Громада Приірпіння

На початку року відбулося засідання робочої групи, яка вивчає ситуацію з анклавами Коцюбинським (територія Київщини, анклав у межах Києва) та Славутичем (анклав на Чернігівщині, який перебуває у підпорядкуванні Київської обласної ради). На черговому засіданні розглядали проблеми визначеності меж між Києвом та Коцюбинським та функціонування системи освіти та наявність бюджетних програм, спрямованих на покращення якості освіти.

Робоча група створена на базі Комітету з питань організації державної влади та місцевого самоврядування Верховної Ради. Очолюють її Роман Лозинський (“Голос”) та Олександр Аліксійчук (“Слуга народу”).

“Громада Приірпіння” підготувала стенограму засідання, аби громадяни мали уявлення про перебіг обговорення в робочій групі.

Стенограма

Співголова робочої групи Роман Лозинський: Доброго дня, колеги! Бачу, що у нас вже 15-16 учасників. Це чудово. Зараз пробіжусь поглядом.

Член робочої групи, заступник голови КМДА Петро Оленич: Доброго дня!

Роман Лозинський: Так, бачу підключаються, давайте буквально витримаємо хвилинку-другу і будемо розпочинати. Дякую всім, хто підключився вчасно. Шановні колеги! Я хотів би насамперед нагадати. Можливо, тут є присутніми (мені так на перший погляд здається) ті гості, яких не було на попередніх робочих групах. Хотів би нагадати, що сьогодні у нас третя робоча група в режимі Zoom, яка покликана підняти питання проблематики Славутича та Коцюбинського в контексті адмінтерустрою нашої країни. 

Ініціатива скликання цієї робочої групи не є ініціативою когось з учасників цієї робочої групи. Це є рішення Комітету з питань державного будівництва, місцевого самоврядування, регіонального розвитку та містобудування. Саме за рішенням Комітету було прийнято, аби ми працювали, вияснили проблематику, напрацювали шляхи рішення. Я підозрюю, будуть різні думки щодо різних питань проблематики. Тому ми зобов’язані Комітету за результатами цих всіх робочих груп дати на стіл аналітику, проекти рішень, і далі вже Комітет буде визначатися, які потрібно буде робити кроки у законодавчій площині чи, можливо, в іншій площині. Дякую всім, хто долучались до попередніх зустрічей. 

Також одразу анонсую, що 27 січня ми вже маємо в планах на дев’яту ранку Zoom щодо питань Славутича. А сьогодні наш Zoom присвячений конкретному питанню: питанню Коцюбинського. На попередньому Zoom ми говорили про загальну проблематику законодавчого врегулювання питань анклавів, питань змін меж, питаннь, які стосуються адмінтерустрою і можуть бути актуальними і для Славутича, і для Коцюбинського. 

Сьогодні ми заглиблюємося в питання конкретного селища, яке межує зараз з Києвом. Вчора було анонсовано проект порядку денного. Це не є даність, це не є константа, тому якщо зараз в когось з учасників сьогоднішньої робочої групи є пропозиції, то я прошу взяти слово на цьому етапі. У нас є чотири пункти проекту порядку денного (запропоновані вони вчора): розпочати, перше, з питань взагалі проблематики визначення меж Коцюбинського і Києва; друге, шляхи вирішення освітньої проблематики; третє, транспортної проблематики; четверте, проблематики з вирішення проблем швидкої медичної допомоги. Це те, що було запропоновано. 

Якщо хтось хоче до цього щось додати і запропонувати, будь ласка, прошу висловитися на цьому етапі зараз. Дякую Павлу Островському, який додав в наш чат тут в Zoom, щоб кожен міг бачити перед собою, пропонований проект порядку денного. Немає на цьому етапі пропозицій. 

Якщо вони з’являться, то ми додамо. Будемо намагатися в межах години працювати: якщо будем виходити за межі регламенту, будемо дивитися по ситуації. Це не крайня наша робоча група по Коцюбинському. Ми працюєм на результат, а не на кількість дзвінків чи на швидкість дзвінків наших в Zoom. Шановні колеги, я з вашого дозволу пропоную надати слово Ірині Федорів. Пані Ірина запропонувала спікерів, які можуть висловитися щодо першого питання. Також далі в нас є представники місцевого самоврядування, представники адміністрації Коцюбинської громади. Звісно, що теж буде надано слово і їм, і усім, хто буде висловлюватися. Будем іти по питаннях, аби чути всі думки. Вони точно можуть бути різними, тому будь ласка.

Мешканка селища Коцюбинське Ірина Федорів: Всім добрий день! Питання меж точиться давно, але в принципі воно вже давним-давно визначене, тому що межі погоджені і з областю, і з Києвом, і з Ірпенем. Є відповідні карти, я їх надішлю для всіх учасників робочої групи, щоб ви з ними ознайомилися. 

Наголошую на тому, що на основі цих меж так само робилися схеми для президентського указу, який лісу надав найвищий природоохоронний статус національного парку. Відповідно там підписались представники області і міста Києва для погодження меж цього нацпарку. Там є чітко зазначена межа міста Києва червоним кольором.

Ці документи я також додам. Я пропоную заслухати Петра Оленича, який виступав раніше на засіданні підкомітету і посилався на всі ці документи, а далі вже як піде розмова. Дякую! 

Роман Лозинський: Тоді запрошую пана Петра до слова. Також зараз в чат в Zoom я надійшлю документ, який пропонує взагалі зібрану проблематику Коцюбинського, який підготувала пані Ірина з командою, які активно висловлюють свою позицію. Це для ознайомлення, це не є якийсь документ прийнятий чи запропонований для голосування. Це просто як інформаційна довідка, і кожен може додавати свої інформаційні довідки, свої позиції, зібрані в такі документи і будемо їх поширювати для всіх учасників. Пане Петро, будь ласка, вам слово.

Петро Оленич: Доброго дня всім! Дякую за запрошення. У нас періодично це питання виникає, тому ми свого часу пішли виключно шляхом пошуку документів в архівах для того, щоб поставити крапку саме в питаннях, як воно було, або має бути, або що взагалі є в архіві. Тому, враховуючи, що Київ завжди був столицею і навіть за радянських часів всі документи приймалися указами Президії Верховної Ради України на той час, ми звернулися після того, як в себе по архівах по Києву пошукали, що є, знайшли каталог координат зовнішньої межі міста Києва. 

Тобто зовнішня межа з 1989 по 1990 встановлювалася за договором державним підприємством з Совєтом міністрів УРСР на той час (була встановлена, але це зовнішня). Зовнішня межа не описувала якраз внутрішній анклав смт Коцюбинське на той час. Враховуючи, що це питання все одно необхідно вирішувати полюбовно, по-сусідськи, почали шукати в архівах, для того щоб, як кажуть, я ще не народився, коли ту межу визначали. Тому шукали, хто це робив і які документи взагалі є.

 Звернулися до Верховної Ради в 2020 році на початку. Верховна Рада нам сказала, що в них є спеціальний державний архів з цього приводу, в якому зберігаються всі документи, він називається вищих органів влади, які приймались колись Кабмінами різними, Верховною Радою, Президіями, бо тоді Президія окремий орган був з певним повноваженнями. Нам викотили дві такі великі тачанки питань, що стосувалися міста і області, взагалі адмінтерустрою по території. Там є документи і по Білій Церкві, по Василькову, багато що. Все, що ми познаходили, ми дістали. 

