Технології електоральної корупції виборчого процесу

0

“Попереджений, значить озброєний” стверджують розумні люди і мають рацію.

Маючи певний досвід виборчих компаній минулих років не можу не поділитись деякими спостереженнями щодо технологій електоральної корупції виборчого процесу.

Спробую назвати декілька технологій, хоча, насправді технологій корумпування виборців більше, але я б виділив найбільш поширені.

Перша з них – “Підгодовування”. Щось подібне застосовується на полюванні та рибалці, коли на ділянці майбутньої відстрілу чи лову заздалегідь розсипається корм, а вже потім можна приходити з рушницею чи вудкою.

Останнім часом саме ця технологія найбільш поширена, вона ж є найскладнішою з точки зору протидії.

Що відбувається? Майбутній кандидат створює благодійний фонд або організацію під якою-небудь назвою, що містить або прізвище цього кандидата, або іншу ознаку, щоб потім кандидат був міцно з нею асоційований. Згадайте скільки в Приірпінні, останнім часом, з’явилось барвистих жилеток та кепок з написами “напівбогів” депутатів-благодійників та їхніх електоральних вотчин-округів!

Безымянный

Кишенькові ЗМІ та прикормлені активісти “заточені” помічати тільки добрі справи майбутнього кандидата і супроводжуватимуть свого благодійника до досягнення ним бажаного результату! Далі починається безпосередньо благодійність. При цьому ще немає ніякої виборчої кампанії, вибори не оголошені і ніхто не зареєстрований. Закони не забороняють одному громадянину з доброї волі надавати допомогу іншим в тих межах, в яких він вважає за потрібне. Природно, заборонити це неможливо. Настає виборча кампанія, відповідний кандидат реєструється, після чого у нього є два способи дії.

Перший спосіб – припинення благодійності, найбезпечніший. При цьому виборцям нагадують: “я ваш благодійник, впродовж півроку або року вас “годував”, а тепер ваш святий обов’язок відплатити мені, підтримавши мене на виборах”.

Другий спосіб – продовження “благодійності”, яка тепер вже за законом кваліфікується як підкуп виборців. Але якщо кандидат користується підтримкою влади, або ж і сам є владою, то не існує способів змусити виборчу комісію визнати це порушенням закону. Можна, звичайно, звернутися до суду, але, якщо у кандидата хороші відносини з владою, а бо він і сам є владою, то, швидше за все, і суд не допоможе, а прокуратура у нас відрізняється тим, що має право, але не зобов’язана визнавати такі дії порушеннями і може на все закрити очі і заявити, що не бачить жодних підстав для того, щоб втрутитися.

Думаю тут було б слушно заборонити балотуватися в окрузі тому кандидату, який не менш, ніж за рік до виборів, не припинив на цій території благодійну діяльність. Але, мабуть, в рамках чинної Конституції реалізувати це неможливо, оскільки це може бути розцінено як обмеження виборчих прав громадян, і не можна заборонити людині, який надавав благодійну допомогу, згодом брати участь у виборах по цій території. Міняти Конституцію дуже складно, але щось робити, очевидно, потрібно. Ймовірно, проводити широку роз’яснювальну роботу. Адже у випадку, якщо кандидат, зареєструвавшись, благодійність припинить, до нього юридично ніяких претензій пред’явити згодом можна. А нагадування виборцям, що він їм вже допомагав, – складно визнати порушенням букви закону. За подібні речі у нас зазвичай покарають тільки опозицію. Що стосується кандидатів від влади, або наближених неї – до них, як правило, досить лояльні …

Друга технологія – “Угода”. Йдеться про масові договорняки з ласими до дармівщини виборцями, та схильними до покровительства підприємцями.

В одному випадку ці угоди реально оплачуються і передбачають нібито виконання найнятими громадянами (число яких може досягати десятків і сотень чоловік) роботи на виборах – проведення агітації, розповсюдження листівок тощо. В іншому – домовленість передбачає подальше надання кандидатом (якщо він стає депутатом чи мером) деяких послуг або громадських ресурсів виборцям. Наприклад – виділення грошей з бюджету на задоволення потреб лояльних громадян, або земельних ділянок підприємствам, які “кришують”.

Спосіб боротьби з такими маніпуляціями насправді простий і одночасно важкий у виконанні. Це жорсткий контроль діяльності, переможця та його навколо виборчого оточення. І тут знову питання до правоохоронних органів.

Третя технологія підкупу – “Карусель”. Поблизу від виборчої дільниці розташовується пункт по збору виборчих бюлетенів. Виборець заходить на ділянку, отримує бюлетень, в урну не опускає, а приносить в цей пункт, отримуючи в обмін на нього пляшку горілки або гроші. Там цей бюлетень “правильно” заповнюється і передається наступному виборцеві. Він опускає його в урну, а незаповнений, отриманий від виборчої комісії, виносить з дільниці і здає на “збірний пункт”. І так далі до нескінченності. Точніше, до закриття дільниці.

