Громада Приірпіння

31 січня відбулося засідання робочої групи, яка вивчає ситуацію з анклавами Коцюбинським (територія Київщини, анклав у межах Києва) та Славутичем (анклав на Чернігівщині, який перебуває у підпорядкуванні Київської обласної ради). На черговому засіданні розглядали проблеми ургентної медичної допомоги та наявність бюджетних програм, спрямованих на покращення якості охорони здоров’я.

Робоча група створена на базі Комітету з питань організації державної влади та місцевого самоврядування Верховної Ради. Очолюють її Роман Лозинський (“Голос”) та Олександр Аліксійчук (“Слуга народу”).

“Громада Приірпіння” підготувала стенограму засідання, аби громадяни мали уявлення про перебіг обговорення в робочій групі.

Стенограма

Помічник народного депутата Павло Островський: Колеги, доброго ранку. Мене звати Павло Островський. Я помічник співголови робочої групи народного депутата Романа Лозинського. І сьогодні, оскільки в силу своїх завдань по службі у Збройних силах України Роман Михайлович не має зв’язку, попросив мене змодерувати сьогоднішню дискусію.

Тому я в такому ж форматі, як у нас на попередніх наших зустрічах, буду пропонувати всім долучатись до дискусії. Сьогодні наша тематика стосується медичної проблематики Коцюбинської громади. І це одне із серії наших галузевих обговорень. Завтра плануємо транспортну тематику. І вже завтра, я думаю, буде Роман Михайлович вести. І я пропоную такий формат, оскільки пані Ірина Федорів готувала таку аналітичну довідку про проблематику Коцюбинської громади, я пропонував вам окреслити ті питання, які стосуються медицини, зокрема швидкої медичної допомоги, і тоді вже надати слово представнику Київської міської ради, Департаменту охорони здоров’я КМДА та Коцюбинської селищної громади. 

Якщо немає заперечень, пропоную починати в такому форматі. І якщо є окремі репліки, то в Zoom є інструмент “піднята рука”, і я пропоную орієнтуватись ось в такій черговості на такий індикатор. Тому прошу, пані Ірино. 

Мешканка селища Коцюбинське Ірина Федорів, членкиня РГ: Всім добрий день. Ті проблеми, які виникають у мешканців селища Коцюбинське з ургентною медичною допомогою, такі. Перша — це коли люди телефонують взагалі у швидку медичну допомогу, вони можуть потрапляти на місто Київ і їм треба телефонувати в область. 

Це зрозуміло, ми анклав, і воно може якимось чином там розподіляти дзвінки не туди, але коли треба швидка медична допомога, то ти маєш додзвонюватись туди швидко. І найгірша історія, яка є, це логістика, тому що швидка медична допомога може забирати з Коцюбинського людей, далі дивляться, де є вільні місця, і можуть направляти на Макарів, на Бучу, ковідників могли везти на Білу Церкву.            

                                                      Інфографіка створена на основі даних, отриманих від КОДА та КМДА

І в цій логістиці пацієнти втрачають час, і реально бували випадки, коли довезли і це вже було запізно. Тому ми переконані, мешканці селища Коцюбинське, що мають нас везти з цього анклаву в найближчі лікарні міста Києва. Але туди розподіл не йде, тому що ми значимось як частина Київської області. 

І друге питання, яке є, це таке саме, як із транспортом. Коли ми говоримо про те, що, по суті, дуже багато мешканців, бо робочих місць у Коцюбинському не так багато, працюють у місті Києві, сплачують податки в місто Київ — і на нас не працює бюджет міста Києва, і оці всі програми, які є для киян, вони для нас закриті. Тобто по суті в нас є два питання: це ургентна медична допомога — швидкі, які нас не везуть у місто Київ, і друге питання — це як нам отримати доступ до того, щоб податки мешканців селища Коцюбинське працювали на мешканців селища Коцюбинське в частині здоров’я, тому що це наші, по суті, конституційні права. І тому я пропоную заслухати пані Валентину Гінзбург з КМДА, яка може пояснити, коли ж нас можуть повезти до лікарень міста Києва, а не кидати по всій області, бо швидка, наголошую, проїжджає через місто Київ. І коли ми зможемо до цих програм, як кияни, отримати доступ. Дякую. 

Павло Островський: Дякую. 

Заступниця голови КМДА Валентина Гінзбург: Вітаю. Можна? Ні? 

Павло Островський: Так, будь ласка, вам слово. 

Валентина Гінзбург: Перш за все потрібно говорити про те, що, до останніх нормативно-правових актів, фінансування всіх медичних закладів здійснюється Національною службою здоров’я за надану послугу. 

Що стосується екстреної медичної допомоги, то фінансування здійснюється на одного мешканця, які зареєстровані станом на 1 січня, якщо ми говорим уже 23-й рік. Тобто фінансування Національною службою здоров’я проходить на мешканців, зареєстрованих у місті Києві. А відтак на жителів Київської області фінансується центр екстреної медичної допомоги. 

По-друге, є наказ Департаменту охорони здоров’я, це будь-якої адміністративно-територіальної одиниці, якщо ми говоримо по місту Києву, то є свій наказ, по Київській області свій, про маршрутизацію по наданню ургентної, невідкладної медичної допомоги за напрямками. 

Які це напрямки: інсульт, інфаркт, гостра черевна порожнина, травми і таке інше. Політравма. Це стосується родопомічних, це стосується дитячих закладів. Отже, я наказом, як директор Департаменту охорони здоров’я, затверджую маршрутизацію у відповідному юридично-правовому полі, враховуючи виключно лікувально-профілактичні комунальні заклади міста Києва. Аналогічно відбувається в Київській області.

