Як Німеччина зустріла Великдень на карантині

0

Я вже чотири роки живу у Німеччині, і так вийшло, що ми кожного разу святкуємо церковні свята нібито двічі. Один раз – за західним обрядом, другий раз – за східним.

Зазвичай на Великдень у Німеччині 4 вихідні, починаючи із страсної п’ятниці.

Перед Великоднем прийнято прибирати і прикрашати будинок (наприклад, весняні вінки на двері, різноманітні фігурки кроликів на вході), у садках крашанками прикрашають молоді деревця, у квартирах ставлять вербу у вази, гілки верби також прикрашають крашанками.

Фарбують яйця, печуть великодній хліб, тут це – здобна плетінка.

У мого колеги, наприклад, члени родини пишуть на яйцях великодні привітання власного авторства у віршованій формі, а потім дарують ці яйця один одному. А його мати пече пасхальний шоколадний пиріг, прикрашений шоколадними кроликами.

Часто готують печеню: із ягняти або яловичини.

Із чистого четверга кожного дня відбуваються богослужіння. У ніч із суботи на неділю – Всеношна.

Святкують, збираючись великою родиною, відвідують бабусь і дідусів, влаштовують великодній бранч (пізній сніданок, що плавно перетікає в обід). Інколи, щоб провідати всю рідню, потрібно декілька візитів.

Є цікавий звичай – вночі пасхальний кролик ховає яйця у саду, а вранці діти мають їх знайти. Також на Великдень дарують подарунки. У протестантів Великдень має більше значення, ніж Різдво, тому в протестантських родинах на Великдень даруть великі подарунки, а на Різдво – маленькі символічні.

В деяких регіонах також б’ються крашанками, як і в Україні – чия витримає. Або є ще звичай – хто далі кине крашанку, і вона вціліє.

Але це все було до 2019 року.

А цього року все було скромніше і простіше. Замість походу до церкви були онлайн богослужіння, або по телевізору. І віряни, які зазвичай кожного тижня ходять до церкви, дійсно сиділи перед телевізором.

До речі, той самий колега підказав, що пам’ятає, ще у 90-тих у його дідуся були аудіокасети із записами служб, розповсюджені церквою. У ті часи декілька сусідів похилого віку, хто вже не міг ходити до церкви, збиралися у нього вдома в неділю на таку альтернативну службу.

Цього року збиралися маленьким родинним колом, тільки ті, хто живуть разом в одній квартирі без відвідування родичів. Влаштовували сніданок по скайпу із батьками.

Мама колеги напекла пасхальних пирогів на всю родину і розвезла всім, залишаючи на порозі перед будинком. Бабусь і дідусів не провідували, про всяк випадок.

Бабуся сусідка напекла на родичів плетінок. Виставляла у себе на порозі, а вони приіжджали забирати.

У сусідньому районі живе моя сестра. Зазвичай ми збирались двома родинами у нас у вихідні. Але із середини березня ми не бачились. Тобто я заїжджала одного разу передати покупки. Я залишила свій пакет перед їхніми дверима. А вони також поставили свій пакет мені на вулиці. Із відстані 2м привіталася із сестрою. Ні на католицький Великдень, ні на православний ми поки що не побачимось.

Не дивлячись на те, що уряд дозволив магазинам на інших тижнях відкриватися у неділю, саме пасхального тижня магазини були закриті у страсну п’ятницю, Великдень і у Великодній понеділок, щоб працівники магазинів теж мали можливість провести час із родинами.

Католицький Великдень минув у нас тихо і спокійно. Вранці діти пішли шукати яйця у саду.

На сніданок билися крашанками.

Надвечір ми ходили гуляти безлюдними полями, тихо маленьким сімейним колом.

Отак пройшов один Великдень. Готуємося тепер до нашого.

Авторка: Юлія Меньша

Leave a Reply

Використання матеріалів сайту лише за умови посилання (для інтернет-видань - гіперпосилання) на "Громаду Приірпіння" не пізніше 2 речення.

Редакція може не поділяти думок чи висловлювань автора блогу чи коментатора.
Контакти редакції: Ірина Федорів, Олена Жежера pigmaliones@gmail.com, +38 050 2000 539