Громада Приірпіння

Цивільні українські заручники перебувають у полоні на території рф та на тимчасово окупованих територіях України. Деяких з них родичам вдалося відшукати самим, про когось розповіли військовополонені, які повернулися внаслідок обміну, про декого немає інформації — вони вважаються зниклими безвісти. На сьогодні немає чіткого механізму, який би дозволив забезпечити обмін цивільних полонених та повернення їх в Україну. ОБСЄ запустило “Московський механізм”, покликаний допомогти зафіксувати злочини російських військових проти цивільного населення на території України.

Історії від родин цивільних в’язнів з Бучі, які досі перебувають в полоні.

Наразі Україна розшукує 14038 цивільних громадян і ще 1741 перебувають у полоні рф, з яких майже 1000 полонених підтвердив Міжнародний комітет Червоного Хреста. Такі цифри називає представник Уповноваженого з прав людини Олександр Кононенко, який очолює у Координаційному штабі з питань поводження з військовополоненими підгрупу, що займається звільненням цивільних затриманих.

Кононенко сподівається  на розгляд і зрушення у вирішенні питання звільнення цивільних вже у червні цього року, на Саміті миру, який відбудеться у Швейцарії.

За даними ГО Медійна ініціатива за права людини (МІПЛ), одним з основних напрямків роботи якої є звільнення цивільних заручників, за період окупації Київщини, росіяни захопили й незаконно вивезли близько 250 цивільних, зокрема, 75 осіб з Бучанської громади, 35 осіб досі перебувають у заручниках рф, а доля решти громадян – невідома. Це дані Бучанської міськради.  

Примусово вивезені громадяни перебувають в колоніях або буцегарнях на території рф та на тимчасово окупованих територіях України.

Інформації про перебування таких затриманих цивільних в рф мізерна або відсутня взагалі. 

Деяких з них родичам вдалося відшукати самим, про когось розповіли військовополонені, які повернулися внаслідок обміну, про декого немає інформації – вони вважаються зниклими безвісти. На сьогодні немає чіткого механізму, який би дозволив забезпечити обмін цивільних полонених та повернення їх в Україну. Про це говорить Кононенко. 

В той же час, відомі поодинокі випадки, коли разом із військовополоненими до обмінних списків потрапляли кілька цивільних заручників, але це скоріше виняток, ніж правило. Під час обміну на початку року Україна повернула 230 полонених, з них 6 цивільних. За свідченнями звільнених військовополонених, цивільних тримають в нелюдських умовах, знущаються і відмовляються повертати додому, не пред’являючи обвинувачень. Про це розповідають рідні цивільних заручників, яким вдалося отримати свідчення від звільнених військовополонених.

Урядові й неурядові організації спільно працюють над тим, щоб залучити до переговорів щодо повернення цивільних країни, які матимуть вплив на рф. Вже почали в цьому напрямку працювати Норвегія та Канада, ведуться перемовини з Катаром. Про це, зокрема, каже Кононенко.

Також допомогою у процесі повернення цивільних може бути – збір даних ОБСЄ про цивільних полонених для передачі в Міжнародний кримінальний суд – «Московський механізм». 

На це сподівається й Кононенко, стверджуючи, що обміну цивільними бути не може, тому що це не передбачено міжнародними механізмами. Але може й повинно бути повернення цивільних, яких рф утримує незаконно. 

Тим часом родичі цивільних заручників проводять мирні акції аби привернути увагу до долі своїх рідних.

Фото: Мирна акція, яку провели родичі цивільних полонених у Києві 6 квітня 2024 року. Фото: Ліля Гончарук/Суспільне

«Затримали на блокпосту, коли прямував до евакуаційного коридору»

«Схопили біля будинку проживання»

«Вивели з бункеру Гостомельського склозаводу»

«Викрадений з власного будинку під час окупації»

Це основні обставини потрапляння в полон у Бучанській громаді, які вказали родичі полонених. Ці дані є у списках, наданих редакції місцевими волонтерами. Цивільних забирали без видимих причин. Їх роздягали, шукали татуювання або щось, що вказує на співпрацю із ЗСУ. Забирали навіть тоді, коли ніяких навіть опосердекованих доказів не було. Утримували в ямах з водою, викопаних у лісі в районі Ворзеля, у холодильниках на території Гостомельського аеродрому, а згодом відправляли через Білорусь до росії.

