обличчя.

Ось компанії, до яких має пряме відношення Вишняков: «Асторія», «Арт-форум», «Акро-груп», «Байт», «ВИП», «Аритон», «Агро-ВИП», «Спецтехпром», «Техпромкомплект», «Аларія», «Гудвилл», «Драккар». У 2006 році він заснував компанію «Гарант-житло».

З-поміж цих компаній є «прокладки», «порожняки», «мийки» і навіть «одноденки», з складу засновників яких Вишняков виходив мало не на наступний день після створення.

Єдина фірма, яка мала відношення до будівництва і торгівлі нерухомістю – «ВИП». У 2004 році вона збанкрутувала. Борг «Укрсоцбанку» становив майже 300 тис грн. (55 тис доларів).  Справа була у Господарському суді (№23/694-Б, останнє рішення від 30.05.2008г). Ця фірма зникла. Як зазначив суддя: «боржник  по цій юридичній адресі відсутній і його місце проживання невідоме».

Разом з зятем зник і тесть Василь Пікулик, який разом із зятем вклав гроші в статутний капітал «ВИП».

Без Тестя Василя Пікулика, його досвіду, знайомств і зв’язків (з 2002 по 2006 рік селищний голова Коцюбинського, з 2010 директор «Гарантжитло»). Жодна будівельна махінація зятя Вишнякова не мала навіть шансів на успіх.

На превеликий жаль Василя Серафімовича, і Коцюбинське на початку 2000-х не приваблювало киян ні як місце для проживання, ні як об’єкт для інвестицій в житлове будівництво! Саме тому проект Пікулика-Вишнякова успіху не мав, а мав, враховуючи, пристрасть «родинного підряду» до красивого і багатого життя, всі шанси перетворитися в кримінальну справу про розкрадання та розтрату 78 млн гривень и $2 млн.

Кримінальна справа (№12414110000000047)по цих епізодах була відкрита за ч.4,ст.190 КК України (шахрайство, скоєне в особливо крупних розмірах чи організованою групою) і ч.5 ст.191 (привласнення чи розтрата майна чи зловживання посадовим становищем в особливо крупних розмірах чи організованою групою). І до сих пір десь зберігається…

Родина, бізнес та політика

Так ось. Два очільника місцевих рад в Бучі (Федорук) і в Коцюбинському (Пікулик) і два бізнесмена-будівельника Яцюк (ЗАТ “Меліоратор”) і Вишняков (ВАТ “Гарант-бетон” та ПП “БілдГрупМенеджмент”. Але їх спільний бізнес закінчувався чи кримінальними справами, чи суцільними збитками. Що робити?

На питання “Що робити?” знайшов відповідь політик-початківець Володимир Карплюк. Правда, на початку своєї кар’єри він хотів стати спортсменом, а не політиком, але доля розпорядилась дещо інакше.

Наприкінці 90-х в фінансово-економічному інституті Міністерства фінансів України (Ірпінь) відомий тренер – легкоатлет Валерій Терещенко відповідав за спорт та фізвиховання. Одним з головних його обов’язків було запрошення до Ірпеня спортсменів. Бо хтось же мав би захищати спортивну честь майбутньої Академії податкової служби?

Саме завдяки Валерію Терещенку Володимир Краплюк, Андрій Старховський, Сергій Даніш та  інші молоді люди з’явилися в Ірпені. Саме він очолював до 2010 року вже у податковій академії Петра Мельника кафедру фізичного виховання.

На змаганнях з волейболу саме Терещенко помітив юного Володю Карплюка і запропонував йому навчання в Ірпені. Сам Карплюк був родом з Вінничини.

