Громада Приірпіння

Авторка: Ярослава Гордєєва

Все більше нових багатоповерхівок в Ірпені, та й загалом у Приірпінні, зводять на землі, яка не є комунальною власністю громади. Їх будують на приватній власності.

Ця схема вигідна забудовникам, але не майбутнім власникам житла.

“До Ірпеня  приїжджає чимало людей, які хочуть тут купити  житло. І стикаються з проблемою, яка вже на сьогоднішній день стала  знаковою для міста. Вони  купують житло, бо воно дешеве,  а потім не можуть оформити його у власність, бо будує і продає фізична особа. Як наслідок маємо розчарування покупців та безкарність забудовника- а це  соціальний вибух,” – каже Ігор Домбровський – очільник громадської організації  “Самозахист”.

Тих, хто хоче придбати дешевше житло, застерігають і юристи.

“Я завжди раджу своїм клієнтам, які купують житло, перевіряти інформацію, кому належить земля. Бувають випадки, коли забудовник будує житло на землі, яка є приватною власністю іншої особи. Тоді його власністю є лише будинок, а не земля. Люди, які придбають таке житло, згодом матимуть проблеми”, – впевнений адвокат Олег Жаданов.

Саме такою була частина схеми “Еліта-Центр”, жертвами якої стали майже 2000 інвесторів.

Там теж ділянки були приватною власністю третіх осіб. Частина входила до зони ландшафту, що був під охороною, й були виділені з порушенням депутатами Київради у приватну власність, оскільки в цій зоні не могли бути розміщені житлові будинки, а лише ті споруди, які призначені для рекреації.

В Ірпені теж є багатоповерхівки, які зводяться забудовниками на чужій приватній власності й із значними порушеннями.

Як виявилось, член виконкому Ірпеня Віталій Нелюбін зводить 5-ти поверхівку на розі Тургенівської та Зої Алієвої.

Тут дві ділянки лісу по 5 соток отримали  громадянки Дружиніна та Шалюта.

Ще кілька років тому на цьому місці була лісопаркова зона, а дорога вела до школи № 1 імені Макаренка. Цієї дорогою вивозили з подвір’я навчального закладу сміття.

“Як тут почалось будівництво, від лісу не залишилось нічого. Хіба що кілька сосен, які ще не встигли спиляти… Тут таке почалось! Люди кинулись до прокуратури, забили на сполох,” – розповідає ірпінець Петро Бєлянкін, який мешкає поряд із новобудовою.

Але тоді, коли прокуратуру очолював Павло Оніщенко, правоохоронці відписались, що “порушень вимог земельного кодексу не виявлено”.

Порушень прокурори не знайшли і в діях службових осіб Ірпінської міської ради, коли вони передали в приватну власність земельні ділянки на вулиці Зої Алієвої 104 та 106.

Проекти землеустрою були затверджені для цих ділянок на сесії в липні 2010 року. І рівно через два місяці з блискавичною швидкістю новоспечені власники отримали акти права власності на землю.

Саме тут і розпочав будівництво Віталій Нелюбін.

“У мене поряд із ділянкою стояв гараж. Нелюбін пояснив, що він не зможе здати в експлуатацыю будинок. Казав, що то буде маленький двоповерховий котедж. Ми підписали угоду, згідно з якою я зобов’язався розібрати свій гараж, а Нелюбін мав сплатити мені певну суму відшкодування. Я свої зобов’язання виконав, навіть не отримавши гроші, але, як побачив, що він задумав будувати тут висотки – звернувся до прокуратури,” – розповідає Бєлянкін.

Нелюбіну такі дії сусіда не сподобались і він подав до суду на Петра Бєлянкіна.

У суді з Бєлянкіна Нелюбін зажадав отримати 5 тисяч доларів нібито через те, що той не вклався у двомісячний строк і не розібрав вчасно гараж. За “простій” позивач зажадав від ірпінця ще й компенсації у 3 % річних.

Суд першої інстанції ухвалив рішення на користь простого мешканця ірпеня, але з високою ймовірністю це рішенні Віталій Нелюбін оскаржуватиме в апеляції.

“Нелюбін мені досі не заплатив за те, що я зніс свій гараж,” – скаржиться ірпінець.

Віталій Нелюбін, окрім того, що є членом виконкому і забудовником, згідно з інформацією на його сторінці у соціальній мережі Facebook є байкером і належить до клубу “Падонкі”.

Під цією світлиною Нелюбін залишив підпис: “Апять падонки гуляют”. Аби прийти в судове засідання, в якому він захотів отримати від ірпінця кошти, Нелюбін не знайшов часу.

Тим часом в Інтернеті ріелтери продають квартири на Зої Алієвої.

“Відразу вікна виходять на парк,” – вихваляє квартиру телефоном ріелтер Олена.

Рекреаційним ресурсом приваблює в Ірпені, як правило, кожен забудовник, але за кілька років ті будинки, які продавали біля лісу чи парку, як правило опиняються в центрі нового будівельного майданчику.

У 5-ти поверховому будинку на Зої Алієвої квартир для продажу майже не залишилось.

“Є ще дві двокімнатні квартири. Забудовник – фізична особа,” – додає ріелтер.

Ріелтер переконує, що питання із власністю землі, з часом владнають, але поки остаточно не знають як.

“Якщо між власником землі й забудовником немає відповідного договору й забудовник незаконно набув право власності на житло, яке потім перепродав, то у нових власників можуть початись проблеми. Як мінімум це судові позови,” – зазначає адвокат Юрій Брикайло, радник адвокатської компанії “Наталія Cубота і парнери”.

“Навіть, якщо був договір між забудовником та власником ділянки і все законно, то в результаті виникає ситуація, коли люди – є лише власниками квартир. Якщо власник ділянки залишає її за собою – він сплачує податок на землю. Власник землі може в таких випадках перешкоджати їм паркуватись, прокладати на території мережі, тощо. Тоді це питання треба вирішувати
через суд. Один з варіантів є встановлення сервітуту – право проходити через ділянку,” – додає Брикайло.

Але тут є ще одна проблема, на яку покупцям слід звертати увагу. На кадастровій карті чітко видно, що ділянки, на яких зводиться житлова забудова насправді є присадибними.

“Це ще одна схема. На присадибній ділянкці можна звести, згідно з нормами, 4-поверховий індивідуальний будинок з мансардою. Але це не багатоквартирний будинок. Тут 5 поверхів. Швидше за все 5 поверх значиться як мансарда. Якщо право власності забудовника скасують, то договори купівлі-продажу будуть визнані в судовому порядку недійсними, що призведе до того, що покупцеві квартири треба повернути квартиру, а забудовнику – грошові кошти.  Але повернути кошти навіть з рішенням суду малореально,” – резюмує правник Брикайло.

Авторка: Ярослава Гордєєва, журналіст