З документів, які говорять про взагалі будь-які площі або межі міста Києва, ми віднайшли планшет, який був підписаний з мокрими печатками, оригінал (нам копію видали офіційно), він у вас є в чаті, надавався і Верховній Раді додатково, і тоді на робочій групі. Там Ірпінська міська рада була відображена на карті, хто кому підпорядковується, які території окреслені тушшю. Червоною тушшю відображена зовнішня межа, чорною тушшю відображені межі Ірпінської міської ради. Тоді анклаву підчинялися Ворзель, Коцюбинське, село Мутище, вже тоді вони були підпорядковані Ірпіню. 

Відповідно тоді керівництво Київської області, міста Києва, міста Ірпеня станом на 1989 рік (з 1985 по 1989 проходило узгодження цього картматеріалу) поставили печатки і підписалися. Тоді воно було режимним, мало грифи (зараз для службового користування) секретності, це все порозсекречували. Окремо знайшли той документ, в якому один раз Ірпінська міська рада народних депутатів (виконавчий комітет) згадувала про площу Коцюбинського в 1984 році (саме площу, не межу): “утвердить общую земельну площадь города Ирпеня по состоянию на 1984 год”. 

Перераховуються населені пункти. Коцюбинське написано: 87 гектарів, причому далі рукою проведено, дописано 50 гектарів в межах міста Києва і 62.06 в межах Київської області. Що це означає, нічого вам сказати не можу. Розуміємо тільки, що є з достовірних джерел саме оцей планшет, в тому масштабі кожна клітинка — 100 гектарів. І в принципі більше того по Коцюбинському були вже за час незалежності України визначені певні площі, межі і затверджені. Тут питання саме Верховна Рада може вирішити, поставити крапку, на чому зупинитися, тому що набори документів є. 

Разом з тим геокадастр (з 2019 по 2021 ми туди зверталися офіційно з документами) неодноразово нам відмовляв, мотивуючи тим, що в них немає процедури, як вносити дані по межам. Єдине, хочу ще додатково нагадати, що мова йде про територію лісову. По лісах Київ висловився, що це легені міста Києва, Кабмін з Президентом визначилися, що там завжди має бути ліс. Він в тому році ще й був лінією оборони і дуже ефективною. Межа межею, це окреме питання. Я впевнений, що ми з вами дійдемо консенсусу, тут же питання не національне. 

Ліс точно є надбанням українців, і не можна з лісу нічого робити, як його обслуговувати і леліяти. Маємо ще одне на підкомітеті: тоді депутати висловили позицію (я якось не звертав раніше увагу на це, точніше не надавав необхідної уваги), що місто Київ взагалі-то межує з Київською областю. Будь-які конфігурації по межі міста Києва зовнішні — це будуть зміни конфігурації Київської області. А в Конституції на сьогодні з 1991 року взагалі не було механізму зміни адмінтерустрою саме обласних одиниць. Тому прохання також враховувати, що ми з вами фактично можемо на сьогодні віднайти архівні документи станом на 1991 рік і просто встановити факт, як воно має бути. Про зміну конфігурації, зміну площ, як виявляється, взагалі ми не можемо з вами вести мову в майбутньому, доки не будуть додані відповідні правові процедури до Конституції. Дякую!

 Роман Лозинський: Дякую, пане Петро! Щодо законодавчого регулювання норм, які повинні дати можливість взагалі втілити в життя зміну меж, тобто процедуру, аби це все відповідало і Конституції, і законам, і аби потім не оскаржувалися, це питання ми виокремили в окрему гілку дискусії, тому дякую, що підняли це питання. Я зразу теж скажу, що буде. 

У чаті нашої робочої групи анонсовано наступні зустрічі конкретно по цій темі. Віталій Безгін модерує, наші колеги з міністерства активну участь беруть, тобто там буде пропорційна робота, аби зафіксувати те, що є зараз, і те, що потрібно змінити, аби ми взагалі могли повернутися і втілити в життя не лише ті питання, які стосуються Коцюбинського, а й ті питання, які стосуватимуться і інших громад, де буде проблематика потребувати зміни меж. Київ, звісно, це особливість, враховуючи, що це столиця, яка має окремий адміністративний статус. Але тут би я зараз пропонував не зосереджуватися на правовому регулюванні змін меж, а говорити виключно про Коцюбинське в контексті меж Коцюбинського, історичний контекст, можливо, інший контекст. Дуже дякуємо за документи. 

Петро Оленич: Маленька ремарочка. Я взагалі про зміну мову не веду. На сьогодні, як тільки ми вирішимо з вами питання встановлення історичного факту, що є, далі законодавство нам дозволяє контрактуватися з сусідніми ОТГ. В принципі, я не бачу в майбутньому взагалі необхідності міняти межі. Я бачу, що в нас є можливість контрактуватися з сусіднім ОТГ на будь-якій території: викупати територію, використовувати території і так далі. Компенсувати це все фінансовими коштами або в рамках обміну якимись послугами, або в рамках викупу. Тому про зміну особисто я і не згадував би, вона не є актуальною і необхідною.

Роман Лозинський: Дякуємо за позицію, за думку, за експертизу, історичний контекст. Хто готовий продовжити в межах цього першого питання і висловити свою думку, позицію, можливо, якусь інформацію щодо меж селища Коцюбинське? Немає. Тоді, колеги, я пропоную зафіксувати це. 

Документи ми на робочу групу отримали, теж поділимось ними, коли буде дискусія на рівні Комітету з питань зокрема меж, коли ми вже перейдем від робочої групи до прийняття рішень на Комітеті. Далі у нас розглядаються три конкретні профільні питання: питання освіти, питання транспорту і питання медичних послуг. Я би попросив також пані Ірину коротко сформулювати проблематику. Я нагадаю, що на першій нашій зустрічі, на першому дзвінку обговорювали загальну проблематику. Бачу пан Даніш, так? 

Селищний голова Коцюбинського Сергій Даніш: Лагає телефон, не можу відреагувати.

Роман Лозинський: Вже чуємо. Доброго дня!

Сергій Даніш: По-перше, я попрошу всіх інформувати стосовно подачі вам документів, бо ми знаємо, що вам подають і що нам треба подавати. Ми пока реагуємо на робочій групі. По-друге, історичні факти межі. У нас було засідання в Київській обласній раді, на підставі якого було прийнято межі в області Коцюбинське в 2020 році. Після чого було прийнято рішення районної ради про встановлення меж Коцюбинського. Київська міська рада жодних документів юридично підкованих не надала на ці групи, на засідання обласної ради, на засідання районної ради. Аби документи ці були надані, я думаю, що рішення обох рад було б інше. 

Говорять, що десь підняли якісь документи, і є 87 гектарів Коцюбинського 1984 року. То ми теж підняли архів Ірпеня з цим рішенням: це витягнуто з контексту — 87 гектарів сільськогосподарських земель. А я проживаю в Коцюбинському з 1984 року, і воно вже було набагато більше, ніж вказано в цих документах. Тому це просто зміна понять. Ми це рішення, яке ми підняли з архіву, можемо теж надати. 