Випадково дізналася про полон сина, переглядаючи відео з колонії

Тетяна – мама Дениса Ніколаєнка розповідає, що 15 березня її син з другом пішов провідати літнього чоловіка, якому російські військові поламали ребра.

«Коли вони вийшли, їх зупинили росіяни, роздягнули, шукали татуювання, а потім кудись повели. Наступного дня, коли син не повернувся, я пішла до того діда. Розпитувала, що сталося, де Денис. Його ніде не було, а росіяни сказали, що вони його відпустили. Я чекала ще кілька днів, думала, може він повернеться, може десь через поле йде…», – розповідає Тетяна.

Денис заробляв тим, що робив ремонти, як стверджує мама, у нього не було жодних татуювань, до військової справи він не мав відношення.

«Коли вже нас звільнили, я приїхала до братської могили в Бучі біля церкви. І там у ямі побачила руку в схожій як у Дениса куртці. Я була в такому стані, що не могла себе стримати. Стрибнула туди по тих всіх трупах, почала його відкопувати але то був не він…», – пригадує жінка.

Фото: Тетяна – мама Дениса у Бучі біля братської могили на території церкви, де стоїть стенд із зниклими безвісти, серед яких у списку й її син

«Майже 2 роки я не знала, де мій син. І аж в серпні 2023 року я побачила фото з Оленівської колонії, коли там був вибух і туди намагалися потрапити і ООН, і МКЧХ, а вони нікого не пускали, тоді вони зняли фільм про Оленівську колонію і на тому відео я побачила сина», – розповідає Тетяна.

Фото: Денис Ніколаєнко на фрагменті з відео у Оленівській колонії

Про те, що їй вдалося упізнати сина, жінка повідомила всі державні органи, які займаються звільненням полонених. Його внесли до списків цивільних заручників. Але щодо звільнення відповідь скрізь одна, – чекайте, поки механізму повернення цивільних немає.

Потрапив під обстріл, втік, а через тиждень забрали в полон

Мама Владислава Поповича Тетяна розповідає, що провела власне розслідування зникнення сина:

«На момент окупації мене в Бучі не було, а син залишився з батьком. Коли ще був зв’язок, він показував як горить аеродром. Я просила їх виїхати, але марно. 2 березня він з дружиною батька виїхав з Бучі до села Блиставиця. Дорога вже була замінована й вони вирішили проїхати через сусіднє село Мироцьке. На початку дамби по них почали стріляти».

Влад був поранений в ногу але йому вдалося втекти, хоча й довелося кілька днів блукати в пошуках прихистку.

«9 травня 2022 року ввечері мені подзвонив чоловік і сказав, що був з Владом у буцегарні  в Курську. Він запам’ятав 10 прізвищ полонених з нашого регіону і серед них був мій син», – каже Тетяна. 

Поранений, хлопець переховувався тиждень у різних людей в с. Немішаєве. Місцевий лікар не зміг йому надати допомогу, оскільки, як розповідає Тетяна, в нозі був уламок снаряду й потрібна була госпіталізація. Лікарні на той час в районі вже не працювали.

Фото: Владислав Попович, зараз перебуває в заручниках на території рф

16 вересня 2022 року від Влада з полону прийшов лист, написаний ним від руки. Тетяна зробила почеркознавчу експертизу аби переконатися, що його написав дійсно Влад. Почерк був його.

