Громада Приірпіння

Кілька місяців мешканці Ворзеля живуть без стабільного водопостачання.

Влітку на частині вулиці Ворошилова ситуація просто катастрофічна.

Страждають всі від перехрестя із Дзержинського до Радянської.

Цей відрізок обслуговує водонапірна вежа “Юність”.

Вода буває лише вночі. І так близько двох десятків сімей, серед яких є люди похилого віку, багато дітей та учасник АТО, чекають  на елементарну послугу не в прифронтовому місті, а поблизу столиці.

Всі запасаються, бо наступна нагода може бути не скоро. Навіть діти знають, що води – нема.

“Вночі у нас чергування: одну ніч я ходжу дивитись і набирати, другу невістка, третю син. Вода є тільки в крані надворі, який був зроблений для поливу. Не поливаємо уже два роки. Торік все було погано, а цього року вода зникла взагалі. Навіть коли вона є, напор такий, що кранів у будинку не досягає. Бачок унітаза рідко коли набирається, попрати щастить, коли йде дощ, раз на два тижні. Наче не в двадцять першому сторіччі живем!” – бідкається пані Тамара.

Начальник дільниці водогону, Микола Седотюк, до якого мешканці звернулися із запитанням: “Коли буде вода?”, — відповів:  “Чекайте дощу!”

Причиною проблем із водопостачанням він вважає полив: ті, хто ближче “по трубі” до водокачки, поливають свої ділянки цілодобово і далі вода, з його слів, не добиває.

У селищі, як крик душі, навіть розклеїли листівки, які злісно обігрують цю прикру ситуацію — не допомогло.

Селищний голова Ворзеля екс-регіонал Олександр Венгрик, до якого я прийшла на прийом з двома дітьми і порожніми баклажками, порадив мені встановити насосну станцію або звертатися по воду на водонапірну вежу. І це попри те, що в бюджеті селища на 2015 рік виділено кошти на ведення водогону від нової свердловини, нещодавно спорудженої на початку вулиці.

За словами селищного голови, роботи не починаються, бо кошти виділено за цінами 2012 року, коли робився план водогону, і в 2015 весь обсяг робіт виконати на них неможливо. Чому тоді селищна рада ухвалила такий кошторис на сесії — загадка.

За рішенням квітневої сесії на об’єкті № 13 вул. Ворошилова (від вул. Дзержинського до вул. Радянська) передбачається реконструкція водопровідних мереж, на що виділено 376 690 грн. Але ніхто роботи за ці 4 місяці навіть не розпочинав.

Селищний голова Венгрик стверджує, що для оцінки витрат призначена нова експертиза. Точної дати проведення експертизи та її виконавця він назвати не захотів, порадивши писати запит на надання публічної інформації. Не побажав він розкривати і фірму-підрядника.

Не зміг надати цих даних і екс-регіонал Олег Атаманчук, секретар селищної ради, до якого зверталася ініціативна група мешканців за місяць до того.

Аварійний диспетчер комунального підприємства “Ірпіньводоканал”, який неодноразово реєстрував скарги на відсутність води, радить вирішувати проблему з місцевою владою, оскільки труба, по якій подається вода, не перебуває на балансі “Водоканалу”, і на карті її нема.

Втім, плату за водопостачання згідно з договорами “Водоканал” стягує справно. Очільники селища ж кажуть звертатися у “Водоканал” або ставити насоси, залишаючи таким чином без води своїх сусідів.

Хоча б тимчасово вирішити проблему міг би підвіз питної води, проте його ніхто не організовує.

Маленькі ділянки зі щільною забудовою і вигрібні ями на кожній із них (на проведення централізованої каналізації годі й сподіватися) унеможливлюють копання криниць. Пробивати індивідуальні свердловини — занадто дорого.

Мій чоловік Іван Кулінський, звернувся в “Ірпіньводоканал” із заявою про повернення коштів:

“Я переїхав у Ворзель десять років тому, і напор води ніколи не відповідав нормам, затвердженим законодавством України. У холодну пору року напор не перевищував 2 м. Газова колонка вмикалася далеко не завжди. У теплу пору року водопостачання протягом світлового дня переважно відсутнє, вночі не перевищує 2 літрів за хвилину. Зараз, у спеку, 22–23 години на добу води немає зовсім. Цікаво, що у “Водоканалі” сказали, що таку заяву вони отримують вперше — отже, мешканці Приірпіння, очевидно, мало знають про свої законні права”.

Відповідно до законодавства, “Ірпіньводоканал” має повернути 99% коштів, сплачених за ненадані та надані не в повному обсязі послуги з водопостачання.

Також, усвідомивши неможливість усно отримати бодай якусь конкретну відповідь від посадовців, мій чоловік Іван подав до селищної ради офіційний запит на надання інформації,  написав сповнене сарказму відкрите звернення до Ворзельського селищного голови (чи матиме цей запит результат — невідомо, хоча за законом “Про доступ до публічної інформації” відповідь на нього мали би надати за 5 днів), яке ми публікуємо, та листи до народного депутата України за округом № 95 Михайла Гаврилюка й міського голови Ірпеня Володимира Карплюка.

“Не віриться, що пан Венгрик після цього дійсно почне тяжко працювати на вирішення проблеми з водою. Попри те, що, агітуючи за себе, ходив дворами, мов циган, обіцяючи першочергово зробити новий водогін. Минуло п’ять років, а віз і нині там. Тож я буду боротися далі. Не може такого бути, щоб у передмісті європейської столиці половина вулиці жила без води. І, до речі, таке — не лише на нашій вулиці. Я, вірніше, ми, громада, змусимо працювати відповідальних перед нами осіб,” – говорить Іван.

Відтепер за проблемами водопостачання у Ворзелі буде стежити і “Громада Приірпіння”.

 Авторка: Світлана Кулінська, мешканка Ворзеля