Фактично, зараз Коцюбинське, те, яке забудовується, зі слів київської позиції селищна рада сьогодні по кадастру знаходиться в Києві, школи знаходяться в Києві. Кадастри заблокували теж навмисне, щоб ми не могли розвиватися, не могли нічого робити. Тому пропоную все-таки надати юридичні документи, а не просто слова. Коцюбинське все життя було в районі Ірпінському і в Київській області. 2020 року це стала самостійна громада, яка пройшла всі повністю законні процедури. На сьогодні існує все нормально, і знову піднімають ці питання. Чому? Навіщо? 

Більше того, у нас не одна була зустріч і з Петром, і з його колегами, з представниками Київської міської ради. Чому не можна було раніше теж зустрітися і якусь дорожню карту відпрацювати і по ній рухатись? Тому що не було підтверджених документів, я так думаю, і ніхто на зустріч до нас не йшов. Тому пропоную все-таки спілкуватися юридичними документами і відштовхуватися від них. По межі дякую. 

Роман Лозинський: Дякую, пане Сергію. Бачу руку в межах цього питання пані Ірини, але буквально ремарку скажу. Ви задали питання, пане Сергію, про те, що надає, хто надає. У нас існує платформа для комунікацій між нашими засіданнями в Zoom. Цією платформою в комунікації є чат в WhatsApp. Все, що зараз відбувається, це не проекти рішень, які ми голосуємо, які ми візуємо, це не юридичний процес, це комунікаційний процес для того, аби потім Комітет міг приймати рішення. 

Як Комітет буде приймати рішення? Комітет буде приймати рішення, враховуючи ту інформацію, яку подають співголови цієї робочої групи (Олександр Аліксійчук і Роман Лозинський) на засідання Комітету. Очевидно, що на засідання Комітету, на якому буде прийматися те чи інше рішення (можливо, буде ще не прийматися рішення, буде продовжено це обговорення в колі Комітету, на платформі Комітету), будуть запрошені всі зацікавлені сторони. А зараз ми збираємо інформацію, ми структуруємо інформацію, тому, пане Сергію, запрошуємо. 

Ми сьогодні підняли питання меж. Пан Петро, пані Ірина запропонували історичний контекст, вони надали свої матеріали не у форматі юридичних документів, а у форматі історичних документів, які колись, можливо, мали інший статус. Вас теж запрошуємо в межах цього питання в продовження нашої сьогоднішню розмови надати ті документи, які стосуються меж, які є у вас. Ми обов’язково їх додамо і все разом структурно подамо. Наша роль як народних депутатів, співголів цієї робочої групи змодерувати процес, а не зайняти ту чи іншу позицію. Тому залюбки будемо додавати ті матеріали, які будуть пропонувати усі, хто запрошені брати участь в робочій групі. Дякуємо за ваші пропозиції і будемо вдячні за матеріали. Пані Ірина підняла руку, будь ласка, вам слово.

Ірина Федорів: Я буквально коротеньку ремарку. Було згадано рішення облради, яке було прийняте 2021 року. Я нагадаю, що після того, як облрада і Бучанська райрада прийняли це рішення, то було засідання підкомітету, голосував Безгін (є відео). Там був і пан Даніш, і пан Оленич, і інші учасники дискусії. Нардеп Мотовиловець, який курує “Слугу народу” на Київщині, назвав рішення облради ганебним і наголосив на тому, що треба переголосовувати, оскільки те, що прийняла обласна рада, а потім Бучанська рада, суперечить по фактичних картах тому, що є насправді. 

Була спроба відголосувати це рішення, але по суті на раду чинився тиск, там нормального голосування не було (так само є відеозапис). Комітет виніс своє заключення про те, що рекомендує обласній раді, райраді і Коцюбинській раді переглянути своє рішення. Як людина, яка мешкає в селищі, я вам скажу, що в нас нема витрат величезних на лісгосп, на те, щоб обслуговувати ці тисячі гектарів лісу. Ці гроші завжди витрачали з бюджету міста Києва, дякую. 

Роман Лозинський: Дякуєм, пані Ірино. Пане Сергію, в мене прохання. Для того, щоб було ефективніше модерувати нашу дискусію, по можливості піднімати руки так, як це Zoom передбачає. Я бачу, що руку підняв пан Сергій Яцковський під час дискусії.

Сергій Даніш: Можна одну пропозицію?

Роман Лозинський: Пане Сіргію, тоді я пропоную, ті, хто не можуть, будь ласка, піднімайте руку так. Пан Сергий Яцковський, пан Сергій Даніш, пан Сергій Шершов, в такій послідовності.

Представник-доповідач Сергій  Яцковський, якого запросив на засідання Даніш: Я як людина, яка була дотична в 2021 році до розробки стратегії Коцюбинської селищної ради, достатньо непогано володію ситуацією того, що відбувається. Я хотів би сказати, якщо мене чути?

Роман Лозинський: Вас чути добре, дякую.

Сергій  Яцковський: Я хотів би сказати, що впевнений в тому, що Комітет в своїй діяльності зобов’язаний в першу чергу послуговуватись юридичними документами, які мають відповідні правові наслідки. Якщо ми говоримо про рішення Київської обласної ради, воно набуло законної сили, воно ніким не скасоване, воно діє. Назвали його ганебним, не назвали, рекомендували переглянути, не рекомендували — станом на цю хвилину це діючий нормативний документ, який прийнятий в 2020 році, який діє, який ніким не скасований ні в судовому, ні в якомусь іншому порядку. Це є правочин, стосовно якого відбулися певні правові наслідки. Дякую, що маю можливість бути долученим. 

Я скоріше буду по інших питаннях виступати, тому що все ж таки земля — це своя специфіка. Але як експерт розумію, що діяти треба в межах чинних нормативних документів без коментарів з точки зору законності, незаконності. Це питання чи компетенція суду, в крайньому випадку правоохоронних органів, аж ніяк не нас з вами визначати законність, незаконність цього документу. Дякую. 

Роман Лозинський: Дякую за коментар, пане Сергію, як головуючий повністю згідний з вашою тезою, але кожен може залишити тут коментарі в будь-якому форматі. Приймати рішення ми будемо на основі в першу чергу юридичних документів і тієї аналітики, яка буде зібрана. Звісно я не бачу причин забороняти висловлювати свої позиції, не лише юридичні факти. Але рішення будуть прийматися на основі першочергово юридичних. Факт рішення обласної ради чинний, тут немає іншої думки. Пане Сергію Даніш, будь ласка.

Сергій Даніш: Дякую. Повністю підтримую позицію, що треба відштовхуватись від законних документів. Наголошую, що жодне рішення не було скасоване: є рішення обласної ради, є рішення районної ради, є рішення окремої територіальної громади Коцюбинського. На сьогодні є перша інстанція адміністративного суду, де звернувся Київ. Там повністю наведені всі документи, чому Києву відмовлено у скасуванні рішення Бучанської районної ради. 

