Громада Приірпіння

Автор: Володимир Паламарчук

Прокуратура Київської області відповіла народному депутату Віктору Януковичу, що не він, а інший громадянин є власником скандальної ділянки площею понад 14 гектарів у місті Буча.

За даними наших джерел у правоохоронних органах, власником є Курган Василь Устимович. Але ці ж джерела кажуть, що в базах даних правоохоронців його немає.

Як стало відомо “Українській правді”, 2008 року частину Бучанського лісу місцева влада роздала в приватну власність Олегові Ляшку й тим, хто в подальшому увійшов до лав його Радикальної партії.

Ділянки швидко перепродали, і вони опинились в одного власника – Кургана.

Щоправда, робітники розповіли журналістам, що зводитимуть маєток для сина президента – Віктора, який цю інформацію наразі спростовує. Саме народний депутат Віктор Янукович подав депутатське звернення до прокуратури і отримав от яку відпоідь.

Щойно “Українська правда”  написали про земельний скандал – ділянку практично миттєво почали загороджувати височезним парканом.

Аби його встановити по периметру ділянки, вікові сосни, які заважали роботам, просто понищили.

Вартість усього паркану, висотою близько 10-ти метрів, за словами будівельників, разом із роботою та фундаментом склала близько 6-ти мільйонів гривень.

“Паркан роблять з металевих сандвіч панелей, з утеплювачем усередині. Виробник Кагарлицький завод “Пантекс”. Усього паркан складається з 400 секцій, в кожній з яких по 6 панелей. В одній панелі 4,5 метри квадратні, вартість одного метру квадратного – 350 грн. Отже, 3780000 мільйонів + (вартість встановлення 1 секції – 350грн *6*400) = 4620000 мільйони”, – розповідає один з будівельників.

“Фундамент тут з бетону, 1.6 метрів висотою. На його виготовлення, а його довжина 1600 метрів, пішло лише матеріалу, без роботи, на 1206000 мільйонів гривень”, – додає чоловік.

Будівельники кажуть, що над парканом буде ще метровий дах, аби злодії не змогли спуститись у двір і вибратись з нього. Працівники глузують над замовниками й кажуть, що, може, уся ділянка згодом буде під скляним саркофагом.

Те, що тепер зветься приватним “двором”, – колишній ліс, який незаконно було віддано в приватну власність рішенням міського голови Анатолія Федорука та депутатів. У цьому переконаний колишній депутат Бучанської ради Віктор Бархоленко:

“Це землі державного лісового фонду, ліси 1 групи, 1 категорії захищеності, які обслуговувала Бучанська лісогосподарська установа, адже до цього часу не було ніяких змін у Лісовому й Земельному кодексі. Рішення про віднесення їх до громадської та житлової забудови – це компетенція кабміну, а не селищних рад”.

Наразі Федоруку закидають перевищення службових повноважень, що заподіяло державі шкоду в особливо великих розмірах.

Лісовий фонд усього Ірпінського регіону, загальною площею 3035 га у 2002 році рішенням депутатів Бучанської та Ірпінської рад віднесли до земель житлової забудови.

Доки правоохоронці й вищі чини держави з’ясовують, що ж віддали в приватну власність – ліс чи не ліс, – журналісти вирішили зняти останні фото на ділянці, яку от-от загородять суцільним парканом від громади. Зробили це, щоб ніхто не сумнівався: за парканом таки ліс.

І не треба бути лісником чи ботаніком, аби зробити оцінку побаченого. Це – рекреаційний ресурс держави, де кожен українець до цього міг збирати гриби та ягоди. За парканом можновладців тепер це зробити буде неможливо.

Росте тут і чорниця.

Але, окрім права користуватись рекреаційним ресурсом держави, порушили й інші права людей.

Ірина Григорівна, якій 71 рік, живе на околиці Бучі, її будинок розташований на колишніх землях НАУ. Раніше з вікна вона бачила ліс та небо. “Від мого вікна до паркану метрів 10, вікно виходить якраз на нього. Сонячного світла, я боюся, у хаті не побачу вже ніколи”, – жаліється пенсіонерка.

