Громада Приірпіння

Автор: Сергій Кульпінський

Річка Нивка так і не увійшла до розширеної території Нацпарку “Голосіївський”.

Тут гніздяться рідкісні види болотяних птахів. До будівництва можна було знайти й рідкісні рослини.

Ця заплава – це по суті серце, що живить Біличанський ліс і саме вона опинилась під загрозою знищення. Тут ще у 2005 році була масова рубка дерев.

Замість гнізд пернатих тоді з’явилася будівельна техніка.

І вже сьогодні на вулиці Обухівській височіють три майже готових до заселення багатоповерхівки. Тут таки можна побачити “нового” господаря даної території – замовника будівництва – Інститут рибного господарства Національної академії аграрних наук, на території якого і ведеться це будівництво.

Будує “Київміськбуд” на 30-метровій відстані від річки й нові оселі жваво продають під привабливою назвою: комплекс “Озерний”. Інше будівництво проходить десь 100 метрів на захід і тут вже відбувається тотальний екоцид.

Тут вже майже немає місця для пернатих.

Вони тепер шукають,  куди тікати від будівельної техніки, яка руйнує їхнє житло.

Тут був мальовничий краєвид.

Тепер це перетворили на величезну пустелю. Тут на території площею 17 га, яка належить Інституту рибного господарства, активно ведуться роботи по вивезенню ґрунтів, просто на березі величезного озера.

Архітектурний союз  інформує, тут має бути не що інше як котеджне містечко.

Цю тему піднімав у ЗМІ коцюбинчанин Андрій Скіпальський ще кілька років тому й саме він публікував схему будівництва, яку активістам пощастило випадково отримати.

Цікаво, що Академія аграрних наук з приводу даного будівництва дала відповідь, що “Інститут веде планомірну очистку штучно створених водойм від мулу та самостійної порослі”.

У той же час на даній ділянці прокладено доріжку, а згідно з планом, що зображений на фото і в мережі вже є безліч оголошень щодо продажу землі. Правлять понад тисячу доларів за сотку.

Загальна площа земель якими володіє Інститут складає 240.85 га. Рішенням КМДА від 18.11.1999 року N 97/599 частину земель було віддано “під ведення присадибного господарства”.

Яким же чином Інститут, основним завданням діяльності якого зазначено “перспективні напрями розвитку рибного господарства”, розширив межі своїх повноважень і займається “роздачею” державних земель?

Інститутом роздавалися землі в 1999 році, в 2004 році на цій ділянці було вирубано березовий гай, про що ще добре пам’ятають місцеві мешканці, а в 2007 році було роздано землю членам сільськогосподарського кооперативу, серед членів якого керівництво інституту, включаючи його директора І.І.Грициняка.

Рішенням Київської міської ради №619/1280 від 24.05.2007 Інституту було надано земельні ділянки для будівництва, експлуатації та обслуговування жилих будинків з вбудовано-прибудованими приміщеннями на вул. Обухівській, 135 у Святошинському районі.

Тобто в один день наукова установа одержала змогу потенційно розширити свій штат у декілька десятків разів, оскільки згідно проектного плану в 3 будинках буде 597 квартир.

Академія аграрних наук також надала наступну відповідь щодо даної забудови: “Президія Академії 2005 року надала дозвіл на будівництво житла за генеральним планом забудови земельної ділянки Інституту рибного господарства з метою поліпшення соціально-побутового стану працівників Інституту…”.

Про таке “покращення” на 597 квартир напевне мріяла б не одна установа.  Але цим не обмежилося. У той же день але вже іншим рішенням №718/1379 Київська міська рада здійснила передачу громадянам, членам садівницького товариства “Нивка”, яке знаходиться у підпорядкуванні Національної академії аграрних наук, земельних ділянок для ведення колективного садівництва на вул. Обухівській, 135-в та на 29-му км Житомирського шосе у Святошинському районі.

Це сталось без жодних погоджень з постійною комісією Київради з питань екологічної політики і національне надбання опинилось під загрозою.

Екологи просять місцеву владу та правоохоронні органи втрутитись у ситуацію негайно.

Однак екологічні норми порушувалися й до цього. Ще в 2006 році на території, яка належить Інституту, знищувалися червонокнижні дикі орхідеї. Перевірка Держекоінспекції в 2008 році зафіксувала даний факт.

Національний екологічний центр України звертався до Інституту та кооперативу “Нивка”, який перебуває в підпорядкуванні Інституту, однак знищення рослин продовжувалося, мотивоване необхідністю розчищення озер під розведення риб.

Фахівцями Інституту ботаніки НАНУ було зроблено висновок про те, що на цій території ростуть рідкісні рослини Червоної книги, зокрема пальчатокорінник і коручка болотна. Остання рослина – це рідкісний вид орхідеї, що перебуває під охороною ратифікованих Україною Бернської конвенції та Вашингтонської конвенції (CITES).

Про це був репортаж НЕЦУ:  “Орхідейна” боротьба за останнє київське Полісся”. У висновку фахівців йшлося: саме на цій території склалися “унікальні умови гідрорежиму”, які є сприятливими для розвитку багатьох рідкісних і зникаючих рослин, не зупинив інститут від “перспективних напрямків розвитку рибного господарства”.

На думку фахівців, цю територію навіть слід було оголосити ботанічним заказником місцевого значення. А сама Академія аграрних наук у червні поточного року дала з цього приводу відповідь, що “втрата на зазначених ділянках поверхневих шарів ґрунту в результаті осушування на даний час робить їх практично непридатними для здійснення природоохоронних завдань, пов’язаних зі збереженням та відтворенням “червонокнижних” видів рослин”.

Незважаючи на акції протесту, звернення громадян та природоохоронних організацій, підготовка до “перспективних напрямків”, яка вилилася у план будівництва котеджного містечка, продовжувалася. Територія, яка є можливо є останнім справжнім притулком для рідкісних видів птахів, рослин і тварин, фактично перетворюється у новий комплекс розваг.

Тут ще торік гніздилися унікальні види птахів.

Активісти відзняли цей мальовничий куточок на відео.

Поки що сприятливий гідрорежим приваблює їх на дану територію. Сприятливі умови цієї території, є важливими для підтримки екобалансу усього Біличанського лісу.

Однак стаття 441 Кримінального кодексу України про екоцид (масове знищення рослинного або тваринного світу, які можуть спричинити екологічну катастрофу) не зупиняють забудовників.

Роботи по “очищенню” озер та вивезенню ґрунтів на території Інституту тривають. Хоча кількість птахів на заплаві доводить – екосистема була в повному порядку й прекрасно саморегулювала свої процеси.

Згідно висновку Державної інспекції з контролю за використанням та охороною земель у м. Києві №100089/08ю, ґрунтовий покрив не є родючим і тому дозвіл на його зняття не вимагається.

Якщо зараз не зупинити цей екоцид, то мешканці столиці й Київщини ризикують втратити цю красу назавжди.

Втратимо останній оазис розмаїття рідкісної флори та фауни.

На території столиці буде перетворено на бетонні нетрі.

Знищення серцевини новоствореного заповідника з унікальними гідроресурсами означатиме поступове знищення цього унікального природного комплексу і перетворення столиці України в небезпечну для проживання зону.

Автор: Сергій Кульпінський, “Громада Святошино”.