Громада Приірпіння

Якими б темпами у Києві та на його околицях не розросталися нові житлові масиви, столиця України все ще має певний запас інших масивів – зелених лісових, подекуди, навіть, незайманих. Така вже багата придніпровська природа. Та саме такі землі стають найбільш ласим шматком для забудовників: ціни за квадратний метр тут помітно вищі, адже поруч – природа, ну або те, що від неї залишається після усіх будівельних робіт. У таких умовах чи не єдиним запобіжником тотального «надкушування» навколостоличних лісів стає надання територіям природоохоронного статусу. На практиці це створення національних природних парків, які охороняються Законом України «Про природно-заповідний фонд України».

Олексій Василюк, еколог ГО «Екологія-Право-Людина», виношує ідею створення на Київщині Національного природного парку «Приірпіння та Чернечий ліс» давно. Якщо врахувати першу згадку про намір створити 700-гектарний заказник на території тамтешнього лісу, то набігло уже 10 років. Олексій в інтерв’ю розповів, чому такий необхідний нацпарк на південний захід від Києва, хто найбільше опирається його створенню і скільки уже гектарів тамтешнього лісу забудовники встигли «повідкушувати». Також в розмові згадали високопосадовців, хто саме на цих територіях збудував маєтки.

“Те, що там є червонокнижні види і старі дуби – це насправді те, що можна «піти і побачити». Та головне те, що це важлива ділянка для міграції птахів. Тому що це обхідний шлях Дніпровського екологічного коридору навколо Києва. І більшість людей це якось серйозно не сприймають. Але дійсно реально, коли птахи мігрують вздовж Дніпра, то вони поділяються на дві групи. Перша – ті, які високо летять і орієнтуються по річці як просто по орієнтиру. Це, наприклад, всі водоплавні і навколоводні, хижі птахи. Вони можуть там собі пару днів просто летіти не зупиняючись, не проблема. Друга група – лісові птахи. У них «фішка», вони ніколи не вилітають з-під полого лісу. Для них там, наприклад, перелетіти через річку, десь вилетіти… – проблема. Вони мігрують, перелітаючи з дерева на дерево. Коридор обривається Києвом. Далі, до речі, там їх ще чекають наступні перешкоди… там Дніпропетровськ, Херсон. Тому міграційний шлях проходить навколо Києва, через долину Ірпеня. І ось цей шматочок лісу – це найвужча ділянка Дніпровського екологічного коридору. Птахи не вимруть, звичайно, від того… навіть якщо Чернечий ліс забудувати. Але об’єктивно це буде проблемою для міграцій птахів з багатьох більш північних країн Європи”, – розповідає еколог.

За словами Василюка, біля Києва важко буде знайти не просто велику діброву, а хоча б іще одну.

“Є біля Фастова урочище Унава, але воно набагато молодше, ніж Чернечий ліс. Ну і плюс тут є історичні, археологічні пам’ятки”, – додає еколог.

На сьогодні територія лісу у державній власності – володіє нею Національний університет біоресурсів і природокористування України. Але на думку еколога,  має бути саме статус «Національний природний парк».

“Якби НУБіП не прагнув наживатись на лісах Боярської лісо-дослідної станції, а лише вивчав би зі студентами життя лісу – різниці не було б жодної. Проте зараз вибір такий: або ми створюємо нацпарк – і варварським рубкам кінець (чого хочуть всі громади і просто розсудливі люди), або лісоповал і дерибан землі триває й надалі без жодних гарантій, що він взагалі колись завершиться. Тому вибір дуже принциповий: для громад, для дикої природи і всіх, хто її цінує, вибором може бути лише нацпарк, а для НУБіПу, допоки його очолює все та сама Вчена рада і все той саме Ніколаєнко (ред. – ректор НУБіПу)– вибором вбачається лише лісоповал і гроші, які він приносить. Я не вірю, що ми створимо нацпарк, поки не знімемо Ніколаєнка”, – переконує Василюк.

Ідея зробити територію заповідною виникла в екологів, коли стало зрозуміло, що є громади, які з усіх боків цей ліс пробують врятувати.

“В принципі, ми тоді думали із самого початку, щоб коли-небудь потім можна перевести взагалі в нацпарк. Але поки що навіть маленького заказника немає. Це підтримали тоді всі 3 сільські ради (ред. Ходосівська, Хотівська та Лісниківська сільські ради), і підтримав НУБіП. Потім під прапорами того, що це має бути заказник – колишня сільська голова (ред. – Лісниківська сільська голова Марія Олексієнко) не погодила відведення ділянки. І через день, чи через два загинула в автокатастрофі. Я не хочу, звичайно, там казати, що це 100% пов’язані факти. Але хронологічно воно вийшло ось так. Ми пішли далі. Потрібно було погодження всіх цих землевласників первинних. Лишається погодження в НУБіПі. НУБіП це все поламав, відмовивши у наданні погодження. Ми ходили до тодішнього директора Мельничука. Ми таку роздрукували карту А0 формату, космічний знімок – з цими всіма контурами заказника. Копія такої карти, до речі, зараз висить в Києво-Святошинському відділі земельних ресурсів чогось. Видно, в них нічого не стіну повісити. Це все було десь у 2007-му. Ну і ясно, пройшло 10 років, а заказника все немає. А тим часом тільки більше стало виділених ділянок”, – розповідає Олексій Василюк.

В інтернеті є інформація, що саме там, на території Лісниківської сільської ради, роздерибанили майже 10 гектарів землі, які первинно мали теж увійти до заказника, а в перспективі – і Національного природного парку. Там ще побудувалась родина Сергія Чоботаря – екс-заступника Арсена Авакова, також там, до прикладу, є маєток Володимира Продивуса. Питаю еколога, чи не бачить він прямого зв’язку між цими подіями.

