Громада Приірпіння

Коцюбинська селищна рада, повноваження якої закінчуються через кілька днів, “оперативно” вирішила затвердити План зонування смт Коцюбинське.

Це при тому, що всі депутати прекрасно знають – межа селища досі не затверджена. Тому виникає закономірне питання: як можна зонувати те, що не має меж і навіщо на зонінг у такому випадку витрачати гроші?

Про це депутатам на сесії, під час голосування за питання зонінгу, наголошував їхній колега депутат Микола Мамчич, який звинуватив свого колегу Владислава Євстифєєва фактично у лобіюванні його власних інтересів.

“Та я розумію, що ви хочете,” – відрубав тоді Мамчич і депутати, а особливо селищний голова Вадим Садовський зареготали, але Мамчич не вгавав і продовжував.

“Депутат Євстєфєєв депутатам селища голову морочить вже 9 років,” – наголосив він. Тут варто нагадати коцюбинчанам, що Євстєфєєв, за інформацією прокурора, є власником майже 100 ділянок в лісі і тому для нього питання зонінгу є вкрай важливим.

Про те, що у селищі відбудуться громадські слухання, сама громада дізналася випадково.

“Я зайшла на сайт, щоб подивитися, чи є найближчим часом сесія. Як з’ясувалося, на сайті висіло оголошення, яке побачило менше 80 людей.

Тобто я як депутат, а відтак і мої виборці, не були належним чином поінформовані про те, що у нас на розгляд виносять таке важливе питання. З того, що відбувалося далі, стало зрозуміло, що слухання мали бути фіктивні,” – розповідає Ірина Федорів, депутатка Коцюбинської селищної ради, яка захищає з 2009 року Біличанський ліс від дерибану.

“Коли рада хоче дійсно провести слухання, то збирають депутатів, кажуть їм про необхідність розмістити оголошення і донести інформацію до людей. Друкується “Коцюбинський вісник”, роздається людям, а заголовок матеріалу на сайті починався б зі слів: “Громадські слухання щодо зонінгу призначені на 15 жовтня”. У повідомленні всю важливу інформацію номінально втопили вниз. Так само не проінформували громаду, коли депутатський корпус потай від громади зібрався і проголосував за приєднання до Ірпеня. Мають вирішувати не депутати, а громада,” – наголошує Федорів.

У проекті Плану, який оприлюднили на сайті селищної ради та який було розроблено на її замовлення, міститься чергова спроба реалізувати схему привласнення 4 тисяч гектарів Біличанського лісу. Нагадую, що він  є частиною Національного природного парку “Голосіївський” і це – результат виконання активістами своїх обіцянок 2010 року.

Проте, затвердження плану зонування неможливе без обговорення з громадськістю.

“Коли ми дізналися про дату зборів, результати яких були з високою ймовірністю визначені наперед, ми попередили громаду, прокуратуру, Міністерство екології, адміністрацію Нацпарку “Голосіївський” та лісників. Це агонія влади екс-регіоналів, але ми не допустили і не допустимо дерибану рекреаційної зони,” – наголошує Ольга Матюшина.

Що ж застала громада, коли прийшла до селищної ради, де влада селища САМА призначила збори? Нічого. У селищній раді із представників ради нікого не було. Раду, де працюють члени тервиборчкому просто зачинили.

Люди пішли до клубу. Прийшли і представники  “Зеленбуду” та Нацпарку, які були шоковані такою зухвалістю селищної ради, якій що в 2010 році було все одно, що у 2015. Але за ці 5 років з’явилася суттєва відмінність – активісти домоглися того, що мешканців селища почули в Адміністрації Президента. Назбирали близько 15 тисяч підписів і з’явився президентський указ, який захищає ліс.

Так от під клубом не було теж нікого. У зборах участі не брав представник “Нових облич” Богдан Слюсаренко. Чого б він там мав бути? Бо він не просто кандидат у депутати від Нових облич, а є членом виконкому. А рішення про громадські слухання приймалося саме на виконкомі.

Що ж це виходить? Людей влада кликала, громада прийшла, а їх нема.

“Виникає відчуття, що просто оголошення повісили про громадські слухання 15 числа і його ніхто не мав бачити, а потім 16 числа повідомили б всім, що збори таки відбулися і намалювали б результати у псевдопротоколі. Але оскільки ми зібралися на офіційно оголошення громадські слухання, то треба було обрати голову та секретаря,” – розповідає коцюбинчанин Андрій Скіпальський.

Головував на зборах учасник АТО Ігор Домбровський, якого громада кандидує у депутати облради і який опонує екс-регіоналці з “Нових облич” Наталії Семко.

Мене обрали секретарем на громадських слуханнях. За результатами голосування громада вирішила, що питання зонінгу має розглядатися виключно після виборів. Чинна влада себе геть дискредитувала.

Від представників влади прийшов хіба одіозний депутат Владислав Євстєфєєв. Йому дійсно є що втрачати. Звідки у безробітного депутата взялися 100 ділянок?

Євстєфєєа переконував громаду, що селищну раду закрила голова Тервиборчкому Людмилу Демченко.

“Всі з предстаників влади пішли ще десь близько 4 години з ради. У всіх є запасні ключі і можна було для громади відкрити будинок культури. Як ми можемо владі перешкодити провести збори громади?” – допитується Демченко, яку звинуватив Євстєфєєв.

Авторка: Орина Бойко, коцюбинчанка та кандидатка в Ірпінську міську раду  (округ № 36 Пономарьова: 1–1/5, 3А–5А, 7–34)