Тобто у разі приєднання селища до міста Києва це буде єдиний медичний простір і є юридичні підстави включати маршрутизацію. Ми навіть прорахували доїзд до лікарень, у нас там найближчі буквально вісім хвилин, сім хвилин. Це сьома лікарня, п’ята лікарня. Сьома, до речі, уже у нас займається гострим коронарним синдромом, політравмою та іншим, я далі не уточнюю. 

Якщо ми говоримо загалом, то, якщо самі пацієнти звертаються, є направлення від будь-якого лікаря — не має значення, це мешканець Київської області, Херсонської області чи будь-якої іншої, він має юридичне право бути госпіталізованим у будь-яку лікарню. І ще раз: або сам звернувся, приїхав, якщо ми говоримо, тим паче, про надання невідкладної медичної допомоги, зобов’язані госпіталізувати й забезпечити наданням медичної допомоги. Чому? Тому що, знову ж таки, повертаючись, фінансується Національною службою здоров’я з державного бюджету.

Фінансується за пролікований випадок, а не за зареєстрований. А тепер ми говоримо, які ж привілеї, що стосується киян, які зареєстровані як мешканці міста Києва? Тут говорю абсолютно впевнено, що це безпрецедентно, тому що [такого, як ці] дві програми, які діють у місті Києві, затверджені Київрадою, немає на жодній території. 

Про що я хочу сказати: це програма “Здоров’я киян” і в позаминулому році, в 2021 році, прийнята програма “Громадське здоров’я”. Якщо ми говоримо про “Громадське здоров’я”, то це програма, покликана на ранню діагностику, проведення скринінгових програм і профілактику, в тому числі онкозахворювань. Про що йде мова? Безкоштовно центри первинної медико-санітарної допомоги забезпечуються тестами на колоректальний рак, цукровий діабет, далі не перераховую…. 

Холестерин, гепатити В, С. Якщо ми говоримо про скринінгові програми — це встановлено денситометри на виявлення остеопорозу, остеопенії, в кожному районі установлене таке обладнання. Скринінгові програми працюють — це рак шийки матки. Теж є маршрутизація і все для цього є. І скринінгова програма раку молочної залози. Це ми говоримо в рамках програми “Громадське здоров’я”. 

Тепер програма “Здоров’я киян”. Програма “Здоров’я киян” — це дуже багато є на сайті, я написала, є публікація. Але якщо тезисно, то це забезпечення медикаментами, продуктами харчування хворих на орфанні захворювання. Це забезпечення наших закладів, відповідно, для мешканців безкоштовно витратними матеріалами при проведенні кардіохірургічних, нейрохірургічних оперативних втручань, ендопротезування, слухопротезування, кохлеарні імпланти. Тобто я можу говорити багато, але це виключно для киян, тобто реєстрація київська, і тоді це додатково опція, яка іде з місцевого бюджету. Онкопрепарати, онкогематологія і таке інше. Якщо є питання, я готова відповісти, якщо ні, то я пішла працювати. 

Павло Островський: Дякую. Питань я не бачу, не бачу піднятих рук. Тому… Сергій Яцковський, прошу, будь ласка. 

Сергій Яцковський (запропонований до участі у робочій групі коцюбинським селищним головою Сергієм Данішем): Доброго дня. Сергій Яцковський. Скажіть, будь ласка… Ви направду гарно розповіли, всі розуміють, що місто Київ достатньо багате. Який відсоток на сьогоднішній день мешканців використовує ці програми, які пов’язані з протезуванням і всім рештою? 

Тому що коли спілкуєшся з мешканцями Києва, то багато хто з них заявляє, принаймні з тих, коли доводиться стикатися з лікуванням у стаціонарі, про те, що значна частина оплачується — через касу, не через касу, ну, оплачується. Тому коли ви так говорите, що все безкоштовно, складається враження, що найбезкоштовніша медицина у нас саме в місті Києві. По всій остальній Україні вона виключно платна. 

Валентина Гінзбург: Ви знаєте, я розумію вашу іронію, але я хочу просто повернутись, маю знову ж таки всю відповідальну, зараз озвучену: в 2017 році я заступила на свою посаду, і хочу говорити про те, що стояла черга дітей (я зараз просто так вам по пам’яті деякі речі назву), стояла черга на проведення кохлеарної імплантації — це діти, які з туговухістю 4-го ступеню, глухі, до семи років. Ефективність, вибачте, вже мінімальна. І вони стояли в черзі. 

З 2018 року в місті Києві в родопомічних закладах, але ж для цього все треба було зробити, запроваджено скринінг на вроджену туговухість. Тобто зараз діє програма, коли в родопомічних закладах — ми не чекаємо, поки мама побачить, що дитина глуха — діагностують, направляють, і уже черги в 2023 році зовсім немає. Тобто, якщо потрібно, відразу протезують. 

Далі. Ендопротезування. З 2012 року, я хочу, щоб ви всі почули, з 2012 року черга на ендопротезування. Є різне ендопротезування: плечовий, колінний і так далі. Займалось п’ять відділень по місту Києву. Старим обладнанням. З 2018 року вдвічі збільшено кількість відділень, забезпечено сучасним обладнанням, впровадили вперше, такого не було, поняття ургентного ендопротезування. Що це значить? Якщо раніше йшла людина, або дома, або на вулиці сталося — і вона потребує ендопротезування, тобто терміново, її раніше ставили в чергу. Зараз відразу привозить швидка, і ургентно, тому що там зовсім інший вид ендопротезу, її оперують безкоштовно. Але кількість людей така, яка не дозволяє своєчасно забезпечить. Але ми прийшли вже десь до 2020 року, щоб ви розуміли. До 2020 року. 

