НАХІБА ТАКЕ РОБИТЬ?
— 5 Березня 2018 0Партійна кураторка оскандалилась в Коцюбинському і звинуватила в цьому місцевих активістів.
В соцмережах спалахнула нищівна публічна сварка між моїми колишньою та нинішньою колегами – журналісткою руху ЧЕСНО Іриною Федорів та народним депутатом від “Самопомочі”, партійним куратором Київської області Іриною Сисоєнко.
Приводом став допис пані Сисоєнко в фейсбуці, де вона звинуватила Федорів в лобізмі інтересів київських забудовників, дослівно повторивши всі піар-тези одіозного фігуранта кримінальних справ, екс-забудовника і мера Ірпеня Володимира Карплюка. Дивним чином співпало, що в публічній суперечці на боці Федорів – місцеві активісти і журналісти. На боці Сисоєнко – пересувний фан-клуб Карплюка: депутати його фракції, їхні родичі та бізнес-партнери.
Лонгрід з історії питання
Федорів більше 10 років проживає в селищі Коцюбинське, де бореться проти дерибану лісу, розпочатого селищною радою в 2008 році. Ділянки тоді дісталися депутатам, їхнім родичам та підставним.
Ліс в приватну власність отримав, зокрема, Володимир Карплюк, мер Ірпеня, в минулому – недоброчесний забудовник, в декларації якого в 2013 році було 67 квартир, за що він дістав прізвисько “Вова-67”.
За даними Єдиного реєстра прав на нерухоме майно, Карплюк, крім десятків квартир, володіє під Києвом з десятком будинків і трьома тисячами гектарів землі, які він придбав “для індивідуального будівництва і підприємництва”.
Карплюк має конфлікт інтересів щодо Біличанського лісу: його ділянки витребовує прокуратура. Одіозний мер задекларував їх на сайті НАЗК.
Серед інших власників ділянок в Біличанському лісі – друзі Карплюка, його політичні і бізнес-партнери. Зокрема – зі старої еліти екс-регіоналів, очолюваної скандально відомим ректором Ірпінської податкової академії Петром Мельником. Саме він став політичним батьком Карплюка, запропонувавши йому на старті кар’єри очолити “молодіжку” Партії регіонів в Ірпені.
Вже в 2012-му Карплюк разом з мером Бучі створили і записали на своїх дружин будівельну компанію “Будрегіонінвест”, чистий прибуток якої за перший рік становив 75 мільйонів гривень.
Бізнес-ез-южал полягав в виведенні рішеннями місцевих рад лісових угідь під багатоповерхову забудову. Про те, чи виконували забудовники пайову участь, говорить сьогоднішня вода коричневого кольору, яка тече в кранах Ірпеня і Бучі…
переповнені дитсадки та школи, де діти вчаться в три зміни. Класів не стає, тож навчаютья в коридорі.
Дерибанне лоббі розплодилося на весь регіон. Розхитати його в Коцюбинському спробувала місцева громада. Першим кроком стала перемога громадської активістки Ольги Матюшиної на виборах селищного голови 2015 року. Втім, навіть однодумці пророкували їй неминучу втрату посади, оскільки понад дві третини в раді посіли ті самі старі рила побутових клептоманів, забрендовані партійною назвою “Нові обличчя”. Це партія Володимира Карплюка, яка набрала більшість в 2015 році, але, не маючи “зручного” для дерибану мера, вже в квітні 2016 року вчинила спробу повалення Матюшиної з посади голови.
В цій історії було все: і бійка, і кілька підроблених печаток, і кримінальне провадження, і вже навіть пред’явлена підозра самопроголошеній селишній голові Юлії Главацькій (фракція “Нові обличчя”), справа якої направлена до суду.
В громадській свідомості зухвале ГКЧП несподівано викликало ще більший спротив: населення Коцюбинського зібрало близько 1000 підписів під зверненням до ВР з вимогою розігнати коцюбинське кубло, оголосивши дострокові вибори.
