Коцюбинська руїна – результат бездіяльності місцевої влади / Колонка автора
— 12 Лютого 2013 7
Мій знайомий німець Фолькер, має досить неординарне захоплення – він поціновувач старих, забутих кладовищ.
Він ходить між могил та склепів та розмірковує про вічне. Фолькер вважає, що в таких місцях застигли людські долі, спомин про які залишився на могильних плитах.
І в цьому, направду, є певний філософський сенс. Тут я хочу провести певну аналогію між безповоротнім минули і застиглим сьогоденням на прикладі колись промислово потужного селища Коцюбинське, що все більше нагадує промислове кладовище.
Думаю, зі мною погодяться люди старшого віку, які пам’ятають його зовсім іншим – селищем, у якому працювали заводи і фабрики. Вирувало життя у всіх його проявах. Селище, яке за своїм промисловим потенціалом колись було в лідерах Приірпіння, сьогодні перетворилось на дотаційну руїну, на могильник минулої слави.
Достатньо пройти повз “мертві” підприємства, а краще зайти на територію, щоб зрозуміти масштаби трагедії. Бо хіба можна по іншому оцінювати розвалені цехи з вирізаним на металобрухт обладнанням та зяючі порожнечі вікон заводоуправлінь, їдалень і медичних комплексів?
Таке собі промислове кладовище з напівзруйнованими водонапірними баштами замість обелісків та остовами промислових цехів замість могильних склепів. Чим не аналог старому занедбаному кладовищу? Це є логічним результатом злочинної прихватизації дев’яностих та неефективного керівництва власників.
Нещодавно, я побував в одному з Коцюбинських підприємств – ЗАТ завод “Теплозвукоізоляція”.
Підприємство яким колись керував неординарний Олександр Медведєв, та на якому працював видатний українець, технічний геній Ренат Польовий , нині доведено до банкрутства і знаходиться в ганебному стані санації (процес санації передбачає сплату частини боргів підприємства його колишнім працівникам та кредиторам, оскільки люди, які працювали на “Теплозвукоізоляції” скорочені й досі їм не виплачена їхня заробітна платня – прим. ред.)
До мене звернулись представники компанії “Сітал Глас”, з проханням втрутитись в їхню конфліктну ситуацію з орендодавцем – заводом «Теплозвукоізоляція».
Випадок типовий для сучасного українського бізнесового простору, коли всі спірні питання вирішуються тиском та губою силою, або корумпованою псевдофемідою. Мовою сучасного рейдерства це називається «отжать» конкурента.
В результаті такого «отжатія» зупинено підприємство, пошкоджено обладнання ,та звільнені люди.
Здійснено замах на підприємство яке залишалось однією з не багатьох успішних компаній в Коцюбинському, що досі працюють.
Акцентую увагу, що компанія не просто ефективно працювала і платила податки, а до того ж була й українським товаровиробником, що так рідко зустрічається в сучасному нелогічному світі.
Не буду вдаватись у всі тонкощі непростих комерційних відносин між, дивним чином збанкрутілим, заводом «Теплозвукоізоляція» та ефективним українським товаровиробником «Сітал Гласс», а спробую лишень наголосити на соціально важливих моментах даного прецеденту.
Отже, конфлікт який набув статусу соціально-резонансного мав би неодмінно претендувати на прискіпливу увагу збоку місцевої Коцюбинської влади та небайдужої громадськості Приірпіння.
Мушу констатувати, що місцева Коцюбинська влада ніколи не вирізнялась піклуванням про місцеву громаду. Не переймалась вона і цього разу.
Наприкінці січня в кабінеті Тараса Медведєва (сина покійного Олександра Медведєва ) відбулась чергова зустріч сторін конфлікту. Ініціювала цю зустріч місцева Коцюбинська влада яку представляв секретар селищної ради Олександр Ковтач.
Вислухавши аргументи сторін, місцевий чиновник підсумував:
– Ми не маємо права втручатись в господарські суперечки і не будемо третейськими суддями в даній справі!!!
Також Ковтач пообіцяв відписатись постраждалому “Сітал Гласс” у визначений законом термін.
На цьому і розійшлись.
З точки зору формальної чиновницької логіки все було зроблено бездоганно, тож Олександр Ковтач покидав переговорний майданчик з почуттям виконаного обов’язку.
А от з огляду на громадський запит бачити в місцевій владі захисника та оборонця інтересів коцюбинчан виникає багато питань.
Чи комунікує місцева влада з промисловими підприємствами регіону пропонуючи їм умови соціального партнерства?
Чи цікавиться влада долями громадян викинутих із збанкрутілих та розграбованих підприємств Коцюбинського?
Чим керуються Коцюбинські очільники вдаючи з себе «ООНівських спостерігачів» в резонансних конфліктах на території власної Громади?
І якими аргументами скористаються Коцюбинські прохачі-благальники, коли наступного разу, вже вкотре, будуть колінкувати про виділення чергової дотації колись розкошуючому селищу?
Мені ж особисто, дуже б не хотілось, щоб наше селище перетворилось на такий собі занедбаний промисловий цвинтар місцевого значення, де панує спокій та безнадія, де втрачається віра в справедливість, віра в завтрашній день.
Автор: Ігор Домбровський
Залишити відповідь
Колумністи
-
-
Буча – київське Беверлі Хілс, історія злету
— 2 Липня 2022 -
-
Чому Верховна Рада має блокувати збільшення меж Ірпеня?
— 27 Липня 2021 -
-
Клочка в клочки! Нардеп Клочко стає в.о. Дубінського в Приірпінні
— 10 Квітня 2021
Розклад руху приміських поїздів
Партнери
7 коментарів
Дай Боже сили дожити до того часу коли до влади прийдуть видатні реформатори на кшалт Домбровського та його братів з ВО Свобода.Західні регіони нашої країни вже перетворені ними в зразок процвітання та розквіту.
Дякую пану Віктору за високу оцінку діяльності свободівців!!! Тільки завдяки контролю в Львівській облраді, націоналісти вже втретє за каденцію вашого лідера Януковича висловили недовіру львівському обласному смотрящему: Горбалю, Цимбалюку і Костюку. Якби в Київоблраді була більшість націоналістів, то хіба зміг би ваш патрон Присяжнюк так безкарно покривати ваші земельні оборудки?
Все правильно написано, вот бы еще и по остальных предприятиях пройтись и уточнить ситуацию. Иначе в один прекрасный деньвласть переведет громаду из статуса учасников месного самоуправления в статус статистов. Этого допустить нельзя. А что скажет по этому поводу наш проницательный Черникоффь?
Вопрос в том, что просто говорить мало. Хотя Ковтач и расговаривать с людьми не хочет, а если расговаривает, то в таком тоне чтоб больше никому не хотелось обращаться к представителям местной власти. К примеру, когда он пришел с комисией на предприятие “Ситал Гласс”, то заявили что они “не тритейский суд” и дал понять что не стоит тревожить местную власть по таким вопросам. Когда комерческий директор “Ситал Гласс” пошла на прием в сельскую раду, то тот же Ковтач в эмоционально агрессивной форме заявил “Вы косите бабло – вот и решайте свои проблемы сами. Местная власть сдесь вообще причем?…” В органах статистики так себе не позволяют себя вести.
Прошел месяц, а Ковтач так и не отписался…
Кстати Ковтач отставной военный, а значит за невыполнение обещаного должен совершить самоубийство, чтобы сохранить честь.
Ковтач- всю жизнь обманывал, и обманивает людей. Таких людей нужно лишать мондатов. А вообще не известно нужно ли такой сельсовет, который не может защитить права и интересы граждан?