Громада Приірпіння

2 березня Юлія Тимошенко приїхала агітуватив Бучу. За два дні до візиту ми попередили, що представники громади будуть на заході і матимуть два простих питання:

1) Чому голова облради Ганна Старикова, яка представляє “Батьківщину”, і її партсоратник Костянтин Бондарєв блокують ініціативу громади Коцюбинського – приєднання до Києва?

2) Чому обласний осередок “Батьківщини” співпрацює з депутатом-дерибанником Владиславом Євстєфєєвим, який оформив на себе майже 100 ділянок Біличанського лісу?

Перед заходом голова Коцюбинського Ольга Матюшина зустрічалася з очільником осередку “Батьківщини” в Приірпінні – Олегом Сотниковим. Він депутат-мільйонер Бучанської селищної ради, який міцно тримає в своїх руках перевізників регіону і лобіює інтереси перевізників на рівні області.

Сотніков дав чітко зрозуміти Матюшиній, що якщо громада прийде на захід з плакатами – їх затулять плакатами і служба безпеки не дасть це зробити. Але коли коцюбинців зупиняв політичний неандерталізм? Ніколи. Селищна голова разом з депутатами ради і представниками громади прийшла на захід. Плакат протримався кілька хвилин, як і обіцяв Сотніков.

Кілька хвилин його вдалося потримати в руках виключно тому, що бабусі, які мали “відстукати”, що з’явився плакат, не могли зрозуміти – він хороший чи поганий.

Там не було слів “Тимошенко, Порошенко”, а хто така Старикова бабусі не знали. Через пару хвилин вони віддзвонили, кому треба, тітушка підбіг ззаду – вирвав в дівчат плакат і побіг.

Тобто європейської історії, коли політик спускається зі сцени до громади, слухає, про що говорять люди й може реагувати – не вийшло. Такий рівень діалогу хіба можливий, коли говоримо про міжнародний рівень, коли на саміті YES є міжнародні представники.

У тому, щоб Тимошенко відповіла на два прості питання ніхто не був зацікавлений з обласної Київської “Батьківщини”. Це було помітно одразу на початку заходу. Коли приїхала голова облради Ганна Старикова вона демонстративно почала селфитися з дерибанником Біличанського лісу – Владиславаом Євстєфєєвим.

Це теж свого роду відповідь: “Євстєфєєв хай і дерибанник, але наш і ми його не здамо.”

Тому поведінка чиновниці, якій за 4 тис доларів дісталася в Ірпені квартира – вже не дивує.

Далі всі помітили, як площа враз наповнилася людьми. Їх звезли масово на автобусах з написом “Вишгород”. Свідки твердять, що обговорювали питання винагороди за такий приїзд.

Ви уявляєте, як паскудно мав працювати обласний осередок “Батьківщини” і зокрема Сотніков в Приірпінні, щоб в 2015 році партія отримала підтримку в облраді і навіть свою голову облради Ганну Старикову, а через 4 роки довелося людей звозити автобусами і мотивувати, щоб приїхали?

І не дивно, що реальної підтримки не було. Подивіться, як Костянтин Бонадрєв, який відповідає за Київщину веде діалог…

І найгірше, що коли Сотніков – депутат Бучі разом з колегою-батьківщинівцем Олегом Квашуком, чув і бачив, як Бондраєв дозволив собі напасти на бучанку, – просто відверталися, навіть коли бучанка кликала Сотнікова на ім’я і просила втрутитися.

Сотніков навіть намагався вирвати телефон замість того, щоб заспокоїти соратника Бондарєва.

Так от і Бондарєв, і Сотніков не зробили нічого іншого, як принизили і підставили Тимошенко.

Ви уявіть, щоб вони не могли за 4 роки показати результатів партійної роботи і просто звезли людей і відпрацювали візит Тимошенко в Бучу абияк. Більше того, при тому, що в них лідер партії жінка, дозволяють собі поводитися з жінками як остання бидлота.

З самого початку Сотніков замість того, щоб відпрацювати й налагодити комунікацію з громадою – донести лідеру партії через Бондарєва, що є конфліктне питання і його треба вирішувати невідкладно, організував з Бондарєвим травлю жінок, відбирання плакатів…

В команді Тимошенко є більш якісні кадри – такі як Альона Шкрум та Ігор Луценко. І таким як Бондарєв, Старикова, Сотніков, Євстєфєєв і Квашук (останні двоє махрові дерибанники) не місце в жодній з парламентських партій. Виключити їх мав би підказати інстинкт самозбереження.

Перемагає той лідер, команда якого вміє організувати виступ в громаді й знає, що хоче громада, а не той, хто працює так, що лідеру на сцені за їхню поведінку має бути соромно. Лідерство – це питання до вміння формувати якісні команди.

Авторка: Ірина Федорів, для УП