Громада Приірпіння

Наше смт Велика Олександрівка Херсонської області з населенням 7 000 мешканців подібне до вашого смт Коцюбинське, де проживає близько 15 000 коцюбинчан. Щоправда, нам важче організовувати водопостачання й водовідведення через складний рельєф зі значним перепадом висоти. До того ж, Херсонщина – засушливий регіон, а тому потреба у воді в літній період суттєво зростає. У нас тариф на водопостачання зараз 8 грн 89 коп. за кубічний метр.

Нещодавно в селищі хотіли підняти тариф до 12 грн за куб, але ми відмовилися і втримали тариф. Водовідведення ж у нас коштує 10 грн 67 коп. за кубометр. До мене за порадою щодо енергоефективності водопостачання звернулася “Громада Коцюбинського”. Отже, ділюся власним досвідом, щоб допомогти вашій громаді.

Я став директором великоолександрівського підприємства “Комсервіс” у листопаді 2015 року, прийнявши підприємство з боргами і з деморалізованими працівниками, які 5 місяців не отримували заробітної платні.

З 18 свердловин працювали лише 9, бочка асенізатора згнила, техніка була в незадовільному стані… Нині, майже через рік у мене немає перед працівниками заборгованості по зарплаті, ми підняли зарплату працівникам на 25%, і ми нічого не винні за електроенергію РЕСу. Більше того, зараз нашому підприємству 115 тис. грн винна держава. Борг держави перед нами – це компенсація за субсидії.

Водопостачання

Коли я прийшов працювати в “Комсервіс”, то працівники не отримували 5 місяців зарплати (а це майже 120 тис. грн) і заборгованість за електроенергію перед РЕСом становила 297 тис. грн.  При цьому селищна рада вже була заплатила частину боргів за електроенергію в розмірі понад 400 тис. грн. Насправді підприємство було “чорною дірою” для селищного бюджету. Понад 1 млн 170 тис. грн було виділено тупо в латання дірок, і не було передбачено ніякого розвитку: ні закупівлі насосів, ні обладнання.

Собівартість 1 куба води була невиправдано високою: щоб підняти 1 куб води зі свердловини глибиною 80 м треба було витратити 2,6 кВт/год електроенергії восени і 4,2 кВт/год влітку. От і порахуйте, що для того, щоб підняти 40 тис. кубів – треба заплатити РЕСу понад 90 тис. грн. Тому щомісяця в літній період підприємство мусило сплатити за електроенергію до 100 тис. грн.

Перше, що ми зробили, – це ввели журнали контролю по кожній свердловині і протягом перших двох місяців 4 рази на добу перевіряли споживання води й електроенергії.

Ми відразу побачили неефективність роботи окремих насосів і велике споживання в нічний час. Коли вночі споживається понад 150-160 кубів води – це відразу зрозуміло, що вода або несанкціоновано відбирається, або десь просто витікає.  За результатами місячного контролю виявили недоліки.

Недовантажені трифазні насоси радянського типу виробляли багато реактивної електроенергії, що знижувала енергоефективність. Я дав команду відключати такі збиткові насоси. У січні ми всі збиткові насоси відключили, залишивши, як то кажуть, “кращі з гірших”. Відразу лише цим ми зменшили витрати на куб води з 2,6 кВт/год – до 1,5 кВт/год, тобто ми знизили витрати питомої електроенергії на куб води. Якщо раніше у нас нераціонально використовувалися 18 насосів, то ми залишили працювати тільки 5, вимкнувши аж 13 насосів. Щоб компенсувати реактивну потужність трифазних насосів ми поставили на них спеціальні конденсаторні батареї.

Потім ми помітили, що деякі насоси дають аж до 3 кВт/год на куб. Стали перевіряти такі насоси і виявили, що за всіма параметрами вони мають працювати нормально.

Причиною такої енергонеефективності виявилося те, що металеві труби у свердловині погнили і насос піднімає воду, яка відразу ж через дірки в трубах стікає назад у свердловину. Це те саме, що я буду набирати воду в дуршлаг і нести її на город поливати помідори – все виллєте по дорозі. До нас цього просто ніхто не рахував. Так, завдяки простому контролю ми виявили діряві свердловини, де треба замінити труби на пластикові.

Також ми виявили, що до нас за один рік замінили аж 20 насосів. Тобто, по суті, міняли 2 насоси за місяць. А один насос коштує 7 тис. грн… Це 140 тис. грн.

Причина виходу з ладу більшості насосів виявилася доволі банальною. Річ у тім, що дроти до них були підведені неізольовані. У процесі експлуатації дроти на лінії могли перетнутися і закоротитися, відповідно, якщо в трифазному насосі пропадає хоч одна фаза, то він перегорає. Ми усунули цей недолік: у березні 2016 року замінили 1,2 км оголених дротів повітряної лінії на ізольовані, витративши 40 тис. грн.

Паралельно в свердловинах замінювали іржаві й діряві труби на пластикові.

Для підвищення енергоефективності почали замінювати радянського типу трифазні насоси на італійські однофазні з утричі меншим енергоспоживанням і простішими установкою та обслуговуванням.

Коли ми поставили італійські насоси – то монтували їх на тросах, з чим могли впоратися дві людини. А раніше для цього треба було наймати кран, година роботи якого коштувала – 500 грн. Вийшла і тут економія, хоча італійські однофазні насоси коштували на 2 тис. грн дорожче за трифазні старого типу.

Раніше свердловини обслуговувалися людьми, які вмикали й вимикали насоси. Часто через нехлюйство траплялися різні прикрі випадки. Щоб нівелювати людський фактор, на насоси ми встановили недорогу саморобну автоматику на контактних манометрах, які вимикали насоси, коли в свердловині перевищувався тиск.