14 квітня 2017 року за вибори в Коцюбинському проголосувало 260 депутатів з усих політичних сил. В результаті кандидати від громади збільшили своє представництво в 2,5 рази, позбавивши Карплюка контролю над двома третинами, які дають можливість долати вето селищного голови.
Саме відсутність двох третин змусила “Нові обличчя” зробити паузу, аби вполювати нових союзників. Вона була відносно нетривалою. Несподівано навесні 2017 року синхронно з фракцією Карплюка стали голосувати двоє депутатів, що пройшли як висуванці громадського активу, – Віктор Анісімов та Микола Єременко. На тлі задекларованого гасла виборчої кампанії команди активістів “Коцюбинське, не продаємося!”, це стало особливо гучним ляпасом громаді.
Дивний збіг
Політичні тушки – не нове явище в українському політикумі, але закон про місцеве самоврядування, на відміну від закону про вибори в парламент, дає можливість людям ефективно контролювати своїх представників за допомогою механізму відкликання.
Такий механізм було запущено в Коцюбинському, і 11 лютого 2018 року ініціативною групою було зібрано 111 підписів за відкликання депутата Віктора Анісімова. Це дуже багато, зважаючи на те, що в 2016 році Анісімов став депутатом, набравши близько 60-ти голосів, а всього на його окрузі взяли участь у виборах 118 людей.
Згідно закону, після цього коцюбинська територіальна виборча комісія протягом 10 днів перевіряє правильність підписних листів, кількість підписів та достовірність відомостей про громадян, що містяться в підписних листах. Далі наступає етап прийняття рішення стосовно даного обранця. Це не право ТВК, а її обов’язок. І у селищі для фінального рішення не треба для самовисуванців погодження партії.
Однак, аби скалічити право виборців на імперативний мандат, виборчком має одну шпарину. Якщо протягом 10-ти днів ТВК не вчинить ці дії, підписи людей “згорають”, і народна ініціатива іде коту під хвіст. Саме такий сценарій було запущено в Коцюбинському, і інструментом для його реалізації – свідомо чи “всліпу” – виступила партія “Самопоміч”. Наступного дня після запуску процедури стало відомо, що вона зробила заміну своїх членів в Коцюбинській ТВК на нових осіб, які згодом не з’явилися на засідання, аби не віддати свої голоси за волю громади.
Совпадєніє?.. Припустимо.
Але в чиїх інтересах був зрив голосування ТВК? Звісно, в інтересах партії “Нові обличчя”, представник якої на цьому ж засіданні голосував “проти”. Неявка – те саме голосування “проти”, але не руками, а ногами. Чому “Самопоміч” зіграла на боці одіозного фігуранта кримінальних проваджень, на якому нема де ставити клейма? Питання відкрите.
Власне, саме про це і написала Ірина Федорів в своєму блозі на Українській правді, назвавши поведінку Самопомочі “зливом інтересів громади”.
Можливо, написала надто емоційно, але в умовах, коли люди живуть в постійному страху фізичних розправ, ця емоція принаймні зрозуміла.
Компрадори забудовного гешефту
3 березня я особисто закликала пані Сисоєнко до діалогу з місцевою громадою. Вона пообіцяла, що така розмова відбудеться, а вже через три години оприлюднила на своїй фейсбук-сторінці несамовито запальний набір темників Володимира Карплюка, виконаний з піонерським задором і подекуди навіть його словами. В гілці коментарів позицію Сисоєнко відстоює фігурантка кримінального провадження щодо підробки печатки, самопроголошена голова Коцюбинського (2016р.) Юлія Главацька, депутатка фракції “Нові обличчя” без вищої освіти Катерина Ющенко-Корбут та низка ботів з порожніми профілями, з яких в місцевих фейсбук-групах розв’язуються віртуальні війни.
Отже, вважаю за необхідне детально розібрати тези, оприлюднені нардепом Самопомочі. Орфографію і пунктуацію автора в наведених цитатах повністю збережено.
