Громада Приірпіння

Ірпінський владний тераріум з новою силою продовжив боротьбу за перерозподіл недокраденого міського ресурсу.  Це сталося після того, як послабився вплив Мельника та його “родини”.

Врешті-решт, підкилимне протистояння між різноманітними групами впливу на ірпінському політичному олімпі вихлюпнулось за межі місцевого “Білого Дому”, намагаючись обляпати якомога ширші верстви населення.

Напередодні 21 лютого Приірпінням прокотився добре підготовлений агітаційний вал. Регіон замайорів агітками про страйк, а соціальні мережі наповнились революційними гаслами.

Особливої уваги, як на мене, заслуговувала листівка, де ідентифікувався організатор майбутнього страйку з претензійною назвою “Об’єднана Опозиція Ірпеня”. Але замість підпису на ній, з якогось дива, зобразили заборонний знак для приватної забудови.

(заборонні знаки вводять, або скасовують певні обмеження – прим. авт.)

Ранок 21 лютого на Ірпінській привокзальній площі позначився “вивантаженням” з приміської електрички групи “корінних ірпінців” в кількості 20 чоловік, та розгортанням ними загадкових чорних прапорів:

– Мабуть, махновці – грабувати приїхали, – зіронізував невідомий таксист, що очікував чергового “грача”.

– Та ні, – підхопив інший, – радше пірати.

На чорних прапорах виділялося зображення міфічного птаха, а надпис “Громадянський Комітет Національного Порятунку” не залишав сумнівів, щодо загальнодержавних амбіцій цієї слабо ідентифікованої “птиці”.

– Чого вимагаємо, кого пікетуємо? – питаю у літньої жіночки з махновсько-

піратськими символами.

– Там всё скажут, – байдуже процідила вона крізь зуби, тицьнувши пальцем на невеличку групу братів-протестувальників, які під запальні українські мелодії тупцяли на площі.

– А що це у вас на прапорі?- допитуюсь в іншого.

– А я знаю? Може орел!

– Та не той, що літає, а який скелі о…..є! – “зхохмив” сусід.

– Гусак! – видав свою версію інший учасник.

На цьому фантазія зальотних опозиціонерів вичерпалася. Ми підійшли до майдану.

На площі, за відсутності ленінського броньовика, сцену зробили на кузові

здоровенного КАМАЗу. Її головною окрасою традиційно став самопроголошений козацький генерал Петро Шевчук, а за ведучого дійства був одіозний Павло Нусс.

І якщо пан козацький генерал відомий на теренах Приірпіння, то для необізнаних ірпінців поясню, що Нусс це “обличчя” податкового майдану та колишній очільник чорнопрапорного “Громадянського комітету національного порятунку”.

Цікаво, що за деякими лідерами податкового майдану і досі тягнеться “шлейф” таємничого зникнення майданівського “общака” і звинувачення у співпраці з режимом Януковича.

Ще одну групу опозиціонерів старшого пенсійного віку обрядили в жилети синього кольору з білим надписом “Округ № 7”. Нагадаю, що по цьому Ірпінському округу, під прапорами партії “Діти війни” обрався відомий ірпінський забудовник , і нинішній регіонал Ігор Вишняков.

Інших опозиціонерів вирізнити в натовпі було важко – діяли вони розрізнено, гасла, пропоновані “тамадою”, ігнорували, у “вистражданих” вимогах плутались, а ситуацію в Приірпінні уявляли туманно.

Об’єднували їх, хіба що, зашкарублі від важкої роботи на будові, руки та загальнодоступна “прорабська” лексика із західноукраїнським акцентом.

А на моє запитання:

– Хлопці, вам, хоча б, трудодень за сьогоднішній мітинг випишуть?

Стримано відповіли:

– Обіцяли.

Від громадських організацій були помітні лишень декілька місцевих активістів, які критикували владу і закликали до її переобрання.

Всім бажаючим роздавалося звернення втаємничених організаторів мітингу до мешканців Ірпеня.

Доки на вулиці мляво пульсував “народний спротив”, в приміщенні Ірпінської міської ради проходила чергова 42 сесія.

На диво, все минулося досить спокійно. Бритоголові “журналісти” які, як правило, обирають, кому на сесію проходити, задумливо “курілі в сторонкє”. Відсутність “редакційного завдання”, а, радше, побоювання отримати по “журналистской корочке” від натовпу, при спробі проведення несанкціонованого “фейс-контролю”, зробило їх присутність цього разу малопомітною .

Всі бажаючі спокійно зареєструвались та зайшли до сесійної зали. Не буду прискіпливо оповідати про перебіг засідання – наголошу лишень на кількох найяскравіших моментах.

