Громада Приірпіння

112 окрема бригада територіальної оборони міста Києва щомісяця проводить стрілецькі дні для особового складу. “Громада Київщини” провела день із резервістами в тирі й військкоматі, щоби побачити на власні очі, як і чому навчають офіцерів і солдатів бригади, і чи справжні це навчання чи тільки так – “для галочки”.

Відразу скажемо, що повправлятися в стрільбі в вихідний день прийшло чимало охочих. Усі, хто записалися в списки напередодні, о 9 ранку були “як штик” на КПП військової частини.

Хтось прийшов у цивільному, а хтось – у своїй формі, яку зберіг з АТО. Один резервіст ніс велетенський рюкзак медінструктора.

“Ви на стрільби зі своїм боєкомплектом?” – жартує черговий КП, поглядаючи на рюкзак.

Люди прибували групами побатальйонно і рушали до тиру військової частини.

“Хай вороги сьогодні бухають – а ми попрацюємо”, – чуємо тематичні жарти “з нагоди 23-го лютого” в розмові військовослужбовців дорогою до тиру.

Зброя і медицина

При тирі в окремій кімнаті резервістам доводять план занять. Командир батальйону Дніпровського району Сергій Коханенко призначає відповідальних за їх проведення.

Щоб не гаяти час, доки стріляє інший батальйон, в кімнаті організували вивчення матеріальної частини зброї. Збирання-розбирання автоматів і пістолетів.

При поводженні зі зброєю (навіть дерев’яним макетом) важливо дотримуватися правил безпеки і пам’ятати, що ці правила написані кров’ю.

Один із резервістів розповів, як під час служби в АТО при розряджанні зброї врятував життя товаришу просто своєю уважністю і швидкою реакцією.

“Уявіть, сидимо біля багаття, чистимо зброю. Сто разів це вже робили і все було нормально. Але раптом помічаю, що товариш навпроти зібрав автомат і замість того, щоби спершу натиснути на спусковий гачок і поставити зброю на запобіжник, примкнув магазин з набоями до автомата і вже збирається натиснути на гачок. Якби я його вчасно не зупинив, він би застрелив іншого товариша навпроти. І найцікавіше, що товариш навпроти теж помітив помилку побратима, яка могла стати фатальною для обох, але від утоми, подиву чи заціпення не встиг нічого сказати”, – розповідає Олександр.

Журналіст “Громади Київщини”, хизуючись набутим досвідом з військової кафедри, в цей час якраз зібрав автомат, і вже збирався передати його іншому резервісту, коли почув збоку, що забув вставити на місце шомпол. Отак: вік живи – вік учись. У випадку зі зброєю тренуватися треба постійно, щоб знання перетворилися на навички.

Паралельно для резервістів медінструктор Тетяна Пузійчук проводить заняття з тактичної медицини.

Тетяна в АТО врятувала не одне життя пораненим, ділиться досвідом і показує, як накладати пов’язки й турнікети. На її пам’яті є боєць, в праву нирку якого увійшла ворожа куля, зачепивши легеню й кишківник.

Саме тоді медик уперше в житті побачила пряме переливання крові пораненому. Присутні стихли, уявляючи собі таку рану і видихнули лише тоді, коли Тетяна сказала, що бійця вдалося врятувати. На жаль, він втратив нирку.

Коли командир запитав, яке заняття на наступних стрільбах було б цікавим для резервістів, усі хором відповідають, що медицину хотіли би провести знову. “Вона зайвою точно не буде”, – резюмує командир.

“До бою – вогонь!”

Тир для стрільби обладнаний якнайкраще: напівморок, вдалині освітлені мішені, для стріляння лежачи з автомата – на підлозі зручні новенькі чисті мати.

Щоби звуки пострілів не глушили людей, разом зі спорядженими магазинами офіцер видає тактичні навушники.

Від пострілів першої трійки відчуваємо в тілі коливання, ніби на рок-концерті під велетенською колонкою. Кожен постріл неочікуваний і змушує здригнутися й захвилюватися. Заспокоюєшся лише тоді, коли вже сам стоїш на вогневому рубежі й натискаєш на спусковий гачок, видивляючись мішень.

Ловиш себе на думці, що це відчуття трохи нагадує ремонт у сусідів: коли хтось довбе перфоратором стіну у вас над головою, хочеться настукати йому по голові, але коли сам тримаєш потужний інструмент і пробурюєш бетон, відчуваєш тільки насолоду від роботи.

Резервісти стріляють із пістолета Макарова й АК-74. Кожен запам’ятовує свої результати і доповідає командиру. Методично і злагоджено ця процедура без зупинки триває кілька годин. Хто має бажання поліпшити свої результати, отримує змогу вистрелити вдруге.

Після стрільб мішені нагадують решето. З приємністю помічаємо, що і від 9 мм і від 5,45 мм чимало влучань у “десяточки”.

“Є таке поняття, як настріл, – пояснює офіцер-інструктор – що більше тренуєшся, то краще влучаєш. А тут є люди, які тренуються постійно”

Контракт на службу в резерві – крок до моделі НАТО

Комбат Коханенко розповідає військовослужбовцям про переваги служби в резерві за контрактом, роздає бланки. Відразу кілька резервістів сідають писати заяви на контракт.

Мотивація в людей дуже проста. Тут ніхто не збирається ховатися від військкоматів, коли ворог продовжить нарощувати масштаби агресії.
Служба за контрактом у резерві дає змогу регулярно тренуватися в колі однодумців без відриву від приватного життя. Хіба що раз на рік передбачене обов’язкове проведення зборів і регулярно відбуваються якісь навчання. Наприклад, нещодавно офіцерів бригади навчали планувати оборону столиці.

Такий контракт можна укладати строком від півроку до трьох років.

Те, що стрільби зібрали однодумців, видно відразу. Люди в батальйоні знають один одного і довіряють. Атмосфера здорова і доброзичлива. Резервісти з бойовим досвідом після АТО терпляче й щиро діляться лайвгаками з новачками, коли бачать, що щось не виходить.

Журналіст “Громади Київщини” дотепер ніколи не стріляв бойовими набоями з автомата, тож і прикладку зброї пояснили й показали кілька разів. Як тримати автомат, щоб не бути вразливим до куль ворога й при цьому вести ефективний вогонь у відповідь. Що буває, якщо переборщити зі змащенням збої мастилом і багато іншого, чому не навчають у цивільному платному тирі. Це нагадує часи Майдану, коли різні за віком, статтю й соціальним статусом люди будували разом барикаду.

Тож коли інструктор запитує про добровольців почистити зброю, зголошуємося потренуватися й у цьому.

Після стрільб задоволені резервісти розходяться у своїх цивільних справах. Ті, хто на автівках, пропонують піших підвезти. Панує довірлива атмосфера братерства і взаємної відповідальності. Ловлю себе на думці, що наступного разу треба прихопити термос із чаєм побільше й узяти печива на всіх.

Нагадаємо, “Громада Київщини” опублікувала інтерв’ю з командиром бригади Миколою Білосвітом, який має амбітні плани розвитку територіальної оборони столиці. Нагадаємо також, нещодавно комбриг підписав договір про співпрацю бригади з Товариством сприяння обороні України.

Автор: Сергій Огородник, журналіст “Громади Київщини”