Громада Приірпіння

Замкомандира роти механізованої бригади Ігор Домбровський нарешті повернувся до Приірпіння. У нього, як і в інших солдатів, коротка відпустка на 10 днів.

Дорослі й дужі чоловіки, які стоять на вокзалі, часто відводять очі.

“Я давно не був у великому місті. 5 місяців. У Києві, чув, — новий мер. Все виглядає тепер тут дивно і треба адаптуватися. Люди реагують по-різному на нас. Хтось підходить дякує, а хтось, очевидно, телеглядач російських новин, питає, чого ми використовуємо фосфорні бомби, яких в Україні не було і нема на озброєнні”, — розповідає Домбровський.

Не разоператори різних телеканалів знімали його у найгарячіших точках.

“Я привіз прапор України, з яким одна з машин частини 72-ої бригади проривалася під командуванням легендарного комбата Михайла Драпатого з ізваринського котла. Ми їх чекали на виході з цього котла. Цей прапор я передав журналістам, бо вони, як і ми, теж воюють. Інформаційна війна з боку Росії не менш потужна, аніж реальне поле бою”, — додає Домбровський.

Журналісти обіймають вояка, а він їм натомість підписує прапор: “Воїнам телеефіру від Воїнів 72 МБ. За вашу і нашу свободу”.

Сам, без камер, Домбровський вирушає на Майдан.

“Там на Інститутській багато наших полягло. Я хочу в тому місці побути сам, без сторонніх”, — перепрошує журналістів солдат.

Після цього вирушає до рідного Ірпеня. За спиною — намет і спальник.

“У деяких людей в очах навіть тривога, коли бачать військових. В очах питання: з чим ти приїхав”, — ділиться відчуттями Домбровський.

В автобусі на Ірпінь один із пасажирів міркує: аплодувати чи ні. Зрештою аплодує. Хтось одразу передає 200 гривень на воду батальйону. Ігор спершу не погоджується, але чоловік наполягає.

Далі в автобусі розгортається лекція про війну з вуст того, хто знає про це не з екранів телевізора. Вояк пояснює, що для перекриття кордону треба ще чимало чоловіків:

“Всі мають розуміти, поки кордон не закриють — там не буде спокою. Для того, щоб закрити кордон — треба багато людей”. 

Одну з жінок цікавить, чи правду говорять про втрати на фронті.

“Я впевнений, що ні. Завжди на війні так. Вам не скажуть повної картини”, — каже Домбровський.

На кінцевій в Ірпені військовий бачить свого знайомого:

“Ви давайте швидше повертайтесь і будем тут наводить порядок. Всі разом маємо вирішувати. Люди мають об’єднуватись.” Знайомі кажуть, що поки Ігор був на фронті, в Ірпінь повернувся одіозний екс-ректор податкової Петро Мельник. Як відомо, він прагне стати мером й може балотуватися у жовтні на посаду міського голови.

“Ви тут тримайтесь. Не здавайте другий фронт. Він важливий. Аби Ірпінь та Приірпіння тут не розкрали, поки ми на фронті”, — дає Домбровський настанови землякам.

Він іде до міськради. Саме тут за кілька тижнів до відправлення на фронт Домбровський встиг спровадити з крісла міського голови “регіонала” Володимира Скаржинського.

У міськраді зараз в.о. міського голови побратим Ігоря — “свободівець” Богдан Мельничук. Тут організували волонтерський пункт збору допомоги для фронту.

Є окрема передача і для роти Домбровського. Люди передають і листи.

“Хлопці плачуть, коли читають. Отак даєш на мінометну батарею листи, а приходиш забирати — половини нема. Ховають”, — говорить Ігор, сміючись.

“Люди мають відчувати необхіність служіння народу. Я не кажу, що всі повинні служити таким чином. Хтось вміє воювати, хтось ні. Але співпереживати мають всі, бо ми єдиний народ”, — додає Домбровський.

Листи солдат забирає одразу, а за рештою повернеться тоді, як їхатиме назад на фронт. Редакція “Сайту громади Приірпіння” оголошує збір допомоги на фронт о 19:00 поблизу Меблевої 11-б.

26 серпня, коли Домбровський повертатиметься в зону АТО, всі охочі можуть прийнести харчі та засоби гігієни для армії. Особливе прохання від Ігоря Домбровського до дітей, аби ті писали листи на фронт.

Саме вони найбільше підтримують бойовий дух армії.