Чому Київ не приймав участь і не давав ці документи, про які він говорить, до суду, для того щоб виграти засідання з даного приводу? Тепер по тому, що казали, хто там ліс фінансує чи рубає. Шановні колеги, я кожен день на роботі, я вас всіх запрошую, провезу вас по цьому лісу, національному парку, і подивитеся, в якому він стані, як за ним доглядають. Дякую. 

Роман Лозинський: Дякую за запрошення і коментарі. Пан Сергій Шершов, будь ласка.

Сергій Шершов: Всім доброго дня! Хочу звернути увагу, всі ми говоримо про те, що рішення мають прийматися законно, у встановленому законом порядку (аналізуємо Земельний кодекс, інше земельне законодавство, наприклад, Закон про земельний кадастр і так далі). Зараз, коли ми говоримо про рішення судів, про проект землеустрою, про якусь карту з архіва — все це є, по суті, тим ланцюжком, тими документами, можна сказати, додатками до кінцевого прийняття рішення. Кінцевим прийняттям рішення всього цього процесу по встановленню меж селища Коцюбинського (або меж території територіальної громади Коцюбинське) має бути витяг з Державного земельного кадастру. Для мене виникає питання: чи є такий витяг про встановлення межі селища Коцюбинського (або меж територій Коцюбинської територіальної громади)? 

Якщо немає, то чи є якесь вмотивоване або невмотивоване рішення, чому такого витягу на сьогоднішній день не існує? Дякую. 

Роман Лозинський: Уточніть, до кого питання?

Сергій Шершов: Є представники від Коцюбинської територіальної громади. Я розумію, що є рішення Бучанської районної ради, і воно в законодавчому порядку вже встановлено. Чи там, можливо, йдуть якісь оскарження в суді, є судове рішення? Щоб зрозуміти. Тому що кінцевим результатом по встановленню межі Коцюбинського як селища (або як Коцюбинської селищної територіальної громади) є відповідне подання переліку документів до ДЗК. Надається їм в безкоштовному вигляді відповідний витяг про встановлення меж, в якому все буде чітко зрозуміло: де там Біличанський ліс, де там межа із містом Києвом. Аби зрозуміти для всіх членів робочої групи, яка там ситуація на сьогоднішній день.

Роман Лозинський: Дякуємо, пане Сергію. Бачу руку. Пан Сергій Даніш.

Сергій Даніш: Підходимо до того, що ми весь час доказуємо і про що ми весь час говоримо. Кадастр чомусь в 2014 році ввів нам пів селища під київську нумерацію. Завдяки яким документам, нам досі невідомо. Це по-перше. Ми були дуже багато разів в міністерстві, в Державному кадастрі і спробували це питання вирішити. Поки що туго. Половину селища, яка 87 гектарів, вони розблокували. А далі все заблоковане.

Середня школа, дитячі садочки, будинок культури, селищна рада за даними кадастру знаходяться в Києві. Хоча це принаймні років 60-70 останніх Київська область, селищна рада Київської області смт Коцюбинське. Ніхто нам чіткої відповіді дати не може. Коли не затвердили в районній раді свої межі, ми пішли до Державного кадастру. Була жінка на роботі (голова цього кадастру), вийшла, прийняли документи. Потім вона пішла на місяць на лікарняний, сказала, ми нічого не будемо реєструвати, ідіть домовляйтеся з Києвом. 

Тому, шановні народні депутати, можливо б за вашими зверненнями провести цю всю процедуру, як це відбувалося, і наказати винних. Наведу один приклад. Все життя, скільки була військова частина на території селища Коцюбинського (147 гектарів), вона була Київською областю. Звідти обиралися депутати, діти навчалися в нашій школі, обслуговувалися в нашій поліклініці, і була прописка Київської області. В 2007 році якимось чином наша вулиця Пономарьова (на той час Будівельна) стала київською, і цю військову частину вивели в межі Києва, яку успішно потім продали в приватні руки. Люди голосували навіть за наших депутатів. Яким чином це відбулося і чому так робилося? 

Я пропоную це питання вам вирішити, звернутися за вашими зверненнями до відповідних органів і отримати вмотивовані відповіді. Київ прийняв в 2007 році цю вулицю Пономарьова, щоб з’єднати військову частину з Києвом, що це київська вулиця. Але по сей час ми її обслуговуємо, ремонтуємо, по ній їздимо. В адресі по цій вулиці написано: вулиця Пономарьова, така-то, Київська область (останні 50-60 років). Чому так відбулося? Можливо, народні депутати звернуться в правоохоронні органи, і ми отримаємо правильну відповідь, а можливо, розберемося, хто цей злочин зробив по відношенню до громади Коцюбинського, а потім далі і до громади Києва, коли продали її в приватні руки. Це ж робила київська влада, не коцюбинська. Дякую. 

Петро Оленич: Я прошу пробачення, раз згадали вже, можна я відповім. Це власність військових, Міністерства оборони, державна власність, землі оборони. Київська влада не має відношення до земель оборони взагалі. Відповідне рішення приймається органом, який володіє цими питаннями: Кабміном і Міноборони. Дякую. А все ж таки пропозиція: давайте по документах краще йти, ніж по риториці. Дякую.

Роман Лозинський: Дякую. Шановні колеги, пане Сергію, давайте завершим цю гілку дискусії. Зараз слово пану Сергію Данішу. І тут будемо підводити риску. Є пропозиція в межах цього першого питання, я її озвучу. Але наразі Сергій Даніш, будь ласка.

Сергій Даніш: Я розумію, що це державна власність і відомство військової частини. Але навіщо Київська міська рада приймала вулицю Пономарьова, яка весь час була в області, приймала, що це київска вулиця, щоб з’єднати військову частину з Києвом? Дякую.

Роман Лозинський: Я так розумію, що ми залишаєм риторичним це питиння на цьому етапі. Щодо результатів обговорення: трохи більше ніж 32 хвилини триває обговорення цього питання. Я звертаюся до всіх учасників сьогоднішньої робочої групи з пропозицією і з проханням надати ті матеріали і ті документи, які є у вас в наявності, щодо питання меж селища Коцюбинського, якщо у вас є інформація про білі плями, та інформація, якої немає. 

Пан Сергій Шершов задав дуже резонне питання про наявність повноти цих документів. Якщо цієї повноти немає, але її ми можем встановити (спосіб звернень, спосіб інших кроків зі сторони народних депутатів, зі сторони представників міністерств, інших колег, які займаються цим питанням), наше завдання це зробити перед тим, як це питання перейде на рівень Комітету. Дякую за те, що озвучили сьогодні, і абсолютно підтримую позицію переходити в наступному раунді обговорення меж виключно в дискусію щодо документів, витягів та інших схожих питань. Шановні колеги, у нас 9:38. Це означає, що 22 хвилини до десятої. У нас зазвичай режим коротких, але інтенсивних дзвінків, їх буде стільки, скільки потрібно. Але сьогодні я пропоную все-таки спробувати розглянути наступні три питання і вийти дещо за рамки десятої години. 

