Громада Приірпіння

Цьогорічний осінній місяць жовтень почався для мене зовсім не з осінніх кольорів, а з білого забарвлення.

Білий – це колір капітуляції.

За дивним збігом обставин це ще і колір маркування бандитів-колаборантів.

Саме вони окупували український Донбас.

І ось у найближчі вихідні, після оголошення легітимізації “Мінських угод Путіна”,  мусив знову йти на Майдан з вимогою тисяч: “Ні- Капітуляції”! Чому знову? Бо це вже було і раніше, і нажаль не один раз.
Також на віче прийшли коцюбинчани Володимир та Ірина Маслюки, Наталка Коломієць, Надія та Олег Ахмедови, Юрій Устіновський та інші. Разом з нами були ірпінчани, бучанці, гостомеляни та інші мешканці приірпіння.

Відчуття дежавю чи закономірне повернення до “домашнього завдання”, яке у попередні рази виконано незадовільно? Поки що відповіді на це питання не маю. Але із досвіду знаю, що всі попередні майданні протистояння з владою закінчувались один трагічніше іншого.

Нинішній “провісник бурі” базується на Законі України “Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей”.

Які небезпеки несе цей “провісник бурі”? Думаю що навіть заангажованим громадянам очевидно, що:

1.   Московським окупантам та їхнім пособникам-терористам гарантується амністія (ст. 3, Закону);
2.   Узаконюється режим “сприяння” для російської мови і знищення української мови (ст. 4, Закону);
3.   Надається імунітет депутатам, “обраним” під контролем терористів (ч. 2 ст. 5, Закону);
4.   Терористи призначатимуть керівників органів прокуратури і судів, а самі стануть “народною міліцією”, підпорядкованою виключно місцевій владі, яку, дуже ймовірно, буде обрано з колишніх ватажків загонів бойовиків (ч. 3 ст. 5, ст. 9, Закону);
5.   Україна має забезпечити прямі зовнішні відносини окремих районів Донбасу з регіонами Росії, чим, по суті, визнається сам факт відсутності реального кордону з країною-окупантом (ст. 8, Закону);
6.   У Державному бюджеті України, тобто за наш з вами кошт,  щороку передбачаються захищені видатки на державну підтримку соціально-економічного розвитку “ОРДЛО”, обсяг яких не може змінюватися при здійсненні скорочення затверджених бюджетних призначень.

Враховуючи це, українці таки досить масово вийшли на попереджувальний Страйк і досить потужно заявили про незгоду з позицією президента. А це означає що суспільство уже інше ніж навіть під час “Революції Гідности”, бо:

• якби не було приводу, ніхто не вийшов би на Майдан. Значить є ті хто не байдужий;
• тоді Янукович знехтував асоціацією з Європою розлютивши молодь, а нині Зеленський, також кулуарно, проігнорував думку пасіонарної меншости, яка готова до рішучих дій і сколихнув досить великий прошарок нейтрально налаштованих громадян;
• несприйняття старих політичних методів, навіть тих які носять стримуючий та стабілізуючих характер-це ознаки революційної ситуації;
• Влада не тільки ігнорує протести, але і глузує з них, та намагається примітивно скомпрометувати, не розуміючи всю небезпеку таких дій,на які так активно полюють пропагандисти країни-агресора.
  https://www.facebook.com/lena.lastivka.7/videos/531026691057189/ )
  І стає очевидним, що це тільки початок, бо далі політична та соціальна напруга  буде тільки посилюватись.
  І в повітрі вже “пахне революцією”, адже:
• готовність до протестів та радикальних дій зростає,хоча це і на руку Кремлю та внутрішній “п’ятій колоні”, що хоче реваншу і доступу до управління Державою;
• цей Закон лиш забезпечує політичну легітимізацію і “взяття на баланс” бандитів на окупованих територіях, але не дає механізму повернення під контроль України кордонів з країною агресором. Бо уже в Кремлі заявили, що не можуть примусити колаборантів відвести війська;
• тепер Росії буде легше “вискочити з-під санкцій”, адже банд формування отримають український легітимний статус і «закапсулюються» в українську проблему;
• і зрештою, ці “особливі преференції” бунтівного ОРДЛО сподобаються прилеглим регіонам де подібні псевдо еліти  орієнтовані на співпрацю з економічно потужним східним сусідом, а населення сприймає кремлівську пропаганду і обовванювання, як  неминучий і безальтернативний факт.

Але ми повинні розуміти всю небезпеку від даних “миротворчих дій” слабкодухого і недосвідченого Зеленського та протистояти здачі українських інтересів на догоду кому би то не було.

Слава Нації! Ні, капітуляції!!!   

Автор: Ігор Домбровський, учасник російсько-Української війни