Громада Приірпіння

В Ірпінському парку, що розташований на вулиці Жовтневій група будівельників з лопатами заходилась встановлювати паркан.

Їхню діяльність у парку поблизу перетину вулиць Жовтнева та Натана Рибака вчасно помітив місцевий активіст Лаврентій Кухелайшвілі, якому рік тому через його активну громадську позицію спалили машину.

Невідомі встигли викопати декілька ям під стовпи для паркану, пошкодивши при цьому кореневища сосен. Більше того, їм вдалося забетонувати невеличкий майданчик.

Євгена Алєксєєнка деяким активістам було дивно бачити на захисті парку, оскільки у 2012 році він підписався під депутатським зверненням щодо скасування рішення Ірпінської міської ради про надання парку імені Стельмаха статусу паркової зони.

“За ініціативи лідера фракції Леоніда Глущенка (очільник фракції Партії регіонів в Ірпінській міській раді) й дотримуючись, так званої партійної дисципліни, не звернувши особливої уваги на документ, я поставив свій підпис під депутатським зверненням моїх тоді ще однопартійців. Зрозумівши масштаби їхньої афери – це стало останньою краплею до прийняття рішення про вихід з Партії регіонів. На найближчій сесії я зачитаю звернення про відкликання свого підпису під цим запитом”, – пояснив депутат.

Окрім місцевих депутатів, на заклик активістів на місце події одразу ж приїхав народний депутат В’ячеслав Кутовий, який у Верховній раді очолює міжфракційне депутатське об’єднання на захист лісу.

Кутовий одразу ж зателефонував Ірпінському міському голові Володимирові Скаржинському з вимогою приїхати на місце й розібратись. Але міський голова повідомив, що приїхати не зможе.

Народний депутат обіцяв підготувати звернення до міської ради щодо правомірності дій будівельників у парку імені Стельмаха.

“Володимир Скаржинський запевнив мене, що ці люди мали технічні умови. Тобто їхні дії були законними. Вони виконували замовлення водоканалу – огороджували санітарну зону навколо свердловини,” – переказує розмову зі Скаржинським В’ячеслав Кутовий.

“Якщо це робив водоканал – будівельники повинні були мати паспорт на виконання роботи і показати його, а не тікали б, побачивши місцевих активістів,” – наголошує народний депутат.

У телефонній розмові начальник водоканалу Олександр Калашніков повідомив, що його підприємство завдяки цій свердловині забезпечило цей район Ірпеня водою.

Згідно з санітарними нормами, територія довкола свердловини має статус санітарної зони й має бути загороджена парканом 30 на 30 метрів.

“Враховуючи те, що свердловина знаходиться у парковій зоні, санстанція пішла нам на поступки й дозволила загородити лише 15 на 15метрів, тобто півтори сотки землі,” – повідомив очільник водоканалу.

Активісти наміряли, що територія, яку обгородили мотузкою для встановлення паркану складала 15 соток, тобто її площа була удесятеро більшою від того, що дійсно дозволили загородити.

Чому так вийшло – жоден чиновник пояснити не зміг. Натомість заступник очільника “Ірпіньводоканалу” Віктор Коваленко наголосив, що якщо у парку не буде вестися будівництво, то водоканал санітарну зону не загороджуватиме.

“Якщо забудова вестися не буде, то поряд із свердловиною буде стояти лише будка з автоматикою управління свердловиною. Паркан встановлюватися не буде, хоча земля довкола свердловини буде відведена водоканалу в постійне користування. Ями, які там були викопані під паркан – закопають,” – запевняє Коваленко.

Також працівники водоканалу повідомили, що свердловина бурилася за інвестиційні кошти забудовників, які зводять багатоповерхівки навпроти парку.

“Цілком вірогідно, що хтось із забудовників-інвесторів свердловини й дав розпорядження загородити навколо неї 15 соток лісу”, – зазначає Лаврентій Кухалейшвілі.

Станом на сьогодні жодна людина чи установа не відповіла, чому і хто в парку імені Стельмаха спробував загородити парканом 15 соток землі.

Автор: Олена Жежера, журналіст