Громада Приірпіння

На початку лютого до селищної ради Коцюбинського звернулися мешканці з вимогою провести громадські слухання щодо приєднання до міста Києва. До звернення ініціативна група додала підписи мешканців, які дуже швидко вдалося зібрати.

Статут селища Коцюбинське передбачає, що громада може ініціювати громадські слухання. Для цього треба подати звернення, яке підкріплене 500 підписами. Коцюбинці зібрали більше.

Селищна голова Ольга Матюшина своїм розпорядженням призначила слухання на 3 березня (субота). Вони відбудуться в Будинку культури о 16:00. Взяти участь у слуханням може кожен, хто прописаний у селищі. Для цього треба мати з собою паспорт.

Разом з тим міський голова Ірпеня Володимир Карплюк не відступає. Попри те, що мешканці виграли в суді і скасували рішення Коцюбинської селищної ради про приєднання до Ірпеня, Ірпінська міська рада подає касацію, щоб оскаржити рішення апеляційного суду.

Куди хочуть приєднатися коцюбинці – до Києва чи до Ірпеня?

Ані голос мера Ірпеня, ані воля народних депутатів, ані воля мера чи депутатів з Коцюбинського не можуть бути вирішальними під час розгляду такого важливого питання як доля всього населеного пункту.

Вирішувати можуть лише члени територіальної громади і реальні громадські слухання, які так боявся проводити екс-голова Вадим Садовський, є тим інструментом, який має нам всім допомогти.

Професійні соціологічні опитування щодо приєднання до Києва проводили і не раз. Перше соцопитування проводили у 2013 році. Тоді кількість тих, хто хотів би приєднатися до столиці сягала дещо менше 50 %. До вибірки потрапили 400 коцюбинців. Тобто опитані десь 4 % повнолітніх представників громади. Це досить високий показник для соцопитування.

Опитування, яке тривало з 22 лютого до 5 березня 2013 року, проводив Центр соціальних та маркетингових досліджень SOCIS на замовлення одного з політиків Приірпіння.

Попри таку соціологію депутати Коцюбинської селищної ради і за екс-регіонала Вадима Садовського, і вже після Садовського на псевдосесіях голосували за Ірпінь.

Для того, щоб переламати громаду і заохотити депутатів голосувати за приєднання до Ірпеня, Володимир Карплюк приїхав на сесію ради і кричав “Ирпень, Ирпень, Ирпень”, щоб заглушити крики громади “Київ, Київ, Київ”.

Соціологи центру “Софія” у 2016 році встановили, що 61,4 % опитаних коцюбинців негативно оцінюють рішення депутатів Коцюбинського щодо приєднання до Ірпеня. 61,3 % вважають, що депутати під час голосування за Ірпінь відстоювали інтереси іншої зацікавленої сторони.  Влітку 2016 року опитали 607 респондентів, про що повідомляли ЗМІ.

Громада селища Коцюбинське динамічно росте у зв’язку з тим, що заселяється ЖК “Атлант”. В кінцевому варіанті “Атлант” додасть 8 тисяч мешканців. Фактично, населення Коцюбинського зросте у 1,5 рази.

Мешканці цього комплексу поділяють позицію, що селище має стати частиною столиці. Відповідно у порівнянні з 2013 роком, коли близько 50 % мешканців висловлювалися за приєднання до столиці, кількість коцюбинців, яке підтримує це рішення у 2018 році повинна бути значно більшою.

Ось результати опитування щодо приєднання до Києва у групі “Громада Коцюбинського” (квітень 2017 року). Понад 180 респондентів відповіли, що хочуть до Києва.

Дещо менше 100 учасників опитування, вважають, що Коцюбинське має стати незалежним містом. Селищна голова зверталася до ОДА, щоб нам надали статус міста обласного значення, але за 1,5 роки ані облрада, ані парламент не напрацював потрібних рішень. У Київській облраді взагалі зацікавлені, щоб нас приєднали до Ірпеня. Нагадаю, що вже раз таку спробу нам вдалося відбити, бо замість селищної голови до голови облради Старикової приїхав  депутат Сергій Даніш, який мав би засвідчити, що нема проблем з приєднанням до Ірпеня і громада не проти.

Зауважте, що до Ірпеня не захотів приєднатися жоден з учасників Інтернет-опитування. Лише 4 сказали, що треба залишитися у підпорядкуванні Ірпеня.

З огляду на те, що нещодавно в ЗМІ народний депутат Ярослав Москаленко заявив, що Коцюбинське має відійти до Києва, то є надія, що в нас усіх з’явився реальний шанс через парламент вирішити питання, яке громада обговорює вже кілька десятків років. І ми матимемо в парламенті підтримку. Хто як не нардепи, які розпускали Коцюбинську селищну раду і які зараз бачать повний колапс й неприйняття бюджету на 2018 рік, можуть допомогти мешканцям втілити приєднання до Києва?