1. “Скандал (…) є нічим іншим, як черговою спробою встановити контроль над селищем Коцюбинським. Саме це маленьке селище, вже декілька років так приваблює київських забудовників!!! Коцюбинське межує з містом Київ та поруч з ним ліс, який так цінний, як земля та природа навколо столиці, для столичних забудівельних компаній!”
Ідеться про загрозу, яку, начебто, становить лісу приєднання селища до Києва разом з лісом.
Насправді Біличанський ліс вже і так є в адмінмежах Києва. Це видно з Указу Президента 446/2014 від 01.05.2014, яким його територію було оголошено Національним природним парком (НПП).
Там прямо вказано, що Біличанський ліс на той час був територією Київського комунального об’єднання зеленого будівництва та експлуатації зелених насаджень міста “Київзеленбуд”, тепер це – територія НПП Голосіївський.
Отже, абсолютно незрозуміло, про які “забудівельні компанії” (очевидно – “будівельні” – Авт.) йдеться в дописі, і який саме гешефт мають отримати компрадори “встановлення контролю над Коцюбинським”. Адже цей контроль не дасть рівно нічого. Бо земля Біличанського лісу є обєктом Мінекології. Будь-які зміни статусу селища Коцюбинське не вплинуть на статус лісу, на рівень його захисту, на його підпорядкування. Це ліс І категорії, який є власністю Українського народу, і згідно із ст.ст. 83, 84 Земельного кодексу України, відноситься до об’єктів, які не підлягають приватизації. Тобто, незалежно від того, в яких адмінмежах знаходиться ліс, жодні органи місцевого самоврядування – міста Києва чи селища Коцюбинське – не мають права приймати будь-які рішення стосовно передачі цієї землі у власність чи оренду. Це прямо заборонено законодавством.
Саме на підставі цих аргументів прокуратура області зараз оскаржує 501 земельний акт, виданий Коцюбинською селрадою з перевищенням повноважень. Тільки за листопад минулого року правоохоронці виграли в судах 28 позовів у справі Біличанського лісу, витребувавши на користь держави 4 га земель на майже 2 млн грн.
І ця робота ведеться давно. Ще в 2013 році прокуратурою м.Ірпеня заявлено 501 позов, якими охоплено земельні ділянки Біличанського лісу загальною площею майже 70 га. 29.03.13 перші з них були задоволені. А 08.05.2013 прокуратура повідомила про 64 виграних суди щодо повернення державі земель Біличанського лісу.
ТЕМНИКИ “МІСЦЕВОГО ЧИКАГО”
Водночас, теза про бажання “приєднати ліс до Києва, аби віддати забудовникам” належить меру Ірпеня Володимиру Карплюку та його соратникам. Наприклад, 17.05.2016 вони провели мітинг під Верховною Радою проти “політичних переслідувань” мера Ірпеня, якого поліція підозрювала в організації владного перевороту в смт Коцюбинське 08 квітня 2016.
“Мітингувальники вважають, що Червакова “лобіює в парламенті інтереси столичних забудовників, яким вигідно приєднати селище до Києва, щоб забудувати Біличанський ліс” – йдеться в новині, яка була розміщена на кількох сайтах з однаковими заголовками та текстами.
https://www.rbc.ua/ukr/news/radoy-zhiteli-kotsyubinskogo-mitingovali-1463486541.html
http://m.kievvlast.com.ua/news/zhiteli_kocjubinskogo_piketirujut_radu_izza_politicheskih_presledovanij39162
https://apostrophe.ua/news/society/2016-05-17/jiteli-kotsyubinskogo-piketiruyut-radu-iz-za-politicheskih-presledovaniy/59179
http://www.ukrnews24.net/1416337-zhiteli-kocyubinskogo-piketiruyut-radu-iz-za-politrepressij/
http://mykyivregion.com.ua/2017/05/17/chervakova-get-z-kocyubinskogo-aktivisti-mitinguvali-pid-verhovnoyu-radoyu-foto/
Таку саму тезу в червні 2016 року поширював і заступник Карплюка по партії “Нові обличчя”, секретар Ірпінської міської ради Юрій Денисенко.