Тобто така черга була знята. Але я вам кажу, як керівник, які заяви пишуть, тому що є черга, я кожного дня розписую по 15–20, які стають на облік. І для цього ми зробили, два роки цим займались… у кожному районі встановили денситометр. Це для обстеження, для раннього виявлення, тому що можна профілактувати. І це час, і це повинна бути культура, що люди повинні, до речі, є і у дітей навіть і остеопороз, і остеопенія, скористатись такою можливістю, пройти обстеження, і своєчасно призначене лікування — не буду зараз розказувати, які препарати — дозволить або ж запобігти, або все ж таки так. 

Тому потрібно говорити не так, що поодинокі випадки є, а яка кількість проводиться оперативно і безкоштовно. в тому числі механічне серце, стентування, яка кількість за рахунок місцевих бюджетів. От я вам просто скажу: нейрохірургічні оперативні втручання за минулий рік — 3996, це в мене звіт програми. Офтальмологічне — 5950, кришталики — 2654, які, до речі, бюджет міста Києва. Будь ласка. Ми оприлюднюємо на сайті. Раніше навіть була стрічка по телебаченню. Але питання знову ж таки, якщо приходять і хочуть саме такий, або терміново, або поза чергою, тоді, безумовно, вони сплачують, і це відповідно до законодавства. Все, що не сплачує Державна національна служба здоров’я, це за власні кошти, і керівники самі встановлюють тарифи відповідно до статутів, і мають право здійснювати платні послуги. 

Сергій Яцковський: Ну, якщо порахувати від кількості мешканців, які проживають у місті Києві, 3200 безкоштовних операцій — це буде насправді і не такий вже великий відсоток. Ну об’єктивно, да?

Валентина Гінзбург: А відсоток від чого? Якщо б володіли питанням, хто потребує… Я вас дуже прошу… Я все ж таки державний управлінець із дуже великим стажем, я вам точно кажу, і всі цифри статистичні, я кожного дня розумію кількість… Я вам просто впевнено скажу, скільки травм, скільки гострих інфарктів, інсультів і такого іншого, тому можу в порівнянні… і в 2022 році не вийшла з цього кабінету: де, куди прилетіло, поїхали, забрали, і чим це відбувається. 

Тому дуже прошу, така робота проведена за ці роки… я розумію, що хотілося б… Але дуже багато зроблено. От я хочу, щоб ви тоді почули. В 2017 році жодний комунальний заклад міста Києва відповідно до протоколу, тобто як повинно бути, не лікував інфаркт. Брали тільки інститути. А зараз це комунальним закладам і механічне серце уже, і трансплантацією займаються, розумієте. У нас 56 трансплантацій у 2022 році, під час війни. І в тому числі серце. Тому за своє болить, і дякую медичним працівникам, які не дивлячись і всупереч таку роботу здійснюють. А якщо є якісь поодинокі випадки, будь ласка, знають, куди звертатися, ми точно реагуємо, повірте, 24/7. 

Павло Островський: Тримає руку Ірина Федорів, але перед тим, як надати їй слово, я частково погоджуюсь із паном Сергієм, що питання інформування, питання обізнаності киян про ці послуги — це дуже важливо, і, як я бачу, з нами пан Петро Оленич, який в тому числі координує “Київ цифровий”. Наприклад, я киянин, але про програму “Громадське здоров’я” дізнався щойно, і я думаю, що це важлива інформація. Просто пропозиція, що, можливо, через “Київ цифровий” зробити сповіщення, і люди, які схильні приходити на діагностику, бо це проблема теж — переконати людей, то вони би побачили це оголошення, і, можливо, хтось би прийшов, перевірив себе і на ранніх стадіях міг би виявити. Це просто пропозиція. 

Валентина Гінзбург: Я дякую, але я залишаю за собою репліку, тому що, як у фейсбуці КМДА оприлюднення інформації, до речі, навіть в лютому місяці, навіть адреси аптек, де можна було, що можна, де які КДЦ працювали, кабінети. Я не знаю, які методи. Тоді в мене питання: чому не звертаються, навіть я уже не кажу неофіційно, і фейсбук, і всі доступні методи, інформації, яку ми весь час публікуємо. 

Павло Островський: І прошу… Я згадав Петра Оленича. Я надам на репліку, а потім пані Ірина Федорів. Прошу. 

Валентина Гінзбург: Я не потрібна чи потрібна?

Павло Островський: Ще хвилиночку.

Заступник голови КМДА, член робочої групи Петро Оленич: Всім доброго дня. Я б хотів репліку дати. Дивіться, в нас інформування відбувається. Просто не забувайте, що в першу чергу у нас є соціально чутливі верстви, які не можуть сплатити ці послуги. Тому в принципі служба соціального захисту і медзаклади інформують людей під час обстеження. Слава Богу, що ми бачимо, кияни здорові, як правило, тому в нас невеликий відсоток такої проблематики. 

Раніше була, це те, про що говорить Валентина Григорівна, раніше була величезна черга взагалі по протезуванню, зараз ми в планах поставили ще створення реєстру, щоб черга була електронна і не було навіть думки, щоб десь комусь перевагу надали. І при цьому є люди, які чергу не хочуть чекати, вони кажуть, у мене є чим сплатити, я хочу вже операцію, наприклад. 

Валентина Гінзбург: Я про це говорила. 

Петро Оленич: Так. Ця історія зараз таким чином вирішується по інформуванню, ми просто через “Київ цифровий” не даємо такі речі, тому що це більш інформативно через канали офіційно міськради і військової адміністрації. А через “Київ цифровий” — це коли вже цифровий сервіс буде запущено, стати в чергу, ми якраз із Валентиною Григорівною дамо цю інформацію. Тому що людині треба, крім інформації, ще кнопку, де записатись. Але якщо ми скажемо, що все класно, але йди туди стань у чергу, нас із вами не зрозуміють. 