Саме в Ірпені, майже у професіонального волейболіста Володі Карплюка прокинулись здібності до громадської роботи – в 2001р. Він очолив  в alma mater студентський парламент! А далі кар’єра Карплюка пішла по відкатаній колії, стартувавши з ГО “Молодь за податкові реформи», цілком фейкової організації, головною метою якої було імітувати діяльність і освоювати гроші Українського Нацкомітету молодіжних організацій (УНКМО),., До слова, зареєстрована ця організація була у столиці по вулиці Басейна, 7Б. Тут було «гніздо» Миколи Азарова – фонд «Професіонал», «Союз молоді регіонів України»

Але є одне «АЛЕ». Якщо б в 2001р. на посаді голови студентського парламенту Карплюк змінив би не Андрія Пінчука, а когось іншого, то з великою вирогідністю кар’єра громадського діяча-волейболіста склалась якось по іншому. Якби не було підтримки та покровительства Пінчука, який за три роки (2001-2004р.р.) пройшов «славетний трудовий шлях» від керівника Київської молодіжної організації Партії регіонів до помічника першого віце-прем’єра Миколи Азарова (!), ви б зараз читали зовсім іншу історію…

Скоріш за все не з‘явилось би в автобіографії Володі Карплюка ані громадської ради при КОДА, ані громадської ради при мерії Ірпеня, ані партії “Третя сила”, ані ГО “Нові обличчя”, ані партії “Нові обличчя”, ані посади мера Ірпеня.

В 2004р. Пінчук та Карплюк пройшли перше спільне випробування. Але поки не бізнесом, а політикою і виборами. Так трапилось, що саме в 2004р. два банка зовсім випадково видали нещодавньому (2003р.) студенту (ані кола, ані двора!-авт.)Карплюку кредит на суму в 200тис.дол. Неймовірно, але факт.

Саме ці кошти, за словами самого Карплюка, “пішли на розвиток” компанії “Сарафан”, яка стала оператором ринку зовнішньої реклами в Ірпінському регіоні”.

Залишається відкритим питання як студенту дали таку значну суму кредиту. Але в той рік кампанії ще офіційно не існувало. Офіційно назва “Сарафан” випливе у 2009 році, коли рідна мати Карплкюка Зоя приїде до Києва й перейменує свою вінницьку фірмочку «Діана-М», яку зареєстрували в Ірпені за місцем прописки сина.

Насправді є два “Сарафани” з одним і тим самим ЄРДР. Один в Хмельницькому і він займається виключно зовнішньою рекламою, а другий – в Бучі. І він пов’язаний із забудовою. Але до цієї компанії ми повернемося дещо пізніше…

Яка ж реклама в 2004 р. більш всього користувалась попитом в Україні? – Вірно, політична!

  • ТОВ «Сарафан» тоді ще не існувало, – розповідає один з учасників подій тих років. – Зоя Василівна, мати Карплюка, перереєструвала свою фірму “Діана-М” в ТОВ “Сарафан” тільки в 2009р., коли сама переїхала жити в Ірпінь. А рекламний ринок в ірпінському районі цілком і повністю залежав від Людміли Федорук, дружини мера Бучі Анатолія Федорука! Саме тоді, рекламуючи кандидата в президенти України Віктора Януковича, всі вони і познайомились. А трошки пізніше і згуртувались навколо спільного бізнесу. “Вони” – це Яцюк, Федорук, Пікулик, Вишняков і Карплюк. Кожен приніс в майбутню “родину” щось своє: адміністративні повноваження, досвід роботи в будівельному бізнесі, зв’язки з багатими та впливовими людьми і політичну “кришу”.

Родина,бізнес, політика та гроші

Повернтаємось в 2004р. “Велика родина”, як виявилось зробила ставки тоді не на того кандидата в президенти! Саме тому бізнес у Яцюка, Федорука, Пікулик, Вишнякова і Карплюка знову  тоді«не пішов». Звичайно, місцева влада ними в певній мірі контролювалась, але «вирішувати питання» про виділення землі собі, своїм людям чи своїм фірмам їм було не по зубам… Ну навіщо все це, якщо немає інвестора?

 Далі історія розвивалась наступним чином.Служив в мерії Ірпеня на посаді начальника відділу земельних ресурсів такий собі Валерій Пеший.

Дуже корисна людина на той випадок, якщо комусь треба «вирішити питання» про виділення землі. Але він виявився ще більш корисним “Великій родині”, коли з’ясувалось, що у Валерія Пешего є син Олексій, і що юнак не просто захоплюється бальними танцями, а робить це в одній студії з самою Катериною Панчук!

