Громада Приірпіння

Читачі “Сайту громади Приірпіння” вже знають, що як бучанець та правник я вимагаю у міської влади Бучі виконати умови договору № 39 із забудовником АТ ХК “Київміськбуд”.

Цим договором, який є чинним і по сьогодні й не може бути розірваним в односторонньому порядку, зокрема передбачено, що на місці котловану по вулиці Вишневій має бути побудована школа, паркінг, лікарня та поліклініка.

Останній будинок АТ ХК “Київміськбуд” звів 2013-го року. Тобто у 2016-му споиве строк позовної давності. Може тому міський голова Анатолій Федорук другий рік затягує це питання?

Згідно з законом, саме міський голова зобов’язаний відстоювати інтереси громади й здійснювати керівництво апаратом ради та її виконкомом (ст.. 42 ЗУ “Про місцеве самоврядування”).

Тобто міський голова Анатолій Федорук мав би бути першим, хто ініціює судовий процес проти забудовника, що не виконав перед громадою своїх обіцянок. Але 2014-й рік добігає завершення, а позову немає.

Це неналежне виконання своїх обов’язків й службове недбальство, яке завдало громаді чималих матеріальних збитків (лише будівництво школи тягне на майже 50 мільйонів гривень) й є де-факто упущеною вигодою, бо діти змушені поневірятись і навчатись подекуди в три зміни.

Більше того, окрім розвитку соціальної інфраструктури, громада мала отримати квартири (п.3.6. Договору № 39).

Це мало бути 5 % від загальної площі житла  та 2 % службового житла від загальної площі всіх квартир – близько 30 квартир з двох будинків(Нове Шосе, 14 та Богдана Хмельницького, 10).

(Всі ми пам’ятаємо, як щедро до дня Святого Миколая на виконкомі наша влада роздавала сама собі житло).

Саме тому я звернувся з вимогою до міського голови Анатолія Федорука та начальниці юридичного відділу Ради Інни Недашківської, аби вони прозвітували щодо виконання цього питання привселюдно на сесії.

Але Федорук мою вимогу на сесії проігнорував навіть попри те, що я не лише написав звернення, а й прийшов на сесію, аби почути звіти.

На засіданні виконкому Федорук офіційно самоусунувся від виконання свохз прямих обов’язків, які на нього покладені ЗУ “Про місцеве самоврядування”.

Апогеєм стало перекладення обов’язків навіть не на свого заступника, що було б, за відсуності голови, логічним, а на мене – заявника і громадянина.

Поки міський голова засвідчив публічно свою недієздатність і в простому, і в юридичному значенні цього слова, я вирішив звернутися до прокуратури Ірпеня. І варто зауважити, що зробив би це і без “повноважень”, якими мене привселюдно так щедро наділив міський голова, який сам не здатний вирішувати проблеми громади.

Прокуратуру я прошу звернутися до суду в інтересах Бучанської міської ради з вимогою виконати умови Договору № 39. Більше того, я прошу відкрити кримінальне провадження.

У вівторок на прийомі в прокурора Ірпеня Мирослава Пацкана моє звернення ретельно вивчили. Але нещодавно у законодавство внесли зміни й прокуратурі просто необхідна згода того органу, в інтерсах якого вона позиватиметься… Тобто згода Бучанської міської ради… Тобто дозвіл міського голови Анатолія Федорука.

Але надіє є. Бо Федорук на круглому столі, який поспіхом організували, заявив про те, що надасть будь-кому повноваження для вирішення цього питання.

Громада по суті зробила всю роботу, яку мав би виконати мер-мільйонер, якого ми утримуємо, та міський апарат чиновників, якому ми теж платимо з своїх податків заробітну платню.

Але залишається наріжне питання:

якщо міський голова так просто списує з себе свої обов’язки на громадянина, то може скоро або я, або хто інший просто стане в.о. міського голови?

Бо навіщо ж нам такий міський голова, який не може захистити інтереси громади, ще й в нардепи балотувався, зрадивши Бучу, по іншому округу.

Автор: Сергій Лисенко, бучанець