Валентина Гінзбург: Але репліка, як лікаря, щоб всі пам’ятали. Дуже прошу, якщо ми говоримо зараз за суглоби, таке питання чутливе. Підходить черга, я просто вам говорю як лікар зараз, підходить черга, обстежують, у нього виразка. І проходе лікування. Це лікування може затягнутись на місяці. А в цей час, відповідно, далі… Тобто це не так, як в перший клас, стояв у черзі, або в садок, прийняли, далі закрили і пішли. 

Це пацієнти, оформлені в клініку, і таке інше. Але колосальна робота проведена. І, до речі, як тільки наказом Міністерства охорони здоров’я дозволили нам планову госпіталізацію в 2022 році, першочергово акцент було зроблено саме на забезпечення соціально чутливої групи, що стосується планових оперативних втручань, в тому числі ендопротезування. Я дякую. 

Павло Островський: Дякую. Пані Ірино. 

Ірина Федорів: Так, дякую за слово. Що хотіла сказати з приводу інформування. Що насправді воно є, його забагато не буває, бо ми, наприклад, про цю програму довідались на сайті КМДА, як мешканці селища Коцюбинське, які платять податки в місто Київ. Нам цікаво, що ми можемо мати за свої податки, якщо станемо киянами. Але ми робимо стенограми із засідань робочої групи, і в принципі, якщо ми застенограмуємо це засідання, то так само кияни зможуть більше дізнатися про ці програми, і так само мешканці селища отримають перелік. 

Я пані Валентині дякую за ту роботу, яку вона зробила, і довідку, яку вона підготувала. Хотілося б відреагувати на слова пана Сергія Яцковського з приводу того, що три-п’ять тисяч — це не так багато для міста, де три мільйони. Це маніпуляція. 

Я вам говорю про це як людина, яка завжди працює з даними. І пані Валентина частково розкрила це питання. Коли ми говоримо, наприклад, про дітей до семи років, які мають глухоту, це ж не три мільйони киян. Тому давайте, якщо ми на рівні робочої групи парламентського комітету, не маніпулювати цифрами і даними. І якщо ми говоримо те, що комусь десь відмовили, то це треба або журналістське розслідування як приклад наводити, що воно дійсно відбулося, або дійсно якусь статистику і аналітичні дані, щоб ми не обговорювали чутки, плітки. Пані Валентина підготувала довідку на основі офіційної інформації. Давайте так само або журналістське розслідування приводити як приклад, або офіційні дані. Бо це виходить, що ми даємо інформацію незрозуміло якої якості і на неї потім витрачаємо 20 хвилин робочої групи для обговорення. 

І ключове, що я хотіла сказати: це доступ мешканців селища Коцюбинське до цих послуг. Коректно було би з боку області порівняти, що вони пропонують мешканцям селища Коцюбинське і чи ми можемо взагалі мати ці кришталики, імпланти і так далі, а не дивитися, скількох Київ може обслуговувати. Ми розуміємо, що потреба може закритися ресурсом не на сто відсотків, але коли мама буде мати доступ до лікування своєї дитини — я наголошую, доступ за свої податки, тобто мешканці селища Коцюбинське не стоять із простягнутою рукою. Це люди, які працюють у Києві, наповнюють бюджет міста Києва. У нас промзону забудували, яка могла б, по суті, живити бюджет. По суті ми спальний район міста Києва, який виїжджає і працює. 

Значна кількість мешканців працює в місті Києві. І тут питання: чому ми за свої податки не можемо отримати швидку, яка їде, як сказала пані Валентина, може їхати сім хвилин, а замість цього людей везуть в Макарів. Є 49-та стаття Конституції України, яка говорить про те, що ми маємо право на те, щоб наше здоров’я було якісно захищене. Коли тебе з інфарктом або з інсультом везуть по всій Київській області, це сто відсотків неадекватна ситуація. Я не знаю, чи вдалося отримати відповідь від області з приводу того, скільки в нас було випадків по роках ушпиталено і куди везли. Можливо, ще й ця статистична інформація стане робочій групі в пригоді. Дякую. 

Павло Островський: Дякую. Так, коли ця інформація в нас буде доступною, ми обов’язково її теж долучимо до матеріалів робочої групи. Чи є хтось, хто хотів би висловитися? Я прошу. 

Заступниця селищного голови Коцюбинського Вікторія Баран: Так, можна? Доброго дня. Вікторія Баран, заступник селищного голови з гуманітарних та соціальних питань. Якраз питання стосується мого профілю, тому прошу вашої уваги. Перш за все я хочу зауважити, що маніпуляцією є використання слів “анклав” або “спальний район Києва”. 

Давайте використовувати коректно географічні назви, адміністративні одиниці і, відповідно, говорити про медицину, охорону здоров’я, транспорт саме саме Коцюбинської територіальної селищної громади, яка наразі такою є, яка працює у правовому полі, і виборча система, і, скажімо, сучасна історія децентралізації це довела. Тому переходимо безпосередньо до медицини. Якщо ми говоримо про найгостріше питання, яке сьогодні піднімалося, — це екстрена медична допомога, то хочу нагадати, що вона підпорядковується, підтримую пані Валентину, звичайно, Національній службі здоров’я України, МОН і так далі. 

У них є свої чіткі правила розміщення станцій. На території нашого селища, нагадую, що територія селища насправді невелика, кількість населення у нас невелика, і, відповідно до вимог, у нас розміщується підстанція, яка називається “Біличі”, Київського обласного центру екстреної медичної допомоги. 