Тією самою Катериною, якої батько особисто знайом з президентами України Кравчуком та Кучмою, який приймав участь в чисельних міжнародних космічних проектах за участі України, який був головним інвестором будівництва самого відомого в Україні і самого великого в Київі житлового будинку на Грушевського, 9А, де одна лише квартира навіть без внутрішнього оздоблення коштує декілька мільйонів доларів!

Так-так, саме того самого будинку, історія будівництва якого в 2005р. вартувала Петру Порошенко посади секретаря СНБО!

  • Мені невідомо, – продовжує свою розповідь тепер вже колишній мешканець Ірпеня, – хто саме і під які гарантії. Але “казка” про те, що Пеший-молодший познайомив свого батька та батька Катерини Панчук, а Володимр Панчук просто так, “під чесне слово” дав Валерію Пешому 20 мільйонів доларів США, не витримує ніякої критики!

Так чи інакше, 9 серпня 2011р. між офшорною компанією Jaffir Holdings та ПП “БілдГрупМенеджмент” було укладено договір позики на суму 20 мільйонів доларів терміном до 30 грудня 2015р. під 8% річних.

Перші мільйони доларів поступили на рахунки ПП “БільдГрупМенеджмент” вже через декілька днів, і в тому ж самому місяці серпні 2011р. між ПП “БілдГрупМенеджмент” (замовник) та ТОВ “Гранд-житло” (підрядник) було укладено договір на будівництво 5 багатоквартиних житлових будинків на 487 квартир загальною площею в 29102 кв.м. Прибутки від продажу цих квартир дозволяв “Великій родині” не лише повернути кредит родині Панчук, але й самим не лишитись в накладі…

Родина, бізнес, політика, гроші та насильство

Але це лише в теорії. По перше, Вишнякову та Пікулику необхідно було розрахуватись по старим боргам. Саме тому з переведених Jaffir Holdings $8,977 млн на рахунки ПП “БілдГрупМенеджмент” поступило лише $6,077 млн. Різниця в $2,9 млн просто «випарувалась»…

По друге, як виявилось, що оформити документи на землю і реально почати будівництво – це далеко не одне й те саме! Мами з дітками, екологи та чисельні громадські активісти настільки активно почали відстоювати інтереси громади, що будь-яке будівництво не тільки в місті, але й в усьому регіоні моментально перетворювалось чи не на збройний конфлікт!

По третє, виявилось, що в середині «Великої родини» виникли великі розбіжності в комунікаціях та поглядах. Ні, не з приводу якості чи обсягів будівництва, хоча це теж були болючі питання, а з приводу інвестицій компанії Jaffir Holdings.

Спарава в тому, що в 2013р. вдова та донька Володимира Панчука (а головний інвестор до того часу вже помер –авт.) з’ясували, що в них крадуть гроші! І не тільки купляють на ці гроші розкішні автівки (як це робив Вишняков, який приховувався в Іспанії – авт..), а просто крадуть, виводячи оббігові кошти в різноманітні “конверти”, “оффшорки” і т.п. “помийки”.

Навіть якщо судити тільки по матеріалам кримінального провадження №32015110200000036, відкритого 29 жовтня 2015 р., тільки ТОВ “Будрегіонінвест”, в якому є інтереси і у Карплюків, і у Федоруків, використовувало тільки в 2014 р. більш ніж 20 таких сумнівних контрагентів…

Недивно, що в результаті цих та інших публічних і не публічних конфліктів, всі ці сторони (за виключенням, звичайно ж мам з дітками,небайдужих громадських активістів та екологів – авт.), почали притягувати до вирішення своїх проблем різноманітні силові структури.

У 2013 році при загадкових обставинах загинув охоронець Володимира Карплюка – Роман Павлюченко. Його знайши під вікном ЖК “Новатор”. Він летів з 5 поверху. На фото охоронець Карплюка на задньому плані.

2

Як пишуть ЗМІ, у той день Карплюк нібито відправив своїх охоронців, щоб вони фізично розібралися із Андрієм Родаком, який вимагав у Карплюка зняти його рекламу з бордів, що належали Родаку.

5

Карплюка викликали на допит у цій справі.

