Громада Приірпіння

Треба відмітити, що туалет в групі моїх донечок теж був в неналежному стані. Я особисто скаржився на гарячу лінію Кабміну.

Разом з Матюшиною направляли запити і скарги у всі інстанції. Нащо б ми це все робити, якщо в Матюшиної,якщо вірити пані Сич, міністри могли телефонним дзвінком вирішити всі наші проблеми? Кому ж хочеться місяцями ходити прохачами по всіх інстанціях чи роками судитися за знищене підприємство?

У селищній раді над нами просто сміялись, поки не з’ясувалось що на ремонт нашого дитсадку в бюджеті було заплановано 0,5 млн.грн і Матюшина тоді написала в прокуратуру.

Не влаштовував нас і режим роботи садка, ажде рік тому він працював де-факто до 17:00. Вихідні собі влаштовували в садку хіба що не на всі церковні свята, а напередодні обов’язково був скорочений день. Відповідно, пообіді всі ми вимушені були забирати дітей, а для цього відпрошувались з роботи.

Коли влаштовували такі незаплановані вихідні проти Новорічних свят, Великодня, тощо, ми були вимушені не йти на работу, а сидіти з дітьми вдома.

Саме тоді ми разом з Матюшиною та з дітками просто їхали у відділок освіти міста Ірпеня і питали у Ярослава Маляренка (начальника відділу Ірпінського відділку освіти), чого в робочий день не працює дитсадок і вимагали, аби робочі дні затверджені постановою Кабміну в ДНЗ№24 не перетворювались на святкові.

Не влаштовувало нас і харчування, дітки постійно були голодними, про що пошепки бідкались і вихователі. Ми разом з Матюшиною робили запити щоб отримати кошториси на харчування. Коли отримали відповідь, то дуже здивувались тому, що виявляється діти у нас на рік з’їдають півтори тони солі, 8 кг на день, та й взагалі мають наші діти їсти не гірше ніж в гарному ресторані.

Влітку 2014 року я був мобілізований.

Дівчата-активістки лишились на одинці з екс-регіоналами, але вони другий фронт не здали. До Матюшиної доєднались інші небайдужі батьки. Та як можна було лишитись байдужим, коли на 1 вересня нашим дітям на полуденик дали шматочок прозорого батону із чаєм ???

Дівчата не просто викрили корупційні схеми постачання продуктів харчування в дитсадки Коцюбинського, але й довели справу до суду, де винні визнали свою провину. Після звернень в прокуратуру та скандальних публікацій, в садочку не тільки туалет відремонтували, а й зробили капітальний ремонт у всьому дитсадку загальною вартістю майже 0,5 млн грн. Найважчим для батьків виявилось змінити завідуючку Сич, але вони подолали і цю перепону.

Висновки виїздної перевірки КОДА виявились невтішними, окрім всіх можливих і неможливих порушень, з’ясувалось, що Сич не має вищої профільної освіти.

Про свою війну з дитсадками Ольга Матюшина розповіла в ефірі Громадського радіо. До слова, журналісти Громадського відзначили великий внесок “Громади Пріирпіння” у розвиток громадянського суспільства і громадянської журналістики.

Чорний піар, який зараз поширюється про активістів, який немає абсолютно жодних доказів, – це прекрасна ознака того, що за активістами дійсно нема ніяких корупційних схем. Інакше про це вже давно б написали з доказами і це надрукували б провідні видання, а не нікому невідомі сайти.

Для горе-піарників залишається хіба ще написати, що депутатка селищної ради Ірина Федорів їздила на зустріч з Віктором Януковичем, аби дитину Матюшиної влаштували в дитсадок. І саме після цієї зустрічі Сич особичто зателефонувала Міністерка охорони здоров’я Богатирьова! За наказом Януковича. І байдуже, що тоді ще Матюшина не стала мамою. Завжди будуть ті, хто повірить черговій геббельсвській побрехеньці.

“Для мене є дивним є той факт, що сайт з пафосною назвою “Правда Ірпеня” згадав про Сич через півроку після того як її звільнили і це видання мовчало майже два роки, протягом яких небайдужі батьки боролись з одіозною завідуючкою. Про неї згадали аби зробити жертвою громадських активістів, яких методично травить останнім часом Карплюківська команда,” – наголошує Ольга Матюшина.