“Скажімо, у нас немає прямого зв’язку. Якби цей зв’язок був відомий – мабуть, хтось би сидів у в’язниці, там або не побудувався б. Але тим не менше, такі проблеми були. На жаль, у нас немає доказів. Хотілось би знати якось це, але ми цього не знаємо”, – відповідає Василюк.

Я спитав у Олексія, які в нього та його колег-екологів відносини з керівництвом НУБіПУ? Чи були спроби сісти за круглий стіл для дискусії із ректором Станіславом Ніколаєнком?

“Звісно ні. Він боїться обговорення цього питання, бо забагато всього доведеться пояснювати. А аргументів не буде. Ми не змогли добитись зустрічі, навіть прийшовши до нього у приймальню з народним депутатом Ігорем Луценком”, – каже Василюк.

Міністр екології та природних ресурсів Остап Семерак підтримав ідею створення Національного природного парку «Приірпіння та Чернечий ліс».

“Було б дивно, якби він не підтримав. Тобто в даному випадку в нас є позиція міністра. В принципі, він не проти. Але це не значить, що він завтра піде десь там на засіданні КабМіну там вєщати… або буде публічно звертатись до Президента. Цього, мабуть, не станеться”, – каже еколог.

На тематичній сторінці в соцмережі Фейсбук опубліковано звернення Остапа Семерака до ректора НУБІПу Станіслава Ніколаєнка. І там міністр пише, що до нього звернувся Національний екологічний центр України з проханням створити нацпарк «Приірпіння та Чернечий ліс». І він там доручає НУБІПу розглянути це питання.

“Ректор всіляко прикривається Вченою Радою. А його особиста позиція прозвучала лише раз – у замовній статті в газеті «Дзеркало тижня», де безглузді аргументи проти парку, які наводять працівники інституту лісівництва на нарадах, були вкладені в його вуста”, – каже Василюк.

Для балансу думок я звернувся по коментарі щодо створення нацпарку до ректора НУБіПу Станіслава Ніколаєнка. Особисто зв’язатись із паном ректором (який, до речі, за президентства Віктора Ющенка був міністром екології та природних ресурсів України) не вийшло. Зате вдалось полистуватись із керівником прес-служби НУБіПу Денисом Руднем. Надіслав на його електронну скриньку питання про офіційну позицію університету щодо створення нацпарку. Також запитав, чи відбувались зустрічі ректорати і вченої ради із екологами щодо цього питання. Отримав ось таку письмову відповідь.

«Шановний пане Олександре! Дякую Вам за турботу про збереження українських лісів! Підняті Вами проблеми також турбують вчену раду Національного університету біоресурсів і природокористування України і особисто мене. Принагідно інформую Вас, що з 2 червня 2014 року, коли я очолив НУБіП України, жодної ділянки лісу чи земельної ділянки, які перебувають на балансі університету, не вилучалося і нікому не передавалося. Ректоратом практично завершено оформлення державних актів на всі земельні ділянки університету. Нами навіть ініційоване відповідне доручення Прем’єр-міністра України. Йде напружена робота з відомствами Київської області і міста Києва».

Також до листа були прикріплені 3 додатки:
1. Відповідь міністру екології та природних ресурсів України Остапу Семераку.
2. Обґрунтування щодо НПП «Приірпіння та Чернечий ліс» (точніше, обґрунтування відмови у погодженні)
3. Наукове обґрунтування створення лісового заказника місцевого значення «Ходосівський ліс (площею 442 га).

Наведу цитати із додатків до листа, який надіслав мені пан Ніколаєнко:
– «Дана пропозиція є не зовсім обґрунтованою і тому не знайшла підтримки, перш за все, через неможливість реалізації цією структурою усіх функцій, покладених на університет»
– «…нами запропоновано створення нового природо заповідного об’єкта «Ходосівський ліс» площею понад 400 га»
– «…з 2008 року жодної згоди на вилучення ділянок з ДЛФ не видавалось»
– «Необґрунтованість пропозицій щодо створення національного природного парку підтверджується і тим, що всі ліси станції розташовані на 15 фрагментованих масивах, що унеможливлює суцільного коридору для міграції диких тварин»

Тобто НУБіП зараз погоджується лише на створення заказника, площею 442 га. Це, звісно, не 17 тисяч гектарів, про які клопочуть столичні екологи. А знаючи теперішні темпи вирубок зелених зон у Києві та Київській області, це аж ніяк не заспокоює. Адже тільки статус Національного природного парку при теперішньому законодавстві може стати залізобетонним аргументом проти нечистих на руку чиновників і забудовників. Тому в цій ситуації залишається покладатись на добросовісність керівництва Національного університету біоресурсів і природокористування України. Звісно, не без контролю місцевих територіальних громад та екологів.

ДОВІДКА ПРО НУБІП
Національний університет біоресурсів і природокористування (скорочено – НУБіП) є провідним вищим аграрним закладом освіти України. Історія бере свій початок від сільськогосподарського відділення, яке було відкрите 30 вересня 1898 р.
Зараз навчальний та науково-дослідний процес НУБіПу відбувається на земельних ділянках, загальною площею 17 тисяч 932 гектари. Ці ділянки належать або Боярській лісовій дослідній станції, або ж безпосередньо НУБіПу. І саме на цій території ініціативна група екологів і Олексій Василюк зокрема виношують плани створити Національний природний парк «Приірпіння та Чернечий ліс».

Автор: Олександр Мамай, журналіст ЗІКу