Громада Приірпіння

Після блискучої перемоги прокуратури міста Ірпеня у справі про Бучанське межигір’я, хтось вирішив підставити прокуратуру в очах активістів.

До речі, це судове засідання пікетували на підтримку чинного міського голови та кандидата в нардепи Анатолія Федорука, який головував у раді, коли роздавали ці землі.

Ціна питання – 14 га лісу під Києвом.

У понеділок під прокуратурою Ірпеня місцевий активіст Віктор Бархоленко проводив мирний пікет.

Саме він роками боровся за скасування рішення Бучанської та Ірпінської міських рад 2002-го року, яким ліс перевели у зелені насадження.

Ось це рішення і уможливило всі подальші дерибани.

“Я розумію, що прокуратура виграла суд. Але винні, які планували і реалізовували цей та інший дерибани і досі на своїх місцях. І скасували лише рішення Бучанської ради, а рішення Ірпінської ради досі в силі,” – пояснює Бархоленко, чому пікетує прокуратуру після перемоги в суді.

“Ми розуміємо, що прокуратура зробила велику справу і з порятунком Біличанського лісу, і з поверненням Бучанського межигір’я. Але будь-яку справу треба доводити до кінця,” – додає Бархоленко.

До мітингувальників вийшли працівники прокуратури Ірпеня – Ільяс Рамазанов та Іван Дутчин.

Власне, Дутчину за його роботу під час останнього судового засідання, де він здобув блискучу перемогу, вдячні усі активісти регіону, які роками захищають рекреаційний ресурс громади.

На своїй сторінці в ФБ я особисто щиро подякувала Дутчину за його роботу.

Ця справа – це майже два роки моїх журналістських  розслідувань, за що в результаті нас з моєю колегою Ольгою Кучер було відзначено нагородою  від “Телекритики”.

Ще задовго до того як вийшла стаття на “Українській парвді” “Син Януковича мешкатиме у Ляшка?”, я збирала інформацію про тих, хто отримав земельні ділянки у Бучі по вулиці Рози Люксембург.

На той момент паркану ще не було. Працівники рили лише котлован.

З допомогою активістів, саме журналісти провели роботу, яку мали б зробити працівників правоохоронних органів, зокрема слідчих, знайшли підставних і навіть зустрілись з остаточним власником

Це стало можливим в тому числі завдяки активній діяльності Бархоленка, який з 2002-го року бореться за збереження лісу.

Зрозуміло, що пікетування Бархоленком правоохоронних органів – це явище неприємне для самих правоохоронців. Черговий пікет у понеділок, де Бархоленко вимагав не лише повернути ліс, а й притягнути винних до відповідальності, спричинив конфлікнту ситуацію.

Прокурор Дутчин зачитував з листка формату А-4 нібито журналістське розслідування без будь-якого підпису.

Активісту й захиснику рекреаційного ресурсу Бархоленку, згідно з інформацією з листочка, приписували… участь у дерибанах Ірпінської міської ради.

“Віктор Михайлович, ви в шостому-десятому році були депутатом, да? Рішення про передачу “Палбуд” земельної ділянки 3,6 га в оренду для котеджного будівництва Стоянка, ви голосували? ТОВ “Газбуд” отримало в оренду 2 га в районі житлового масиву Стоянка. Це все скасовано прокуратурою.. Дальше – Поліграфкнига – 10 га, Зелений гай”, – зачитує з листка Дутчин.

Підтримує його й новий заступник прокурорв Ільяс Рамазанов: “Ви голосували? А ми протоколи покажемо”.

Бархоленко роз’яснив, що протоколи не відображають поіменного голосування, як, наприклад, можна зрозуміти, хто з нардепів у парламенті за що голосував. Максимум, що можна знайти в місцевих радах – це протокол, де написано: скільки депутатів голосували “за”, “проти”, “утримались”.

З таким самим успіхом Ірину Федорів, яка є депутатом Коцюбинської селищної ради тепер можна звинуватити в тому, що вона голосувала за рішення, які легалізували дерибан Біличанського лісу.

“Ну добре, є якесь там журналістське розслідування хай і анонімне. Якщо прокуратура йому довіряє і каже, що це правда: чого досі ніхто не покараний?” – риторично запитує Бархоленко.

“Ну, всіх депутатів, мабуть, будемо притягувати, по вашій логіці будемо всіх депутатів садити, які проголосували”, – говорить Дутчин.

“Саджайте”, – говорить спокійно Бархоленко.

В результаті цієї перепалки між Бархоленком та працівниками прокуратури, у мене особисто склалося таке враження, що руками прокуратури хтось тисне на Бархоленка, який зачіпає чиїсь серйозні інтереси.

Особливо перед виборами…

Звинувачення анонімного автора на ардесу Бархоленка щодо участі в дерибані землі для ВАТ “Поліграфкниги” виглядають більш, ніж абсурдними. Для цього достатньо відкрити сайт Віктора Бархоленка “Народна воля”.

Тут він писав про цей дерибан ще 2010-го року.

