Громада Приірпіння

Заповідник в межах 30-кілометрової Чорнобильської зони відчуження охоплює дві третини зони, найменш ураженої радіацією. Дика природа стала тут повноважним господарем .

Тут, де вже давно немає людей, тварини і рослини відвойовують своє.

Покинуті поля поступово заростають лісом, а дренажні системи стали власністю виключно бобрів.

Під час проведення зимового обліку птахів в Чорнобильському заповіднику цієї зими науковці зустріли ось такого красеня.

Науковці Чорнобильського заповідника спільно з представниками Українського центру дослідження хижих птахів дослідили рівень динаміки популяцій.

Основну увагу було приділено червонокнижному орлану-білохвосту – одному з найбільших представників хижих птахів Євразії, розмах крил якого сягає 2,5 метрів.

Цього року було зафіксовано 16 орланів-білохвостів. Для порівняння, у 2008 році вдалося зафіксувати лише 11 особин, а у 2017 році – 20. Така динаміка свідчить про те, що популяція птахів у зоні відчуження залишається стабільною. Цікаво, що найбільшу кількість орланів вчені зустрічали навколо місць полювання вовків. Хоча орлани і самі можуть вполювати якусь дрібну живність (інколи навіть зайця) чи невеликих ослаблених птахів.

Дослідники також зафіксували яструба-перепелятника, яструба-тетерев’ятника та птахів, які занесені у Червону книгу: рябчика, тетерева та сірого сорокопуда.

Впродовж цієї зими науковцям майже не вдавалось спостерігати диких качок, адже водойма були щільно вкриті кригою. А от тепер, з підвищенням температури, з’явилися плеса води – крижні повертаються на Прип’ять.

Крижні (дикі качки) та лебеді-шипуни як правило не поспішають покидати спокійні місця зони відчуження.

За даними цьогорічних обстежень, на південному сході 30-кілометрової зони вчені знайшли, як мінімум, п’ять гнізд чорного лелеки. Зрозуміло, що на території всього Заповідника існує суттєво більше місць гніздування цього рідкісного птаха.

До роду горобцеподібних належать омелюхи. Ці чубаті птахи прилітають сюди зимувати зі ще холодніших місць. Оскільки комах, яких вони полюбляють їсти, в холодну пору практично нема, омелюхи ласують ягодами. 

Цікаво, що цього року вже на прикінці січня співробітники заповідника помітили на узліссі трьох тетеруків-самців, які розпочали свої передшлюбні змагання-токування.

Під час досліджень науковцям цікаво спостерігати не тільки за пернатими, а й за великими ссавцями, які в постійному русі.

Біля Черевача дослідники помітили коней Пржевальського, які паслися на зимовому узліссі.

На кризі річки Прип’ять на щось пантрувала рись. 

Насправді Чорнобильський заповідник став тим місцем, де природа може бути собою.

Але в безпеці тут далеко не всі можуть себе відчувати, на приклад олені мають завжди пильнувати наближення вовків.

Смертельно небезпечними вовки є для європейської козулі (або просто дикої кози).

Зовнішній вигляд козуль, особливо, блиск та щільність хутра, свідчать про те, що їм у Чорнобильському заповіднику живеться, як мінімум, ситно.  

Фахівці відділу відтворення та збереження тваринного світу розвішують просолені березові “віники”. Таким чином тварин отримують додаткові “вітаміни”, потрібні для їх здоров’я.

Також заготовляють для диких коней (коней Пржевальського) трохи сіна та хвойного гілля

Кожен вгодований пржевалець в табуні – це доказ того, що в Чорнобильському заповіднику тваринам живеться добре навіть у холодну пору з тріскучими морозами й колючими заметілями.

Навіть через 33 роки після аварії цей ліс є найбільш радіоактивно забрудненою природною територією у світі: навіть на його околицях середній радіаційний фон є у 30-40 разів вищим.

Фото і інформація взято з фейсбук сторінки Чорнобильський радіаційно-екологічний заповідник