Як користуватися послугами служби 103, знають діти, знають дорослі, знають пацієнти. Ми не впливаємо, так само як Київ, так само наша селищна рада не впливає на правила, як і куди везе пацієнта. Найперше це вирішує лікар, який приїхав на виклик, відповідно до тих випадків, які обслуговує екстрена медична допомога, і вирішує диспетчер. 

Я вам хочу сказати, що твердження щодо того, що везуть мешканців саме тільки в обласні виключно заклади, а частина, не забуваємо, що Київ є адміністративним центром Київської області, і знову ж таки, це заклади в тому числі і обласні, і заклади міста Києва, або заклади рівня національного ж. Я вам хочу сказати, що, відповідно до правильних абсолютно висновків пані Валентини, п’ять-сім хвилин. І п’ять-сім хвилин, як працює екстрена медична допомога, і маршрути, і всі відстані, вони відрегульовані. Тому ми не є якимось виключенням у системі екстреної медичної допомоги. Тому робити висновки, кого куди повезли, має право лише лікар, який знаходиться, диспетчер і пацієнт, якщо він висловлює якісь певні свої побажання, або його родичі.

Тому зараз я вважаю некоректним говорити про те, що екстрена медична допомога, зокрема в селищі Коцюбинському, не справляється. Мало того, це некоректно, неправильно, і тому ми можемо говорити про роботу цієї підстанції тільки з центром екстреної медичної допомоги. Хоча скаржитися нам наразі немає на що, тому за зверненням нашої селищної ради минулого року ми отримали саме наше найперше, звичайно, це служба… це наші пацієнти обслуговуються новим абсолютно обладнанням, сучасним медичним автомобілем швидкої допомоги.

Мало того, знаєте, бувають випадки, коли нам потрібно три швидкі, п’ять швидких, а в умовах воєнного стану і десять, і ми якраз у цьому випадку, ми були в умовах, скажем, до повністю бойових дій… тут у нас на території центру первинної допомоги був організований такий невеликий госпіталь, і швидкі були додаткові в нас, і воїнів рятували, вивозили в заклади Києва в тому числі. Тобто зараз розділяти, кому, як нададуть допомогу, саме от ти мешканець чи не мешканець, екстрена медицина — наразі не дуже доречно.

Наступне. Щодо загалом медицини в селищі. Наразі у нас працює ліцензований комунальний заклад “Центр первинної медико-санітарної допомоги”, так як вимагає… відповідно до реформи. В якому працюють сімейні лікарі, в якому працюють терапевти. Весь спектр послуг, який від нас вимагає Національна служба здоров’я і ліцензували їх, ми повністю надаємо. Мало того, за оцей короткий період, фактично у нас трішки більше року, як ми отримали ліцензію, до того за допомогою транспорту нас забезпечував ірпінський центр — для того, щоб не було навіть переривання надання медичної допомоги.

Так от, переходячи від одного обслуговування — від ірпінського, до уже нашого, уже безпосередньо селищного. Звичайно, переукладались декларації, і дуже важливим показником є те, що навіть в умовах того, що частина мешканців виїхала, що частина мешканців десь із певних обставин може лікуватися ще десь, у нас зараз біля 12 тисяч декларацій переукладено саме у військовий час. Це говорить про кваліфікацію лікарів, це говорить про довіру лікарям, і зрозуміло, що ми не зупиняємося на цьому. Наразі ведуться ремонтні роботи. Якщо є питання, ми детально можемо про це говорити, ми підготували звіт — якщо потрібно, ми його з вами обговоримо, звичайно. Мало того, ми співпрацюємо з американським медичним корпусом, який фактично забезпечує нам зараз якісні лабораторні дослідження безкоштовно. Повністю забезпечена діяльність нашого центру в умовах блекауту. Дуже потужний, 42 кВт, генератор, Starlink, для вакцини холодильні установки, є комп’ютерна техніка, продовжуємо співпрацю. Мало того, ми використовуємо зараз максимальні можливості задля покращення роботи нашого, уже нашого безпосередньо, центру селищного. Державно-приватне партнерство. Насправді, дійсно, питання якості. 

Для того, щоб швидко і якісно ми мали можливість надавати лабораторні дослідження після того, як закінчиться співпраця з американським корпусом, у нас фактично на завершальному етапі — зараз я не маю права це озвучувати, але на завершальному етапі конкурс, який триває майже 180 днів за законом. І говорити про те, що у нас не приділяється увага медицині, не знаючи особливостей, не знаючи деталей і самої специфіки роботи медичних закладів і вимог реформ до цих медичних закладів у населених пунктах, таких як наше Коцюбинське, ну, звичайно, дуже складно.

Я дуже поважаю і знаю, скільки робить Київський департамент. Але я вам хочу сказати, звичайно, що 25 років програма, яка у нас діє, “Здоров’я мешканців Коцюбинської селищної територіальної громади”, 25 років. Тому кого цікавить, то будь ласка, звичайно, ми надамо дані по цій програмі. Минулого року по цій програмі було витрачено більше п’яти мільйонів. Це без капітальних ремонтів закладу. Мало того, звичайно, ця програма, як і має влада, є постанова щодо безкоштовних ліків, надаємо повністю, фінансуємо. Постанова 1303. 

Окрім того, наприклад, минулого року, 22-й рік — фінансування якраз державне, яке передбачалося, 500 тисяч, ліків для чорнобильців, постраждалих від Чорнобильської катастрофи. А не забувайте, що в нас четверта зона, пільг немає у людей. Але держава забезпечує таких пацієнтів ліками, і, на жаль, це пацієнти з досить складними діагнозами, ми фінансували із власного бюджету. Тому я можу, звичайно, ще детально обговорити про соціальну програму, де передбачена допомога дітям з інвалідністю, так само передбачена допомога людям з особливими, такими рідкісними захворюваннями, тому що держава не фінансує або мало фінансує, звичайно, ми беремо таких і дорослих, і дітей на підтримку нашої місцевої влади.

