Громада Приірпіння

Район “Бучанські торфорозробки” (БТР) ще 4 роки тому був одним із найзеленіших в Ірпені куточків. Він був відомий не лише санаторіями, а й багатством червонокнижної флори та фауни. Загальнодоступні ліси поруч з колишніми бучанськими торфорозробоками сягали понад 30 гектарів.

Проте, влада забудовників перетворила більшість із заповідних зелених зон на щільно забудований 10-ти, 16-ти і навіть 20-поверхівками спальний район міста, через що населення БТР стрімко скакнуло з 2-х тисяч до 18-ти тисяч осіб.

Нині поруч з вулицею Новооскольскою та прилеглими до неї Мечникова, Сковороди, Західною й Технологічною збереглося лише 2 гектари гідрологічного заказника “Криничка” замість планованих майже 15 га. І ще залишається шанс врятувати близько 4 гектарів лісу на схилі вгорі — все, що нині залишилося від ландшафтного заказника “Мужеловський”, який мав сягати майже 14 гектарів.

Цей лісок, розташований на розі нинішніх вулиць Давидчука, Гоголя та Льва Толстого, планують віддати під знищення на найближчій сесії Ірпінської ради — в четвер, 26 липня. Мета начебто благородна — депутати хочуть дозволити Ірпінській раді відвести зелену зону по вул. Давидчука, 52-в “для будівництва та обслуговування будівель, закладів охорони здоров’я та соціальної допомоги”. Але вже це розмите формулювання свідчить, що замість заповідного лісу можуть спорудити що завгодно.

Як нищили ліси БТР

Давайте подивимося, як насправді мали розвивати район БТР, якби б все відбувалося, згідно раніше затверджених планів. На карті зразка 2007 року яскраво видно зелені зони Ірпеня.

Район БТР був одним із ключових зелених центрів міста, де мали зберегти такі загальнодоступні для всіх мешканців Ірпеня лісопарки як:

– “Лісовий заказник Ново-Оскольський горішник” площею 4,2га;

–  Гідрологічний заказник Криничка площею в 14,8 га;

– Ландшафтний заказник “Мужеловський” площею 13,7 га;

– Інші невиокремлені зелені зони без назв.

Проте не сталося – хаотичне перетворення лісів на висотні житлові квартали, споруджені нашвидкоруч, з порушенням багатьох будівельних норм та законодавства України, призвели до появи на БТР “міста в місті” без жодної соціальної інфраструктури та належної кількості зон відпочинку.

На 18-тисячний район, з яких 16 тис. — це мешканці новобудов, заселених здебільшого молодими сім’ями з дітьми, є лише один садочок на 140 місць, який обслуговує 300 діток. Хоча по нормах  мало бути 4 садочки.

На БТРі немає жодної школи і жодної земельної ділянки, зарезервованої під комунальну школу, хоча по нормах таких навчальних закладів мало би бути 2. Тут відсутній будь-який заклад позашкільної освіти.

У районі діє лише один комунальний заклад охорони здоров’я – Ірпінська дитяча міська лікарня, яку також хочуть виселити до переповненого автомобільними заторами та загазованого центру Ірпеня. Йдеться про вулицю Садову, де вже зараз ніяк запаркуватися.

А замість передбачених містобудівними нормами 18 гектарів озеленених територій загального користування наявні лише 2 га вищезгаданого лісопарку “Криничка”.

Проте виконком та депутати-забудовники Ірпінської міської ради не планують спинятися і хочуть дати дозвіл на забудову останнього зеленого клаптика в серці району БТР, який може слугувати озеленюваною територією загального користування. Нині на цих 4 га щовихідних масово відпочивають люди, бо справжніх лісопарків у межах нашого міста майже не залишилося.

Чому критично зберегти заказник Мужеловський?

Ми виходимо з того, що це – комунальна територія, яка не перебуває ні в кого в оренді, тому  її реальні власники — громада міста, в тому числі і мешканці району БТР, які хочуть зберегти саме ліс на цій території.

Попри те, що генеральному плані та зонінгу територія Мужеловського позначена як землі медицини, ми вважаємо, що найперше як медичне містечко слід розвивати територію Ірпінської дитячої міської лікарні, а вже потім піднімати питання про її розширення – тоді, коли дійсно земель медицини не вистачатиме в місті. У той час, як лісопарків уже не вистачає на наявне населення БТРу і всі обґрунтування під його створення є.

