Громада Приірпіння

Я зверталася до відділу культури Бучанської ради з проханням надати приміщення у будинку культури для театральної студії але мені відмовили. Хотіла займатися театральним мистецтвом з бучанцями у понеділок і середу по дві години. Мотивували відмову тим, що я нібито оппозиція й таким як я в будинку культури не місце.

Перед тим ми проводили репетиції, домовившись з директоркою Бучанського будинку культури. Вона нам сказала, що ми можемо займатися але необхідно написати заяву у відділ культури. Ми так і зробили. Це було більше місяця тому. Офіційної відповіді від відділу культури ми не отримали але директорка будинку культури усно нам повідомила, що студії перебувати в приміщенні більше не можна. Вона сказала, що це рішення відділу культури й озвучила досить дивну причину, – тому що ми в опозиції до мера Бучі.

Дивно таке чути але якщо мене вважають оппозицією, то скажу, що мені цілком зрозуміло, чому Бучанська влада боїться відкриття безкоштовної незалежної театральної студії в місті. Тільки тепер, після тисячі зіграних дитячих вистав, вечорів романсів, концертів української пісні я розумію, чому будь-яку мислячу людину бояться місцеві чиновники.

Вони бояться того, чому ми можемо навчити людей та дітей!

Ми наповнені думками великих людей, ми вчимо напам’ять вірші Шевченка і Блока, Лесі Українки, Івана Франка, оповідання Марка Вовчка, Тичини, Рильського… Ми наповнені їхніми ідеями та думками.. Про що вони? Про Свободу Волі , про Людяність, Правду, Честь, Повагу до Індивідуальності, Любов до Батьківщини! Про святе!

Це ті цінності, які ми змалечку намагаємось вкласти в дитину – в садочку, в школі, в виші.. А що відбувається з дитиною потім? Людина з чистим прекрасним серцем виходить в життя і куди ці святині діваються? Хто іх захищає? Світ страшний і правлять в ньому, на жаль, переважно такі чиновники як в нас..

Ось чому так бояться простого філософського роздуму про життя наші можновладці! Страшно згадати як морально знищували та просто вбивали режисерів, бандуристів, поетів, тисячами… Ось чому бояться відкриття театральної студії в Бучі!

Чому мене називають оппозицією? Я один раз сходила на пікет, бо мені було по-жіночому і по-людськи жаль дерева і сосни, які пиляли без дозволу як варвари.. ті сосни співали мені пісень… Можна зараз навіть посміятись наді мною в цьомц місті… дозволяю…

Через три дні після цієї акції палала моя машина в дворі, а тепер мені не можна працювати по професії, бо я, бачте, оппозиція? Друзі, є якась логика в цих діях влади? Я хочу спитати людей, у яких є все – маєтки, гроші, рахунки, я хочу спитати мера Бучі, Ви дійсно так боїтеся акторів? Ви вважаете нас своїми ворогами? Вам нема чим зайнятися більше? Чи це просто така звичка – перешкоджати усьому, над чим ви не маєте влади й що не в змозі контролювати?

Можно було б плюнути й махнути рукоют але ж як можна плюнути на людей, які хочуть займатися творчістю саме в Бучі?

Довелося шукати юристів, зустрічатися з режисером, який готує на Канаду фільм про Україну, до слова, фільм і про Бучу, вийти на депутатів, які в реальній оппозиції… А я могла б в цей час просто з дорослими ставити виставу про кохання, а з дітками про Космос… А в цей час стоіть і пустує багато часу зала, де депутати раз на місяць проводять сесійні засідання – актова зала Центрального Будинку культури, доступ до якого повинен мати будь-який член місцевої громади. Творчі люди до Київа їдуть, бо там ми потрібніші.

Коли ми виступали в парку нас просили глядачі робити це кожного вихідного, коли я йшла просити час для студії – це просили реальні люди, які тут проживають, ніякі не марсіани. Розуміете… Люди хочуть жити комфортно і прагнуть вже більшого! Люди хочуть театру!!! Це потреба духовна! Грати! Міркувати! Мріяти! Досягати! А не їхати для цього до Київа 1,5 години в заторах туди й назад.

Проблема в цьому!!! У нас тут є ресурси, є талановиті люди але вони нікому не потрібні!! Чому ?? Тому що у нас тут ФЕОДАЛІЗМ!!!

Прошу Анатолія Федорука читати щось зарубіжне якщо своє так хутко забув або не поважає. Хоча б про францюзську революцію.. Я не знаю що вам сказти… подивіться своїм дітям у очі, просто подивіться. Вони ж у вас будуть жити там, за кордоном? Там, де мітла історії вже попрацювала!? У Франції, Іспанії чи в Італії… Так? То там таких як ви давно вже виховали… Ви ж хочете, щоб ваші діти жили у цивілізованому суспільстві, де поважають потреби людини? А ми зі своїми дітками залишатимемось тут, в феодальній Україні…

Я принципово нікуди не поїду! Тільки виступати поїду але повернуся. Чи є в мене план? Є в мене план! Більше всього на пікеті вас стурбувала камера в руках… ви боїтеся вислвітлювання… світу ви боітесь… в жоден кабінет тепер я без камери не зайду! Тому вдягайтесь красиво, нехай про вас іде слава на весь світ! Це я вам організую, повірте!

Авторка: Світлана Мірошниченко, мешканка Бучі