Громада Приірпіння

Дивуюсь і захоплююсь. Ціную і пишаюсь. Ще багато подібного можу додати до характеристики особливого українського явища – Народного Волонтерства. Воно кілька років поспіль надихає й окрилює на життєстверджуючі зміни в суспільстві власне і саме Суспільство. Завдяки Волонтерам  захисники територіальної цілісності та незалежності нашої держави відчувають турботу та опіку.

До Нового року традиційно повезли на фронт передачі. Раніше часто використовували відомого національного перевізника, або транзитні екіпажі. До свят хотіли неодмінно доставити все особисто. Їхали до СВОЇХ у 72-у Гвардійську! Маршрут чітко означений, день визначений. Скажу чесно, не все було просто. Мали декілька варіантів автомобільного транспортування та доставки вантажів. Але все вийшло.

Прибули до “Українського Сталінграду” – приїхали на “Авдіївську Промку”.

Хлопці зустріли наc радісно і по солдатськи щиро! І одразу зарахували нас до солдатської спільноти-допустили до чищення картоплі!

Підрозділ де ми були не розпещений волонтерами (не всі в Авдіївській промці легкодоступні для відвідин), отже ми були тут дуже бажані!

Скажу відверто – побутові умови пристойні якщо так можна сказати на війні! Бачив нову форму – сподобалась! Берці гарні, нарікань не мають! Маю з чим порівнювати. Бойовий дух воїнів чудовий, побудований на повному розумінні що відбувається та які вимоги у командування. Відсутність “аватарщини” тому підтвердження! На фронті пиятику називають саме “аватарщиною”. Цей термін ввели напевно тому, що аватари були сині й намагалися літати.

Стосовно озброєння, то воно має бути тотально модернізоване, ТОТАЛЬНО! Це те на що потрібно орієнтувати наш Оборонпром! Я хочу бачити останні військові розробки не на демомайданчиках Нацгвардії, та показових заходах, а на фронті і в бою! Хочеться, щоб зброя “Кугуарів” та “Дозорів” не простоювала у тилу, а була задіяна проти загарбників і бандитів, проти окупантів та зрадників! Тільки Зброя дасть нам Волю. Це очевидно!

Ну і не можу не натішитись інтелектуальністю наших воїнів, бо інакше як охарактеризувати після новорічний ранок у розташуванні військового підрозділу, коли український воїн починає його з “бандерівської філіжаночки” кави, за читанням газети українських націоналістів, та ще у день Народження Степана Бандери!

Воістину слова були пророчі: “І прийде час, коли один скаже “Слава Україні! “, а мільйони відповідатимуть “Героям слава!” (Степан Бандера.)

А тепер про всіх поіменно та максимально можливо-персонально. Бо зараз ми мало говоримо про тих Справжніх, тих Незламних, тих Великих, що за лаштунками, хто в тіні, хто непублічний але такий ВЕЛИЧНИЙ.

Бус надав та здійснив транспортування Друг Ян Бедрицький. Ним ми везли усе зібране на фронт.

Дякуємо Іванівській і поліській районкам  ВО “Свобода”, другу Олегу Береговому. Велике спасибі Миколі Руденку та персоналу “Калини”, за продукти харчування, за засоби особистої гігієни, за велику кількість свічок і т.д. Також подяка  дівчатам з Нової Пошти смт.Іванків за дерев’яні піддони хлопцям.

Велика подяка Марії Раєвській за гарні й символічні ляльки-мотанки,хай оберігають їх на війні. Також дякуємо за 4 сітки картоплі фермеру Андрію з с.Мар’янівка,Поліського р-ну.

Дві величезні сумки з продуктами,консервацією та овочами,передала Оля Андрієнко з чоловіком,з с.Радинка, Поліського р-ну. Величезне спасибі Наталії Красногорцевій,начальнику відділу освіти Поліського р-ну,вона особисто від себе передала хлопцям декілька банок меду,різних смаколиків,багато макаронів,теплу велику ковдру і т.д. Дякую Вам пані Наталіє за ваше велике добре серце!

Ми особисто також купили дві сітки картоплі та різні продукти харчування для хлопців. Особлива подяка діткам з Поліського району за листи, малюнки й вітання хлопцям! Ще раз дякую Вам всім. Ми обов’язково переможемо!

Дякуємо Вишгородським свободівцям та пересічним вишгородчанам, хто долучився і надав: книги, дитячі малюнки, олію, крупи, печиво, домашню випічку, мед, тушонку.

Дякуємо отцю Богдану (Николину) – настоятелю храму Св. Володимира, нашому пасічнику – Віктору Матвієнку, скромній, але щедрій людині, який з перших днів допомагає нашим хлопцям, наразі передав 50 кг меду, діткам, які малювали на Святі Миколая – 23 грудня в Київраді, яворинці Анічці(Анна Тесленко) за ініціативу з малюнками, мамі Валі (Валентині Парчук), видавцю Олегу Філюку, і всім, хто залишився невідомим у цій допомозі.

Дякуємо Ірпінським та Бучанським свободівцям за смаколики, а ірпінцям за 2 000 грн на дорогу.

Коцюбинчанкам Людмилі Демченко, Галині Фатєєвій, родині Маслюків  за миттєве та якісне реагування на запит по квашеній капусті!

Ваші “квашолики” смакували фронтовики як найліпші!

Також подяка волонтерському десанту з 18 школи Коцюбинського які долучились та якісно виконали замовлення наших воїнів на “салат Нового Року” Олів’є – Вчителі кафедри англійської мови  Горкун С.В., Віштак Н.Б, Шевцова О.А., Церковняк Т.І., Кицько В.М., та ученицям 11-а класу Анастасії Корнійчук, Тетяні Григорчук, Софії Пазиній, Анні Рябчук!

Ну і звісно подяка духовному натхненнику цього задуму Георгію Церковняку, бо хіба можливий якісний салат без участі старого та такого справжнього націоналюги Георгія?)))

Подяка родині Скипальських за 3000 гривень на дорогу! Дяка активістам селища за пожертву 2000 грн. на пальне!

Ну і на останок не можу не згадати про головного координатора не однієї волонтерської поїздки останніх років – Вікторії Крамаренко, та цієї поїздки зокрема! Як завжди швидко, щиро і по українські. Уникну привітань, подам лишень координаційний пост Вікторії.

Про Волонтерів ніби все згадав,якщо ні то вибачте.

Я переконаний, що разом ми побудуємо сильну державу, бо наша сила духу й незламний характер є тому запорукою. І нехай не переймаються ті хто не зміг з нами поїхати, хто не встиг полагодити авто, або знайти час – ми вдячні всім без обмеження, хто прагнув та напучував, хто бажав і підтримував.

Ігор Домбровський – волонтер та учасник російсько-Української війни