Він теж вважає, що приєднання Коцюбинського до Києва може відбутись “в інтересах столичних забудовників”, мета яких – “збільшення площ забудови в Києві”.
Меру Ірпеня давно притаманно звинувачувати інших в тому, що він робить сам. Також ні для кого не секрет, що його медійники проплачують інтернет-сайтам розміщення кілерських новин. Але коли тези з проплаченої перефарбованим регіоналом джинси повторюються молодим нардепом з постмайданной партії, виглядає дивно. До речі, про політичні переслідування в дописі Сисоєнко також є окремий абзац.
2. На думку нардепа Сисоєнко, в Коцюбинському і Ірпені “вже два роки ведуть війну представники БПП з усіма «не угодними» через кримінальні справи порушені Генеральною прокуратурою, залякуючи та включаючи адміністративний ресурс найвищого рівня”.
В мене питання. Кого конкретно з Самопомочі БПП залякало в Коцюбинському чи Ірпені за допомогою адмінресурса? Хто є потерпілим в Самопомочі від такого “тиску”? На кого з Самопомочі порушені кримінальні справи Генпрокуратурою? В селищній раді Коцюбинського нема жодного депутата ані від БПП, ані від Самопомочі – це легко перевірити на сайті ЦВК. А кримінальні справи порушено на мера Ірпеня і його заступників. То чи не їх намагається захистити пані депутат?
Теза про “політичні переслідування БПП” в Коцюбинському і Ірпені належить виключно Вові-67, і спродукована в 2016 році, коли
Генпрокуратура вперше провела обшуки в Ірпіньраді по справі про розкрадання 890 га лісу в Бучі. Тоді Карплюк втік з країни, заявив ВВС, що його “хотіли арештувати на 60 діб”
А наближені до нього депутати, їхні родичі та працівники бюджетної сфери, звезені централізовано до Генпрокуратури, назвалися активістами з Ірпеня і Бучі і висловили вимогу припинити “політичні переслідування” мерів Карплюка і Федорука.
Наступне шоу проти “політичних переслідувань” Карплюк влаштував 3 жовтня 2017р. Тоді мер Ірпеня поселився в туристичному наметі під будівлею прокуратури Київської області на знак протесту, повідомивши в фейсбуці:
“Сьогодні я разом зі своєю командою вийшли під Київську обласну прокуратуру з вимогою припинити політичні переслідування та тиск на місцеве самоврядування”, – написав він.
Це сталося після вручення йому підозри у причетності до загибелі людини під час будівництва ЖК “Новатор” у Бучі, яким керував Карплюк.
Загалом мер Ірпеня є фігурантом понад 10 кримінальних проваджень, а 20 грудня 2017 року отримав вже другу підозру у низці тяжких і особливо тяжких злочинів, зокрема – створення злочинної організації, розкрадання бюджетних коштів у складі злочинної організації, підробка документів.
Напередодні вчурення другої підозри, 16 січня 2018р., депутати від партії “Нові обличчя” в Ірпіньраді прикували себе до турнікету в прокуратурі області, назвалися активістами і знов висловили вимогу припинити “політичні переслідування”.
Наступним “політичним тиском” Карплюк назвав рішення Київського окружного адміністративного суду від 24.01.2018 року про повернення в державну власність 15 гектарів лісу, незаконно виділених за поданням Ірпінського міського голови під багатоповерхову забудову в м. Ірпінь.
А прокуратуру області звинуватив в “фабрикуванні справи”: Прокуратура області, своєю чергою, назвала аргументи Карплюка “надуманими та істеричними доводами”.
“Я сприймаю це як політичний тиск зі сторони тих людей, які лобіювали вибори в Коцюбинському”, – відзначив Володимир Карплюк в вищезгаданому інтерв’ю ВВС. Маються на увазі позачергові вибори Коцюбинської селради, призначені Верховною Радою на 17 липня 2016 року. За дивним збігом обставин, про вибори в Коцюбинському пані Сисоєнко теж згадує в негативному контексті.