Цей наділ Ірина Григорівна отримала в спадок від дядька, який працював на дослідницькій станції Національної аграрної академії. Колишніх працівників НАУ та їх нащадків тут живе 120 чоловік.
У 2004 році керівництво академії дало згоду на включення цих земель до селища Буча. Надалі Бучанська рада незаконно вилучила з цих земель 65,4 га до земель запасу.

На думку Віктора Бархоленка, таке розширення Бучі відбулось в незаконний спосіб: “Згідно 3-й частині 84-ї статті Земельного кодексу, до земель державної власності, які не можуть передаватися до комунальної власності, належать земельні ділянки, що забезпечують діяльність ВР, уряду, президента, державних академій наук та державних галузевих академій наук.

НАУ – це державна академія наук, а дослідне господарство “Ворзель ЛТД”, яке розташовувалося в Бучі – це один із підрозділів НАУ. Це питання мало вирішуватись виключно через постанову кабміну, а не рішенням ради”.

Згідно договору, землі НАУ між собою поділили Бучанська рада (4,5га), ПП “Сімтекс” (1,5 га), НАУ (17,0 га) та ТОВ “ІБК Васко” (28,4 га).

За будівельною компанією “Васко”, яка претендувала на 28,4 гектари в Бучі, стояв депутат Ірпінської ради, регіонал та права рука одіозного Петра Мельника – Юрій Прилипко.

Цю інформацію Бархоленко отримав від депутатів Бучанської ради. Це підтвердили й наші джерела в правоохоронних органах. Саме ті фірми, до яких має причетність пан Прилипко, за словами екс-депутата Бархоленка та джерел у правоохоронних органах, займалися й займаються оформленням земельних ділянок на підставних у регіоні.

У 2006 році проти ТОВ “Васко” було відкрите кримінальне провадження за оформлення 7 гектарів землі на підставних осіб. Слідство триває досі.

“Прокуратура заморозила цю кримінальну справу через слідчі дії правоохоронців. Просто смішно, що справа розглядається вже 7,5 років. Протягом цього часу нашим доблесним правоохоронцям не вдалося встановити, чиї були підписи під рішеннями, хто реєстрував дані документи, хто з посадовців причетний до цієї земельної афери. По суті, справа, яку можна було розглянути за тиждень, висить роки”, – стверджує Бархоленко.

Як виявилось, Прилипко має свою базу довірених осіб, на яких він оформив не по одній ділянці в Приірпінні. Про це розповіли люди.

Тетяна (ім’я змінене на прохання жінки) розповіла, що їй оформити на себе ділянку й отримати за це 800 гривень запропонував підлеглий Прилипка Руслан Демченко. Чоловік працює виконробом на складах Прилипка в Гостомелі.

Вона погодилась, і це вже далеко не перша ділянка, яку вона отримує за такою схемою для Прилипка.

“Я здала паспорт та ідентифікаційний код, і ми разом з юристкою Прилипка, Ларисою Суботою поїхали до нотаріуса – це, видно, її знайома нотаріус. Я одразу написала довіреність, що доручаю розпоряджатися своєю землею Суботі”, – розповідає Тетяна.

“Гроші дають після того, як йому виділяють землю – вони там у міськвиконкомі вирішують. Я вже таким чином “отримала” дві земельні ділянки. Першу дали років 2 тому, тоді зразу видали гроші – 100 доларів. Я навіть не пам’ятаю де… А із другою ділянкою виникли проблеми”, – додає жінка.

Другу ділянку Тетяна отримала в лісопарковій зоні Приірпіння, і через це її неодноразово викликали до суду та в прокуратуру.

Зараз прокуратура Ірпеня нарешті скасовує в судах акти на землю в лісах та лісопаркові зонах Приірпіння.

Але схема далі діє. Тетяна розповідає, що багато її знайомих заробляли так гроші. Скільки соток їй сумарно виділили – жінка не цікавилася. “Нас багато – вони збирали багато людей, а скільки соток, я навіть не знаю. Я оформила генеральну довіреність на ім’я Лариси Суботи, вона далі ці ділянки нібито продавала. Там є й ба бульки-пенсіонерки, більше 20 людей”, – розповідає Тетяна. – “На черзі я ніколи не стояла – там Прилипко все заплатив, домовився. У них своя мафія”, – додає жінка.