Якщо хтось не зможе бути присутнім, в нас залишиться відеозапис. Дискусія точно буде продовжена. Я би попросив спробувати вміститися в 15 хвилин по кожному питанню (освіта, транспорт, медицина). Принаймні їх підняти, висловитися, хто вважає, чи це справді проблеми, чи це не проблема. Оперувати цифрами, фактами, даними і поширювати документи, які ці цифри, факти, дані можуть теж підкріплювати, якщо ці документи є сьогодні, то сьогодні. Якщо сьогодні немає, то в продовження нашої сьогоднішньої зустрічі. 

Я прошу піднімати руки, хто готовий розпочати дискусію: освіта, проблематика і шляхи вирішення потенційні, що потрібно зробити. Давайте ми зараз сформуємо такий перелік. Я бачу руку пані Ірини. Давайте декілька людей, хто готовий, щоб кожен міг взяти слово. Давайте з пані Ірини почнемо, далі по ходу будуть люди піднімати руки. Дякую.

 Ірина Федорів: Не буду забирати багато часу. Окреслю головні проблеми освіти, які відчувають мешканці селища Коцюбинське. Коли формували паспорт нашої громади, тоді зазначили тільки тих дітей, які ходять в школу і садки селища. А насправді дуже багато дітей через брак місць в садках і школах відвідують дошкільні заклади і школи в Києві. Тут виникає питання черги першочергово. Тому що, наприклад, коли я записувалася, інші мешканці записуються в садки, я була другою. Через те що я не киянка, мене посувають вниз списку і через два роки я вже можу взагалі не потрапити в цей садок.

 Ще одне питання: у нас в Коцюбинському взагалі не було навіть до війни гарячого харчування в школах для молодших класів, в Києві воно було. Батьків турбує це, тому що наша громада не може собі це дозволити, тому виникають питання з приводу приєднання. Оскільки багато дітей їздить в школи в Київ, то виникає питання шкільного автобусу, тому що затори дуже великі. І питання гурткової роботи, оскільки в Коцюбинському вона просідає. Я думаю, що на ці питання Олена Григорівна могла б відповісти, яка з нами тут на зв’язку. Дякую. 

Роман Лозинський: Дякую, тоді пані Олено, будь ласка.

Директорка департаменту освіти і культури КМДАОлена Григорівна: Дякую, пані Ірино, за питання. Добрий день усім присутнім. Що стосується освітніх питань. Дійсно, система електронного запису побудована таким чином, що вплинути на неї ніхто не може. Лише ті відмітки, які ставлять батьки в своїх персональних кабінетах, вибудовують таку певну черговість. Ті діти, які проживають на території Коцюбинського, батьки яких сплачують податки, працюючи в тому числі в місті Києві, дійсно не входять до першої черги, бо в першій черзі перебувають кияни, ті, хто проживають на території Києва. 

Якщо Коцюбинське стає територією міста Києва (можливо, я зараз некоректно формулювання зробила, тому я зразу прошу вибачення), входить в межі (я не знаю, як це правильно сказати), тоді діти і батьки відповідно набувають тих самих прав, які мають на сьогодні кияни, і вибудовуються, залишаються в першій черзі. Бо наша електронна система побудована таким чином, що є три так звані черги. Перша — це ті, хто є в Києві. Наступне, що ми говоримо до гурткової роботи. Гурткова робота проплачується в місті Києві. Скажу вам більше, я думаю, що як батьки ви про це не знаєте, місто Київ оплачує і варіативну складову. 

Цього року Міністерство освіти і держава змінила питання фінансування варіативної складової навчальних планів. Це ті години, які додаються для вивчення, наприклад, іноземних мов поглиблення або математики. Місто Київ надає таку оплату, місцева громада сплачує заробітну плату, відповідно діти отримують безоплатно послугу. Що стосується гурткової роботи, вона проплачується у нас повністю, вона є у нас від військово-патріотичної до роботи будь-яких гуртків різного спортивного, творчого спрямування. Працюють наші будиночки творчості в районах, палаци дітей та юнацтва. Щодо харчування: харчування, яке було безоплатне дітей перших-четвертих класів призупинено у зв’язку з війною. Всі діти пільгових категорій отримують безоплатне харчування в місті Києві відповідно до тієї пільги, яку вони мають згідно законодавства. Єдине, Київською міською радою встановлені додаткові пільги, і ця категорія батьків і відповідно дітей отримують цю пільгу. Готова відповідати на подальші питання.

 Роман Лозинський: Дякую, пані Олено. Давайте вислухаємо всі думки, позиції, дані, факти, цифри. Пан Сергій Яцковський, пан Сергій Даніш. Бачу, що Сергій Яцковський надіслав посилання на документ в чаті. Зараз беручи слово, зразу всіх запрошую відкрити це посилання і бачити перед собою. Сергій Яцковський, вам слово.

 Сергій  Яцковський: Дякую. Я надіслав всім посилання. Це розрахунок освітньої субвенції Коцюбинської селищної ради на 2023 рік, який зроблений Міністерством освіти і науки. Це офіційний документ, ви можете його подивитися. Перше, що хотів би підкреслити, дивлячись в цей документ, думаю, що всі знають, і пані Олена підтвердить, що дуже важливим для розрахунку освітньої субвенції є різниця між фактичною і розрахунковою наповненістю класів. Від цього прямо залежить освітня субвенція. 

Якщо фактична наповнюваність класів вища, чим розрахункова, це означає, що де-факто розрахунок освітньої субвенції буде зроблений з плюсом. Як ви подивитесь на дані освітньої субвенції на 2023 рік по Коцюбинському, фактична наповнюваність класів 30.65, розрахункова 27, тобто вона залишилася в межах 2022 року. Ми всі знаємо, що проблема з освітньою субвенцією є в цілому по державі. Вона на 20 відсотків фактично зменшилась. Для цього є об’єктивна причина — військовий стан. Хотів би підкреслити, що той лист, на який ви, пані Олено, посилаєтесь, в ньому зазначено, в який спосіб здійснювався розподіл освітньої субвенції. Міністерство освіти зазначило, що воно не враховувало варіативну складову. Це офіційний лист. Разом з тим, давайте будемо говорити, що порядок використання освітньої субвенції встановлюється іншою постановою. 

У нас є Державний стандарт надання загальної середньої освіти. Постанова про використання коштів освітньої субвенції передбачає в тому числі оплату варіативної складової. В такому випадку кошти, які попадуть на рахунок любого банку, на рахунок педагогічних працівників, не будуть розділені на кошти державної субвенції і кошти місцевого бюджету. Зрозуміло, що за рахунок місцевого бюджету може доплачуватись ця різниця. Кожна територіальна громада буде приймати рішення в даному випадку самостійно. Порівнювати, як на мене, на сьогоднішній день місто з особливим статусом, столицю і любу територіальну громаду України, не тільки Коцюбинське, це не зовсім буде коректне порівняння. Давайте будемо порівнювати з аналогічними громадами, які знаходяться в Київській області. Тоді це буде якесь коректне порівняння. А Київ давайте будемо порівнювати з Харковом, наприклад, або Дніпром: яка ситуація в Києві, яка ситуація в Дніпрі. 