Було чимало ситуацій, коли ловили за руку на цій справі, цілі автобуси гастролерів, але жодного разу нікого не покарали. Імпотентні силовики отримуючи накази від корумпованих чиновників завжди відпускали карусельників та ставали сліпими до моменту втечі злочинців .

Все, що для запобігання подібних явищ потрібно, щоб правоохоронні органи стояли під час виборів не з закритими очима, як вони стоять зазвичай, коли йдеться про «потрібних» владі кандидатів у депутати, а відчували неминучість звільнення за профнепридатність, бо ж взяти на місці злочину дуже просто – але робити цього не хочуть.

Четверта технологія – “Печиво” (Є такий вислів: “розсипатися як печиво”). Там, куди каруселі не доїхали, акцент робився на “печиво” (масове вкидання бюлетенів), що виливалося в аномальні скачки явки виборців. Є свідчення, що на деяких дільницях Приірпіння, ще за годину до закриття явка склала менше третини, а після – більше половини. До речі, спостерігачі з КВУ заявляли, що кількість “печива” могла досягати третини бюлетенів в урнах. Цікаво що на минулих місцевих виборах одна відома ірпінська родина яка мала відношення до режиму кривавого Януковича, у вигляді заохочення видавала лояльним кандидатам по 100 печенин (бюлетенів) в одні руки, що в результаті і утворило ганебну для Приірпіння більшість цинічних забудовників та перевертнів пристосуванців, готових задовольняти примхи новітніх олігархів за певну винагороду.

Боротися з цим при повній деградації правоохоронної системи майже не можливо, але потрібно підсилюючи громадський контроль.

П’ята, технологія – “Купівля лояльності” – надання безкоштовних послуг від імені кандидата або підтримуючої його організації, як то ремонти в під’їздах, або завезення піску чи торфу, безкоштовна роздача, вручення подарунків і т.д.

Під час кампанії це, звичайно, кваліфікується за нинішнім законодавством як підкуп виборців і теоретично може бути покаране. Я кажу “теоретично” тому, що, звичайно, така технологія застосовується тільки за підтримки влади, і обов’язковою умовою її застосування є підтримка і гарантія з боку влади, що кандидат не понесе за це ніякого покарання, хоч би які скаржилися на це його конкуренти. Якщо ж така технологія використовується до початку виборчої кампанії, то, як і у випадку “Підгодовування”, за це дуже важко схопити за руку.

По суті справи підготовка до виборів у місцеві ради вже давно почалася, і в ряді виборчих округів ми спостерігаємо використання технологій електоральної корупції виборчого процесу.

Можемо бачити відомі та “нові” обличчя, які раптом виявили гарячу любов до своїх співгромадян і вирішили, що їм потрібно допомагати. Вони приховано але регулярно обдаровують містян, запрошують на зустрічі де обіцяють роздавати безкоштовний ресурс громади, корумпуючи та дискредитуючи виборчий процес. Причому цей альтруїзм проявляється в межах виключно одного виборчого округу, де вони мають намір балотуватися.

Реагувати на це маємо принциповістю та непідкупністю громадського загалу.

І остання, шоста, технологія- Технологія підрахунку голосів.

Ще за Сталіна казали: “головне не як голосують, а як рахують”!

Ірпінь вже мав справу з “чорними” фальсифікаторами місцевого розливу впродовж останніх десяти років виборчих перегонів. І не дивно що за цієї виборчої компанії ми знову бачимо знайомі обличчя цинічних підрахуїв у списках ТВК.

Нагадаю, що у 2010 році головував у ірпінській ТВК, представник Партії регіонів Олексій Гавриленко, який нині також представлений у Ірпінській ТВК від “Нашого Краю”, до якого входять екс-регіонали, що голосували за диктаторські закони 16 січня 2014 року. І це попри те, що у суді довели факт фальшування виборів Гавриленком і його командою! Але і досі так і ніхто не покараний. Занурення Гавриленка у сміттєбак – покаранням не вважаю.

Pishit_zayav_na_zvilnenya_4.jpg

Так що ж робити? Мій висновок такий: маємо підсилити громадський контроль на всіх етапах виборчих перегонів та забезпечити прозорість та ефективність місцевих виборів.

І досить жорстко та радикально маємо реагувати на факти підкупу чи фальшування, адже в країні де за відсутності армії утворився волонтерський та добровольчий рух. Всі мають розуміти, якщо інститути правосуддя знову мовчатимуть, не далеко і до можливого самосуду та громадських трибуналів!

Безымянный

Автор: Ігор Домбровський, громадський активіст

 

Leave a Reply

Використання матеріалів сайту лише за умови посилання (для інтернет-видань - гіперпосилання) на "Громаду Приірпіння" не пізніше 2 речення.

Редакція може не поділяти думок чи висловлювань автора блогу чи коментатора.
Контакти редакції: Ірина Федорів, Олена Жежера pigmaliones@gmail.com, +38 050 2000 539