Громада Приірпіння

Продукція IKEA не розрахована на десятки років, а створена так, аби у власному просторі можна було весь час щось змінювати та додавати різні милі деталі – яскраві ліхтарики, світильники у формі повітряних кульок або ж різнокольорові свічки.

Найбільша перевага бренду – демократичні ціни. У всіх 49-х країнах світу IKEA встановлює однакові. Але є цікавий нюанс. Незважаючи на зовнішню схожість багатьох магазинів, бренд часто підлаштовується під місцевий ринок і тенденції. Наприклад, у Польщі товари можуть коштувати дешевше, ніж в Угорщині, а в Угорщині, ніж в Австрії. А у Росії взагалі оголошуються знижки на значно ширше коло товарів, ніж в інших країнах, бо місцеві звикли до розпродажів.

Досі, аби придбати товари цієї компанії, українцям доводилося переплачувати як мінімум 30%, купуючи у посередників, які привозили товари з сусідньої Польщі. Цей факт викликав навіть занепокоєння шведського посла. “В Україні є багато компаній, що працюють під логотипом IKEA, які не мають до неї ніякого стосунку. І дуже важливо це питання вирішити”, – заявив нещодавно посол Швеції в Україні Мартін Хагстром.

Приходу компанії на український ринок чекали давно. До того транснаціональний рітейлер ІКЕА (шведська компанія з головним офісом у Нідерландах) чотири рази намагався зайти в Україну – у 2005, 2007, 2012 та 2016 роках. Але тоді її зупинила корупція – менеджери не захотіли брати землю у суборенду та платити хабарі, тому і відмовилися працювати з київською владою.

Наприклад, у 2005 році керівники компанії, як і зараз, зустрічалися з президентом України. На зустрічі був і мер столиці Олександр Омельченко. Вони пообіцяли, що під Києвом має бути побудований торгівельний центр, у якому 30 тисяч квадратних метрів зі 150-ти мали віддати шведам, які готові були вкладати у будівництво (від $1 млрд до $1,7 млрд). Але воно так і не розпочалося, бо у районі села Щасливе на автомагістралі Київ – Бориспіль, де й розташовувалась ділянка, зводити нічого не можна було – постраждали б рідкісні рослини. У 2007 ІКЕА цю ділянку відмовився надавати Леонід Черновецький.

Екс-гендиректор IKEA в Росії Леннарт Дальгрен, який вів перемовини в Україні, сказав: “У системі IKEA немає коштів на підкуп. З чого б це земля в Києві коштувала втричі  дорожче, ніж в Москві чи в Лондоні”. У 2012-му шведам запропонували ділянку на місці іподрому на проспекті академіка Глушкова. Але тоді компанія вже мовчала.

На цей раз двері до магазину відкрив особисто президент Петро Порошенко. Поки, звісно, віртуальні. За прогнозами, у реальні можна буде зайти у 2019 році.

У грудні 2017 року мер Києва Віталій Кличко зустрівся з менеджером з розвитку бізнесу IKEA у Південно-Східній Європі Владиславом Лалічем та пообіцяв “усунення адміністративних бар’єрів, бюрократії і спрощення ведення бізнесу”.

Це дуже і дуже короткі терміни. Вони обумовлені тим, що найбільший у світі продавець меблів не захотів будувати власний супермаркет (чекати виділення землі, отримувати дозволи на будівництво, давати роботу українським підрядникам та будівельникам) або купувати готовий. Він вирішив зв’язати себе договором оренди та облаштувати City store IKEA.

Площі для IKEA готують у ТРЦ “Ocean Mall” (забудовник – Вагіф Алієв) – другої черги “Ocean Plaza” біля метро “Либідська”.

Така практика співіснування великого магазину та інших, більш дрібних для IKEA, не новина – у серпні минулого року за таким принципом відкрився перший магазин бренду у польському місті Люблін.

Проте на шляху IKEA виникла чергова загроза. Нардеп Сергій Лещенко переконаний, що забудовник, який і має надати в оренду площі, планує під будівництво частково зруйнувати будівлю Інституту науково-технічної та економічної інформації з відомою “літаючою тарілкою”.

Її спроектував архітектор, науковець і композитор Флоріан Юр’єв. Він пояснює, у 60-ті роки була актуальна тема космосу, а тому і форму вирішив зробити космічною. До того ж його надихнули роботи бразильського модерніста Оскара Німеєра.

Будівля парламенту у місті Бразиліа. Архітектор – Оскар Німеєр

Юр’єв мріяв облаштувати унікальний кольоромузичний театр, де можна було би проводити музичні вистави під гру кольорових градієнтів на світловому екрані. Конструкція з двох півсфер створила у приміщенні ідеальну акустику. Але владі ідея не сподобалась, залом користувалися рідко.

У 1990-ті будівля почала занепадати – сипалась штукатурка, а у вікнах з’явилися дірки. “Тарілка” майже не використовувалась. А у холі інституту проводилися ярмарки.

Тим часом до ласого шматка землі майже у центрі Києва почали придивлятися забудовники та орендарі. В оренду “тарілку” хотіли взяти різні компанії, приміром, просилися заклади громадського харчування. Згодом було вирішено будувати на цьому місці ТРЦ. Перший проект передбачав повністю прибрати будівлю з “тарілкою”. Пізніше з’явився більш “компромісний” варіант: відреставрована скляна висотка та інтегрована у нову будівлю “тарілка”.

Наприкінці 2016 року своє слово сказало Міністерства освіти України, на чиєму балансі досі перебуває будівля інституту. Мовляв, у держави нема грошей на реставрацію та утримання будинку, тому весь комплекс планують віддати в оренду. Головною умовою співпраці – збереження “тарілки”та облаштування у ній сучасного конференц-залу, а в у висотці – науково-освітнього простіру за зразком варшавського Центру науки “Коперник”.

Нині проти вмонтування тарілки виступають представники громадського руху #SAVEKYIVMODERNISM.

Вони не вірять в обіцянки забудовника – в нижній частині “тарілки” влаштувати науковий музей, а акустичний зал – відремонтувати, аби влаштовувати у ньому різні конференції, а не музичні концерти.

Що ж до компанії ІКЕА, то не відомо, чи витримає вона можливі нові труднощі з отриманням приміщення.