7

З 29 березня 2013 року, за інформацією правоохоронних органів, як повідомляють ЗМІ. Роман Павлюченко переховувався і не хотів давати свідення в цій справі щодо побиття Родака. Через кілька годин Павлюченка знайшли мертвим за доволі сумнівних обставин.

Так замовчувалися обставини й під сукно лягала одна резонансна справа за іншою.

Одні давали хабарі співробітника міліції/поліції, прокуратури чи СБУ. А інші…

В свій час і індустріальному технікумі – фінансово-економічному інституті – Академії податкової служби навчався не тільки Володимир Карплюк. Його однокашник Андрій Страховський очолює сьогодні Київську обласну федерацію тхеквандо. Їх спільний однокашник, Сергій Даніш, який вийшов з спортклубу “Пересвіт” і забезпечував фізичну охорону Петру Мельнику. В 2015 році Володимир Карплюк запросив собі в заступники Дмитра Христюка, який свого часу проходив службу в спецпідрозділі “Альфа” СБУ і який не просто має наміри на позачергових виборах в Коцюбинському використовувати курсантів, які проходять навчання перед вступом на службу.

При цьому Даніш будує дома в Бучі (ТОВ “Благобуд”), Страховський – в Ірпені (ТОВ “Комфортхаус”). Є також інші будівництва, які було виділено «на пропітаніє» іншим «спортивним організаціям», члени яких приймали участь в 2013-2015р.р. в нападах на громадських активістів в Ірпені, Бучі та Коцюбинському.

Чи було притягнуто хоч когось до кримінальної відповідальності за злочини, які були скоєні в зазначених вище чи інших містах???

 Мафія – це форма організації місцевого самоуправління

А насильство-це просто інструмент отримання прибутку на користь мафії. Особливо в тому випадку, якщо на «на кону» стоять інтереси не яцюков, федоруків, вишнякових, пікуликів чи карплюків, а зовсім інших людей, які хочуть не тільки повернути свої кошти та нерухомість, але й отримати відсотки від інвестованого капіталу!

Саме тому громадські активісти, екологи, мами з дітками з Ірпеня, Коцюбинського, Бучі, Ворзеля чи Гостомеля повинні усвідомлювати з ким вони зіткнуться не тільки на позачергових виборах в Коцюбинському, але й на всіх інших виборах свого життя. Вони будуть боротися з мафією!

Чи підтримає їх держава в цій боротьбі? Тим більше, що від результатів виборів залежить доля більш ніж 6000 га Біличанського лісу та десятків мільйонів доларів інвестицій в будівельний бізнес Ірпеня та околиць.

Про це ми дізнаємось з рапортів Національної поліції під час проведення позачергових виборів в Коцюбинському.

Ми розуміємо, що мафія не спить…

“Прецедент, створений 4 липня, коли Верховний суд України скасував постанову Верховної Ради про призначення виборів у Коцюбинському, є спробою реального опору судової системи Верховній Раді, а також виклик всьому громадянському суспільству.Ми  отримали фактично ще один законодавчий орган держави. Недалекий той час, коли Верховний Суд скасує постанову про скасування повноважень Януковича або інші!” – зазначив з парламентської трибуни Гринів.

Але вибори таки відбудуться в селищі Коцюбинське.

До рівні Сицилії наші мафіозі ще не доросли, так як економлять на якісному юридичному супроводі, бо як правило ґрунтовної юридичної освіти спортсмени зазвичай не мають. Скасувавши постанову ВРУ про скасування виборів, вони забули залучити ЦВК та ТВК як сторін процесу, тож постанова ТВК про початок виборчого процесу дійсна і не може бути скасованою. Люди завжди переможуть в боротьбі за громадянське суспільство.  Виключно громадянське суспільство взмозі контролювати як законодавчу, так судову і виконавчу владу, таким чином унеможливити паразитування мафіозних структур на українському народі.

Без іменіАвтор: Олександр Матюшенко, журналіст

Залишити відповідь

Використання матеріалів сайту лише за умови посилання (для інтернет-видань - гіперпосилання) на "Громаду Приірпіння" не пізніше 2 речення.

Редакція може не поділяти думок чи висловлювань автора блогу чи коментатора.
Контакти редакції: Ірина Федорів, Олена Жежера pigmaliones@gmail.com, +38 050 2000 539