Спочатку чубилась опозиція. На цей раз “Удар” і “Батьківщина” привселюдно з’ясовували у кого із них ефективніші команди в управлінні профільними комісіями.

Якщо ж зовсім по простому діалог був на тему: хто більше народ любить. Взаємні звинувачення традиційно перейшли на особистості за зразком “а ти на себе подивися”, що дуже потішило провладну більшість та присутніх, але не наблизило депутатів до вирішення нагальних міських проблем.

Потім депутат мажоритарник від “Партії регіонів” Дмитро Войцех запропонував висловити недовіру меру Скаржинському. Дивно, але на захист мера першою “ломанулася” членкиня мельниківської родини, голова регламентної комісії Тетяна Мацелик, яка зажадала щоб це делікатне питання спочатку пройшло необхідну бюрократичну процедуру.

Певно, пані Мацелик хоче першою почути про недоліки в роботі мера від його опонентів і спитати поради у свого “боса” – дядечка ректора.

Цікавим виявився і виступ регіонала Вишнякова. Він вирішив в чергове зекономити на ірпінській громаді і запропонував врахувати витрати на будівництво, раніше розрекламованого владою садочка «Фортеця», в рахунок своєї пайової участі. Вишняков пригрозив у випадку відмови – взяти під особистий контроль всі майбутні виділення землі в місті, чим викликав здивування і незадоволення мера, а всі присутні почули правду, щодо незаконності забудови Вишняковим, та необхідності навести лад в будівельному господарстві міста.

Опоненти домовились про відкритий “круглий стіл”, де відверто розкажуть людям “хто є ху” і “ху кому що винен” в Ірпінському регіоні. “Забили стрілку” на 26 лютого. У вівторок о 14:00, або в приміщенні Виконкому, або в міському Клубі на БКЗ, має відбутись це цікаве дійство. Тож збираймо масовку – буде весело!

Далі було нудне голосування, перерване появою ще однієї одіозної постаті на наших теренах Володимира Карплюка – лідера громадської ініціативи “Нові обличчя”, відомого благодійника, мецената і, УВАГА, – маловідомого для загалу ЗАБУДОВНИКА Ірпінського регіону!

З того, як з його появою активізувалася протестуюча громадськість, в решті решт, стало зрозумілим, хто тут платить і музику замовляє. А тому, хто бодай потримав в руках підручник з психології, відкрилося, що пан Карплюк мав цікаве дитинство. Адже під керівництвом одного з основних спонсорів акції, вона перетворилася на дитячий новорічний ранок, або ранню зимову маївку – це як кому зрозуміліше.

Юні протестувальники бавилися надувними кульками, які загадкова об’єднана опозиція, знаючи, що в акці візьмуть участь діти, завбачливо закупила. Прорвавшись до сесійної зали, водили хороводи довкола депутатів. Одне слово, робили все те, чого , очевидно,був позбавлений Вовчик Карплюк у “ніжному” віці, і зараз заходився реалізовувати на зароблені на ірпінцях гроші.

Після цих веселих забав юних активістів страйк згас остаточно, залишивши по собі ще більше запитань, ніж відповідей, та купу незадоволених громадян, які так і не зрозуміли: кого ж тепер вважати “Об’єднаною Опозицією Ірпеня” і кому вона опонує?

Питань не виникло хіба що у чорнопрапорних “зальотних” активістів із загадковим птахом. Їм чесно відслюнявили по сотні замість кілька сот обіцяних гривень. Після цього, поскидавши з вудок знаряддя праці, частина потяглася до кас, а решта до багато чисельних привокзальних “наливайок”.

Але і ті й інші, на прощання, запевнили організаторів, що вони ж завжди готові «постраждати» за народ, тільки свисніть.

Автор: Ігор Домбровський, представник ІР ГО “Самозахист”

Хто виступав від імені об’єднаної опозиції в Ірпені, редакція сайту громади селища поцікавилась в помічника народного депутата Вячеслава Кутового.

“Дізнавшись про те, що об’єднана опозиція організовує мітинг проти неякісного управління в Ірпені, колишні прибічники мера Скаржинського – і Войцех, і Карплюк, і Вишняков теж взяли участь в акції. Ніякої співпраці в межах політичних сил немає. Вони це зробили з власної ініціативи. Їх було більше видно, бо в них були прапори й вони на себе взяли таку організацію,” – пояснив Олексій Туровський.

Редакція також звернулась за коментарями до Володимира Карплюка. Він зазначив, що “не хоче коментувати висловлювання хворих”.