Тут треба нагадати, що позиція Москаленка в цьому питання доволі принципова. У 2013 році він був на посаді заступника голови ОДА.

Саме тому під час слухань наша задача показати всім, що ми не бажаємо переходити в Ірпінь і воля громади розвиватися, а не терпіти саботаж з метою забудови лісу, де в мера Ірпеня і депутатів є ділянки. Ірпінь нам не дасть розвиватися, скільки б коштів ми не залучили в селище і скільки б програм розвитку не написали.

Голосування за субвенційні кошти нам далося з боєм. Якби не люди, які дотискали голосування в залі, у нас навряд чи було б оновлення водонасосних станцій чи заміна даху будинку культури.

Чому нам варто приєднатися до Києва?

Мешканці селища працюють переважно в Києві і там осідає значна частина наших податків, які працюють на покращення інфраструктури столиці, але ці кошти не доходять до нашого селища.

Ми не маємо їздити швидкою через Київ до Ірпеня. Це найбезглуздіше, що може бути. Ризикувати життям людей через адміністартивне підпорядкування неприпустимо. Швидка має везти людей до найближчої профільної медустанови. Для Коцюбинського – це київські лікарні.

Ми не маємо їздити через Київ до соцстаху в Ірпінь. А вагітних жінок за оформленням декрету відправляють в Бородянку. В рази легше для всіх питання вирішити в Святошинському районі, куди ходить метро і комунальний транспорт.

У школах і садках Києва, куди ми водимо наших дітей, нас сприймають як іногородніх. А кількість тих, хто віддає дітей до столиці десь 50 на 50. Ніхто не водить дітей в садок або школу Ірпеня.

Київ у 2017 році зробив масштабний ремонт доріг і мостів. І ми хочемо ремонт доріг. Але домогтися голосування депутатів ми не можемо. Якщо голова не дала розкрасти бюджет і у нас є майже 27 млн, то їх треба розподіляти, а депутати цього робити не квапляться.

Нам не погождують маршрути в ОДА до Сирця і не дають завести комунальний транспорт Києва, бо ми – область. Значить, нам треба ставати Києвом і не лише провести нові маршрути. Пенсіонери прекрасно користувамуться карткою киянина. Більше того, перевезення до “Академмістечка” перестануть бути міжміськими. Відповідно по місту тариф має бути меншим і не треба буде приписувати автостанцію “Дачну”, як це роблять в ОДА, для того, щоб маршрут був довшим на папері і дорожчим для людей.

Ми не маємо як селище колінкувати перед “УкрЗалізницею”, щоб домогтися зупинки човникових електричок на станції “Біличі”. Для Києва такі питання вирішуються блискавично.

Всі вже втомила ця війна з Ірпенем, який контролює депутатів ради, прагне приєднати селище до Ірпеня. Депутати не ходять на сесії, не голосують за бюджет. Бюджетні гроші, які мають працювати на ремонт доріг, на розвиток інфраструктури, просто з’їздає третій рік інфляція.

Навіть якщо депутати Коцюбинської селищної ради приходять на сесії, то вони не голосують за ремонт доріг, за спецтехніку, дитячі майданчики. Саботаж дістав всіх. Перевибори їх не дисциплінують і вони все одно проходять в раду під маскою самовисуванців, а дехто просто продається і монетизує свій голос.

Зате, коли мова йде про те, щоб бізнесу депутата рада подовжила договір оренди – то тут голосувати будуть всі справно.

Якщо когось лякає, що Київ забере в Коцюбинського ліс, то тут відкривайте мапу Google і вивчайте документи. Ліс – це одвічна територія міста Києва, яку обслуговує Святошинське лісопаркове господарство. Після того, як Київрада відголосувала за те, що ліс має бути Нацпарком – підписаний президентський указ і ліс таки став Нацпарком. Прокуратура в суді зараз забирає ділянки лісу з приватної власності депутатів.

Яка позиція Києва?

Київ вже наголошував на тому, що приєднання Коцюбинського до Ірпеня супроти волі громади – це мародерство. У нас нема спільної дороги, окрім залізниці. Швидка їде від нас до Ірпеня через Київ, що суперечить здоровому глузду.

Влада Києва, на відміну від Ірпеня, наголосила на тому, що приєднання можливе виключно з волі мешканців селища і ніяк інакше. І це здорова позиція. Помітьте разючу різницю між позицією Ірпеня, коли вони приїздять до нас як хазяї, переламують через коліно і кричать “Ирпень, Ирпень, Ирпень” і нагинають громаду.

Авторка: Ірина Федорів, журналістка та мешканка селища Коцюбинське