Громада Приірпіння

Патрульний поліцейський поклав мене на землю. Мені 45 років. Я хотіла лише роздивитися номер значка правоохоронця. Після цього мене разом з чоловіком тримали більше години в кайданках у відділку поліції.

Я працюю кондитером і мешкаю у сусідньому кварталі від вулиці Обухівської.

В цей день, 10 листопада їхала до лікарні по Обухівській у Святошинському районі столиці. Тепер на моїх руках синці, у мене загострилась хвороба хребта та мені соромно через те, що раніше я захищала дії патрульних. Зараз не можу нічого робити руками через сильний біль.

В цей день, ми їхали до медзакладу, який розташований на Ушакова. Найкоротший шлях – через вулицю Обухівську. Ми думали, що ми як місцеві мешканці можемо проїхати без проблем.

Їхали з дому до поліклініки, я себе погано почувала. Ми повернули на Обухівській, там є знак, але поліцейські пропускають тих, хто проживає в тих будинках. Тут вони чомусь не пропустили. Він сказав, що рух заборонено, давайте в сторону, ми будемо розбиратися. Чоловік пояснив, що ми тут живемо і нам треба в поліклініку. Нам сказали, що не можна, але мене здивувало, що одні машини вони зупиняли, а інші пропускали.

Я підійшла до поліцейського і спитала, чому ви одні машини зупиняєте, а інші пропускаєте? На що мені було задане питання: ви хто така? Я кажу, ну, як мінімум, громадянин України. Далі відповідь – вас це не стосується. Я кажу, чому машина проїхала? Патрульний відповідав безапеляційно – вони тут проживають. Я кажу, ви ж їх навіть не зупиняли, ви не можете не зупинивши автомобіль, зрозуміти, що вони живуть в цьому домі, тим більше автомобіль проїхав транзитом повз цей будинок. Він не відреагував.

Після того як я не отримала пояснень від поліцейського, чому зупинили саме наше авто, я почала просити його, щоб він показав свій значок. Я попросила патрульного тричі, але він відправляв мене назад в авто й на запитання не відповідав.

Після цього я рукою потягнулася до значка, щоб його розгледіти й записати на телефон номер на ньому. Він бачив, що я включила телефон, він розумів, що я це зроблю і спровокував цю ситуацію. А далі все було як в кіно. За лічені секунди з криком “напад на поліцейського” він повалив мене на землю, заламав руки, надів наручники. Зі мною таке вперше… Я була шокована.. Раніше я завжди захищала поліцейських і їхню важку роботу… А зараз мені соромно за це. Я просила зняти наручники, мені було боляче, я не збиралася тікати. Склалося таке враження, що поліцейський отримував від цього задоволення. Він піднімав руки в наручниках ззаду як можна вище, коли вів мене до машини. Руки вчора й сьогодні я підняти не можу.

При цьому я пояснила правоохоронцю, що в мене хвора спина, але патрульний ще міцніше притис мене до спинки заднього сидіння.

Мій чоловік почав кричати, хлопці, що ви робите, візьміть наручники на мене надіньте, куди ви її штовхаєте, ми нікуди не біжим, не тікаємо. Після цього вони одягли наручники на чоловіка, поставили його голову між ніг, викликали ще один патруль. На мої сльози про хвору спину патрульний притис мене ременем безпеки й сказав: ти будеш сидіть у мене 3 години, ми можемо затримувати на 3 години і ти будеш сидіти так 3 години в наручниках.

А коли приїхала друга машина, то туди забрали чоловіка, але я цього вже не бачила. Вони мені кажуть: понаїжджали сюди і кричать тут “рускій мір”. Я кажу, а це до чого? Я нічого не кричала. Вони мене просто провокували. Далі кажуть мені: “отакі от позорять женскій род, позорище женского рода”.. Кажу, рускій мір до чого тут? Я ні звідки не приїхала, я тут народилася. Він написав в протоколі – чіплялася до поліцейських, хапалася за значок. Я просто хотіла проїхати дорогою в поліклініку, я не торгувала наркотиками, нікого не вбила, нічого не вкрала, нікого не ображала. До чого ці наручники? Я не знала, що не можна торкатися до нагрудного значка, я вибачилася, але це на них ніяк не вплинуло.

Мене протримали у відділку на Чорнобильській більше години, навіть не дозволивши присісти, а наказали стати в куток.

Після відділку я звернулася до лікарів, які діагностували забій та гематоми обох кистей рук та дисперсію м’язів шийного відділу хребта.

Зараз ми з чоловіком готуємо заяву в поліцію на перевищення патрульними службових повноважень.

З копії протоколу стало відомо, що патрульний, який поклав мене підлогу, працівник УНП в м. Києві 4 батальйону 5 роти 1 полку Худенко Вадим Петрович.

У протоколі він зазначив, що я “чеплялася до працівників поліції”. Саме так і написав, з помилками.

За цей інцидент патрульні мені пообіцяли арешт на 15 діб, виправні роботи або штраф. Відповідне рішення прийматиме суд

У прес-службі патрульної поліції міста Києва на запитання журналістів чи не перевищив Худенко на їхню думку свої повноваження, сказали, що телефоном коментувати ситуацію не будуть. Минула доба з часу відправлення офіційного запиту на ім’я начальника управління патрульної поліції у м. Києві сержанта поліції Юрія Зозулі. Як тільки надійде відповідь, вона буде опублікована.

Як відомо, обмеження руху цією вулицею запропонував на засіданні транспортної комісії Київської міськради депутат Ілля Сагайдак.

Місцеві мешканці неодноразово перекривали вулицю Обухівську бетонними блоками й нарікали на великий потік транзитного транспорту з ірпінського напрямку.

Тепер, замість обмеження потоку з Ірпеня – вулицю закривають від людей, які на ній проживають.

Авторка: Вікторія Кащук, мешканка Києва