3. “Вибори відбулись, все було добре, кількість депутатів від БПП, як планували активісти та журналісти не збільшилась, але свого вони добились”!
Хто це “вони”? Активісти і журналісти не “планували” збільшення депутатів від БПП, це неправда. В Коцюбинській селищній раді нема ЖОДНОГО депутата від БПП. Це легко перевірити на сайті ЦВК. Більш того, “Солідарність” відмовилася навіть висувати партійних кандидатів, зробивши напередодні виборів заяву про підтримку лінійки громадських активістів.
4. “В минулому році саме завдяки принциповій позиціі Самопомочі та мене особисто, відбулись позачергові місцеві вибори в Коцюбинському”.
Це дуже серйозне перебільшення, адже за постанову про призначення дострокових виборів в селищі проголосувало 260 народних депутатів, серед яких, безперечно, були і депутати від Самопомочі. Дякую за це Єгору Соболєву, Олегу Березюку, Оксані Сироїд та багатьом іншим депутатам політсили.
Але виборів вимагала передусім громада селища, яка передала в парламент близько 1000 підписів.
І якщо вже говорити про роль політиків, то ініціювали цю постанову як раз депутати від БПП, хоча підписали її представники різних фракцій.
До речі, за даними соціологів, влітку 2016 року більше ніж половина (50,2%) жителів скандально відомого смт вважали призначення позачергових виборів у селищну раду Коцюбинського своєчасним, необхідним рішенням.
Отже, “принципова позиція” в таких питаннях є нормальною роботою нардепа, а не приводом ще півтора роки хвалитися цим героїчним вчинком.
Якщо вже згадувати про “партійні” вибори, то я була одним з депутатів БПП, які переконували фракцію підтримати постанову ВР про перевибори в Кривому Розі, на якій наполягала Самопоміч.
Нагадаю, в 2015 році представник Самопомочі програв кілька сотень відсотків на виборах мера регіоналу Юрію Вілкулу, якого Самопоміч і Укроп тоді звинуватили у фальсифікаціях. Попри те, що вже тоді Самопоміч була швидше опонентом в коаліції, ніж союзником, моя позиція полягала в тому, що є людські цінності, які вищі за політику. Неможна давати місцевим баронам створювати феодальні князівства, зневажаючи волю людей. 23 грудня 2015 року Верховна Рада таки припинила повноваження мера Юрія Вілкула і призначила позачергові вибори Криворізького міського голови на 27 березня 2016 року. Більшість предстанвиків БПП тоді також проголосувала “за”.
Результат криворізького волевиявлення, до речі, був не настільки добрим, як в Коцюбинському. Адже кандидат від Самопомочі набрав трохи більше 10% голосів проти 70-ти відсотків Вілкула. На Київщині ж люди, не маючи ресурсу, зробили значний кількісний ривок: здобули 10 мандатів, збільшивши своє представництво в 2,5 рази. “Нові обличчя” втратили 6 мандатів і контроль над 2/3 депкорпусу, що не дає їм можливості долати вето селищної голови.
5. “Вчора, провівши розмову з представниками ТВК, ми переконались в тому, що їм просто погрозами та тиском адмінресурсу вимагали прийти і голосувати, так як це вигідно місцевому осередку БПП. Люди просто злякались і не прийшли”.
Це – знов про ганебну неявку представників Самопомочі, які 2 березня відмовились виконати покладену на них СУТО ТЕХНІЧНУ функцію. Насправді цей абзац – брехня від першого до останнього слова. Почнем з того, що “місцевого осередку БПП” в Коцюбинському просто не існує. Отже, хто “шантажував” і “тиснув”? І чи є про це відповідні заяви до правоохоронних органів? Обіцяю, що в разі надходження таких заяв особисто контролюватиму їх розслідування в прокуратурі.
Версію Сисоєнко в коментарях розбиває одна з членів ТВК, яка пояснює свою неявку тим, що її про засідання “не повідомили”. Так вони не знали про засідання чи знали і побоялися на нього прийти? Навіть Віталій Захарченко брехав про розгін Майдану більш складно.
