Громада Приірпіння

До польського сейму звернулось 148 депутатів Верховної ради України з проханням визнати Волинську трагедію геноцидом.

Питання щодо геноциду розглядалось польським Сеймом. Навіть після звернення українських народних депутатів вищий законодавчий орган Польщі не визнав Волинську трагедію геноцидом. Для цього забракло лише кількох голосів.

Поляки класифікували ці події як “етнічну чистку з елементами геноциду”.

У загострені дискурсу частина польських та українських політиків бачать небезпеку для розвитку України в європейському напрямі.

“Ми можемо розказувати своїм внукам, своїм дітям, яка була правда і про цю всю історію. Однак тут є ще один важливий елемент, котрий потрібно враховувати,  а саме добра політика для держави. Ми не можемо ізолюватись, палити мости. Тоді коли глави Церков заохочують нас до поєднання і тоді коли є певні вчинки, котрі свідчать про те, що ми являємось послом України для того, щоб вона вступила в Євросоюз, ми повинні дбати про те, щоб вирвати Україну з обіймів Росії,” – говорить Єва Копач, спікер польського Сейму, якій українські депутати адресували своє звернення.

Після рішення сейму в польській історії Волинська трагедія буде називатись “етнічною чисткою”.

В Україні ж під словами “однобічна ухвала сенату образлива для сучасних українців, які шанують своїх предків” вже підписалися патріарх Філарет, кардинал Любомир Гузар, історик Володимир В’ятрович, перший президент України Леонід Кравчук та інші.

“Надмірна політизація питання польсько-українського конфлікту в роки Другої світової війни, яку ми спостерігаємо цього року, не принесла жодної користі у наближенні нас до важкої правди про минуле. Заяви радикальних політиків з обох боків завдали серйозної шкоди багатолітнім напрацюванням, спрямованим на зближення наших народів. Із польського боку звучать безвідповідальні заяви про “геноцид поляків на Волині“, які не відповідають ані історичним фактам, ані юридичним визначенням цього явища. Польські політики говорять лише про польські жертви, нехтуючи пам’яттю загиблих українців,” – наголошує Леонід Кравчук, перший президент України.

“Заява 148 (депутатів – ред.) із закликом до польського Сейму визнати події на Волині геноцидом – безпрецедентний у світовій історії випадок, коли політики просять законодавчий орган іншої держави звинуватити у найважчому із злочинів представників свого народу. Це антигромадський, антинаціональний крок, що може бути прирівняний до національної зради. Їхній безвідповідальний крок додатково радикалізував ситуацію в Польщі, додаючи аргументів тамтешнім антиукраїнським політикам”, – зазначає Кравчук.

Кравчук пообіцяв, що Громадський комітет буде всіляко сприяти тому, аби продовжилися історичні дослідження теми Волинської трагедії, адже “порозуміння неможливе без розуміння того, що саме сталося в ті страшні 1940-і роки”.

З-поміж депутатів, які підписали звернення є члени Партії регіонів, Комуністичної партії та позафракційні. В тому числі й народний депутат Вячеслав Кутовий, до якого редакція звернулась за коментарем.

“А чому я мав не підписувати? Це був геноцид. Знищили три з половиною тисячі сіл. Вбивали жінок, дітей і чоловіків. Знищували націю. Чому я про це маю мовчати?” – каже Кутовий.

Історик Володимир В’ятрович, який є гловою вченої ради Центру досліджень визвольного руху та старшим запрошеним досліжником Гарвардського університету (2010 – 2011 рр) вважає, що Волинську трагедію класифікувати як геноцид не можна:

“Ця концепція не має наукової основи, а виключно політичну. Геноцид передбачає цілковиту безоборонність, нездатність іншої сторони захищатися. Якщо ж говорити про польсько-країнську війну, такої диспропорції між українцями і поляками не було. Ба більше, з боку польського підпілля так само було безліч агресивних дій щодо українців, ліквідація українців чи у відповідь, чи на випередження. Через це говорити про геноцид не доводиться.”

“Це була війна, потворна війна, з притаманними Другій світовій воєнними злочинами, і ці злочини чинили, на жаль, як українці, так і поляки,” – розповідає В’ятрович “Історичній правді”.

З-поміж народних депутатів, звернення до Сейму підписали не всі члени Партії регіонів. Наприклад, тут немає підпису ані Ганни Герман, ані Ярослава Москаленка, натомість стоять підписи таких знаних політиків-регіоналів як Колесніченка, Клюєва, Чечетова, Шуфрича, Кінаха, Олійника, Матвєєва.

За матеріалами “Української правди”.