Громада Приірпіння

Як часто ми бучанці від наших місцевих політиків чуємо про те, що живемо у чудовому європейському місті. Так часто, що ці слова вже втерлися в нашу свідомість. І, можливо, ми навіть пловірили б у це, якби були повністю сліпими.

Але ми зрячі й виходячи на вулицю бачимо, що наше місто далеко не європейського зразка. Звісно, в нас є нові красиві будинки, які як гриби після дощу лізуть на кожному квадратному метрі, є яскраві крамниці та ресторани, є нові супермаркети… і парки. Саме про парки я хочу вам розказати. А саме про їхню красу.

Я живу недалеко від Чорнобильського парку і кожен день бачу як він буквально стає лисим. Вже одні пеньки скоро залишаться у парку. І буде парк пеньків. Може лисі парки це нова європейська мода? Не знаю, але як на мене, це сумно і небезпечно.

До речі, всихають дерева занадто швидко, майже на очах, влада наша каже, що дерева гинуть і зробити нічого не можна і є один вихід – зрізати.. Але ніхто не ставить питання, чому дерева гинуть? Чому всихають сосни? Стільки років не гинули, а зараз раптом масово почали всихати по всьому місту. Хто цікавився чому? Хто рятував – ніхто!

Раніше була лісогосподарська установа, яка опікувалася лісом на території Бучі. Як з’ясувалося, вона не ліквідована й може працювати. Обробляла від шкідників, висаджувала на місце зрізаних нові молоді сосни та дуби. А зараз? Висаджують для піару під спалахи фотокамер дорогезні граби та сакури, які не факт, що приживуться у нас..

Всихання сосен нинішній владі Бучі дуже вигідне, кожен рік вони нищать Бучу своїми діями, дерева спилюють, а на іхньому місці будують нові житлові комплекси. А потім в судах намагаються довести, що лісу в Бучі взагалі ніколи не було, а те, що ми бачили – то оптичний обман..

Сумно, мені як місцевій мешканці дуже сумно і серце в мене обливається кров’ю й болить, коли я бачу чергове зрізане дерево.. Тому що я жила тут ще до цих розпіарених європейських парків і добре пом’ятаю дику малину, ожину та чорницю, яка росла у цьому лісі. Пам’ятаю як з дитиною збирала в лісі суниці, гриби… Як ходили дивитися на сон траву, конвалії, проліски.. А зараз є одна газонна травичка і пеньки, причому останні у величезній кількості..

Величезні здобутки європейської влади у європейському місті, нічого не скажеш.

Колись у зеленій та квітучій Бучі відпочивали й лікувались люди, набиралися сил та енергії, а зараз від жадібності наших чиновників, які умисно знищують дерева, вже майже нема захисту від спеки. З жахом чекаю літа… як гуляти з дітками під палючим сонцем, особливо, коли в асфальт закатали майже усю колись буйно квітучу, зелену Бучу?

Кожного разу, коли я бачу трупи дерев, мені стає соромно, що після себе ми у спадок своїм дітям залишимо кам’яні джунглі з пеньками. Думаю, що треба рятувати хоча б те, що залишилось… бо ризикуємо щонайменьще мати тільки газони і “недороблені” карликові деревця..

Я не розумю, як бучанці можуть обирати у владу людей, які ненавидять природу й мають лише одну мету в житті – сліпо набити кишені коштами й чкурнути з Україні? Вважаю, нам усім варто серйозно задуматися над майбутнім нашого міста. Буча, яку я знала й любила колись, зникає на очах…

Авторка: Аеліта Матвійчук, бучанка