Що стосується слухових апаратів. Знову ж таки, наш, крім обласної програми та державної щодо забезпечення слуховими апаратами, крім обласної та державної програми щодо забезпечення та реабілітації після, або те, що стосується суглобів, або от те, про що ми говорили, є державні програми, є обласні програми, учасниками яких є за потреби наші мешканці. Я розумію рівень Київської міської адміністрації. Ми виконуємо все, що необхідно, на своєму рівні. І проводимо наших пацієнтів для участі у програмах обласних та державних. 

Тому питання щодо от таких моментів у нас фактично теж закриті. Крім того, знову ж таки, цільові детальні допомоги для тих… Зараз, на жаль, є поранені військові, є військові, які потребують реабілітації. Крім того, що ми фінансуємо, допомагаємо з реабілітацією й фінансуванням реабілітації для діток з інвалідністю, ми на себе беремо ще й допомогу для таких, на жаль, уже постраждалих під час війни, складно. Знову ж таки, якщо ми говоримо про реєстрацію — область, в Києві, звичайно, що такі моменти регулює наш обласний департамент і Національна служба здоров’я. Тому говорити зараз про те, хто куди платить податки, і зв’язувати це з медициною, можливо, це доречно, але тоді це треба зв’язувати не тільки з медициною. Це треба зв’язувати з освітою, із транспортом, із наповненням бюджету нашого селища.

Знаєте, звичайно, можна говорити багато про привілеї Києва, київські, столиці, питань немає. Але якщо ми візьмемо досвід великих міст України, великих міст, європейських міст, і говоримо про розвиток передмість, зелених, комфортних для проживання, то саме стратегією розвитку нашого селища є оця мета. Це комфортне, якісне проживання. Так, з використанням переваг того, що є поряд місто Київ, у співпраці з містом Києвом, але у співпраці з містом Ірпенем, Вишгородом, що ми і робимо, Бояркою і так далі, що ми і робимо в рамках Асоціації агломерацій в усіх напрямках, які пропонуються, і пропонуємо свої шляхи співпраці.

Тому зв’язок із Києвом, зв’язок з областю, зв’язок з Україною та міжнародні зв’язки, які ми зараз відбудовуємо в тому числі і в медицині також, — це те, чим ми зараз живемо. І надання медичної допомоги в селищі — це не є начальним фактором для того, що ми приєднуємося до Києва чи не приєднуємося. Тому що ми використовуємо весь спектр можливостей, яке дає область, селищна медицина в рамках вимог, і те, що ми в перспективі плануємо зробити, звичайно. Те, що дає медицина і заклади медичні національного рівня, які знаходяться в місті Києві, переваги, які дає Київ як адміністративний центр в область. Знову ж таки, і переваги, які надають нам можливості міжнародних зв’язків.

Павло Островський: Дуже дякую. Тут тримала руку пані Валентина, але вона по телефону говорить, давайте Ірину Федорів і далі пані Валентину послухаємо теж.Ірина Федорів: Я з короткою реплікою. Мова не про те, справляється чи не справляється швидка в селищі Коцюбинське, а час транспортування людини, яка звернулася за ургентною — наголошую, терміновою — медичною допомогою. І якщо Київ наголосив, що це може бути п’ять-сім хвилин, то коли везуть в область, це точно не так. Я сама возила дитину з температурою під 40 градусів із Коцюбинського через Київ в Ірпінь. Просила з шестимісячною дитиною на руках, щоб повернули в найближчий медичний заклад Києва, мені сказали: адміністративно-територіальне підпорядкування, вибачте, не можемо. 

Тому питання не наскільки класно обладнана швидка, а як швидко я зі швидкої перейду до лікарів медичного закладу. Це перше. І друге. Я рада, що і представники Коцюбинського визнали, що рівень міста Києва по фінансовому забезпеченню не може бути співставлений із селищними і навіть міськими громадами Київської області, і це питання не тільки медицини, а і транспорту, і освіти, що ми, в принципі, і обговорюємо.

І цілком логічно: якщо платники податків із селища Коцюбинське масово працюють у Києві, можливо, Коцюбинська рада може подивитися на статистику, скільки робочих місць у селищі Коцюбинське створено, і порівняти з тим, скільки людей живе і їздить щодня на роботу в місто Київ, і там залишає податки, і, відповідно, тому ми на цій робочій групі обговорюємо питання, як нам за гроші платників податків, які живуть у селищі Коцюбинське, надати цим людям сервіс не гірший, ніж киянам. У медичному секторі, у транспортному секторі, в освітньому секторі.

Бо виходить, що ми гроші платимо в бюджет міста Києва, а представників там не маємо. До медицини, яка оплачується дуже великим хорошим бюджетом міста Києва, доступу не маємо, як і до транспорту комунального, як і до освіти. Саме тому ми тут є, і я рада, що Коцюбинське розуміє, що воно недотягує по фінансах на той рівень і сервіс, який може забезпечити мешканцям місто Київ. Дякую.

Павло Островський: Дякую. Пані Валентино, прошу.

Валентина Гінзбург: Я дякую, я іще раз хочу подякувати всім за запрошення. Наголошую про те, і звертаючись до голови Коцюбинської селищної ради про те, що мною були озвучені переваги, що стосується киян, що робиться владою, міським головою, депутатами Київради задля того, щоб більше послуг якісних вони отримали. Тому всім спокою, перемоги, і перемога кожного дня — в забезпеченні якісного надання медичної допомоги. Я дякую, але мені вже потрібно відключитися. 