Що стосується черг в дитячі садки на сьогоднішній день, які є, наскільки мені відомо, в місті Києві до цього часу існує проблема з кількістю вільних місць в дитячих садках не тільки для не мешканців Києва, а і для мешканців Києва. Взагалі я хочу сказати, що у нас є Закон про адмінтерустрій. Ми не маємо права так обговорювати це в такому контексті. Але навіть якщо так розглядати, по-перше, дитячі садки і діти, які знаходяться в Коцюбинському, нікуди не дінуться, і той факт, що якась інша частина зможе попасти в першу чергу, не збільшить кількість вільних місць в дитячих садочках Києва як столиці. Це насправді досить спірне питання. 

Якщо ми почали говорити про освіту, то я знов би хотів всіх повернути: давайте не порівнювати освіту Києва і освіту Коцюбинського. Якщо ми говоримо сьогодні про проблематику освіти селища Коцюбинського, давайте ми заслухаємо начальника відділу освіти чи заступника з гуманітарних питань Коцюбинської селищної ради, яка кваліфіковано могла би відповідати на питання освіти. А просто порівнювати селище Коцюбинське і місто Київ не зовсім коректно. 

При тому що, як я вже показав, в посиланні і в розрахунку МОН видно, що фактична наповнюваність класів буде в Коцюбинському на 2023 рік вища, при тому що освітня субвенція на 19 відсотків менша. Мало того, я подивився дані за 2022 рік і хочу сказати, що на сайті Open Budget (це відкритий ресурс, ним всі можуть скористатися, він в доступі для кожного з нас), зазначено, що в цілому освітня субвенція на 2022 рік для Коцюбинського передбачалася в розмірі 30 мільйонів, до першого грудня надійшло 26 мільйонів. Фактично на сьогоднішній день, притому що на надання загальної середньої освіти в 2022 році селищним бюджетом передбачалося 30 мільйонів, тобто 26.8 з 30, які передбачалися за 11 місяців, фактичне дофінансування середньої освіти з боку селища — 3 мільйони. 

Нагадаю, що освітня субвенція перекриває тільки заробітну плату педагогічного персоналу, непедагогічний все одно мусить утримуватися за рахунок місцевого бюджету. Критичної проблеми в системі освіти немає. Якщо ми говоримо про якість освіти — це інше питання, якщо ми говоримо про питання фінансування (по якості там є в розрахунках і кількість виграних МАНів і всього іншого), якщо ми говоримо про фінансування, я не бачу критичної якоїсь проблеми. Це моя суб’єктивна точка зору. Дякую. 

Фіданян Олена Григорівна: Дякую, пане Сергію, за вашу суб’єктивну точку зору, тільки, якщо ми вже говоримо, хотілось би дуже в формі діалогу. Перше, ніколи не порівнюю і зараз не порівнювала, а відповідала виключно на питання, поставлене пані Іриною. Дійсно, не можна порівняти ні бюджет, ні розмір, ні наповнюваність класів, ні якість освіти маленького поселення і великого міста або цілого району, бо навіть райони у місті Києві відрізняються за наданням освітньої послуги. 

Друге, щодо бюджету я зараз не буду проводити тут цілу лекцію, тому що те, про що ви говорили, розуміють тільки спеціалісти, я бачу, що ви спеціаліст, ви розумієтеся на цьому Листі, який видали Мінфін і Міносвіти, і скажу вам єдине — Мінфін і Міносвіти поставили нас перед фактом, усі регіони, про що говорили з міністром, і Сергій Миколайович підтримує, що тут дійсно було допущено певну помилку, тому і після формування наших бюджетів місцевих поставлені перед фактом, що частину (ви бачите, ви погоджуєтеся) бюджету місцеві громади мають взяти на себе, і я думаю, ви погодитеся, що не всі місцеві громади осилять взяти на себе цей бюджет, бо для міста Києва те, що прописано в Листі, а воно перевіряється відповідними органами, рахунковими палатами, КРУ, а також правоохоронними органами, ціна того, що прописано в Листі Мінфіну і Міносвіти, 287 мільйонів — оця невеличка варіативна складова. Я не буду зараз про це, бо ми дуже зануримося не туди. 

Тепер щодо якості. Якість дуже часто і дуже велика частка пов’язана з питанням фінансування якості освіти. Так, ми перебуваємо у війні, і я це дуже добре розумію як українка, але освіта — це не та сфера, про яку можна забувати саме у період війни. Це точно я скажу. Щодо садочків. Черги у нас для киян, які, як я вам сказала, в системі електронного варіанту запису до садків немає. У нас майже 4000 місць незайнятих киянами вільні, тому що їм не подобається саме цей садочок, не тому, що вони, скажемо так, балувані, бо той садочок не знаходиться у них в дворі, до нього треба доїхати. Немає у нас більше поняття (і це не перший рік саме для тих, хто зареєстрований у місті Києві) як черга. 

Я не претендую і не говорю, що місто Коцюбинське як тільки приєднається до громади Києва, отримає в сусідньому садку місця, але я, до прикладу, знаю, що у містечку Коцюбинському є такі речі як побудований садочок, який був відданий приватній особі. Ми в місті Києві багато років ведемо таку системну роботу, я нікого, шановний голово громади, я вас не ображаю, ми ведемо системну роботу, і я знаю, як і ви, що вона дуже складна, десятиліттями вона може продовжуватися, — повернення приміщень до освітянських потреб. Я не змагаюся ні з ким. 

Я дійсно не знаю ні кількості учнів, ні потребу в місцях освітніх у Коцюбинському, не претендую, не хочу принижувати своїх колег, бо знаю, ситуація дійсно непроста, і колеги в тій ситуації, в якій вони живуть, знаходять багато виходів. Питання до мене стосувалося, що може зробити Київ. Дійсно, якщо відбудеться об’єднання, то здебільшого потрібно буде напевно все-таки піти до програми “Шкільний автобус” і підвозити дітей, бо сусідні школи давно вже навантажені дітьми, які проживають поруч містечка Коцюбинського, яким і сьогодні ми не відмовляємо, але не є територіально дотичними до тих, хто мешкає поруч зі школами у місті Києві, відповідно вони потрапляють знову-таки в школах не в ту чергу. Позашкільна освіта у нас фінансується. Ще раз, колеги з Коцюбинського: не ображаю, не претендую, не порівнюю нікого в цій з ситуації, просто говорю, що можемо, які послуги можемо надати ми. Дякую.

 Роман Лозинський: Дякую, пані Олено. Щодо рук, бачу пан Сергій Даніш поднімав руку, далі пані Ірина Федорів. Дякую за цей діалог, пане Сергію Яцковський, пані Олено. Пане Даніш, вам слово, будь ласка.

 Сергій Даніш: Ще раз дякую. Не дозволю принижувати наших працівників і наших дітей. У нас прекрасні умови для дітей, у нас школа набагато краще, чим в сусідніх межуючих школах Києва, які межують до Коцюбинского. Я особисто їздив і дивився. Дуже правильно і одні, і другі сказали, щоб по-іншому це ставити розглядати. Я запрошую шановну пані до нас в школу. Можете мене не повідомлять, підійти до директора без дзвінка, хай збере колектив і поспілкуєтесь, які у них умови праці, задоволені вони чи незадоволені. 

