Громада Приірпіння

Кворум для позачергової сесії чекали ледь не годину. Зареєструвалось 20 депутатів, більшість з яких – “регіонали” та “тушки”.

Хтось з присутніх депутатів попросив пояснити про причини, що спонукали до проведення позачергової сесії (депутатська робота на місцевому рівні не оплачується, та є громадським навантаженням, що в свою чергу призводить до необхідності узгоджувати таку діяльність з основною роботою депутата, тому будь-яка позачерговість без нагальної потреби, особливо якщо врахувати що майже всі “слуги народу” свої “земельні квоти” вже роздерибанили, призводить до непорозумінь).

І хоча всі розуміли, що головний привід це кадрові питання, все ж мер міста Володимир Скаржинський послався на необхідність допомогти фінансово громаді Коцюбинського у розмірі 200 тисяч гривень на заробітну платню бюджетникам.

У ході дискусії стало відомо що «ефективна»  коцюбинська команда Вадима Садовського вже має фінансову заборгованість у розмірі 50 тисяч гривень, яку необхідно погасити до 1 грудня поточного року.

Тож ірпінська громада вкотре має кинути рятувальну камізельку Вадиму Садовському, який перед цим  разом із більшістю депутатського корпусу невимушено позбувся 100 тисяч бюджетних грошей селища на виробництво у своєї дружини дерев’яного паркану довкола клумб на вулиці Меблевій в окрузі депутата Концеби.

Того самого горезвісного паркану,  що начебто мав би “підсолодити” гіркоту світової кризи – яка так  підступно завадила  виконати передвиборчі обіцянки коцюбинському очільнику (з-поміж яких побудова дитсадка та покращення центрального парку в селищі, який весь виконком разом з депутатським корпусом навіть прибрати не спромігся цієї суботи, а на таке прибирання, зазначу, взагалі бюджетних коштів витрачати треба).

Питання щодо виділення грошей на заробітну платню для дірявого бюджету селища було проголосоване. Підтримали рішення всі присутні в залі депутати.

А мені чомусь згадались ті часи, коли Коцюбинський промисловий потенціал утримував “на плаву” бюджет Приірпіння з усіма його соціальними надбудовами, і який так злочинно втрачений за участі сучасних та попередніх керманичів селища.

З голосу , було внесено пропозицію про перенаправлення коштів з будівництва амфітеатру в Парку міському (це той ірпінський парк, який своєю занедбаністю, на фоні прекрасного ірпінського парку ім. Алієвої, підкреслює неефективність роботи ірпінської влади) на  облаштування вулиці Лесі Українки.

Пропозиція була озвучена депутатом Дмитром Войцехом (кандидатом в депутати по 95 округу), який в свою чергу є відповідальним за облаштування цього самого амфітеатру.

Довгоочікуване друге питання щодо кадрових змін значно пожвавило присутніх депутатів.

Адже пропонувалось працевлаштувати (підсилити, за неофіційною версією, старіючу ірпінську партійну номенклатуру) обласного депутата та керівника Ірпінськой міської організації “Партії регіонів” – Ігоря Борзило.

Регіонали планували запропонувати місту не простого виконавця держслужбовця, а зробити Борзила першим заступником міського голови, який мав би стати четвертим в переліку заступників (три заступника у мера вже є).

Офіційне пояснення базувалось на необхідності в заступникові мера, котрий вів би напрямок перспективного розвитку регіону, та був би, цитую, “вхожий у владні кабінети”!

І хоча Володимир Скаржинський всіляко імітував намагання зняти питання з розгляду – мотивуючи тим, що воно не пройшло профільні комісії (дійсно вранці, перед засіданням збиралась, регламентна комісія Ірпіньської міської ради, на яку зареєструвались двоє депутатів-регіоналів з чотирьох членів комісії, –  не було опозиціонерів), одіозній депутатці Ользі Олійнич вдалось таки “примусити” мера поставити це питання на голосування.

В результаті якого пан обласний депутат Ігор Борзило отримав гарбуза. На його підтримку депутати не дали жодного голосу, навіть від своїх однопартійців “регіоналів” (за-жодного голосу; проти-8 голосів  інші з 20-ти присутніх утримались).

На мою думку, в очікуванні відставки (переходу на парламентську роботу) головного “кровосісі країни” й знаного “гаспідарника” Кабміну Міколи Азарова (Микола Азаров патронує мера Скаржинського), деякі мерські однопартійці намагались “підсидіти” ірпінського очільника молодим та амбітним кандидатом.

Адже попередня креатура сина Петра Мельника – Максима, що був делегований “родиною” для цієї місії, так і не змогла затьмарити згасаючу зірку непотопельного мера .

Тож врятувати ірпінський владний корабель від подальшого затоплення, скинувши на дно баласт (мера Скаржинського) ірпінські регіонали не змогли. Регіонали будуть шукати далі спосіб прибрати одіозного мера і, як на мене, кінець “служіння” Ірпінській громаді Володимира Скаржинського вже не за горами.

От тільки виникає питання – скільки ЩЕ коштуватиме Приірпінню таке “служіння”?

Цікавим також є те що в сесійному засіданні  було оголошено про створення нової депутатської групи Ірпінської міської ради.

Група отримала назву “Право вибору”, була створена 19 листопада в такому складі:

1.      Тішин Сергій . Партія “УДАР”;

2.      Страховський Андрій. Партія “Єдиний центр”;

3.      Бурчак Олександр . НДП;

4.      Олійнич Ольга . “Партія Регіонів”;

5.      Король Петро . “Партія Регіонів”;

6.      Войцех Дмитро . “Партія Регіонів”;

7.      Алексєєнко Євген . “Партія Регіонів”;

Всі члени групи крім Тішина є мажоритарниками та членами фракції Партії регіонів, що вірою та правдою прислужували партії влади протягом всієї каденції. Група  бачать свою консолідацію, як допомогу діючому меру Володимиру Скаржинському. Це власне і є дивним, бо треба бути справжнім відчайдухом щоб сісти до капітана в човен, що йде на дно.