Громада Приірпіння

Скільки церков треба обійти простій людині, щоб посвятити паску? Одну. Потім людина йде додому і з родиною розговіється.

Але політики – то не прості люди. А деякі і не ведуть себе як люди взагалі.

Наприклад, можуть стати кумом – стояти перед хрестом, а потім, коли проти кума відкриють кримінальне провадження, зректися Бога і сказати, що бути такого не могло, щоб він був чиїмсь кумом, бо він – атеїст. Так зробив, до прикладу, Володимир Карплюк – лідер партії “Нові обличчя”. Але це не завадило йому цілувати руку Філарету й водити його Ірпенем…

Уявіть, щоб не визнавати, що є Бог, не визнавати інститут церкви і просто цілувати руку Філарету. Я так розумію, при зустрічі Карплюк кожному чоловікові цілує руку…

Насправді люди з низькою системою цінностей, просто використовують церкву для того, щоб отримати побільше голосів.

Так на Великдень 16 квітня 2017 року депутат від Нових облич Сергій Даніш, який не мешкає в Коцюбинському, а проживає, як про це твердить сайт ЦВК в Ірпені вирішив зробити піар-рейд по церквах селища Коцюбинське.

“Десь близько 3 – 4 години Даніш був у церкві на Бакала. Його бачили там. Там був Богдан Слюсаренко, Людмила Узерчук, Тетяна Хоптинська,” – розповідає Оксана Недашківська.

Здавалося б, ну молодець, Даніш. Приїхав з Ірпеня в Коцюбинське посвятити з однопартійцями паску. Та й підуть з Бакала додому всі дружно розговітися. І ніхто б про це не писав. Посвятили – тай й посвятили собі паски. Але церква в селищі не одна. І вночі Даніш облишив церкву на Бакала і, як твердять свідки, пішов з командою з Нових облич на Пономарьова.

“Я іду, чую що вже дзвони. Бігом до церкви на Пономарьова. Думала, що от вже будуть святити. Але двін пройшов – а ми стоїмо. І так десь пів години. Отець нічого не каже. А ми собі й далі стоїмо. Чогось чекаємо. Раптом знову дзвін, і з’являється під благовіст Сергій Даніш. І тут отець в Великодній проповіді каже, що ви до церкви прийшли не по бруду, а по плитці. І це все завдяки Сергію Павловичу Данішу. Селище у нас преображається і т.д. Люди, звісно, були шоковані. Далі під час служби дали слово архітектору. Словом великодній настрій зіпсували остаточно. Коли ми захочемо побачити політиків – підемо на сесію. А коли на Великдень люди пішли в храм, то вони хочуть спілкуватися з Богом і посвятити паски. Це якесь святотатство,” – розповідає Леся Петрик-Єльникова.

“Коли почула, що Даніш був і у церкві на Бакала, то стало зрозуміло, чого ми чекали. Тобто йому треба було там “засвітитися” з-поміж прихожан, чинно постояти, і потім бігом сюди попіаритися,” – додає Петрик-Єльникова.

Церкви часто використовують політики як свій інструмент. Я викладаю політологію і знаю розцінки, бо як журналіст маю джерела в штабах різних політиків. Про це розповідаю своїм студентам. На передвиборчих кампаніях в Одесі, коли ціна питання була мандарт нардепа, то в один приход кандидат давав 10 тисяч, щоб його нахвалювали перед виборами.

Церкву зробили інструментом для тупого політичного заробітчанства. Але гроші не пахнуть, як і не пахне церковникам те, що вони захоплюють ділянки нацпарку в лісі.

Даніш, який брав участь у дерибані Біличанського лісу і був помічником екс-регіонала Петра Мельника, фігурував у справі викрадення саме монахинь Московського патріархату. Це як раз було тоді, коли Янукович боровся за вплив на Московський патріархат і треба було прибрати керівника УПЦ МП, аби Янукович міг отримати вплив на церкву, а отже і на паству. 