1)      Це наукові обґрунтування, зроблені Національним університетом ім. Тараса Шевченка та Київським еколого-культурним центром, на звернення Ірпінського міськвиконкому №01-17/3175 від 15.11.07 р.,  щодо доцільністі та нагальної потреби оголошення “ландшафтного заказника Мужеловський” природно-охоронним заказником  та віднесення його до природно-заповідного фонду України. Залишки від науково-обгрунтованих площ можна побачити на схемі.

2)     Відповідно до вище зазначених обґрунтувань ландшафтний заказник “Мужеловський” життєво необхідний для існування гідрологічного заказника “Криничка”. Бо забудова частини А науково-обґрунтованої території ландшафтного заказника “Мужеловський” призведе до загибелі джерела гідрологічного заказника “Криничка”.

3)      Розпорядження Київської обласної державної адміністрації “Про схвалення проекту регіональної програми розвитку природно-заповідного фонду Київської області “Київщина заповідна” на 2017-2020 роки” №209 від 21 квітня 2017р. відповідно до якого у Додатку 3 “Перелік цінних природних територій та об’єктів, перспективних для заповідання на території Київської області” вся площа науково-обґрунтованої території має бути відведена до природно-заповідного фонду! Якщо раніше йшлося про всі 13,7 га, то нині ми можемо врятувати останній клаптик площею біля 4 га…  

4)      Недостатню кількість озеленених територій – лише 46% від нормативу – загалом у межах міста Ірпеня станом на 2012 рік, відповідно до генерального плану м. Ірпінь з розрахунку на кількість населення станом на той рік. Тож забудувати територію, яку можна зберегти як ліс загального користування, є просто зрадництвом та злочином перед всією громадою міста.

5)     Відповідно до п. 6.2. Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів, площа озеленених територій загального користування – парки, сади, сквери, набережні – для міст повинна становити не менше 10 м2 на людину. Тобто для району «БТР» із фактичним населенням від 18 тис. людей треба благоустроїти 18 га озеленених територій загального користування замість 2 га, які є нині. Окрім того гідрологічний заказник “Криничка” по суті не розрахований на таке антропогенне навантаження, тому є під загрозою знищення через кількість людей.

6)      На території Мужеловського Ірпіньводоканал без належним чином оформлених документів уже вирив одну свердовину і планує поставити ще одну, попри те, що п.10.4 ДБН 360-92 ** “Планування і забудова міських і сільських поселень” забороняє розміщення будинків, споруд і комунікацій на землях заказників, зелених зон міст, якщо об’єкти, які проектуються, не призначені для відпочинку, спорту. Тобто невизначений статус уже становить загрозу для заповідної флори і фауни.

7)      Рішення №3 місцевих громадських слухань від 24 грудня 2017р.  з питання: “Планування розвитку території кварталів “Криничка”, “Чорний гай”, “БТР” та “Дружний” в місті Ірпінь Київської області” п3: ” … затвердити ландшафтний заказник “Мужеловський” як територію природно-заповідного фонду в межах, що науково обґрунтовані профільними організаціями та затверджені розпорядженням Київської обласної державної адміністрації”;

8)      Рішення №1 від 27 травня 2018 року місцевих громадських слухань з питання: “Планування розвитку території кварталів: “Заповідний”, “Сокіл”, “Ластівка”, “Зоркий”, “Потоки”, “Гренада”, “Мужеловський” в місті Ірпінь Київської області” п. 3 “Зберегти всю територію кварталу, що обмежена вулицями Льва Толстого, Гоголя, Давидчука та територією ДЗОВ “Дружний”, як територію природо-заповідного фонду місцевого значення у вигляді частини ландшафтного заказника “Мужеловський”.

Також, якщо ми говоримо про повноцінні лікування  та відпочинок дітей у тому районі, то необхідно зберегти всю зелену територію – саму лікарню, санаторій “Дружний”, табори “Ясний” та “Сокіл” як зону медицини та рекреації.

Тож, нам як громаді міста, яка є безпосереднім власником всіх лісів, земель та іншого комунального майна Ірпеня, потрібно згуртуватися для збереження унікального ландшафтного заказника “Мужеловський”. Адже це не лише волевиявлення місцевої громади, обґрунтоване профільними науковими організаціями та Київською обласною державною адміністрацією, а й життєва необхідність для справді комфортного співіснування нового та старого Ірпеня.

Автор: Андрій Поліщук, мешканець Ірпеня