Громада Приірпіння

Прийшла весна і багато моїх друзів почали розробляти веломаршрути. Єдиний у місті парк став затісний для такої кількості населення. А велопрогулянки – це не лише здоровий спосіб життя. Це і можливість з року в рік бачити ті зміни, які непомітні для тих, хто додому приїздить просто поспати після роботи, щоб зранку знову піти на роботу.

Вирішили проїхатися околицею, кілька кілометрів від центру міста, вивчити місцевість й зафільмували зміни. Обрали мій улюблений район Бучі – ще не зовсім забудовану Ястремщину.

Це там, де землю в лісі отримала співачка Наталія Могилевська, депутати Бучанської ради, члени їхніх родин та інші, в тому числі й підставні, особи.

Перше, що вразило, це тотальна вирубка дерев цілими масивами. Ще рік тому на цих місцях росли сосни та дуби.

Не зрозуміло, чому люди, що отримали ділянки в лісі, вирішили його повністю знищити. Мені цього ніколи не зрозуміти. Навіщо брати у власність ліс і його нищити?

Судячи з пеньків, вирізані здорові живі дерева. Цьому дубу не менше двохсот років.

Там, де в Бучі зараз нові багатоповерхівки – міграційна лінія лосів до Білорусі. Не так давно лось забрів до людей і помер через травми.

Ястремщина також цікава колишнім колгоспом-мільйонером “Київським”. Зараз він стоїть занедбаний, а колись в цих кошарах стояли корови, свині, коні. Були робочі місця й бучанці не думали проте, що є продукти з ГМО, а є без ГМО.

Зустріли кількох роботяг, що приїхали “бусом”, швидше всього, що за цеглою. Тут це звичне явище.

Дізналися, що близько 90 га земель КСП “Київського” вже нібито належать банку “Аркада”. За словами охоронця на цій території мають бути котеджі. Кому як не нам знати, що де котеджі – там і багатоповерхова забудова.

Тож ці поля, на яких колись працівники колгоспу вирощували жито, кукурудзу, пшеницю і т.д., ймовірно, скоро будуть приймати забудовників.

Мабуть, всі знають, що на околиці Бучі знаходиться польське кладовище. Дорогою до нього купи будівельного сміття. Це не лише на совісті у влади, а й у тих, хто це зробив.

Ще років 20 тому тут були надгробки й могили. Зараз лишилися лише півники та барвінок, які традиційно ростуть в таких місцях та розриті могили.

Випадково наткнулися на камінь, схожий на надгробок.

За кладовищем вниз – озеро. Зараз хтось взяв його в оренду. Воно красиве й повноводне. Тут живуть бобри, а полем бігають фазани.

Натрапили на березову алею. Тут збирають березовий сік.

Алея веде прямо до голови вождя пролетаріату, викарбуваного на плиті й прикрашеного пеньками та квітником.

Декомунізація? Ні, не чули. Просто якийсь чоловік в кашкеті.

За Ульяновим поки ще лишився простір, що дозволяє побачити як сідає сонце.

Ось така історія невеличкої подорожі одним з районів Бучі. Далі буде.

Подорожуйте й ви та фільмуйте побачене. Приірпіння надто швидко змінюється й не завжди на краще. І лише від нас, членів громади, залежить, чи ми збережемо свою власність – поля, ліси, луки, озера для дітей, чи віддамо це для реалізації чиїхось бізнес-інтересів.

Авторка: Олена Жежера, журналістка