Павло Островський: Дякую вам. Так, прошу, пане Сергію. 

Селищний голова Коцюбинського Сергій Даніш: Доброго дня. Мав трошечки затримку, я не знав. У нас в дев’ять годин завжди хвилина мовчання, як це сказав наш головнокомандувач, після того були люди, тому мусив затриматься. Вибачайте. Встиг трошечки на останні розмови. Ви знаєте, дуже неприємно, що замість того, щоб займатися справами, ми займаємося тут болтовньой. Це вже давно вирішили на рівні законодавства — і НСЗУ, і швидка медична допомога, і хто як має розвиваться. Нас порівнювати з Києвом — це взагалі безглуздя. Давайте тоді візьмемо порівняємо всі міста, селища-сателіти, які ось по Окружній дорозі йдуть. Чого ми тут за Коцюбинське вцепилися? Коцюбинське не далі знаходиться від Окружної дороги, ніж Софіївська Борщагівка. Вцепились за Коцюбинське, тому що з інших проблем потрібно його комусь приєднати, і ми знаємо, кому це потрібно. У нас у селищі теж класні програми. 

Більше того, я майже всіх наших людей знаю, у кого які проблеми, уже за тих чотири роки, які я працюю, а до цього я тут проживав багато, і так знаю особисто. І всі індивідуальні проблеми я людей знаю. Онкозахворювання, цукровий діабет, проблеми зі слуховими апаратами в діток, є такі хвороби, які взагалі одна в селищі, і ми приймали окрему програму і повністю фінансували оперування цієї дитинки. Повністю на те, що люди звертаються і що ми розуміємо, що маємо допомогти, депутатський корпус підтримує і виділяє з бюджета селища. У нас у бюджеті селища на це кошти є, і ми індивідуально працюємо з кожним мешканцем селища.

А от питання до представників партії УДАР в Коцюбинській селищній раді — вони не підтримують жодну програму. Це таке відбувається з боку київської влади і провладної партії УДАР, що вони тут не фальсифікують, а не підтримують повністю ніякі рішення, а зараз маніпулюють, що щось там не приймається. Тепер візьмемо чотири роки назад, коли при владі була Ольга Володимирівна, представниця партії УДАР, і Ірина Федорів її в цьому курувала. То вони довели селищну раду до того, що в селищній раді не було бумаги, нікому не надавалась медична допомога, не фінансувалися ніякі ліки, ніякі програми не виконувались.

Павло Островський: Я перепрошую, але давайте не переходити на особистості.

Сергій Даніш: Я не перехожу, але чекайте, ми ж маємо, шановний…

Павло Островський: Це не є темою робочої групи, я поясню. 

Сергій Даніш: Ви поясніть мені, Рух ЧЕСНО, Ірина Федорів представляє громаду, хто її туди делегував? 

Павло Островський: Вона визначена в рішенні про створення робочої групи. Парламентський профільний комітет… зачекайте, будь ласка, ви поставили питання, я надам відповідь.

Сергій Даніш: Ви чим керувалися, шановні? Я ж вам далі запитую, щоб розуміти.

Павло Островський: Я вам спочатку відповім, а потім прошу коментувати.  

Сергій Даніш: Нас обрала громада, депутатів. Хто така Ірина Федорів?

Павло Островський: Я вам пояснюю. Профільний парламентський комітет визначив, що є така робоча група, яка розглядає проблематику анклавів. 

Сергій Даніш: А я вам скажу…

Павло Островський: Я вас не перебивав. Відповідно до пропозицій, і це не перший склад робочої групи, пані Ірина була і з першого складу, і всі учасники робочої групи, які були в першому складі, я з ними комунікував, питав, чи є бажання долучитись, не мали бажання. Ці учасники робочої групи, всі, хто хоче долучатися до дискусії, всі мають однакові права і можливості. Тому я попрошу не переходити на особистості. 

Я розумію, що у вас різні точки зору, різні позиції. Тут питання в тому, як аргументовано захищати свою точку зору. Які особистості, які точки зору — я попрошу не переходити до з’ясування відносин на майданчику нашої робочої групи, а дискутувати саме по проблематиці. Якщо у нас проблематика — медицина Коцюбинського і ті рішення, які є на розгляді комітету, або залишити як статус-кво, як зараз є, або реформувати, щоб це була частина Києва. Давайте дискутувати предметно.

Сергій Даніш: Ну, по-перше, дискутувати, як вирішувать — то ми вже вирішили на першому засіданні, що немає закону нас кудись приєднать. Це по-перше. А ми дальше продолжаємо тут щось вияснять. По-друге, я ж не просто зацепився, це ж треба історію знать, чого так відбувається і чого я так запитую за Ірину Федорів. Саме за Ірини Федорів у нас була продана військова частина Київською владою, ви розумієте, і зараз підводиться все маніпулятивно, і вас вводячи в оману, що ми зараз сидимо і займаємося… ну, незрозумілими речами замість того, щоб громада розвивалася, замість того, щоб з народними депутатами подумати, як краще, за податки, то від Верховної Ради залежить зараз прийняти податковий закон, щоби люди там, де проживають, там і залишалися податки. Чомусь його вже багато років не заводять в зал і не голосують. Чому? Вам краще з цим розібратися. 

Павло Островський: Сергію Павловичу, ще раз нагадаю, що це не предмет нашої робочої групи, і участь у робочій групі є добровільною. 

Сергій Даніш: Так предмету немає, шановні, предмет — я пропоную зняти взагалі питання Коцюбинського.

Павло Островський: Якщо ви вважаєте, що немає предмету розмови, вас ніхто не зобов’язує брати участь в обговоренні робочої групи, тобто це виключно ваша добра воля. 