Тут докотилося вже до того, що Янукович почав з’являтися на іконах. Хай Бог просить нам грішним за те, що формуємо таке суспілство…

У мене питання до отця, який правив влеикодню службу і славив Даніша: він готовий підтвердити НАЗК, що плитку пожертвував Сергій Даніш? Бо декларація за 2015 рік свідчить, що він заробив дещо більше 50 тисяч гривень. І як він при цьому заправляє авто, утримує доньку, знаходить гроші на ремонт класів і т. д.?

Дає людям допомогу і вони показують шлейфи чеків?

Це або ухиляння від сплати податків, що треба розслідувати, або гроші давав не Даніш (вся передвиборча кампанія Нових облич – це були бюджетні гроші – дороги, сквери, парки, бо в партії Нових облич у 2016 році за три квартали було 0 грн) і тоді людина в рясі сказала неправду пастві. Неправду на Великдень…

Я щиро вірю, що отець погодиться підтвердити, що Даніш великий благодійник НАЗК. А щодо того, як людина в рясі виглядає після того, як спаплюжила великодню службу перед Богом і прихожанами – на те вже НАЗК не треба. Тут є людський суд і суд Божий. І він найстрашніший і найсправедливіший.

Колись, як кажуть люди, до екс-депутата Миколи Ільницького, який є отцем УПЦ КП, в церкву святити паски ходили люди в 3-4 черги. Зараз же людей не було і півсотні. До речі, Даніша там не бачили. Можливо, не тому, що для нього УПЦ КП не миле. Мав би Ільницький, який з Новими обличчями раніше в унісон голосував, вплив на людей і прихід – і туди би з кошиками Нові обличчя добігли аж бігом. Хоча, може я не зустріла людей, які там були в один час з Новими обличчями і вони і там встигли засвітитися… Тут на 100 % впевненості немає.

Так от, від Ільницького, який 10 років не може добудувати церкву, громада відвернулася, бо він перестав бути отцем. Став політиком і бізнесменом. Те ж саме зараз відбувається і в Московському патріархаті на Пономарьова. Під рясою вже чітко вимальовується барсетка  і тхне продажністю, політикою і грошима.

І це дуже страшна проблема. Бо я не з однією людиною говорила. Багато хто каже, що святити паски у нас нема в кого. Справа не в патріархатах. Справа в отцях, які стають політиками і бізнесменами. Хтось їде в Київ, як моя сусідка…

Хтось перестав святити паски взагалі… І скільки не говориш з керівництвом цих отців – все як горохом об стіну. Вони не чують, що люди розчаровуються і втрачають віру доти, доки грошовий потік стабільно доходить вгору…

Я казала керівництву УПЦ КП, що в мене сусід йшов на фронт і шукав, де хрестити. До Московського патріархату не пішов принципово, бо вони є інструментом окупанта і екс-ригів. До УПЦ КП не пішов принципово, бо вони вже скільки років нічого не можуть зробити з Ільницьким. Мене перепитали, чому ми не пішли до іншого священика в Київ до УПЦ КП. Я сказала, що АТОвець не бачив сенсу йти в структуру, яка покриває чужий гріх стільки років. І я тут солідарна.

Взяла дитину, яку не було де хрестити, й з батьками пішли до греко-католиків, хоча всі ці роки я була прихожанкою УПЦ КП і всі мої похресиники хрещені в УПЦ КП. Шаную Гузара за його мудрість і те, що він пішов з своєї церковоної посади й не чекав, доки не зможе виконувати обов’язків. Це дуже мудра людина.

І в тій церкві ніхто мені не назвав таксу за хрещення. Ніхто не вимагав, щоб я стала прихожанкою греко-католиків. Заспівали родиною “Многая літа” і пішли з похресницею додому. І я була щаслива, що похресниці дала можливість стати християнином в тому місці, де в отця чисті помисли й де я як журналіст жодного разу не засумнівалася в порядності. Тут не казали скільки. Тут самому хотілося дати пожертву на храм.

Домогтися змін в церковній сфері ще гірше, ніж в корумпованій політичній. Але, якщо політики крадуть землю і бюджет, то ці політики в рясах крадуть собори душ наших… І це в рази страшніше. Їх дуже важко будувати і ще важче зберегти.

Авторка: Ірина Федорів, мешканка Коцюбинського, журналіст