Громада Приірпіння

Коли відпочивав на морі і спускався з гірки в воду – невдало “приземлився”.  Результатом такого падіння став перелом шийних хребців і ураження спинного мозку з його частковим розривом. Це сталось 8 років тому.  Звісно, така травма викликала повне знерухомлення. На щастя, частково функції повертаються і життя теж.

Наразі працюю керівником відокремленого підрозділу ГО «Правозахисна організація «Права людини» в Київській області. Працюю для нас над питаннями доступності в Київській області, а також іншими питаннями, що стосуються прав людей з інвалідністю.

Якось я отримав відповідь на свій запит  ВСІ від заступниці міського голови Лариси Матюшенко щодо роботи Комітету доступності в Бучі. Цей лист тоді вразив своєю зухвалістю. Виявиляється, ВСІ будівлі соціальної інфраструктури є доступними для маломобільних груп населення і всі рішення Комітету – виконано.Тобто – все заплановане зроблено і робити більше нема чого.

Нагадаю, ось так виглядає “повна доступність” в поліклініці, до того входу навіть підійти неможливо.

А на моє звернення з приводу занедбаного переходу, користуватися яким просто небезпечно, яке до речі стало єдиним питанням яке розглядалося на комітеті доступності за час його існування вирішили:

КП “Бучабудзамовник” (Світлана Демченко) по закінченню облаштування прилеглої до супермаркета “NOVUS” території розглянути можливість та ініціювати проведення необхідних ремонтних робіт у підземному переході.

Варто зазначити, що Лариса Матюшенко – очолює цей Комітет, а Світлана Демченко є його членкинею.

“NOVUS” працює з вересня місяця, а ремонтні роботи досі не “ініційовані”. Та й взагалі, як я розумію, ніхто з серпня більше і не збирався, при тому що за регламентом мають збиратися раз в квартал – скоро вже третій квартал закінчиться.

Нещодавно прогулявся від того ж “NOVUS”-а по вулиці Енергетиків до Міськради і не знайшов ЖОДНОГО пониження тротуарів, тобто довелося рухатися по проїжджій частині і обходити купу напаркованих “автолюбителів”. Скажу так –  дуже “безпечно”.

Біля самої Ради ситуація аналогічна, якби до цього не попитав в спільноті міста в Facebook і не подумав би зазирнути із зворотнього боку будівлі, тим паче для цього потрібно нахилитися і проїхати під автомобільним шлагбаумом!

Біля головного входу немає жодної інформації про існування доступного входу, хоча мали б бути піктограми… Але і там сюрприз – пандус теж в занедбаному стані і не відповідає ДБН (завеликий кут, високий поріг та погане покритя), тобто без допомоги скористатися їм – неможливо.

Сповістити про своє бажання потрапити в середину теж немає можливості… Ще одна “абсолютна доступність” і це головний орган міста, де, згідно з передвиборчими опитуваннями наш мер – на другому місті з-поміж керівників усіх міст України!

У цілому склалося враження, що справи робляться тільки ззовні – з першого погляду наче краса…

Але згадалася історія, як на парламентських виборах, коли наш міський голова Анатолій Федорук балатувався в іншому окрузі, до речі теж з недоступними дільницями, у його рідній Бучі, де він працює на громаду як міський голова, виборець не міг дістатися дільниці.

І ця дільниця була в Бучанській міській раді. Хоча дивлячись на пандус у задньому дворі, аварійний стан якого красномовно говорить про не перший рік його існування, хлопцю просто ніхто не повідомив про нього. Це те, про що я казав вище – жодної інформації…

Залишилося менше року до виборів. Якщо влада у цей час навіть для піару не дбає про нас, то після виборів – годі чекати.

Автор: Віталій Пчолкін, блогер та мешканець Бучі