За такою схемою відбувається в Бучі знищення рекреаційного фонду держави через підставних задля збагачення одиниць. За такою ж схемою дерибанили ліс на Рози Люксембург.

Зараз ситуацією зацікавився народний депутат України й син президента. Але навіть після його звернення результати невтішні: окрім лісу й сонця, у людей забрали ще й дорогу.

Паркан загородив шлях, яким мешканці нинішнього “бучанського гетто” добирались до своїх осель.

“Ми скаржилися міському голові Федоруку, просили не перекривати дорогу. Він приїздив до нас, посміхався, сказав, що дорогу нам зробить об’їзну, попід парканом”, – непокоїться Ірина Григорівна. – “Але дороги ми так і не побачили. Як бути? Як швидкій до нас добиратися – у нас тут багато пенсіонерів, які часто хворіють?” – бідкається жінка.

Спільними зусиллями місцеві найняли техніку й розчистили шлях через поле, за городами, але до будинків під’їзд поки відсутній.

У відповіді народному депутату Віктору Януковичу прокуратура Київської області зазначила, що рішення, яким Бучанська міська рада 2002 року перевела землі з лісогосподарського обслуговування під житлово-комунальну забудову, неодноразово оскаржувалось прокуратурою у всіх судових інстанціях, але так і залишилось чинним.

Для того, аби народний депутат Віктор Янукович отримав більш ґрунтовну інформацію ніж ту, яку йому надала прокуратура щодо цього питання, треба розповісти йому – та й усім – про історію суддівства в цій важливій справі.

“Закономірно, що прокуратура, в особі тогочасного Ірпінського прокурора Павла Оніщенка, коли справа розглядалася в суді в 2004 році, не надала жодного доказу, що саме ліси Ірпінського регіону, загальною площею 3.035 гектарів, з яких 890 гектарів в Бучі, мають статус державного лісового фонду та лісів 1 групи 1 категорії захищеності. Усе це було зроблено свідомо Павлом Оніщенком, щоб програти інтереси держави в суді. І підіграти цим судді Савченку, який розглядав цю справу”, – заявляє Віктор Бархоленко, екс-депутат Бучанскьої ради.

“У даному випадку ці особи керувалися не інтересами держави, а своїми шкурними. А саме, суддя Савченко в процесі розгляду цієї справи написав заяву та отримав земельну ділянку в Бучі, у лісі, який був предметом спору в суді”, – додає Бархоленко.

Бархоленко, який роками визбирував докази корупційної схеми, наводить ще один документ. Прокурор Ірпеня отримав земельну ділянку у Ворзельському лісі, хоча вже мав квартиру в столиці.

За часів свого прокурорства Оніщенко зажив собі от такого маєтку.

Інший представник прокуратури, Тарас Мізерний, який мав би представляти інтереси держави в суді, отримав ділянку в Ірпені, також у лісовій зоні.

За свою віддану діяльність у “захисті” інтересів держави Тарасові Мізерному підготували стрімкий кар’єрний ріст: він перейшов спершу до прокуратури області, а потім поповнив лави працівників ГП.

“Це лише те, що офіційно вони отримали на себе, а скільки отримано на підставних осіб – ми можемо лише здогадуватися”, – каже Бархоленко.

Аби перешкодити системному дерибану в Приірпінні, від КОДА, яку очолював тоді Євген Жовтяк, було створено в 2005 році робочу групу в складі Віктора Бархоленка, Мирослави Свистович та Юрія Погребняка. Майже рік тривала виїмка документів з Ірпінської та Бучанської рад. Від КОДА подали позов і виграли його в господарському суді Київської області.

Суд тоді ухвалив: заборонити місцевим радам Ірпінського регіону розпоряджатися землями лісового фонду.

“Саме ця перемога в суді й стала початком тіньового тиску на групу, але ми його витримали, чого не можу сказати про керівництво ОДА. Саме з її розпорядження наші повноваження були несподівано припинені, тому в подальшому в суді не було кому відстоювати інтереси держави. Наступні рішення судів приймались на користь корупції. Мені відомо, що через рік після закриття справи Жовтяк отримав ділянку в Бучі”, – резюмує Бархоленко.