Фото: Лист з полону від Владислава Поповича

В листі кілька речень: з ним усе добре, годують 3 рази на день, надають медичну допомогу, а ще Влад пише, що сподівається скоро побачити рідних. 

Листи з подібним змістом отримали ще кілька родин з Бучанського району у 2022 році. 

У липні 2023 року Тетяна надіслала на електронну адресу міністерства оборони рф запит щодо надання інформації про утримання її сина. А вже на початку серпня отримала відповідь:

«За наявними на 4 серпня 2023 року даним Попович В.В. затриманий за протидію спеціальній воєнній операції, в даний час знаходиться на території російської федерації, стан його здоров’я задовільний».

Фото: Відповідь від міноборони рф на лист Тетяни Попович

Тетяна Попович неодноразово брала участь в заходах, на яких піднімалося питання повернення полонених. Вона завжди бере з собою фото свого сина.

Фото – саміт ОБСЄ у Варшаві

Носив питну воду зі своєї криниці в підвал багатоповерхового будинку

Дениса Баранчука у Бучі чекають мама, дружина та двоє малолітніх дітей. Йому було 30, коли його забрали росіяни з вулиці.

 «Під час окупації вже не було ні світла, ні води, а в нас колодязь у дворі. Денис носив воду в бомбосховище на вул. Вокзальній, де ховалося багато бучанців. Я його просила не ходити. Ворожий блокпост стояв на нашій вулиці. Сусіди казали, що бачили як Дениса зупинили російські військові 8 березня. Більше ми його не бачили», – розповідає Світлана, мама Дениса.

Інформацію про те, що Денис у полоні, жінка отримала від звільненого полоненого. Він розповів, що спершу Дениса кинули в яму у Ворзелі. Заручники там стояли у воді. Потім їх тримали в холодильниках на території Гостомельського аеродрому, змушували їх носити трупи, зрештою повезли через Білорусь в Брянську область, Новозибки, СІЗО №2. 

«Коли їх привезли в Брянск, спустили на них собак, у нього спина вся покусана, ніс поламаний, губа зашита. Йому вирвали кілька зубів. Полонені отримували 2 ложки води в день, кору їли, коли їх за дровами відправляли. Він дуже схуд. Росіяни там розважаються, – б’ють, застосовують проти них напругу», – не може стримати емоцій Світлана.

Фото: Денис Баранчук до полону

Наприкінця вересня 2022 року Світлана також отримала лист від сина, переданий через МКЧХ.

«Зараз мені написав Координаційний центр, що місцезнаходження Дениса – Тульська область, місто Донське, колонія. Там ніби трохи краще стали годувати. Він був до полону 65 кг, зараз, мабуть, 40», – додає жінка.

Денис Баранчук — це фото мама знайшла на одному з російських сайтів. Там він значиться як військовополонений

«Московський механізм» – зібрані докази злочинів російських військових проти цивільного населення

Завдяки в тому числі адвокації МІПЛ, на початку березня ОБСЄ був запущений так званий «Московський механізм». Це місія, яка покликана встановити факти позбавлення волі на окупованих територіях і дослідити супровідні злочини проти цивільного населення України.  Протягом короткого терміну організацією був оприлюднений звіт про порушення та зловживання міжнародним гуманітарним правом пов’язані зі свавільним позбавленням волі цивільних громадян України Російською Федерацією, зокрема, мова йшла про катування та нелюдське поводження.

Представниця ГО “Медійна ініціатива за права людини”, яка відповідає за документування злочинів, Анастасія Пантелєєва була однією з тих, хто безпосередньо разом з родичами цивільних полонених брали участь в самітах ОБСЄ:

«У нас була мета сприяти запуску “Московського механізму”, тому що нам хотілося, щоб цей злочин, який чинить рф по відношення до цивільних громадян України, мав належну експертну оцінку. В «Московському механізмі» працюють міжнародні незалежні експерти, які досліджують злочини. Наприклад, минулого разу вони досліджували депортацію наших дітей і після цього Міжнародний кримінальний суд (МКС) видав ордер на арешт президента рф». 

