Громада Приірпіння

На початок травня 2018 року в Україні  сотні  міських, районних та обласних рад ухвалили рішення про підняття червоно-чорного прапора разом з державним жовто-блакитним у певні дати, пов’язані із визначними подіями національно-визвольної боротьби та вшануванням пам’яті героїв.

Зокрема, на Київщині за встановлення червоно-чорного стяга рішення прийняли Переяслав-Хмельницька та Згурівська районні ради, Бориспільська, Васильківська, Обухівська та сусідня Бучанська міська рада.

Ще 20 березня  я подав депутатське звернення щодо прийняття рішення Ірпінської міської ради “Про використання червоно-чорного революційного прапора на території Ірпінської міської ради”.

28 березня постійна депутатська комісія з регламенту, депутатської етики та дотримання законності розглянула це звернення і одностайно проголосувала за проект рішення. Але чому в порядку денному сесії 29 березня питання не було, секретар ради Анастасія Попсуй (яка змінила прізвище на Заблоцька) не захотіла пояснити.

Через тиждень отримав чергову відписку-відповідь, що  звернення подано за 9 днів до сесії і, нібито,  не могло бути включеним до порядку денного згідно із Законом  України “Про місцеве самоврядування” та Регламент роботи Ірпінської міської ради.

Хоча жоден Закон не завадив їм за ніч до пленарного засідання втулити до порядку денного аж 13 нових “шкурних” питань депутатів від партії Нові обличчя.

18 квітня я  повторно подав депутатське звернення із пропозицією включити до розгляду та прийняти рішення “Про використання червоно-чорного прапора на території Ірпінської міської ради”.

Окрім 4-х депутатів “свободівців”, його підписали голови депутатських фракцій Ірпінської міської ради партії УКРОП, Захисники Вітчизни, Солідарних жінок України та БПП – це загалом 18 депутатів з 36 в Ірпінській міській раді.

Проект порядку денного 50-ї сесії був сформований в понеділок 23 квітня в кінці дня і мав 147 питань. Питання прапора відсутнє.  Двічі проанонсоване на 10 годину засідання 50-ї сесії вночі переносять на 9 годину, але депутатів від ВО “Свобода” про це не повідомляють.

Зранку в четвер у розданому депутатам проекті порядку денного вже налічувалося 150 питань. Про прапор ні слова.

Намагання з голосу запропонувати доповнення до порядку денного – міський голова Володимир Карплюк звично проігнорував.

Це була історія поневірянь українського революційного прапора на 27 рік Незалежності в українському місті Ірпені у цифрах і фактах. А тепер кілька думок – чому добродій Карплюк так вперто не бажає поступитися, добровільно псуючи свою політичну карму.

Як на мене, причин може бути дві. Перша – люта ненависть до всього патріотичного й українського. Для ставленика Партії Регіонів, викормленого з руки корупціонера Мельника, воно і не дивно. І фактів цьому легіон! Чого варте хоча б те, що Мельник до сих пір є Почесним мешканцем Ірпеня, хоча Карплюку вже неодноразово пропонували виправити цей історичний казус. Але учень за вчителя стоїть горою!

Сюди можна докинути і звучання  гімну країни окупанта на відкритті засідання 44-ї сесії 22 грудня 2017 року. “Розслідування” цього інциденту Карплюк успішно “зацяцькував”, а винуватців “прикрив”. А “кришування” матінки, знаної українофобки і любительки “рускаго міра”, Світлани Лободи!? А походи на Антимайдан і ще масу подібних вибриків?!

Але, попри це все, такі пристосуванці як Карплюк вміють затаїтися, вбратися в шаровари, вишиванки, споживати лише борщ з галушками, запивати автентичним самогоном, славлячи при цьому Степана Бандеру. Такий крутій як Карплюк не може не розуміти, що рано чи пізно йому це все ікнеться!

Але! Подейкують, є ще й інша причина – хатинка в околицях Варшави! Злі язики стверджують, що запасний аеродром вже майже готовий! І статки неправедно нажиті туди переведено і сім’я евакуйована. Але, як щось пороблено, майбутньому законопослушному поляку! В країні майбутнього перебування, якщо Лук’янівським СІЗО остаточно засмердить, розпочали шалену українофобську пропаганду у якій, всьому пов’язаному з УПА, відводиться чільне місце. І пану Карплюковському обов’язково пригадають червоно-чорний прапор над міськрадою. А тут, гляди, можна буде і якусь медальку виканючити у нових господарів за боротьбу з “бандерівщиною”. І то не в якомусь Богом забутому закутку, а за 30 км. від будівлі Верховної Ради. Герой, що тут скажеш!

Автор: Богдан Мельничук, депутат Ірпінської міської ради від ВО “Свобода”