Громада Приірпіння

Моїй дитині 4 місяці і я досі не можу оформити допомогу на дитину в Ірпінському соцстрасі. Це при тому, що нібито все можна зробити онлайн і не їхати в Ірпінь. Але це казка для тих, хто дивиться чиновників по телевізору і не живе в Приірпінні.

Минулого року я народила нашій державі майбутнього платника податів. Я не дозволила собі побути реально в декреті, як більшість мам, і працювала. Заробила за рік, коли виносила дитину, більше 400 тисяч і з них чесно сплатила податки в місцевий бюджет. І в мене буря емоцій, коли я розумію, як ці податки розподіляють депутати-злидні з Нових облич і їхній мер Володимир Карплюк. На освіту, медицину грошей нема. Вони їх кидають тільки на підряди з ФОП-мерцями, на найдорожчі ялинки в Україні або те, на чому можна пропіаритися.

Я заповнила в електронному варіанті заявку на оформлення допомоги на дитину. Мені перетелефонували з соцстраху і сказали, що мій рахунок для соціальних виплат, який я відкрила в столичному відділенні “Агріколь-Банку” не підходить. На моє питання – у чому ж причина, мені по телефону пояснили: відкривати треба тільки в первних банках і вони мають бути в Приірпінні.

Зауважу, що більшої маячні я не чула, коли мова йде про спрощення оформлення документів.

Свій соціальний рахунок я відкрила влітку, щоб мені могли нарахувати туди кошти, які перераховують до пологів. Коли я поїхала оформлювати допомогу в Ірпінь, мені як підприємцю повідомили, що я маю їхати… в Бородянку. І ніяк інакше. Я поїхала в Бородянку по спеці на 8 місяці. Якби я не домовилася, що документи заберуть в Ірпені, то мені знову довелося б їхати в Бородянку.

І от в мене виникає логічне питання і воно полягає навіть не в тому, якого милого я маю їхати в Бородянку з Коцюбинського через Київ і Ірпінь, а чому Бородянка змогла на цей рахунок нарахувати виплати, а в Ірпеня виникають з цим серйозні проблеми. В них що система не така, як в усій Україні? Далі більше. Мені сказали телефоном, що в Ірпінському управлінні соцзахисту не бачать мого електронного підпису. І що мені просто треба буде взяти документи і під’їхати, щоб поставити підпис. Але наразі мені відмовлятимуть.

У причинах відмови мені нічого не написали, зазначили, що мені все пояснили телефоном. Що так важко напивати, що рахунок не підходить? Я б тоді могла прекрасно це продемонструвати кому треба як доказ.

Це вже була не перша відмова. І про це все ми інформували відповідні органи.

8 лютого я подала податкову звітність за рік. Вбила кілька годин в чергах, де люди сварилися і сперечался хто за ким. Ера технологій і ЦНАПів замінена на еру плитки і черг.

Після черг в податковій, я побачила ті ж самі черги в соцзахисті. Немовлят чоловіки колишуть надворі, а жінки в цей час у м’сорубці намагаються оформити допомогу.

На рецепції підходжу і кажу про те, що я приїхала з документами. Вже електронний ключ не треба – готова підписати все, що там треба. Тільки рахунок діє і нема жодних перешкод, щоб на нього перераховувати гроші. Це ж робили в Бородянці і в них все вийшло.

І тут мені повідомляють, що людина, яка зі мною говорила телефоном була… не дуже компетентна. Що якщо батько дитини зареєстрований не в Приірпінні, то мені треба ще мати довідку, що він не отримував допомогу за місцем прописки. Про цю довідку ніде в переліку документів, який затверджений один для всіх населених пунктів усієї країни, нема жодного слова.

Я запитала чоловіка, чи може він врятувати мене від цього довбаного Ірпеня і оформити допомогу в Києві, де він і зареєстрований. Мій чоловік юрист і він дуже принципова і справедлива людина. Він мене запитав, кудм я плачу податки? Ну, куди – куди? В Ірпінь! Запитав, чому Бородянка змогла нарахувати соцвиплати, а Ірпінь не може. У мене нема відповіді на це питання. Запитав, якщо жінка звертається по допомогу для дитини і нема в законі підстав відмовити, то чи не порушення це прав дитини і жінки, яка по суті не зобов’язана нікому доводити, чи є в неї чоловік чи нема, в яких вони стосунках і що жодних додаткових документів подавати не повинні. Ну, це дійсно порушення прав дитини…

Ну, тоді він сказав битися до кінця за права дитини з тими, хто працює на мої податки. Він підготував і направив скарги.

А я хочу запитати тих депутатів, які вистпуають а приєднання Коцюбинського до Ірпеня… Ми живемо в різних реальностях? У Вас по-іншому, ніж в людей приймають документи? До Вас приїздить швише швидка допомога і везе Вас з немовляв в найближчу лікарню, а не в Ірпінь? Ви маєте краще забезпечення в школах – безкоштовне харчування, безкоштовні групи подовженого дня?

Справа навіть не в грошах, а в принципі налагодження роботи системи соцзахисту населення. Бо не всі мами мають змогу про свої митарства написати в ЗМІ.

Як колись Хвильовий говорив справедливо “Геть від Москви”, так і в мене щоразу після візиту в Ірпінь виникає таке ж відчуття “Геть від Ірпеня”. Чому наші діти мають ставати заручниками безглуздої системи, де чесних платників податків спонукають пройти 7 кіл пекла?

Авторка: Ірина Федорів, журналістка та мешканка селища Коцюбинське