Громада Приірпіння

Авторка: Мирослава Свистович

Ми повернулися до Конституції 2004 року!!!

Якщо не брати до уваги реабілітацію бранців та примарну обіцянку про  покарання винних у кровопролитті, то це – єдина головна політична перемога революції (я не кажу про можливість звільнення Юлії Тимошенко, тому, що для мене це не перемога і, точно, за це не варто було віддавати людські життя).

Тож, чи варта гра свічок? І чи за це гинули люди?

Адже ми уже мали цю Конституцію. І пам’ятаємо, як лихоманило нашу країну від протистояння між президентом та прем’єром  попри те, що  і президент, і прем’єр-міністр, і більшість у Верховній Раді були з одного політичного табору.

Що зміниться сьогодні після повернення до Конституції 2004 року? Особливо, якщо враховувати, що Президент залишається на своїй посаді,  фактично, до закінчення своїх повноважень і Верховна Рада залишається “регіоналівською”. Та навіть якщо і “нерегіоналівською” …. Чи сильно теперішній персональний склад ВР  відрізняється від того, який був при помаранчевих?

Наша трагедія в тому, що у Верховній Раді міняються співвідношення кольорів, та персональний склад її, практично, залишається незмінним. Щоразу, перед кожними виборами, збанкрутілі політики міняють законодавство про вибори таким чином, щоб знову опинитися в депутатах, а після виборів міняють Конституцію, так, щоб перерозподілити владні повноваження, так, як  це вигідно новій більшості у Верховній Раді.

У США маленькі поправки до Конституції вносяться раз на півсторіччя, а ми міняємо Головний закон частіше, ніж середньостатистичний українець верхній одяг (бо живемо за межею бідності не залежно від того, яка Конституція і яка більшість при владі).

Люди гинули на Майдані, тому, що вони хотіли перезавантаження влади. Це формулювання дуже широке, і  включає  не стільки персональний склад ВР і перших осіб держави, скільки зміну всієї  системи влади, при якій не можливо буде красти бюджетні гроші, брати хабарі, народ буде реальним, а не декларативним, джерелом влади,  а чиновники, посадові особи та політики будуть нести відповідальність за свої діяння.

Чи гарантує нам це все – повернення до Конституції 2004 року та звільнення Юлія Тимошенко?

Звісно, ні…. Тоді виникає питання, що ми повинні зробити, щоб жертви Майдану не були марними?

Так, погоджуюсь, з можливими опонентами,  після сьогоднішніх кривавих подій будь-яка наступна влада вже не зможе бути такою цинічною. Хоча хто його знає яка буде наступна влада, якщо врахувати, що більшість виборців це зомбовані російською пропагандою виборці Сходу та Півдня України.

Насправді, рівень демократичності країни залежить не від  форми правління.  В Європі багато країн мають монархію, але народовладдя у них набагато більше ніж в Україні. У США Президентська республіка, але демократії у них набагато більше ніж у деяких  Європейських країнах з парламентською формою правління.

Участь народу в управлінні державою визначається не формою державного правління,  а наявністю і дієвістю відповідних механізмів реалізації народовладдя та відповідальності.

Сполучені штати в силу історичних особливостей свого виникнення, в багатьох випадках,  має більш розвинені інститути демократії. І хоча, кожен штат має свій власний державний устрій, більшість органів влади є в цій країні виборними: окружний прокурор, губернатор, судді, шериф, начальники міських відділів освіти і навіть керівники комунальних підприємств.

Також у США дуже розповсюджена практика вирішення різноманітних питань на референдумах, які проводяться там  мало не кожних два місяці. При чому в  бюлетені для голосування за  звичай пропонується проголосувати не за одне, а за кілька зовсім різних не пов»язаних між собою питань. Одночасно можуть розглядатися питання загальнонаціонального, регіонального і  місцевого значення.

Внести питання на розгляд референдуму так само як і Сенату США досить просто: достатньо зібрати за це відповідну кількість голосів виборців. І при цьому ні хто, навіть і не подумає ставити палки в колеса ще на стадії створення ініціативної групи із бору підписів.  Коли необхідно вирішити питання використання муніципальної землі, взагалі, можуть поставити скриньку на  цій ділянці, і кожен, хто має свою думку з цього приводу може вкинути свої пропозиції: магазин, басейн, чи багатоповерховий будинок.

Повернення до конституції 2004 року – це черговий обман. Вона нічого не дає для України крім чергового перерозподілу владних повноважень на користь Верховної Ради сумнівного складу.  Нам потрібна Конституція яка визначатиме дієві механізми реалізації народом своєї влади з одного боку та механізми відповідальності чиновників, посадовців та політиків – з іншого.  Тільки в такому разі можливе повне перезавантаження влади.