Ця ж сама Нестеренко написала заяву до ТВК, що не може прийти на засідання, бо вона – хворіє. Виходить, про засідання вона знала.
Правда ж полягає в тому, що нічого подібного не було. “Страх”, яким пані Сисоєнко пояснює цей саботаж, має абсолютно іншу природу. Бо в такій неявці зацікавлене не БПП, а той самий Володимир Карплюк, який цим рішенням ТВК втрачав одну депутатську “тушку”. І саме тому на засіданні представник “Нових облич” і дружні їм “шістки” голосували “проти” того, щоб дати зелене світло волі громади. Яким чином БПП залякало представників Самопомочі в ТВК і в чому полягав мотив БПП? Очевидно, що такого мотиву просто нема.
Мене цікавить інший мотив. А саме – чому нові члени теркомісії від Самопомочі діяли синхронно з посіпаками фігуранта кримінальних справ. Це питання до службового розслідування, яке, наскільки мені відомо, ініційоване всередині партії. Ще раз: аргументи “їх залякали” не приймаються, бо залякати могли лише карплюківські титушки. Про яких в дописі – жодного слова.
Торік влітку, проводячи нараду з прокурорами Київської області, Генпрокурор Юрій Луценко назвав Ірпінь “місцевим Чикаго”. Насправді, судячи з гібридного характеру війни за Коцюбинське, це вже не Чикаго, а справжнісенький Ростов. Де чорне видають за біле, замовника звірств – за легіимного “прілічного чєловка”, а всих, хто проти його дій – за маргіналів, які шукають особистої вигоди. Коли це робила партія регіонального маштабу з сумнівним бекграундом – було смішно. Коли їй починають підспівувати члени парламентської партії – сумно.
Р – “РЕПУТАЦІЯ”
Мета – перевести питання в політичну площину і уникнути справжньої світоглядної дискусії. Я би хотіла почути партійних лідерів Самопомочі – чи готові вони розміняти репутацію своєї політсили на сумнівний зв’язок із безпринципними упирями, які починали свою кар’єру з колишнім ірпінським феодалом Петром Мельником, якому вони допомагали створювати осередки Партії Регіонів. Чи розуміють вони, що люди готові терпіти тисячі подібних витівок від дискредитованих партій, але один такий демарш від постмайданної політсили б’є в саме серце набагато сильніше, ніж найнятий за 1000 гривень боксер, який в червні минулого року побив літню жінку, голову ТВК Людмилу Демченко?
Чи зрозуміло їм, що цей напад був передвісником тієї боротьби за ТВК, яка точиться сьогодні, і в яку – явно чи несвідомо – втягнута партія “Самопоміч”, аби воювати на стороні зла.
Навіщо?
ЗАМІСТЬ ПІСЛЯМОВИ
Наприкінці червня 2016 року Єгор Соболевпровів засідання антикорупційного комітету саме в селищі Коцюбинське.
Логічно, бо Коцюбинське і корупція – давно синоніми. В будинку культури стояв страшний гвалт, але навіть в таких умовах комітет визнав незадовільним виконання Указу Президента про надання Біличанському лісу статусу Нацпарка. Тоді Єгор Соболев казав, що це неподобство. Зараз же його колега по фракції називає неподобством сам президентський Указ, гучно пророкуючи біду в разі переходу до адмінмеж Києва лісу, який і так є в столичній адмінмежі.
Комітет звернувся до Генерального прокуратура України Луценка щодо активізації розслідування кримінальних проваджень за фактами незаконної передачі у власність земель у Ірпінському регіоні та причетність до цього посадових осіб органів місцевого самоврядування і держорганів. Тепер, коли ці справи активізовані, колега голови комітета по фракції називає це “тиском Генпрокуратури на неугодних”.
Я розумію, що у фракції складні стосунки з Генпрокурором. Але чи варто заради політики марнувати 5-річну роботу цілої інституції, яка, попри шалений лобістський спротив, валізи доларів і розставлених по вертикалі “щурів”, таки повертає державний ресурс у власність громад і впритул наближується до “посадки” тих, хто, за влучним висловленням Луценка, давно прогулює тюрму?
