Громада Приірпіння

У Бучі вщент вигоріла хата однієї родини. Це сталося наприкінці минулого року. На вулиці залишилися шестеро людей, з-поміж яких двоє неповнолітніх дітей.

Вже три місяці родина кочує по різних знайомих у місті. Зараз вони тісняться в однокімнатній квартирі на вулиці Енергетиків, де окрім них мешкають ще власниця із чоловіком.

“Спимо на підлозі — покотом. Зранку всі по роботах. Менші — в школу й садочок. А після обіду починаються сльози. Дівчатка, найменші, дуже хочуть додому й починають плакати. Втомилися переїжджати з місця на місце”, — розповідає старша в родині, 65-річна Тетяна Кружкова.

Дерев’яний будинок, у якому жила родина, був старий.  Його обклали цеглою. Він вигорів вщент.

Мешканці розповідають, що пожежа сталася вдень, — зайнялася найменша кімната. Пожежа стрімко поширилася будинком.

“Ми вибігли на вулицю фактично в тому, у чому були одягнені, якось не подумали, що може все згоріти. Викликали пожежників, вони приїхали хвилин через десять. Сусіди почали допомагати гасити — перекидали нам у подвір’я шланги з водою, але вогонь миттєво охопив усю хату… Згоріло все — гроші, одяг, документи…” — додає Кружкова.

Він вогню постраждали усі кімнати в будинку, відновити його практично неможливо.

Майже всі в родині любили музику, грали на музичних інструментах. Вони також згоріли.

“Згоріло все… Дітей не було в чому відправляти в школу.. Одяг нам зносили сусіди й знайомі. Ось ми зараз одягнені в усе чуже — те, що нам принесли люди. Дуже допомогла завідувач дитячого садочка “Горобинка” Тетяна Гадун, куди ходить наша Віка. Вона збирала для нас речі, допомогла продуктами. В школі № 4, де старша дівчинка Валерія ходить у 2-ий клас, класна керівниця Валентина Шевченко також організувала збір допомоги для нашої родини — одяг, кошти, продукти. Ми їй також дуже вдячні”, — розповідає мама дівчаток Яна.

Трохи оговтавшись після пожежі, родина Кружкових почали шукати допомоги в представників влади.

Звернулися до депутата на своєму окрузі — Олександра Таможнього.

Депутат-ліберал, який ще в жовтні планував стати нардепом і вирішувати проблеми цілого округу, а зараз має мерські амбіції, сказав, що допоможе, але так за три місяці нічого не зробив. Натомість порадив звернутися… до міської влади за допомогою. А хто ж він тоді, як не представник місцевої влади?

“Спочатку ми звернулися до начальника відділу МНС Сергія Коваленка. Він поїхав до будинку разом із нами. Констатував, що жити тут неможливо.

І виділив одноразову допомогу — 8 тисяч гривень. З яких, як виявилося, на руки в касі Бучанської ради мені видали 6 800 гривень. Сказали, що решта — це податок. За ці кошти, самі розумієте, будинок не відбудуєш”, — бідкається Тетяна Кружкова.

Жінка просила виділити їм для життя хоча б якийсь сарай — із цим пішли до міського голови Анатолія Федорука.

“Федорук сказав, що можливо розмістити нас у спальному корпусі колишнього інтернату й направив нас до своєї заступниці Лариси Матюшенко. Але Матюшенко безапеляційно заявила, що там маленькі кімнати, в яких можуть поміститися лише двоє людей. І відмовила нам. В той же час Коваленко запропонував нам поїхати жити в якесь село Черкаської або Запорізької області”, — додає Кружкова.

Дивно, що в найкомфортнішому місті для життя нема місця для бучанців, які потребують допомоги від влади.

У сюжеті мер Бучі подається як один із найкращих мерів України, а найкомфортніше в Україні жити, виявляється у кількох містах. З-поміж яких другою тут звучить Буча.

До слова, сюжет про найкращих мерів вийшов напередодні виборів до парламенту.

Погорільці не погодилися з варіантом жити в іншому населеному пункті. адже, окрім того, що народилися тут і виросли, в Бучі в них робота та навчання.

Після візиту до Матюшенко Тетяна Кружкова пішла до іншого заступника Федорука — Олександра Смолькина:

“Смолькин зустрів нас дуже холодно. Спитав: а чого ви хочете? Не хочете їхати в село? Тоді в вас не така безвихідна ситуація! Ми були шоковані таким ставленням”.

Тоді знову пішли до Матюшенко, яка, до слова, так само, як і Таможній, була кандидатом в нардепи по цьому округу але, очевидно, технічним, так як зняла свою кандидатуру перед самими виборами.

Цього разу Матюшенко, зі слів постраждалих, просто накинулася на жінок:

“Ви що мені пропонуєте? Витягнути з кишені ключі від своєї квартири й вам віддати?”.

Відомо, що Матюшенко отримала не так давно службову квартиру в Бучі, яку згодом приватизувала.

Не отримавши ні від кого допомоги в Бучанській раді, родина вирішила звернутися до нардепа по цьому округу Ярослава Москаленка.

“Ми пішли в приймальню до Федорука, щоб спитати телефон Москаленка. Секретарка нам зверхньо сказала: “А хто це? Я таких не знаю…” Ми й пішли.. І ось через три місяці поневірянь ми вирішили звернутись за допомогою до журналістів”, — розповідає старенька.

Бучанській владі, очевидно, не до проблем їхніх мешканців. Вони переймаються новобудовами й перетворенням міста на спальний район Києва.

Буча аж ніяк тепер не найкраще місце для життя для родини Кружкових.

У 2007 році, коли в родині Яни Кружкової з’явилася третя донька, за порадою місцевого депутата Таможнього вони написали заяву на отримання земельної ділянки як багатодітна родина. Через 2 роки народилася ще одна донька Валерія, якій зараз 5 років.

“Я постійно ходила в раду, запитувала, чи є хоча б якийсь шанс отримати земельну ділянку? Спочатку мені казали — нема землі, а потім — нема генплану. Зрештою, я дізналася в раді, що ми вже не пільговики, а звичайні мешканці Бучі — і нас внесли до загального списку”, — розповідає старша Кружкова.

Хоча ділянки роздавались у той час повним ходом. Про це свідчить історія з Бучанським межигір’ям.

Жінка дивується: як таке може бути, місто активно забудовують, як же вдається людям отримувати землю?

От цікаво теж, як депутати Бучанської ради  отримали ділянки в мікрорайоні Ястремщина? І яким чином землю там отримала співачка Наталя Могилевська?

З родиною погорільців ми спілкувалися досить довго, діти плакали і так і заснули у мами на руках.

А батьки почали розстеляти на підлозі кімнати ковдри й простирадла. Так вони сплять уже третій місяць.

Авторка: Олена Жежера, журналістка.