Громада Приірпіння

Прийняття законопроекту 1159 – це мрія дерибанників.

До того, як в країні розпочалась війна, місцева влада крала найцінніший ресурс громади – землю. А зараз, поки тривають бої, – це для старої влади останній гарантований шанс урвати шмат і додерибанити те, що можна.

Тема Біличанського лісу, де дві селищні ради – Гостомельська і Коцюбинська – роздерибанили землі поза межами своїх населених пунктів відома.

І нардепу Вадиму Івченку з “Батьківщини”, який числиться з-поміж ініціаторів-законотворців дерибанного законопроекту, хочу нагадати, що за організацією схеми дерибану стояв його однопартієць – депутат Ірпінської ради Валерій Пєший.

І синок місцевого “бютівця”, що вчиться у Лос-Анджелесі, став головою кооперативу, на який завели майже 100 га лісу.

Затятий прогульник засідань Ірпінської ради “бютівець” і дерибанник Пєший прекраснопроводив час на відпочинку, поки країна сиділа у злиднях, а прості громадяни отримували відмову за відмовою в отриманні ділянок і роками думали, що стоять у черзі на землю, коли черги, як такої, не існує.

Як працівник Держкомзему Ірпеня “бютівець” Пєший спокійно підписував акти на ділянки в Біличанському лісі.

І такі апетити є у кожної ради, бо в межах населених пунктів уже все, як правило, подеребанено. Після такого законопроекту, прокуратурі, якій і так урізали повноваження, не важко буде спрогнозувати обсяг роботи на найближчі десятиліття.

Але ні прокуратура, ні активісти не зможуть вже в масштабах України перекрити наслідки такої законотворчості.

Так що ж тепер пропонують законотворці? Активісти, яких я знаю, і які на Київщині ведуть боротьбу за збереження лісів і протистоять дерибанам, підписуються під кожним словом посту Соболєва.

Я б тут навіть додала дуже важливу деталь для розуміння. Не чекайте, що у жовтні після місцевих виборів щось зміниться у складах місцевих рад. Там з’являться так звані нові обличчя, які будуть висуватись насправді старою владою. Та й депутати попередніх скликань пройдуть знову.

“Опозиційний блок” у парламент потрапив? Потрапив. Тому на місцевому рівні дива не чекайте. Цей законопроект 1159 – це найбільше зло.

Хочете допомогти розвитку місцевого самоврядування в Україні? Вносьте інший законопроект. Кілька років тому я його направляла на профільний комітет, який тоді очолював Давид Жванія. Там він спочив з миром.

Депутати-прогульники залишаються з мандатами, бо у законі немає процедури, як їх конкретноможна позбавити повноважень.

В одній лише Ірпінській раді, згідно з офіційною відповіддю, 9 депутатів, які пропустили понад 50 % сесій за рік каденції.

Що вони роблять у раді й чому з них не зняти повноваження й не запустити перевибори на їхніх округах?

Один з прогульників Коцюбинської селищної ради – Юрій Миколаєнко – до слова призначений новою владою заступником Шевченківської РДА – балотувався кілька тижнів тому у Шевченківському районі до Київради.

Комісія з питань освіти селища Коцюбинського не засідала всі 5 років своєї каденції. Тобто з 2010 року вона не працює. Попри численні звернення до селищного голови екс-“регіонала” Вадима Садовського ніхто не переобирає голову й не розглядає це питання.

Депутатів можуть безкарно не повідомляти про сесії, проекти рішень депутати отримують за годину до засідання й взагалі не знають за що голосують. А порядок денний на сайті вивішується загальними фразами і без деталізації, де землю беруть в оренду, а де приватизують.

Тому весь популізм децентралізації за даних умов – це не що інше, як вбивство країни.

Тепер про бійку в кулуарах ради.

Для мене Соболєв у цей день став героєм. Просто без того, що сталось у кулуарах, журналісти навряд чи звернули б таку увагу на законопроект 1159 і тих, хто його лобіює.

Хочете допомогти місцевому самоврядуванню й реформувати країну? Підніміть листа на профільний комітет і подайте зрештою законопроект, який написаний активістами з власного досвіду перебування у практичнро найнижчій ланці місцевої влади – селищній раді.

Хочете вирішити питання руба з Біличанським лісом? Сядьте і залізобетонно новою владою затвердіть межу для Києва у тій частині, де справа стосується Біличанського лісу.

А протягувати дерибанні ініціативи, коли війна – генебно. Таких ініціаторів у такий час треба знати за справжню межу східного кордону нашої держави.

В цей день народний депутат Соболєв бився за мене. За кожного з нас #гарадскіхсумашедших, які роками воюють pro-bono за інтереси громади.

І ми йому та іншим депутатам даємо доручення виборця, яке є обов’язковим для виконання: не приймувати цей або інші подібні законопроекти. А реформувати країну в інтересах її народу.

Авторка: Ірина Федорів, “Українська правда”