Півтора роки тому комітет також звернувся до голови Нацполіції щодо побиття активістів в регіоні. Відтоді б’ють не лише активістів, а вже й посадових осіб: через два місяці – побиття члена ТВК Лесі Єльникової, а через рік – голови ТВК Людмили Демченко. До речі, обидві – по квоті БПП. Останню побив титушка, який раніше охороняв незаконні забудови Карплюка.
Родичам потерпілої, які впіймали титушку на місці злочину, він зізнався, що побив її на замовлення, отримавши за це 1000 гривень.
За версією ж Сисоєнко, це БПП чинить репресії.
Кураторка обласного осередку застерігає від забудови ліса Києвом. Хоча насправді спроби забудувати ліс чиняться з Ірпеня. Ось свіжий приклад.
Колишній очільний Держкомзему Ірпеня незаконно надав у власність громадян землі лісового фонду НПП “Голосіївський” вартістю понад 26 млн грн. Відповідний обвинувальний акт прокуратурю затверджено та скеровано до суду. Стаття – зловживання владою або службовим становищем (ч. 2 ст. 364 КК України).
А поки нові межі НПП не винесені в натурі (на місцевості), апологети ірпінського дерибану пропонують замість Нацпарка створити в Біличанському лісі “регіональний ландшафтний парк”. З можливістю забудови під виглядом “спортивних закладів”. Згідно проекту, оплаченому за бюджетний кошт, Біличанський ліс довкола Коцюбинського опинився в “сірій зоні” забудови.
В умовах, коли Мінекології не вживає дій щодо реалізації Указу Президента, “ландшафтний парк Карплюка”, що понидує природоохоронний статус з Національного до регілнального, має багато шансів прослизнути через корупційні шпарини державних органів. І ось це – не примарна, а реальна загроза, на яку чомусь пані Сисоєнко не звертає жодної уваги.
Я не фанат менторських зауважень, я визнаю, що й в БПП багато внутрішніх проблем, з якими варто розібратися, але, можливо, керівництву Самопомічі все-ж варто було би звернути увагу на таку кричущу прірву між задекларованими цінностями і вчиненими в Київській області діями. Бо я пам’ятаю ще ті часи, коли в 2012 році Ганна Гопко, перший номер в партійному списку, стояла під Адміністрацією Януковича з плакатом “Лапи геть від Біличанського лісу”.
Це була акція на підтримку Ірини Федорів, якій надійшли погрози фізичної розправи, і яка була змушена переховуватися від титушні, яка охороняє незаконні забудови в регіоні і за невеликі гроші готова покалічити будь-кого. Ганни Гопко тепер нема у фракції, але, я сподіваюсь, розуміння неприпустимості дерибану рекреаційного ресурсу лишилося спільним.
Звертаюсь до керівництва парламентської фракції і партії “Самопоміч” з кількома проханнями:
– провести всебічне прозоре розслідування того, що сталося з ТВК в Коцюбинському;
– поінформувати неофітів фракції про необхідність володіти предметом дискусії під час дискусії;
– поінформувати про результати громадський актив селища.
Інакше люди остаточно зневіряться в політиках і в можливості будь-яких змін.
Цей блог не планувався як лонгрід, але про Приірпіння коротко не скажеш. Правду кажуть – якби хтось наважився написати книгу про Коцюбинське, світ забув би про Макіавеллі.
Авторка: Ольга Червакова, народна депутатка УкраїниКолумністи
-
-
Буча – київське Беверлі Хілс, історія злету
— 2 Липня 2022 -
-
Чому Верховна Рада має блокувати збільшення меж Ірпеня?
— 27 Липня 2021 -
-
Клочка в клочки! Нардеп Клочко стає в.о. Дубінського в Приірпінні
— 10 Квітня 2021
Розклад руху приміських поїздів
Партнери
Залишити відповідь