Громада Приірпіння

Повернення у власність держави 15 гектарів лісу, який Ірпінська будівельна мафія вирішила пустити “під ніж” і забудувати багатоповерхівками, свідчить не лише про те, що справедливість є і за неї варто поборотися, але й про більш глибинні  процеси, які на наших очах творяться у суспільстві.

Перш за все, це зміна позиції прокуратури, яка раніше не була помічена у палкому бажанні підставити плече посполитим у прагненні припинити тотальне нищення зелених зон Приірпіння.

Ну а сталося це тому, що властьімущих таки змусили рахуватися з думкою  гурту, який робить перші  потуги у творенні громадянського суспільства.

А вже з цього повстає основна причина. Загальновідомо, що гроші люблять тишу. І особливо це стосується крадених грошей. Будь-який розголос в сучасних реаліях може перекинутися у маски-шоу від НАБУ і заміну памперсів без перерви у судовому засіданні. А мовчати людей вже не змусиш.

І це все збавляє можливість земельного гоп-стопу, який процвітав останні десятиліття. Наймаштабніший грабунок землі в Приірпінні відбувся у 2002 році! Зібралися ірпінські депутати і вирішили: було ваше – стало наше. Та й відписали тисячі гектарів державного лісового фонду у комунальну власність. І що з того, що суд визнав незаконність такого рішення. На місці лісів і гаїв вже давно шумлять багатоповерхівки!

Так що – перемога?! Ага, не з нашим сирітським щастям!  Тепер під загрозою  знищення тисячі гектарів рекреаційних зон, адже ненаситний будівельний  Молох потребує нових жертв. А це сотні гектарів землі із соснами і дубами, які колись були санаторіями та піонерськими таборами. Всі вони вже давним-давно мають приватних власників але від вирубки та забудови їх захищає законодавство, яке забороняє перепрофілювання таких земельних ділянок. Законодавство нікуди не поділося, а от ліс почав зникати.

На перетині вулиць Надсонова і Пушкінської ударними темпами веде спорудження котеджного містечка одіозне сімейство екс-ректора Мельника.  Знищені дерева цієї рекреаційної зони не поверне навіть те, що розкішні кам’яниці, за документами, сором’язливо іменуються тимчасовими дачними  будиночками.

Начебто вдалося відбити від забудови територію колишнього табору “Дружба”. Але доки тітушки розбивали голови активістам, а правоохоронці спроквола імітували роботу, сотні дерев було знищено і вивезено у невідомому напрямку.

Таку ж долю готують і табору “Зоркий”. А це майже 4 гектари, порослих віковими дубами і соснами, розташованих в Ірпені на Пушкінській 64/68.

Процедура продажу колишньої оздоровниці структурам, підконтрольним якомусь добродію Філончуку, розпочалася ще в далекому 2004 році і незмінно супроводжувалася системними порушеннями існуючого законодавства. Скажімо, як можна будо продавати земельну ділянку без проекту землеустрою? Саме на відсутність цього головного землевпорядного документу наголошували члени громади, коли звернулись до Держгеокадастру.

Але кого в Ірпені хвилювали такі дрібниці? В результаті, здебільш неправдою, ніж правдою, ласий шмат став приватною власністю ПП “Лора” (на даний час це вже ПП “ДемитраФіл”) для обслуговування бази відпочинку. Це не завадило  власникам розмістити на його території СТО, пилораму і “наливайку” із романтичною назвою “Мрія”. Статус-кво зберігався впродовж 10 років, доки в розпал боротьби за піонертабір “Зоркий” добродій Філончук не почав нав’язливо рекомендувати сусідам  забиратися з насиджених місць, прагнучи забудувати цей райський куточок багатоповерхівками. Це і стало причино звернення майже 100 членів ініціативної групи до міського голови Карплюка з вимогою розібратися у законності дій Філончука та правомірності приватизації.

Добродій Карплюк, з притаманною йому сердечністю та правдивістю, поклявся горою стати на захист громади і відновити опоганену справедливість. Але невдовзі, за допомогою групи кишенькових депутатів, змінив цільове призначення землі із обслуговування бази відпочинку на багатоповерхову забудову,  знову порушивши при цьому купу законів та нормативних актів.

Але й громада затялася. Відповідні звернення було скеровано до Державної інспекції сільського господарства в Київській області, Генеральної та обласної прокуратури, Держгеокадастру та Кабінету міністрів України.

А 13 червня нинішнього року, під стінами Ірпінської міської адміністрації провели багатолюдний мітинг.

Це таки змусило місцеву прокуратуру розгледіти протиправні дії на тернистому шляху як прихватизації землі табору, так і під час зміни її цільового призначення, а секретаря міської ради Денисенка зустрітися з ініціативною групою. Хоча до щасливого кінця цієї історії ще дуже далеко. На кону кошти, які простому смертному важко навіть уявити.  За будівельною мафією мільярдні статки і можливість «рєшатьвопроси» на найвищому рівні. До їхніх послуг тисячі чинуш готових за кілька сот або тисяч “зелених” фальшувати, брехати і підтасовувати.

Як доказ, висновок обов’язкової державної експертизи землевпорядної документації від 15 лютого 2016 року № 130-16, зроблений експертами Держгеокадастру України та затверджений першим заступником Голови Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру Шемелинець. Саме цей документ надав право на зміну призначення із рекреаційного на багатоквартирну житлову забудову.

Але, чомусь експерти та заступник голови центрального органу виконавчої влади забули, або умисно не звернули увагу, що 15 лютого 2016 року діяв Закон України “Про мораторій на зміну цільового призначення окремих земельних ділянок рекреаційного призначення в містах та інших населених пунктах”.  І таких прикладів у поневіряннях “Зоркого”, хоч греблю гати!

Але й громада вже не та. Люди будуть до кінця стояти за свої інтереси. Тим більше, що кожен розуміє: боротьба за “Зоркий” має засадничий характер. Якщо його дозволять пустити “під ніж”, знищать і решту зелених зон Ірпеня, яким ще чудом вдалося вижити від людської жадібності та примітивності.

Автор: депутат Ірпінської міської ради від ВО “Свобода” Богдан Мельничук