Сьогодні всі мають автівки і можуть їздити в любу школу, куди захочуть. Ми є членами Київської агломерації і готові з вами співпрацювати, підписувати на рівні влади любі взаємовідносини, які в принципі прагне київська влада, і ми теж не проти. Можливо, це питання теж там може бути. Гуртки у нас теж фінансуються з бюджету селища. Дофінансування і харчування пільгових категорій теж фінансується з бюджету селища. Зроблена нова їдальня, але зараз війна, ми не можемо її нормально запустити, тому що є ряд певних об’єктивних речей. Не знаю як в Києві, але в області з вчорашнього дня, хто не був на канікулах, запроваджено всюди дистанційне навчання, тому що є вірогідність ракетного обстрілу. Тому сьогодні на цю тему говорити, маніпулювати, щось згадувати і казати зовсім недоречно. 

Ми повністю відремонтували їдальню, плануємо відремонтувати другу в другій школі, і в нас буде все прекрасно. Будь ласка, не треба говорити, хто куди приєднає, об’єднає, тощо. Громада Коцюбинського виявила своє бажання на виборах, пройшла всі терени утворення самостійної окремої територіальної громади. Сьогодні ви чомусь вирішили, що можете вирішити за громаду, кудись там іти чи не йти. Чому так відбувається? Є проблеми в освіті, то давайте їх вирішувати на державному рівні. Є проблеми в медицині, ми зараз, так розумію, до них дійдемо, давайте їх на державному рівні вирішувати. 

Чи це я запровадив реформу і поскасовував лікарні? Мені розказують, що я лікарню закрив. Я її не закривав, її рішенням МОЗ закрило, Верховна Рада закрила своїми рішеннями. І чогось не розглядають, що на Вінницькій області 150 кілометрів треба їхати до найближчої лікарні. А нам розказують, що тут до лікарні 20 кілометрів — це далеко. Навіщо цим маніпулювати і це робити. До речі, пан Лозінський, ви є представник партії “Свобода”, правильно? “Голосу”?

 Роман Лозинський: Ні, неправильно, не “Свобода”. Я був обраний у Верховну Раду по списках партії “Голос”.

 Сергій Даніш: В мене до вас велике прохання, що стосується саме самоврядування, те, що ми можемо з вами вирішити. У нас від вашої партії є два депутата Коцюбинської селищної ради, які до початку військових дій ходили інколи на засідання, а з початку військових дій на жодному засіданні не були. Наскільки мені відомо, можу підтвердити це документально, вони знаходяться за кордоном. Один чоловік, другий жінка. То може ви як партія вплиньте або на заміну їх, щоб ми могли нормально функціонувати як місцеве самоврядування. Або хай вони повернуться і допомагають нам голосувати питання: фінансувати школи, фінансувати садочки, фінансувати медицину. Ми будемо вам дуже вдячні. Дякую.

Роман Лозинський: Дякую, пане Сергій. Я з дозволу пані Ірини відкоментую, відрефлексую по вашій крайній тезі. Не по змістовній тезі — предмет нашої дискусії, а щодо партійно-представницьких функцій. Ви, мабуть, знаєте, що є Закон України про статус народного депутата, і ви, мабуть, знаєте, що в обов’язки народних депутатів не входить партійне будівництво. 

Членом партії “Голос” я не є і не несу відповідальність за партійне будівництво, не несу відповідальність за висування від партії, формування списків, висування кандидатів на вибори в органи місцевого самоврядування, які відбулися 2020 року, і за результатами яких в Коцюбинську селищну раду громадянами, мешканцями селища і навколишніх територій були вибрані конкретні люди від різних політичних сил. Тому таке саме відношення до депутатів “Голосу” я маю, як і до депутатів “Слуги народу”, як і до депутатів “Свободи”, яку ви згадали, яких напевне немає у вашій громаді обраних, так і депутатів інших партій. 

Вибачте мене, але ви сказали свою особисту думку, я скажу свою особисту думку. Я за конструктивну дискусію і за те, щоб ми оперували цифрами, фактами. Якщо є рішення підняти дискусію щодо адміністративно-територіального устрою, значить, це рішення було прийнято Комітетом. Якщо це рішення прийнято, моїм обов’язком як народного депутата, співголови цієї робочої групи є забезпечити дискусію, із заслуховуванням різних сторін, щоб ми зрозуміли, яка є проблематика, і на основі цього розуміння, фактів, даних, цифр, документів зрозуміли, яким має бути рішення. Таким рішенням може бути об’єднання, таким рішенням можуть бути зміни до закону, таким рішенням можуть бути зміни до постанови чи інших законодавчих актів. Я не агітатор змінювати закон, Конституцію чи змінювати адміністративний устрій Коцюбинського. Я забезпечую модерацію. 

А ви своєю крайньою тезою, на мою особисту думку, маніпулюєте, згадавши мене з прив’язкою до “Голосу”, згадавши двох депутатів, за вашими словами які не відвідують засідання, і прив’язавши це до сьогоднішнього діалогу. Тому, будь ласка, я прошу всі сторони, всіх учасників нашої робочої групи не переходити на особистості, тому що це є одна з форм маніпуляції і одна з форм деструктиву дискусії. Це моє особисте прохання. Ми говоримо про цифри, факти, дані, збираємо матеріали, забезпечуємо якісну дискусію. Дякую. Пані Ірино Федорів, вам слово. 

Ірина Федорів: Дякую. Я хотіла би відрефлексувати на те, що говорив пан Сергій Яцковський з приводу того, що некоректно порівнювати з Києвом, краще порівнювати Київ з Харковом. Я пояснітю, чому коректно порівнювати саме з Києвом. В Штатах була дискусія про те, що вони віддають свої податки Британії, а представництва там не мають. Зараз по суті Коцюбинське — це спальний район. Промзони віддані під забудову. Люди працюють в місті Києві, платять податки в місті Києві. По суті, виникає для них просте питання. Чому, коли вони вступають в садок, реєструються в чергу, наприклад, як я була друга, і опиняються в черзі сорок третій і ледве попадають в цю групу? 

Тобто ти, платячи податки, наповнюючи по-чесному бюджет, відчуваєш себе на вході в освітню систему другим сортом. Друга історія: батьки дуже гостро піднімали питання відсутності гарячого харчування в першому-четвертому класі, тому що маленьких дітей з бутербродами відправляти в школу не OK. Тому вони піднімали питання: чому в Києві діти отримують цей сервіс, а в Коцюбинському вони не отримують цей сервіс? Так само піднімалось питання гурткової роботи. І хочу відрефлексувати на тезу, яку говорив пан Сергій Даніш, що в кожного є машини, вони можуть поїхати, куди захочуть. По-перше, є люди, в яких немає машин, і це правда. Їм потрібен сервіс довезення дітей до школи. 

А по-друге, всі ідуть до того, щоб розвантажити перевезення, щоб не було заторів, коли дітей везуть в школу, на виїзді з Коцюбинського. Якби був шкільний автобус, який дає цей сервіс громадянам, то я думаю, що їм би було легше. Дякую. 

Роман Лозинський: Пан Сергій Даніш, будь ласка. Прошу мікрофон ввімкнути.