“Ст. 42 закону про місцеве самоврядування говорить про те, що голова несе персональну відповідальність. Також за рішення ради несуть відповідальність – начальник юридичного відділу та секретар ради. Головою ради досі є екс-регіонал Федорук, який іде в нардепи”, – зауважує  Бархоленко.

Присутній на акції під прокуратурою депутат Гостомельської ради Юрій Марчук, якому за його активну громадську діяльність спалили машину, також здивований такою поведінкою прокурорів.

“Дивно, що вже майже 2 роки міліція шукає й не може знайти винних по моїй справі – з підпалу машини,” – наголошує Марчук.

“Прокуратура каже, що винні слідчі, нібито це вони тормозять справу. Слідчі, в свою чергу, звинувачують прокуратуру. Але дивує інше – за такий короткий термін, вони вивели на чисту воду “злісного корупціонера” Бархоленка й опублікували інформацію про перевірку його ринку», – говорить Марчук.

Повідомлення про перевірку прокуратури одразу надрукував Інтернет-ресурс “Пульсар”, що фінансується кандидатом у мери Ірпеня Володимиром Карплюком.

Але автори “Пульсару”, які навіть не послались на повідомлення прокуратури, де немає прізвища людини, а лише зазначено, що це громадянин “Б”, вказали конкретно, що перевірка здійснювалася щодо Віктора Бархоленка. Навіть без посилань на джерела в правоохоронних органах.

У та званому “журналістському розслідуванні” на одному листку А-4 без документів і доказів, яке невідомі дали прокурорам, інформація зводиться до того, що Бархоленко веде свою опозиційну діяльність через те, що його не взяли в раду “дерибанити землю”, а на останок, анонімні “журналісти-розслідувачі”, яких цитує прокуратура, вдалися до таких висновків:

“У подальшому, пан Бархоленко В.М., заручившись “теплими” відносинами з кореспонденткою СТБ – Жежерою, розповсюджує свої домисли в мережі Інтернет та інших ЗМІ”.

До речі, про “домисли” колись писав і екс-депутат Бучанської ради Іван Лисенко, за каденції якого роздавалася земля в Бучанському межигір’ї, в своєму коментарі під моєю статтею “Син Януковича мешкатиме у Ляшка?”, який потім поспіхом видалив.

Але цей його коментар залишився у цитаті іншого читача-коментатора.

Лисенко, до слова, був під прокуратурою під час пікету і, як відомо, він полишив громадянську журналістику і пішов працювати у партію кума Анатолія Федорука – Володимира Карплюка “Нові обличчя”, родини яких мають в Бучі будівельний бізнес.

Донедавна Карплюк із Лисенком були непримиренними ворогами. Про це свідчать доволі жорсткі заяви Лисенка про Карплюка.

Цьому є й підтвердження — стаття Івана Лисенка “Чиновника впіймали на брехні”. У ній ідеться:

“Тому, виконуючи свою обіцянку оприлюднити відеоматеріал під назвою “Карплюк бреше!“, я оголошую безстрокову акцію-протест. Відтепер скрізь у своїх статтях та інших матеріалах Карплюк завжди буде фігурувати поруч із прізвиськом “брехун”, допоки він не виконає своєї обіцянки та не підготує озвучені ним на відеоматеріали: “ряд земельних ділянок у власності, ряд комерційних приміщень у власності”, а також “підготує матеріал, де покаже ці всі речі разом з юридичними адресами”, та витяги з держреєстру про нерухомість, оформлену на Лисенка І. Г.”.

Тепер же між колишніми ворогами спостерігається злагоджена співпраця, й деякі конфліктні відео з Карплюком Іван Лисенко видалив зі свого потоку на YouTube.

Що ж до висновку про вплив Бархоленка на мою журналістську діяльність, то він як мінімум, виглядає досить дивним, якщо згадати наш матеріал на “Українській правді”, де йдеться про  кооператив “Зелений гай“.

На той час у квітні 2013-го року ми з активістом Бархоленком не були знайомі.

Прокурор Ірпеня Іван Дутчин вже вибачився за оприлюднення так званого “журналістського розслідування” і пообіцяв надалі перевіряти інформацію, яка потрапляє йому до рук, перш, ніж зачитувати її на загал.

“Цей документ принесли з Ірпінської міської ради, каюсь, я з ним не ознайомився, тому що не мав часу але мені сказали, що там надрукована уся інформація про діяльність Бархоленка. Нас цей страйк застав зненацька і хтось із працівників дав мені цей папірець. Я його взяв з повним переконанням, що там точні факти, і почав зачитувати по пунктах.. Згоден, що як працівник прокуратури не мав цього робити, а мав перевірити інформацію. Тому, приношу свої вибачення”, – переконує Дутчин.

Особисто я не ображаюся на пана прокурора, вважаю, що він просто став механізмом в чиїхось руках, навіть того, можливо, не розуміючи.

Тож питання залишається відкритим: кому вигідно було після блискучої перемоги в суді у справі про Бучанське межигір’я так підставляти працівників прокуратури й робити все, щоб був конфлікт між правоохоронцями та журналістами?

Авторка: Олена Жежера, журналістка.