“Смішно, що розповідають про сюжети на СТБ. Напевно англомовні канали не входять до моніторингу пані Сич. Раджу подивитися наступне відео з 3 хвилини 20 секунд. Це новини у США, де показують наше підприємтсво. Цікаво, яка буде версія у команди Карплюка, як просте підприємтсво в селищі Коцюбинського потрапило в ефір американських новин?

На відміну від декого, ми не платимо ЗМІ і не підлещуємось подарунками. Все просто. Ми допомагаємо фронту і робимо броньоване скло. І даємо в кризу робочі місця. І кредити МВФ треба не проїдати, а вкладати у виробництво. А за влади регіоналів нас зрівняли катком. І тепер мені смішно чути про те, що я маю такі потужні зв’язки, що міністри-регіонали і нардепи шикувалися по моїй команді й займались влаштуванням сина у дитсадок. Це театр абсурду,” – додає Матюшина.

Але чорний піар стосується вже не лише депутатки Федорів чи активістки Матюшиної. Добралися і до дружини мого мобілізованого земляка – Альони Андрюшиної.

Саме вона не побоялась розповісти правду про п’яний дебош у дитсадку за участю тією ж таки Сич та завідувачки іншого дитсадка Рахімової. І от що з цього приводу розповіла звільнена Сич.

Ось як Альона Андрюшина коментує заяву Сич, яка, як виявилось, не знає навіть фах виховательки дитсадка, про яку розповідає в інтерв’ю:

“Моя спеціальність – методист-вихователь, вчитель етики і психології сімейного життя. Закінчила київський державний педагогічний інститут ім. Горького у 1990 році. Зараз це НПУ ім. Драгоманова”.

“Залу прикрашали за вказівкою завідувачки. І не лише Андрюшина, а ще 15 людей – вихователі й нянечки. Ніколи методистка, в тому числі й Сич, не брали участь і не займались прикрашанням залу. Загальний стаж роботи Семенюк за фахом – не більше 10 років, у тому числі методистом близько року. Мій досвід щонайменше у півтора рази більший. У 2014 році я посіла перше місце у конкурсі “Вихователь року”. Думаю, що якби предмет обговорення не відповідав дійсності, то ми б отримали від колективу “Ластівки” багато спростувань. І хочеться додати, що цього літа з “Ластівки” зільнились три співробітника,” – додає Андрюшина.

Ну і на останок, найбільше вразило те, що сайт “Громади Приірпіння”, де кожен з нас дописує те, що бачить на власні очі, додає документи, звернення до прокуратури, відповіді офіційних органів влади, для сайту з претензійною назвою “Правда Ірпеня”, як виявилось, став ресурсом, де “оббріхують всіх і все…”. Без мотивації. Просто так собі придумали.

Хочеться побажати тим людям, які служать політикам Ірпеня, щоб вони колись у своїй діяльності отримували премії в міжнародних журналістських конкурсах. І щоб так було кілька років поспіль. Бо дописувачі “Громади Приірпіння” – їх отримують.

Щоб їх заслуги визнала Національна спілка журналістів України. Щоб новини отримували сотні щирих лайків без платної розкрутки у Facebook.

Щоб їхні дописувачі, допомагали б безкорисно фронтовикам, потрапляли б в сюжети не лише українських, а й закордонних ЗМІ. Щоб з ними от так запросто міг сісти консультант Барака Обами і міг надавати безкоштовні консультації для того, щоб вони могли допомагати громаді.

А поки цього нема, ваш шеф намагається підкупити журналістів шампанським, та й те від нього не беруть.

А вам залишається лише обслуговувати тих, через кого ми всі опинилися на фронті.

Без поваги до політиків Приірпіння, без поваги до їхніх слуг, з повагою і вірою в перемогу активістів, які ведуть боротьбу за наш другий фронт.

П.С. Ми дуже скоро повернемось. Навідаємось на каву.

Автор: Олексій Кузьменко, коцюбинчанин, “демальянсівець” та учасник російсько-Української війни