Сергій Даніш: Вибачте. Дякую. Наведу такий приклад. В 2019 році, коли я почав очолювати керівну посаду в Коцюбинському (це був тоді секретар ради, виконуючий обов’язки), впало на мене те, що я маю заключити договори, погодити, знайти, хто буде харчувати дітей. Я принципово знайшов фірму (якщо буде потрібно, я надам), яка обслуговує більшість шкіл Києва, “Охматдит” наш, і заключив з нею договір. Півтора-два роки обслуговувала ця фірма, яка обслуговує київські школи. На думку завідуючих дитячими садочками, на думку викладачів і батьків бучанська попередня контора працювала краще. І в минулому році ми перезаключити договір і працюємо з попереднім, це по-перше. 

По-друге, на рахунок автомобілів і автобусів. Я як приклад сказав, що якщо хтось має бажання і не хоче вчитися саме в цій школі, вони можуть возити кудись дитину. Ми не забезпечимо автобусами всюди, куди батьки хочуть, щоб їхня дитина (в третій, пятій чи в двадцять сьомій) навчалась. Давайте все ж таки подумаємо за безпеку дітей, можливо, потрібно нам всім зібратися, дофінансувати, добудувати крило школи, якщо вже стоїть таке питання. І діти будуть знаходитись по місцю знаходження і ходити безпечно в школу, а не їздити, ризикуючи своїм життям, здоров’ям, сьогодні в корках і кожен день піддаватися небезпеці в транспорті. Я думаю, що краще в цьому напрямку розглянути дану дискусію. Дякую.

 Роман Лозинський: Шановні колеги, в мене є пропозиція, точніше бачив Павла Островського в чаті нашого Zoom, але загалом пропоную тут на цьому етапі дискусії підвести риску. Моєю попередньою пропозицією було витримати регламент 15 хвилин. Ми не вклалися. Через дві хвилини мав би вже закінчуватися блок медицини. Реалістично цього зробити не вдається. В нас не є ціллю гнати, всіх перебивати. В нас є ціль забезпечити якісну дискусію. Інколи, на жаль чи на щастя, ця дискусія потребує трохи більше часу. Тому маю наступну пропозицію. 

Перше, разом з Віталієм Безгіним і разом з Олександром Аліксійчуком ми сформуємо перелік уточнюючих питань, які стосуються сфери освіти в Коцюбинському, на тему доступу. Тобто питання черг, місць, цифри: для скількох дітей актуальна дошкільна освіта, шкільна освіта, гуртки. Питання фінансування: яка є реалістична потреба у фінансуванні аби забезпечити доступ і забезпечити потребу, в тому числі на харчування; яка є можливість громади, скільки вона покриває. І інші питання, я зараз не буду вже заглиблюватися. Тому що сьогодні в дискусії ми почули оціночні судження в тому числі, ми почули думки, ми почули десь факти і конкретні речі, які є більш конкретними. Але ми не почули цифр в загальній площині. 

Тобто яка є потреба, потреба не закрита, як закрити потребу, що для цього потрібно зробити: автобус, нова будівля з педагогічними працівниками чи адміністративні зміни в громаді. Ми почули частково відповідь на це питання. Для того, щоб ми могли повністю пройти цей блок, будуть задані уточнюючі питання до всіх членів групи. Я дуже попрошу ці дані надати. В першу чергу актуально це стосується громади, адміністрації громади, пане голово, або ці дані отримати, або ми змогли закрити питання освіти. 

Що стосується питання медицини і питання транспорту, які сьогодні ми мали би піднімати. Ми можемо ризикнути спробувати почати цю дискусію, якщо в нас є запрошені люди тим більше. Я розумію, що ми не встигнемо покрити обидва блоки повністю. Тому я задам питання в такий спосіб. Чи є хтось критично проти того, щоб закрити зараз засідання цієї робочої групи (я розумію, з повагою до всіх запрошених гостей) і зробити цільово один Zoom по медицині і тільки по медицині, один Zoom по транспорту і тільки по транспорту? Наперед я сформую перелік запитань по цифрах, які попрошу надати, і тих людей, які озвучать проблематику від імені мешканців, громадських організацій, спільнот і від громади міста. Аби ми продовжили цю дискусію максимально чітко, предметно в цифрах і фактах, виділивши, можливо, 30, 40, 90 хвилин на кожну з тем. Пропонуватиму час на наступний тиждень, не на п’ятницю, в п’ятницю у нас Славутич, на інший день. Чи є хтось проти такої пропозиції, скажіть, будь-ласка? Бачу руку Олександра Аліксійчука.

Олександр Олексійчук: Доброго ранку! Підтримую повністю Романа в частині проведення окремого Zoom по медицині. Але ті дані і цифри, і відповіді на запитання, які ми сформуємо, я б запропонував надати раніше для ознайомлення, щоб ми вже сиділи і розмовляли на Zoom з конкретними запитаннями, щоб не були лише слухачами і модераторами. Тому що важливо бути готовим самим до дискусії. Таке уточнення, будь ласка.

Роман Лозинський: Дякую, Олександре. Я не чую думок. Пан Сергій Даніш, будь ласка. Прошу мікрофон.

Сергій Даніш: Повністю підтримую. Я все-таки ще повернувся і до освіти. Я запрошу своїх спеціалістів з управління освіти, завучів, які обґрунтовано, як сьогодні ви були підготовлені, сторона Києва була підготовлена. Я не був підготовлений. Щоб спеціалісти поговорили на своїй мові між собою. Дякую.

Роман Лозинський: Дякую, пане Сергію. Є абсолютна підтримка. Тоді одразу, аби всі були максимально підготовлені, буде запропонований час впродовж сьогодні на наступний тиждень, аби обговорити окремо питання медицини. Буде заявлено перелік конкретних питань. Прохання до всіх сторін підготуватися і наперед скинути дані і матеріали по цифрах, хто володіє такими даними. За сьогоднішній день я всім дякую. Ми будемо мати уточнюючі питання по межах теж. 

Ми не закрили це питання якось абсолютно: питання витягів, питання конкретних юридичних документів. Так само і з питанням освіти. Ми будемо продовжувати працювати, запрошую всіх ділитися матеріалами в чаті робочої групи у WhatsApp. Якщо потрібно когось додати, звертайтеся або до мене, або до Олександра Аліксійчука. Ми це зробимо. Бажаю всім гарного завершення тижня, ефективної роботи і до наступних зустрічей. Дякую.

Сергій  Яцковський: Пане Романе, користуючись нагодою, вітаємо з днем народження! Мирного неба, перемоги, правильних рішень, нових ідей.

Роман Лозинський: Усім нам. Дякую. До побачення.

Кінець стенограми

Нагадаємо, робочу групу створили у 2020 році. Її співголовами були обрані нардепи Андрій Клочко та Дмитро Гурін (“слуги народу”). Клочко як тогочасний голова комітету та робочої групи понад два роки блокував її роботу. Перезапустити склад робочої групи вдалося восени 2022 року, її очолили депутати Роман Лозинський та Олександр Аліксійчук.

Стенограму засідання за 13 січня можна проглянути за посиланням. На цьому засіданні обговорювали законодавчі можливості вирішення проблеми, а 3 лютого — транспортну проблематику смт Коцюбинське. Згодом члени робочої групи присвятили засідання для обговорення проблем медицини.