Київрада знищує національний природний парк
— 8 листопадаа 2018 023 жовтня 2018 року Постійна комісія Київської міської ради з питань містобудування, архітектури та землекористування вчинила черговий злочин. Цього разу компанія депутатів на чолі з одіозним Олександром Міщенком повторно розглянула та проголосувала за проект рішення “Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок службі автомобільних доріг у Київській області на автодорозі М-06 Київ-Чоп, км 15+668 у Святошинському районі м. Києва для розміщення транспортної розв’язки в різних рівнях” (К-33803). Йде мова про розв’язку на повороті до спорткомплексу “Чайка”.
Справа в тім, що розв’язка в цьому місці дійсно конче необхідна – але з усіх можливих варіантів не розглядався жоден, крім найдешевшого, який передбачає фактичне знищення більше 7 га території природно-заповідного фонду (ПЗФ), а саме частини Біличанського лісу, який згідно з Указом Президента №446/2014 “Про зміну меж національного природного парку “Голосіївський” від 1 травня 2014 року увійшов до складу національного природного парку “Голосіївський”.
Безальтернативність в проектуванні даної розв’язки, звичайно, наштовхує на думку про корупційну складову. До речі, відомий фахівець з містобудування, провідний співробітник Інституту архітектурного менеджменту Сергій Дюжев саме і вбачає тут кримінально-корупційну схему – на виділені на цей проект кошти від Європейського банку реконструкції та розвитку (ЄБРР) та Європейського інвестиційного банку (ЄІБ) реалізувати найдешевший варіант, завищивши згодом вартість робіт. Тобто, банально “розвести” європейські банки на “бабки”.
24.10.2018. Коментар головного спеціаліста Інституту архітектурного менеджменту С. Дюжева щодо планів будівництва розв’язки на території НПП “Голосіївський”
Перевищуючи та зловживаючи своїми повноваженнями, депутати Київської міської ради розпоряджаються територією, яка їм не належить! Змінювати межі об’єкту ПЗФ загальнодержавного значення, а тим більше вилучати його землі, можливо тільки за механізмами і процедурою, передбаченими Законом “Про природно-заповідний фонд України” та Земельним кодексом України! Якщо йде мова саме про зміни меж об’єкту ПЗФ через втрату наукової цінності частини його території, то спершу має бути наукове обгрунтування втрати наукової цінності, погодження профільного Міністерства екології та природних ресурсів – та, в кінцевому підсумку, обов’язково через відповідний указ Президента України. Тобто, зміна об’єкту ПЗФ має здійснюватися за тим же механізмом, за яким і створювався цей об’єкт ПЗФ! Якщо ж іде мова про ВИЛУЧЕННЯ земель, які входять до природно-заповідного фонду, через крайню суспільну потребу, то й тут Земельний кодекс України, зокрема стаття 150, також чітко встановлює порядок такого вилучення:
До особливо цінних земель відносяться: г) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, землі історико-культурного призначення.... Припинення права постійного користування земельними ділянками особливо цінних земель, визначених у пунктах "в" і "г" частини першої цієї статті, з підстави добровільної відмови від користування ними або шляхом їх вилучення здійснюється за погодженням з Верховною Радою України.
Далі читаємо статтю 20 Земельного кодексу України ”Встановлення та зміна цільового призначення земельних ділянок”:
Погодження матеріалів місця розташування об'єкта, що передбачається розмістити на земельній ділянці особливо цінних земель державної чи комунальної власності із зміною її цільового призначення, здійснюється за погодженням з Верховною Радою України в порядку, визначеному статтею 151 цього Кодексу. Зміна цільового призначення земельних ділянок природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, історико-культурного, лісогосподарського призначення, що перебувають у державній чи комунальній власності, здійснюється за погодженням з Кабінетом Міністрів України.
Отже, є лише єдиний законний механізм вилучення і зміни цільового призначення земель природно-заповідного та лісового фонду – а в нашому випадку маємо одночасно подвійний статус землі Біличанського лісу, а саме: Київська міська рада згідно ст. 151 Земельного кодексу України зобов’язана подавати відповідні клопотання до Кабінету міністрів України, який в свою чергу передає матеріали для погодження до Верховної Ради України – і тільки після цього орган місцевого самоврядування (в нашому випадку – Київська міська рада) може надавати дозвіл на розроблення проекту землеустрою!
До речі, в поданих на земельну комісію документах від Департаменту земельних ресурсів КМДА ніде не зазначено, що вирішується доля території національного природного парку “Голосіївський”.
Слід підкреслити, що це далеко не перша спроба протягнути цей проект через комісії Київміськради – в зв’язку з цим відомим є лист директора НПП “Голосіївський” Бориса Дробота, в якому він інформує депутатів щодо неприпустимості реалізації проекту автомобільної розв’язки без врахування норм діючого природоохоронного законодавства.
Втім, це не перший приклад, коли Київміськрада в незаконний спосіб розпоряджалася територією природно-заповідного фонду загальнодержавного значення. Згадаємо, як 4 квітня 2017 року Київміськрадою було прийняте рішення №76/2298 “Про затвердження змін до детального плану території (ДПТ) району Теремки III у Голосіївському районі м. Києва”, яким передбачається знищення частини заповідного урочища Теремки, яке повністю увійшло до складу НПП “Голосіївський” з самого початку його створення – Указом Президента України №794/2007 від 27 серпня 2007 року. Згідно з цим незаконним ДПТ, знищенню підлягає 2,8 га заповідного лісу для будівництва розв’язки та 2,4 га – для будівництва метро.
З приводу усіх прийнятих Київською міською радою рішень, що суперечать природоохоронному законодавству, екологи та природоохоронці будуть подавати відповідні позови до суду.
Серед більшості складу земельної комісії, що підтримали рішення, є, зокрема, і депутат від київської команди Ольга Балицька, яка позиціонує себе як борець проти незаконних забудов, і до якої я принагідно звертаюсь: а чим Ви керувались, коли підтримали вочевидь незаконне рішення земельної комісії?
Цікаво, Міністерство екології та природних ресурсів України – його міністр Остап Семерак та юридична служба міністерства – в курсі, що витворяє Київрада із землями ПЗФ і природоохоронним законодавством? Чому нема ніякої реакції? Нарешті, ждемо офіційної реакції з боку керівництва НПП “Голосіївський”!
Наостанок хочу застерегти деяких розумників від аргументу щодо відсутності у НПП “Голосіївський” встановлених меж в натурі – мовляв, за відсутності проекту землеустрою та встановлення меж в натурі неможливо стверджувати про належність території до національно-природного парку. На цей рахунок стаття 7 Закону “Про природно-заповідний фонд України” чітко і однозначно стверджує:
До встановлення меж територій та об'єктів природно-заповідного фонду
в натурі їх межі визначаються відповідно до проектів створення
територій та об'єктів природно-заповідного фонду.
Та біда в тому, що статтю 7 Закону “Про ПЗФ України” відверто ігнорують не тільки чиновники й депутати, а й навіть судді – так, начебто її зовсім не існує! Зважаючи на це постає природнє питання: то як ще змусити влади дотримуватися норми закону?
Автор: Михайло Погребиський
Залишити відповідь