Колишній очільник КОДА Євген Жовтяк стверджує, що достеменно не пам’ятає, чому припинила існування ця робоча група, але пригадує, що тоді на діяльність її членів бездоказово скаржилися бучанці.

“Відверто кажучи, успіхів комісія ніяких не досягла, тому що, як я потім зрозумів, ця група почала використовувати інформацію, яку вони набували, для вирішення своїх бізнесових питань. На жаль, я не так багато пропрацював, я не встиг розібратися, що там сталося… Ті сигнали, які до мене надходили… для мене, особисто, питання, хто такий Бархоленко не виникає. У моєму розумінні це пройдисвіт.

Суть у чому, документально в мене не було часу, було багато інших, значно складніших проблем, ніж проблема… хто такий Бархоленко”, – розповідає Жовтяк.

Віднесення лісу до земель приватної забудови для екс-очільника КОДА, очевидно, серйозною проблемою не було. До того ж, Жовтяк сам зізнався, що в лісовій зоні Бучі він таки отримав наділ.

“Так, я отримав землю в Бучі, але це було вже через два роки після мого звільнення. Коли зовсім стало погано матеріально, я надіявся, що мені вдасться в такий спосіб вижити. Я звернувся до Бучанської влади й вони, пам’ятаючи… Буча не повинна думати, що Євген Дмитрович щось погане для Бучі зробив, коли Буча стала містом обласного значення. Але це не було умовою отримання ділянки. Я маю 10 соток у власності й 15 в оренді, у Бучі, у районі ресторану “Мисливець”, – зізнається Жовтяк.

Відповідно, ключові особи в цій історії, які мали стояти на захисті лісу в інтересах громади та держави, самі отримали ділянки.

А щоб у Бучі більше не виникало проблем із дерибаном лісів, у своїй схемі дерибанники досягли ще однієї мети – довели до банкрутства бучанську лісопаркову установу.

Колишня працівниця цього закладу Ірина (ім’я змінене на прохання жінки), на власні очі бачила, що робили, аби знищити установу, а потім і ліс: “З оціночної вартості за дерево нам сплачували лише 10%. У лісгоспі творився повний хаос, тут усе керівництво наживалося. Останнє, що вони провернули – це була афера з Біличанським лісом. Коцюбинське теж було в розпорядженні нашого лісгоспу. Там роздали на підставних ділянки, усі це знали”.

“Ми самі акти (на відновлювальну вартість – автор) писали. Нам сказав Володимир Нікітчук – наш останній директор. Там була велика стопка тих актів (роздали 501 ділянку лісу – автор). Весь колектив залишався після роботи й до ночі їх писав. А Віктор Сауляк, заступник Нікітчука, робив акти оціночної вартості дерев на розданих ділянках як у Бучі, так і в Коцюбинському”, – додає Ірина, екс-працівниця Бучанської лісогосподарської установи.

Після такого управління установа почала занепадати. Працівникам, зі слів Ірини, не давали роботи, люди звільнялись. Бажаної мети організатори дерибану Бучі й Приірпіння досягнули – установа таки збанкрутувала.

Результативного захисту від прокуратури Бучанського лісового масиву громада поки не домоглась.

Лише за цей місяць парканом обнесли майже половину ділянки на Рози Люксембург. У лісі вже розмітка стоїть під забудову.

Доки прокуратура розбирається в тому, що давно з’ясували під час кількарічних розслідувань журналісти, нам залишається тільки одне – з’ясувати, хто такий цей загадковий Василь Устимович Курган.

Місцеві не стримують емоцій і просять допомогти їм відвоювати право на ліс, на дорогу й небо над головою.

Поки правоохоронні органи бездіяльні, а вирубки набувають катастрофічних масштабів, місцеві активісти, зокрема Бархоленко, звернулися за допомогою, направивши відповідні звернення до президента Віктора Януковича, народних депутатів Віктора Януковича, Сергія Капліна та до голови антикорупційного комітету ВРУ Віктора Чумака.

Засідання антикорупційного комітету, на якому розглядатиметься питання незаконного переведення лісу в деревну рослинність відбудеться 23 жовтня, у середу.

Автор: Володимир Паламарчук, “Народна воля”