«Нам би хотілося, щоб так само й цей злочин по відношенню до цивільних був розглянутий міжнародними експертами. Для цього ми надавали різного роду інформацію й допомагали писати цей звіт. Сподіваємося далі адвокатувати цю тему за допомогою звіту й привернути увагу МКС, паралельно не полишаючи тиск на МКЧХ, який має мандат на відвідання як військовополонених так і цивільних заручників і має робити все, щоб допоки ці люди не будуть звільнені, вони залишалися живими й відносно здоровими», – зазначає Анастасія Пантелєєва.

 Алгоритм по звільненню цивільних полонених

У МІПЛ повідомили, що розробили потенційний механізм щодо звільнення цивільних заручників, який включає третю сторону, яка була б достатньо авторитетна для того, щоб спілкуватися з представниками рф. Тут йдеться про третю країну, або кілька країн, які б могли адвокатувати в цьому процесі.

«Також важливо було б долучити до цього процесу переговірників, які мають досвід перемовин в різних конфліктах щодо звільнення заручників – військових, цивільних», – зазначає Анастасія Пантелєєва. 

Як на державному рівні планують повертати цивільних заручників

Представник Уповноваженого Олександр Кононенко, стверджує, що обміну цивільними не може бути, тому що це не передбачено жодним міжнародним механізмом:

«Чому немає обміну цивільних, тому що вони або незаконно засуджені, або незаконно позбавлені волі і фактично цих людей мають відпускати, а для цього мають бути політичні домовленості, ті ж самі перемовини. Головне в цьому питанні, щоб рф взагалі захотіла вести перемовини щодо цивільних».

Координаційний штаб наділений функціями і з повернення в тому числі цивільних громадян. У штабі створено підгрупу, яка буде займатися цивільними громадянами. Туди входять представники всіх центральних органів виконавчої влади, правоохоронні органи, спецслужби та представники громадських організацій. 

«На виконання пункту 4 Формули миру Президента Зеленського 26 лютого було розпочато створення міжнародної коаліції, яку очолили Норвегія та Канада, з приводу повернення цивільних заручників, це щодо міжнародних перемовників і тиску на рф. Крім цього йдуть перемовини з Катаром щодо того, щоб Катар став країною посередником і попередньо Катар висловив свою згоду долучитися до перемовин по цивільним громадянам. Також сподіваємося, що 15-16 червня, на Саміті миру, який відбудеться у Швейцарії, будуть якісь перемовини і з цього питання», – сподівається Кононенко.

Щодо «Московського механізму» і результатів роботи ОБСЄ Кононенко переконаний, що дуже важливо, якщо МКС, на основі звіту ОБСЄ щодо цивільних затриманих, видасть ордери на арешт представників російської влади.

«Дуже важливо, якщо це станеться – тому що оті 2 ордери, які є на сьогоднішній день з приводу дітей – Путіну й Бєловій, вони якимось чином дозволили розблокувати процес повернення дітей. Зрозуміло, що поки об’єми не великі, але все ж таки. На нашу думку, це ж повинно статися і з приводу цивільних, хтось із російської влади має отримати такі звинувачення, мова йде про жертв насильницьких зникнень», – говорить представник Уповноваженого. 

Кононенко додає, що люди, яких незаконно утримує росія, отримали звинувачення, якого не існує з точки зову кримінального кодексу рф, а саме – «оказаніє сопротєвлєнія при провєдєніі специальной воєнной опєраціі». 

Тобто, цивільні громадяни, яких викрали й незаконно вивезли за межі України, незаконно утримуються по 1,5 – 2 роки в колоніях рф без вироку суду. 

Цей матеріал є частиною серії про воєнні злочини в Україні, створений у партнерстві з JusticeInfo.net – Fondation Hirondelle.

Головне фото: Станіслав Юрченко, Ґрати

Авторка: Олена Жежера