Питання, хто напише та прийме таку Конституцію?  Я навіть не ставлю питання: чи можна довірити писати нову Конституцію політикам, які уже безліч раз дискредитували себе?  Сьогодні питання звучить по іншому: чи можна взагалі довіряти політикам писати Конституцію, та Закон про вибори?

Зрозуміло, що політики, більшість з яких сьогодні представляють інтереси олігархічного капіталу завжди будуть намагатися приймати  лише  ті закони, які дають їм можливість безкарно привласнювати народне добро. Конституція  не є винятком. Зрозуміло, що між різними гілками влади і різними політичними силами завжди ітиме боротьба за перетягування владних повноважень, оскільки останні дають можливість розпоряджатися  ресурсами держави.

Як зазначено у Вікіпедії: прийняття Конституції було унеможливлено політичною кризою та протистоянням між Президентом та Верховною Радою. І лише на шостий рік Незалежності України політики спромоглися на прийняття Основного Закону.

З тих пір до Конституції вносилися різні зміни та поправки більше 25 раз, в тому числі, тричі мінялася форма правління. Легкість з якою політики різного штибу можуть міняти головний закон країни нівелює значення цього документу. Я Ніколи не забуду, як Заступник голови Ірпінського суду на запитання:и «а як же стаття Конституції яка має силу прямої дії?»,  відповіла: «я не знаю такого Закону як Конституція».

Після здобуття незалежності  Україна більше 5 років жила без свого головного закону в цьому полягає найбільша  Абсурдність Українського державотворення і, мабуть, основна причина наших бід сьогодні, Національна Революція не буде завершеною, якщо ми нарешті не приймемо нашу Народну Конституцію, яка буде визначати Форму правління, основи судоустрою, формування прокурорських органів, силових структур, основні принципи виборчого законодавства, статус депутатів та посадових осіб держави тощо. такими як їх бачить народ, а не політики, хто б вони не були.

Ми можемо знайти відповідь на це запитання і на  запитання: як це зробити (і взагалі: що робити далі?) якщо звернемося до історії і подивимося, що в таких випадках робили інші країни. Усі ми знаємо рядки з вірша Шевченка «Юродивий: Коли Ми діждемося Вашингтона З новим і праведним законом?

А діждемось -таки колись… Та не всі знають, що той закон, про який говорить Український пророк це Конституція США яка була прийнята на установчих зборах (Філадельфійському Конвенті) на який були делеговані представники усіх штатів і фактично ознаменувала створення нової держави США у 1787 році.

До практики Конституанти 5 разів зверталася Франція: 1789, 1792, 1848, 1871, 1945; Німеччина, 1848; Бразилія, 1988; Колумбія, 1991; Камбоджа, 1993), після руйнацій імперій (Австрія, 1918; Росія, 1918; Німеччина, 1919; Туреччина, 1922), здобуття політичної незалежності (Бельгія, 1831; Польща, 1919; Латвія, 1919; Литва, 1920; Чехія, 1920; Грузія, 1921; Індія, 1950, Естонія, 1992), падіння тоталітарних режимів (Італія, 1947, Португалія, 1976, Болгарія, 1991, Румунія, 1992, Південна-Африканська Республіка, 1996.

Зрозуміло, що Установчі збори ( Конститційні збори, Конституційна асамблея, Конституційна рада) це тимчасовий виборний орган. Саме загально обраний, а не призначений, як створена Януковичом Конституційна асамблея. Під час обрання кожен з кандидатів вийде до виборців із своїм баченням майбутньої Конституції, яке включатиме основні питання державного устрою, механізмів реалізації влади народом, відповідальності і тп. І люди матимуть можливість не тільки  визначитися і вибрати те, що їм до вподоби але й стануть більш відповідальними, тому, що це їхня Конституція і Вони нарешті відчують, що це їхня Держава.

Звісно, що в таку Конституцію не можливо вносити зміни у Верховній Раді.  виключно шляхом всенародного референдуму. Це і буде реалізація народом свого природнього права бути джерелом влади.  Вважаю, що доцільно, щоб Установчі збори також прийняли закон про вибори, закон про статус депутатів Верховної Ради  (бо якось не коректно, що депутати самі для себе приймають цей закон), а також в нашому випадку закон про люстрацію.

Для того, щоб члени установчих зборів були незаангажованими  доцільно, щоб ці люди не мали права протягом енної кількості років (10-20) балотуватися до ВРУ , у президенти чи займати високі державні посади. Тільки коли Український Народ матиме свою Конституцію Національна революція буде завершеною, а Україна по справжньому стане Незалежною.

Авторка: Мирослава Свистович, екс-очільниця міста Ірпінь