Завдяки зниженню затрат на питому електроенергію в кубі води в березні 2016 року я погасив усю заборгованість, а в квітні вже платив і аванс і получку, та ще й підняв зарплатню на 25%.  Якщо раніше у всіх була мінімалка – 1300 грн, і люди на руки отримували 900-1100 грн, то тепер люди стали отримувати 1700-2400 грн. Їхня мотивація до роботи значно зросла. Хоча для обслуговування насосів ми запровадили автоматику, виключивши людський фактор, влітку ми ще створили 5 робочих місць і працевлаштували людей.

З приходом весни ми почали ставити водонапірні башти. Річ у тім, що насоси зношувалися без башт, бо самотужки безупинно “давили” воду по мережі аж на 11 км. А коли насоси стали автоматизовано качати воду в башти, збільшили ресурс насосів. Ми поставили в квітні 4 водонапірні башти, і знизили витрати електроенергії до 0,7 кВт/год за куб.м води проти 2,6 кВт/год за куб.м.  Замінили по селищу близько кілометра водогону. Зараз на куб води витрачається усього 450 ватт/год і це не межа економії!

Таким чином, ми зменшили щонайменше в 3,5 рази споживання електроенергії, а підняли води при цьому більше. Зараз у нас працюють 5 башт і 8 насосів, поки що 3 насоси без башт. Але до кінця року ми плануємо поставити ще 4 башти і закупити насоси. До кінця року в нас буде поставлено 9 водонапірних башт і 11 італійських однофазних насосів.

Щоранку головний інженер доповідає про кожну свердловину: скільки було витрачено за добу електроенергії і скільки води піднято.

Завдяки підвищенню енергоефективності ми зможемо тривалий час не піднімати тариф, навіть, якщо електроенергія буде нам коштувати 4 грн за кіловатт (а не 2,2 грн, як зараз).

У нас через економію електроенергії трапився навіть кумедний випадок. Приїхали до мене в “Комсервіс” працівники РЕСу перевіряти, чого це ми стали споживати менше електроенергії. Перевіряли різними приладами і сяк і так – не могли повірити, що підприємство чесно економить електроенергію. Але я ж сам до роботи в “Комсервісі” 22 роки пропрацював у РЕСі, тож економія – це проста математика й фізика при постійному контролі витрат.

Водовідведення

Окрема пісня в нашій комунальній епопеї – це каналізація.

Ми стикнулися з проблемою, що за часів незалежності ні разу не проводилася чистка каналізаційних мереж. Каналізаційна насосна станція (КНС) була забита під верх і ніхто її не чистив.

Час від часу, звісно, раніше міняли каналізаційні насоси (вартість одного – 60 тис. грн), але саму станцію не чистили, і через це насоси довго не жили й порівняно швидко виходили з ладу.

Чавунні труби, які вели від станції на фільтраційні відстійники, діаметром 250 мм були вкрадені “металістами” й нечистоти з селища просто текли в ліс. Це була ціла екологічна катастрофа! Понад 10 років лайно “шурувало” в ґрунт у великоолександрівському лісі!

Ми встановили пластикові труби і тепер нечистоти йдуть у фільтраційні накопичувачі.

На сьогодні в КНС ми провели гідродинамічну зачистку від усього, що там накопичилося за останні 25 років. Понад 80 кубічних метрів мулу й піску, каналізаційного сміття вичистили з каналізаційної насосної станції. Додам, що на зачистку ми не просили коштів у селищної ради, а обійшлися зекономленими на електроенергії грошима.

До речі, економія електроенергії на каналізації завдяки чистці КНС у нас зросла в 2 рази.

У селищі є багатоповерхові будинки, від яких каналізаційна мережа була забитою і працювала з перебоями. Рідкі нечистоти виходили на поверхню їхніх прибудинкових територій і несли за собою страшний сморід, паралізували роботу санвузлів тощо. З фінансовою допомогою селищної ради ми почистили каналізацію від 15 будинків і зняли таким чином соціальну напругу.

Абонентська база

Цього року ми примусили 60 користувачів укласти договори на водопостачання та водовідведення. До цього вони водою користувалися неконтрольовано.

Є таке поняття як “корисний відпуск води”. Це та вода, яка обліковується на лічильниках споживачів. Приміром, ми раніше піднімали 40 тис. кубів води, а в споживачів на лічильниках більше 8 тис. кубів ніколи не набиралося. Зараз у нас на лічильниках споживачів удвічі більше – 16 тис. кубів. Це корисний відпуск води.

За рахунок селищної ради ми придбали нову абонентську програму для обліку абонентів. Купили антимагнітні пломби, щоб унеможливити крадіжку води спритними абонентами за допомогою магнітів.

Збитковий асенізатор став прибутковим завдяки GPS

У комунальному господарстві постійно потрібно усе контролювати. Контроль за рухом транспорту – необхідний. На водовозку й асенізатор я встановив GPS-трекери за 2000 грн. Машини, які до того були збитковими (!), раптом почали приносити чималі прибутки. Водії, правда, трохи засумували. Але гроші за послуги нарешті пішли в касу. Так само й зі сміттєвозками… Бензин у нас тепер списується не по спідометру і путівках, як раніше, “на око”, а за трекерами. Там чітко видно навіть у самій програмі, скільки витрачено палива за робочу зміну. Але і зарплата зросла у наших водіїв.

Підконтрольність підприємства громаді

У нас в селищі, якщо голова комунального підприємства буде саботувати роботу, то селищна голова може будь-якої миті розірвати з ним контракт, який підписується щороку.

Наше підприємство повинне регулярно звітувати перед громадою.

Ігор Головко, директор великоолександрівського комунального підприємства “Комсервіс”