Сергій Даніш: Я ж пропоную зняти, а не приймати мені участь, я ж маю парірувать весь цей брєд, що пропонують.

Павло Островський: Це не моя компетенція і навіть не компетенція співголів робочої групи. Комітет доручив співголовам робочої групи сформувати дорожню карту на основі тої проблематики, яка є, і надати на розсуд комітету. І рішення буде приймати комітет, а не Роман Лозинський, чи Олександр Аліксійчук, чи Віталій Безгін. Прошу, Петро Оленич.

Петро Оленич: Я просто ремарочку, щоб для справедливості знову ж таки підкреслити. Знову згадують за військову частину, яка [є] землями Міноборони, державною власністю, і всі рішення приймалися центральною владою щодо відчуження майна. Тобто прохання точно не звинувачувати тих людей, які тут є. Я, як незалежний суб’єкт, кажу, що це була державна власність і ці рішення приймалися на рівні держави. Дякую.

Павло Островський: І пан Сергій.

Сергій Даніш: Я дам відповідь, я дам відповідь!

Павло Островський: Зараз, зачекайте! Дайте висловитись Сергію Яцковському.

Сергій Даніш: Я по військовій частині, а то я ж думаю…

Павло Островський: Це не предмет обговорення — військова частина. Давайте повернемося все ж таки до обговорення предмету.

Сергій Даніш: Предмет, тому що радник Кличка — це син Гриценка, який продав військову частину і який приїздив до нас у раду і доводив, що нам треба іти в Київ.

Павло Островський: Я пропоную повернутися до теми нашої дискусії і пану Сергію дати слово, щоби він висловив свою позицію.

Сергій Яцковський: Я хочу сказати, що без коментарів з боку Київської обласної військової адміністрації, а саме Департаменту охорони здоров’я, які відповідають за надання послуг вторинного рівня — ну, Коцюбинське не відповідає за вторинку, у них нема лікарні, вони не можуть сказати, як в лікарні, це не їхня відповідальність. Це виключно відповідальність Департаменту охорони здоров’я Київської обласної військової адміністрації. 

І я думаю, не знаю, які там будуть наступні питання розглядатися, але, як на мене, потрібно запрошувати обидві сторони. Тому що я впевнений: якби ми сьогодні послухали начальника Департаменту охорони здоров’я Київської обласної військової адміністрації, ми би почули відповіді і порівняння, аналізи, якісь характеристики, і нам би розповіли про те, як забезпечується екстрена медицина в Київській області, які є проблеми, чи нема проблем, чи довозяться лікарі. 

А так ми прослухали це все однобоко і тільки Київ. Ну, про Київ ми почули. А про Київську область я наразі не маю інформації, і я думаю, що в учасників робочої групи створюється одностороннє враження, що от у Києві так, але ми не маємо кінцевої інформації. І представники селища Коцюбинське навряд чи уповноважені, у них немає вторинки на території, у них тільки первинна медицина, вони можуть розповідати про сімейних лікарів. А те, що відбувається на рівні вторинної медицини, — це не Коцюбинська селищна рада має розповідати, а обласна військова адміністрація і Фонд охорони здоров’я. 

Тому прохання: зараз я вважаю, що ми не вислухали всіх сторін. Я не буду коментувати зараз тему першої зустрічі, про те. що, оскільки не прийнятий закон про засади адмінтерустрою, взагалі немає механізму об’єднання і процедури об’єднання, це окрема тема. Робоча група розглядає — ок, розглядає, в любому випадку я думаю, що це буде в публічному просторі. І що це не єдина ситуація в Україні, яка розглядається, і навряд чи без прийняття відповідних законів буде, тим паче зараз, під час воєнного стану, практично відсутній механізм приєднання, але то інша тема. Якщо зараз говорити виключно по темі розмови, то я вважаю, що треба запросити, вислухати, тоді підводити підсумок по охороні здоров’я, тому шо він не підведений жодним чином. 

Павло Островський: Дякую вам за позицію. Петро Оленич, я бачу, тримає руку, чи ви забули зняти?

Петро Оленич: Це я забув зняти.

Павло Островський: Тоді, якщо у нас уже всі висловились, я хочу просто нагадати, що кожен має можливість. Пан Сергій Даніш — перед нашою минулою зустріччю він сказав, що хотів би залучити експерта, Сергія Яцковського, і ми відкриті завжди до такого. Якщо в когось є, потрібно залучити листами від народних депутатів — будь ласка, ми організуємо такі листи, тобто всі ваші пропозиції, тобто якщо ми анонсуємо, що буде Zoom на таку-то тематику, якщо є потреба когось залучити офіційним запрошенням, ми готові це організувати. Тому дякую всім за дискусію, всім учасникам. Нагадаю, що на завтра у нас запланований Zoom по транспорту, мені поки що невідомо, про які зміни. 

Сергій Яцковський: А на завтра знову не буде представників області? 

Павло Островський: Представників Київської адміністрації не було, але ми можемо їх запросити. Але тоді є сенс не на завтра.

Кінець стенограми

Нагадаємо, робочу групу створили у 2020 році. Її співголовами були обрані нардепи Андрій Клочко та Дмитро Гурін (“слуги народу”). Клочко як тогочасний голова комітету та робочої групи понад два роки блокував її роботу. Перезапустити склад робочої групи вдалося восени 2022 року, її очолили депутати Роман Лозинський та Олександр Аліксійчук.

Стенограму засідання за 13 січня можна проглянути за посиланням. На цьому засіданні обговорювали законодавчі можливості вирішення проблеми, а 3 лютого — транспортну проблематику смт Коцюбинське.