Громада Приірпіння

Наприкінці січня в центрі Ірпеня  помпезно відкрили супермаркет АТБ.

І все б, слава Богу, та звели його на місці, занесеної до списку пам’яток культурної спадщини садиби класика української літератури Максима Рильського, яку тишком-нишком вночі завалили.

І після будівництва магазину дресировані депутати заднім числом проголосували  за змінення цільового призначення  земельної ділянки.

До речі, у Верховній Раді зареєстровано законопроект, щодо націоналізації цієї мережі. За інформацією Ігора Луценка, через АТБ прямувала левова частка контрабанди до ЛНР –ДНР та анексованого Криму.

Ось як понищили культурну спадщину громади літньої ночі 2015 року. Ця будівля пережила війну, у повоєнні роки тут жив Рильський, але споруда не зуміла пережити дерибанного й безголового управління в наш час.

Про наслідки байдужості місцевої влади, писали навіть у львівських виданнях. Попри те, що садиба була у занедбаному стані, відремонтувати її ніщо не заважало.

Саме збереження таких пам’яток і є шляхом до розвитку міста. Так у Тростянці була відновлена занедбана будівля, в який композитор Чайковський написав свою першу симфонію, ініціював низку культурно-мистецьких заходів і розвинув туристичну складову, яку для Ірпеня, де жили і творили письменники поблизу Києва ніщо не заважало розвинути. Натомість нас з міста із культурною спадщиною систематично перетворюють на спальний район із висотками.

Масова  заміна цільового призначення земельних наділів стала для злочинної більшості міської ради Ірпеня на чолі з Вованом-67 (75…), до речі, самономінованого на звання “Міський Голова року”, ще однією прибутковою оборудкою. Зрозуміло, що мова не про утворення нових парків та скверів. Зовсім навпаки. Масово плодяться чергові будмайданчики під незаконні багатоповерхівки, автостоянки та інші атрибути урбанізації. Саме таке протиправне “переродження” спіткало городи на вул. Центральній 15а, вул. Ново-Оскольській 2в та 2б і ще десятки інших наділів.  Лише на останній сесії 17 грудня 2015 року  було прийнято 12 таких рішень.

Схема, як завше, проста, але, видать, дохідна. Забудовники скуповують сільськогосподарські наділи та старі садиби і ударними темпами зводять багатоповерхівки. Ну, а узаконити їх, при наявності загребущого міського голови та ненажерливої більшості у міській раді, справа лише кількох відсотків від майбутніх прибутків.

Щоправда, виникає ще й супутнє запитання: звідкіля посеред міста, ще й вкритого лісом, стільки земель під озимі та городину? Дуже сподіваюся що його рано чи пізно слідчі Антикорупційного Бюро зададуть колишньому очільнику Ірпеня –  Олегу Бондарю.

Щороку сотні рішень про надання дозволів на розробку проектів під виділення наділів для ведення сільського господарства ухвалювали тодішні народні обранці в лісопарках. Лише у 2009 році, серед тисячі новоспечених власників земельних ділянок, 148 обраних, окрім конституційних 10 соток під будівництво, отримали ще й земельні наділи для ведення сільського господарства.

Як правило, “бондарівська” влада додатково наділяла по 20-30 соток, окремим по 30-40 соток і більше, громадської землі. Вулиці Чехова, Лісова, К.Маркса, Українська, Ново-Оскольська, Суворова, Лермонтова, Гоголя, Котляревського, Львівська, Лугова та інші вулиці в лісових урочищах мали виконувати почесну роль безкраїх ланів та городів.  Далі щасливці, а це, в основному, підставні особи і високопоставлені чиновники, продавали і перепродували земельку територіальної громади.

Після цього і почалось масове багатоповерхове будівництво, в колись курортному Ірпені, без жодних на те документів та сплати відновної вартості за знищені лісопарки.  А на той час 10 соток ірпінської громадської земельки в лісі продавались за 200-250 тисяч доларів!

Ось так, лише у  2009 році і було роздерибанено більше 16 гектарів лісопарків під видом надання ділянок для ведення сільського господарства. Сьогодні ж докрадають недокрадене тоді.

Автор: Богдан Мельничук, депутат Ірпінської міської ради від ВО “Свобода”